Рішення № 118838330, 25.04.2024, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/1910/23

Номер провадження 2/348/91/24

25 квітня 2024 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді О.Ю.Максименко

за участю секретаря судових засідань О.В Буратчук

за участю представника позивача ОСОБА_1

за участю представника третьої особи Д.Є.Бітківської

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Надвірна цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дітей,

У с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визначення місця проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з батьком.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 29.05.2023. Від цього шлюбу сторони мають двох спільних дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При винесенні рішення про розірвання шлюбу дітей залишили проживати з матір`ю, оскільки між сторонами з того моменту, як вони почали проживати окремо, не виникало спору про визначення місця проживання дітей. Мати проживає окремо та участі у вихованні та утриманні дітей не бере. Крім того, останні 3 роки зловживає спиртними напоями, веде аморальний спосіб життя, неодноразово, з причини розладу психіки та поведінки внаслідок зловживання алкоголем, проходила стаціонарне лікування в обласному психоневрологічному диспансері. Тому, ОСОБА_2 просить визначити місце проживання неповнолітніх дітей з ним.

Позивач у судове засідання не з`явився.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі. Надав пояснення, аналогічні викладеному в позовній заяві.

Відповідач в судові засідання 19.12.2023, 29.01.2024, 19.02.2024, 06.03.2024, 04.04.2024, 22.04.2024 та 25.04.2024 не з`явилася, про дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштових відправлень за адресою реєстрації. Судові повістки на 29.01.2024, 19.02.2024, 06.03.2024, 04.04.2024, 25.04.2024 відповідач отримала особисто. Інші судові повістки повернуті до суду з причини "адресат відсутній за вказаною адресою" та "за закінченням терміну зберігання", причин неявки суду не повідомила, заяви про розгляд справи без її участі до суду не надходило.

Представник третьої особи служби у справах дітей суду пояснила, що висновком органу опіки та піклування визначено місце проживання з батьком малолітнього ОСОБА_5 , оскільки мати дитини ОСОБА_3 зловживає алкоголем, в будинку відсутні належні умови для проживання та розвитку дітей. Неповнолітній ОСОБА_6 вже є 14 років, а тому відносно неї висновок не складався.

Неповнолітня ОСОБА_4 суду пояснила, що її батьки розлучилися біля двох років потому, спочатку вони з братом жили з мамою, однак та зловживала алкогольними напоями і тоді вони переїхали до батька і живуть з бабусею та дідусем. Батько в лавах ЗСУ воює, з ним підтримують постійний зв`язок в телефонному режимі. У матері немає нормальних умов для проживання та навчання. Бажає жити разом із батьком.

Малолітній ОСОБА_5 в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні поясненням неповнолітньої ОСОБА_4 , повідомив, що бажає жити з батьком.

23.04.2024 постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника третьої особи, неповнолітньої ОСОБА_2 , малолітнього ОСОБА_5 , вивчивши матеріли справи, дослідивши докази по справі кожний окремо та в їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Шлюб розірваний рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 29.05.2023, неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишено проживати з матір`ю ОСОБА_3 (а.с.15-17).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.11).

Як вбачається зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.12).

Позивач зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою № 174/128-14/14в від 23.06.2023 про склад сім`ї та проживання. Разом з позивачем зареєстровано ще 5 осіб (а.с.18).

Відповідно до характеристики № 186/128-14/14в від 05.07.2023, ОСОБА_2 розлучений, виховує неповнолітніх дітей, порядний, ввічливий, трудолюбивий та відповідальний, не має шкідливих звичок. Наразі є військовослужбовцем та служить в ЗСУ. До кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався (а.с. 19).

Згідно характеристики від 03.07.2023, ОСОБА_4 навчається в 9-Б класі Тисменичанського ліцею Івано-Франківської міської ради. Спокійна, уникає конфліктів, замкнута, шкідливі звички відсутні. Зростає в родині, де вихованню та навчанню не приділяється належна увага, мати батьківські збори не відвідує, контакт з класним керівником не підтримує, забезпеченням побутових потреб займається батько. Останнім часом дитина проживає з дідусем і бабусею. Батько перебуває в зоні бойових дій (а.с.21).

Як вбачається з довідки лікаря ЗПСМ № 5 від 30.06.2023, діти ОСОБА_2 та ОСОБА_5 під наглядом лікаря ЗПСМ від народження. Діти розвивалися згідно віку, соматично здорові. На протязі останніх 3-х років при проведенні профілактичних оглядів перед школою, дітей супроводжував дідусь ОСОБА_7. На телефонні дзвінки мати не відповідає, при відвідуванні двері будинку не відкриває (а.с.22).

11.07.2023 на лінію "102" надходило повідомлення про те, що мати ОСОБА_3 залишила дома своїх дітей самих з вчорашнього дня, пішла до свого знайомого і до цього часу додому не повернулася. Виїздом на місце дітей було доставлено до бабусі (а.с.23).

В 2019 році ОСОБА_3 проходила лікування в комунальному некомерційному підприємстві "Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради" (а.с.24).

Відповідно до характеристики психоемоційного стану дитини та сімейних відносин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , станом на 13.06.2023 психоемоційний стан Вероніки є помірно стійким. Дівчині властива замкнутість, емоційна відчуженість. Характерним є помірний рівень особистісної тривожності. Встановлено актуальне переживання негативної стресової події. Наявна емоційна прив`язаність до подій в минулому. Реакція у конфліктних ситуаціях - уникнення. Наявна тенденція до негативного самоставлення, недостатня соціальна адаптація, у соціальній взаємодії установка на дружню підтримку та подолання перешкод. Потреба у дружній підтримці є значущою. Встановлено більш сильний емоційний зв`язок з батьком. Наявний позитивний образ батька, дідуся і бабусі, з якими мешкає дівчина. Образ матері є невизначеним, емоційний зв`язок з матір`ю слабкий. Що пов`язано з негативними переживаннями дівчини, пов`язані з матір`ю. Вероніка зазначила, що мама зловживає алкоголем. Загальний образ родини включає мати та батька, що зображені поруч (а.с. 25-30).

ОСОБА_3 характеризується негативно, протягом останніх 5 років вела аморальний спосіб життя, зловживала алкоголем, здійснювала неналежний догляд за своїми дітьми, у зв`язку з цим діти періодично знаходилися у дідуся і бабусі по лінії батька. З ОСОБА_3 у зв`язку із неналежним вихованням неповнолітніх дітей працівниками поліції, ювенальної поліції та служби у справах дітей міської ради періодично проводили виховні роботи (а.с. 83, 84).

ОСОБА_2 за медичною допомогою до КНП "Прикарпатський наркологічний центр Івано-Франківської обласної ради", станом на 05.07.2023, не звертався (а.с. 85).

Висновком комісії про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вважано за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.120-123).

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин другої статті 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява N 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Статтями 12-15 Конвенції про права дитини визначено право дитини висловлювати свою думку (право бути почутою).

Відповідно до статті 3 Конвенції про здійснення прав дітей 1996 року, ратифікованої Законом України від 03 серпня 2006 року, дитина має процесуальне право бути поінформованою та висловлювати свою думку під час розгляду справи, що стосується її.

Закріплення вказаними вище міжнародними документами та актами внутрішнього законодавства України право дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються. Разом з цим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не відповідає та не захищає права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією.

Вказана правова позиція викладена в постанові КЦС ВС від 28.12.2020 № 487/2001/19-ц (61-12667св20).

Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Неповнолітня ОСОБА_2 на момент розгляду справи досягла шістнадцятирічного віку та сама може визначати, з ким вона буде проживати.

Малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не досягнув чотирнадцятирічного віку.

Суд, першочергово враховуючи інтереси дитини, які переважають над інтересами батьків, встановивши, що для забезпечення інтересів дитини саме визначення місця проживання дитини з батьком відповідатиме її інтересам, так як ОСОБА_8 вже досить тривалий час проживає разом із батьком, мати веде аморальний спосіб життя, зловживає спиртними напоями, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей.

Судом встановлено, що позивач не чинить ОСОБА_3 будь-яких перешкод у спілкуванні, побаченні з дітьми, а також їх вихованні.

Мати дітей має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дітей, стану їх розвитку, незалежно від того, з ким діти будуть проживати.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача із відмовою в частині позовних вимог щодо неповнолітньої ОСОБА_2 , оскільки остання внаслідок досягнутого віку може сама визначати з ким з батьків вона бажає проживати, та із задоволенням позову в частині позовних вимог щодо малолітнього ОСОБА_5 ..

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати - судовий збір в сумі 1073,60 грн (а.с.8), та витрати, пов`язані із виготовленням характеристики психоемоційного стану дитини та сімейних відносин Центром психологічної допомоги дітям "Серденько" - 800 грн (а.с.31). Від стягнення витрат на правову допомогу представник позивача в судовому засіданні відмовився.

Оскільки позовні вимоги позивача суд задовольняє частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 536,80 грн сплаченого судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат, пов`язаних із виготовленням характеристики психоемоційного стану дитини та сімейних відносин Центром психологічної допомоги дітям "Серденько", ці витрати розподілу не підлягають, оскільки стосуються неповнолітньої ОСОБА_2 , а в задоволенні позовних вимог щодо неї судом відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, ст. 3, 7, 19, 141, 160, 161 СК України, ст. 29 ЦК України, ст. 9, 10, 12, 13, 77-81, 89, 141, 259, 263-265, 272-273, 280-289, 354-355 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , разом із батьком - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: с. Тисменичани Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , судові витрати, понесені позивачем на оплату судового збору в сумі 536,80 грн пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем, представником позивача та третьою особою до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Надвірнянським РВ УДМС в Івано-Франківській області 22.01.2014, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: ОСОБА_1 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 412 від 11.01.2002, адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: с. Тисменичани Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області.

Третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, код ЄДРПОУ 04054346, місцезнаходження юридичної особи за адресою: вул. Грушевського, 21 м. Івано-Франківськ.

Суддя Надвірнянського районного суду

Івано-Франківської області О.Ю. Максименко

Повне судове рішення складено 03.05.2024.