Постанова № 11884071, 20.10.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2010 р. № 2а-7719/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

з участю секретарі судового засідання Новосад В.М.

представників сторін:

від позивача не зявився,

від відповідача Копняк Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові матеріали адміністративної справи за позовом Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи у Львівській області до Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи у Львівській області звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування економічних санкцій за №256 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 17.08.2010 року та про визнання протиправним і скасування пункту 1 висновків Акту за №000380 від 11.08.2010 року в частині отримання необгрунтованої виручки за період з 14.08.2009 року по 25.06.2010 року на суму 1854 грн. 00 коп.

Позивач вважає, що відповідач без достатніх на те правових підстав зробив висновок про отримання відповідачем необґрунтовано виручки в сумі 1854 грн. 00 коп., оскільки плата за послугу з експертизи проектно-кошторисної документації населенню здійснювалась у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 року №774 «Про затвердження тарифів на проведення органом державного пожежного нагляду оцінки (експертизи) протипожежного стану підприємства, обєкта, приміщення та проектно-кошторисної документації, затвердження якої не потребує висновку комплексної державної експертизи».

Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, не повідомив суд про причини його неявки, хоча належним чином повідомлявся про час та місце судового розгляду (розписка про вручення повістки).

Відповідач у запереченні на позовну на позовну заяву від 27.09.2010 року вважає, в наслідок безпідставного стягнення з населення (громадян) плати за послуги з оцінки (експертизи) проектно-кошторисної документації, затвердження якої не потребує висновку комплексної державної експертизи, в порушення ст.2 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», необґрунтовано отримана виручка за період з 14.08.2009 року по 25.06.2010 року становить 1854 грн. 00 коп., оскільки такі послуги повинні були надаватись безкоштовно.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представника відповідача, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами перевірки відповідачем складено акт за №000380 від 11.08.2010 року, на підставі якого прийнято рішення за №256 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 17.08.2010 року, яким вирішено вилучити у позивача 6081 грн. 78 коп.

В акті перевірки зазначено, що в наслідок безпідставного стягнення з населення (громадян) плати за послуги з оцінки (експертизи) проектно-кошторисної документації, затвердження якої не потребує висновку комплексної державної експертизи, в порушення ст.2 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», необґрунтовано отримана виручка за період з 14.08.2009 року по 25.06.2010 року становить 1854 грн. 00 коп.

Також, зазначено, що внаслідок невірного застосування визначених коефіцієнтів коригування при розрахунку витрат часу на проведення експертизи протипожежного стану підприємства, обєкта, приміщення, необґрунтовано отримана виручка в період з 12.08.2009 року по 29.03.2010 року склала 173 грн. 26 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та вимоги чинного законодавства.

Згідно ст.1 Закону України „Про ціни та ціноутворення”, за №507-ХІІ від 03.12.1990 року, з наступними змінами та доповненнями, законодавство в Україні про ціноутворення складається з цього закону та інших актів законодавства України, що видаються відповідно до нього. Як вбачається з преамбули цього Закону, він визначає основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням на території України.

Відповідно до ст. 7 Закону України „Про ціни та ціноутворення” вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Згідно з ст. 8 вищезазначеного Закону, державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів; введення Урядом України інших методів державного регулювання.

Відповідно до ст. 13 Закону України „Про ціни та ціноутворення” державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. А в сфері дії вільних цін контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог антимонопольного законодавства.

Частиною 1 статті 190 ГК України передбачено, що вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни.

Орган державної інспекції з контролю за цінами вважає, що позивачем безпідставно стягувалась плата з громадян за послуги з експертизи проектно-кошторисної документації, оскільки Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», на виконання якого було прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 року №774 «Про затвердження тарифів на проведення органом державного пожежного нагляду оцінки (експертизи) протипожежного стану підприємства, обєкта, приміщення та проектно-кошторисної документації, затвердження якої не потребує висновку комплексної державної експертизи», поширюється лише на субєктів господарювання.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»від 6 вересня 2005 року №2806-IV, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що дія цього Закону поширюється на дозвільні органи, державних адміністраторів, уповноважений орган та суб'єктів господарювання, які мають намір провадити або провадять господарську діяльність.

Розмір тарифів на проведення органом державного пожежного нагляду оцінки (експертизи) протипожежного стану підприємства, об'єкта, приміщення та проектно-кошторисної документації, затвердження якої не потребує висновку комплексної державної експертизи визначені згаданою постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 року №774.

При цьому, в акті перевірки зазначено, що надання послуг з експертизи проектно-кошторисної документації населенню має здійснюватися на безоплатній основі.

Дійшовши до такого висновку контролюючий органу, не дав оцінку наявності норм чинного законодавства, які б встановлювали безоплатність надання таких послуг.

Згідно частини 22 ст.10 Закону України «Про пожежну безпеку»від 17 грудня 1993 року№3745-XII, з наступними змінами та доповненнями, експертиза проектної та іншої документації на відповідність нормативно-правовим актам з пожежної безпеки та видача дозволів проводяться органами державного пожежного нагляду в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання даного Закону та Указу Президента України від 27 січня 2003 року №47 «Про заходи щодо вдосконалення державного управління у сфері пожежної безпеки, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій»наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 23 листопада 2004 року №186, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2004 року за №1515/10114, з наступними змінами та доповненнями затверджено Порядок проведення державної експертизи щодо пожежної безпеки проектів будівництва та іншої документації.

Частиною 3 п.8 цього Порядку передбачено, що державна експертиза проектів будівництва щодо пожежної безпеки, затвердження яких не потребує висновку комплексної державної експертизи, а також іншої документації органом держпожнагляду може проводитися виключно на добровільних засадах за заявою юридичних або фізичних осіб. Вартість робіт, пов'язаних з проведенням державної експертизи проектів будівництва щодо пожежної безпеки, які не потребують висновку комплексної державної експертизи, визначається згідно з Тарифами на проведення органом державного пожежного нагляду оцінки (експертизи) протипожежного стану підприємства, об'єкта, приміщення та проектно-кошторисної документації, затвердження якої не потребує висновку комплексної державної експертизи, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2006 року N 774.Перелік об'єктів, затвердження проектів будівництва яких у межах законодавства України не потребує висновку комплексної державної експертизи, затверджений наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 12.11.2003 року №187 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 08.12.2003 року за №1129/8450.

Як вбачається з наведеного нормативно-правового акту, дія такого не обмежується субєктами господарювання.

А відтак висновок контролюючого органу про надання послуг з експертизи проектно-кошторисної документації населенню на безоплатній основі суперечить наведеному Порядку.

Крім того, позивач при визначенні вартості послуг з проведення експертизи проектно-кошторисної документації на замовлення громадян керувався згаданою Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 року №774 і Методикою розрахунку витрат часу та вартості проведення органом державного пожежного нагляду оцінки (експертизи) протипожежного стану підприємства, обєкта, приміщення та проектно-кошторисної документації, затвердження якої не потребує висновку комплексної державної експертизи, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи за №444 від 13.07.2006 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2010 року за №134/17429, з наступними змінами та доповненнями, лише з тих міркувань, що у вказаних нормативно-правових актах передбачено надання таких послуг фізичним особам за встановлену плату.

Згадана Методика, серед вказаних найменувань обєктів та спеціальних робіт визначає такі, які передбачають звернення лише фізичних осіб.

Таким чином, нормами чинного законодавства не передбачено надання на безоплатній основі населенню послуг з експертизи проектно-кошторисної документації, а навпаки надання згаданих послуг на платній основі передбачено Порядком проведення державної експертизи щодо пожежної безпеки проектів будівництва та іншої документації.

Більше того, не можна залишити поза увагою і той факт, що однією з підстав господарської відповідальності, як і застосування адміністративно-господарських санкцій, згідно положень ст.218 ГК України, є наявність вини.

Згідно п.7 Положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 року №1539, МНС у межах повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання. Нормативно-правові акти МНС підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку. Рішення МНС, прийняті у межах його повноважень, обов'язкові для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Так, враховуючи те, що позивачем вартість послуг для населення з експертизи проектно-кошторисної документації визначалась у відповідності до Порядку проведення державної експертизи щодо пожежної безпеки проектів будівництва та іншої документації, в його діях відсутня вина, як одна із підстав застосування адміністративно-господарських санкцій.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що позивач діяв у повній відповідності до норм чинного законодавства.

Вимоги про визнання протиправним та скасування спірного рішення в частині 519 грн. 78 коп. задоволенню не підлягають, з врахуванням того, що позивачем визнається правомірність визначення відповідачем суми необгрунтованої виручки в розмірі 173 грн. 26 коп., а тому з врахуванням положень ч.3 ст.72 КАС України, такі обставини не доказуються, оскільки в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Щодо вимог про визнання протиправним та скасування п.1 акта №000380 від 11.08.2010 року, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається зі змісту ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб.

З врахуванням того, що акт є носієм інформації, фіксує певні обставини та не порушує права, свободи чи інтереси позивача, не створює для останнього юридичних прав та обовязків, у задоволенні даних вимог слід відмовити.

При цьому, суд, звертає увагу на те, що з метою дотримання вимог ч.2 ст.157 КАС України, щодо роз'яснення позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ, провадження у справі в частині зазначених позовних вимог не підлягає закриттю, оскільки за своєю правовою природою останні носять публічно-правовий характер.

Більше того, закривши провадження у справі в частині таких вимог, та не розяснивши позивачу до якого суду йому слід звернутись, судом було б порушено одне з конституційних прав право на судовий захист.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення №256 від 17.08.2010 року в частині вилучення 5562 грн. 00 коп. є обґрунтовані, а тому підлягають до задоволення. В іншій частині в задоволенні позову належить відмовити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення №256 від 17.08.2010 року в частині вилучення у Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи у Львівській області 5562 грн. 00 коп.

3.В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи у Львівській області, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Підвальна, 6, (код ЗКПО 08588820) 1 грн. 55 коп.

5.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

6.Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст виготовлено та підписано 20 жовтня 2010 року.

Суддя В.Я.Мартинюк