Постанова № 1188374, 27.11.2007, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"27" листопада 2007 р.

Справа № 14/271

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №14/271

за позовом: закритого акціонерного товариства “Сабіна”, м. Кіровоград, вул. Пашутіна, 75,

до відповідача: державної податкової інспекції у м. Кіровограді (далі по тексту – ДПІ), м. Кіровоград, вул. Глінки, 2,

про скасування податкового повідомлення-рішення

Секретар судового засідання – Іванов В.В.

Представники сторін:

від позивача – Сааді В.М., довіреність б/н від 21.09.2007 р.;

від відповідача – Коряковцев Я.В., довіреність №127 від 04.04.2007 р.;

від відповідача – Лапа А.Д., довіреність №55 від 12.10.2007 р.;

В судовому засідання була присутня Коваль З.Ф. - голова ліквідаційної комісії.

Час прийняття постанови: 10 год. 25 хв.

Подано позов про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Кіровограді №0000752200/0 від 31.07.2007 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що застосування штрафних санкцій (пені) за порушення валютного законодавства є за своєю природою адміністративно-господарським штрафом, і застосування даних санкцій не можливе за період з 11.02.1997 р. по 30.07.2006 р.

Позовні вимоги позивач мотивує також тим, відповідно до вимог Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” ЗАТ “Сабіна” списано дебіторську заборгованість Світлогорського ВО “Хімволокно” за рахунок прибутку підприємства, що встановлено актом попередньої перевірки від 24.02.2000 р. №22-16/53. Згідно наказу по підприємству від 25.12.2003 р. № 41 сума даної заборгованості списана з позабалансового рахунку ЗАТ “Сабіна”.

В запереченнях на позов відповідач стверджує, що дії податкової служби по застосуванню до позивача штрафних санкцій за порушення валютного законодавства відповідають діючому законодавству та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. ДПІ у м. Кіровограді вважає, що пеня за порушення валютного законодавства не відноситься до адміністративно-господарської санкції і тому посилання позивача на статтю 250 ГК України є безпідставним.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

В С Т А Н О В И В :

Працівниками ДПІ у м. Кіровограді проведена перевірка ЗАТ “Сабіна” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 р. по 17.07.2007 р.

За результатами перевірки складено акт № 20.07.2007 р. №80/23-00/00307342, в якому зазначено, що згідно акту попередньої документальної перевірки (акт №22-16/53 від 24.02.2000 р.) по договору №210 від 30.10.1996 р., укладеного ЗАТ “Сабіна” з Світлогорським виробничим об'єднанням “Хімволокно” (м. Світлогорськ, Гомельська область, Білорусь) рахується дебіторська заборгованість в розмірі 5731,59 рос. рублів, яку до теперішнього часу не погашено, чим порушено статтю 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”.

В зв'язку з чим позивачу за порушення статті 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” на підставі статті 4 цього Закону прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №00001752200\0 від 31.07.2007 р. та нарахована пеня в розмірі 15476,00 грн.

Господарський суд задовольняє позовні вимоги в силу наступного.

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь - які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо чи у виключній формі заборонені законами України.

30.10.1996 р. між позивачем і Світлогорським виробничим об'єднанням “Хімволокно” (м. Світлогорськ, Гомельська область, Білорусь) укладено договір поставки №210.

Даний договір відповідає ознакам зовнішньоекономічного договору, тому на нього розповсюджуються норми Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”.

Відповідно до умов вказаного договору ПО “Хімволокно” зобов'язалося поставити позивачу продукцію, а останній провести відповідний розрахунок.

Позивачем представлено пояснення та документи по справі, із змісту яких вбачається, що згідно листа ПО “Хімволокно” від травня 1997 р. №юр.1545, ЗАТ “Сабіна” винне ПО “Хімволокно” 18850800 крб. штрафу за неповернення тари по договору поставки №210 від 30.10.1996 р. Згідно акту взаємних розрахунків між сторонами по договору від травня 1997 року заборгованість ПО “Хімволокно” перед позивачем склало 5531867 крб., в той час як штраф ЗАТ “Сабіна” перед ПО “Хімволокно” за несвоєчасне повернення тари склав 18851000 крб., що стало підставою ПО “Хімволокно” для зарахування існуючий заборгованості перед ЗАТ “Сабіна”. Посилаючись на дані обставини, позивач стверджує, що з моменту підписання акту взаємних розрахунків та отриманні листа від травня 1997 року у ПО “Хімволокно” не існувало боргу перед ЗАТ “Сабіна”.

Але дані твердження позивача спростовуються його ж поясненнями та відомостями, відображеними в акті ДПІ у м. Кіровограді від 24.02.2000 р., згідно якого дебіторська заборгованість ПО “Хімволокно” в сумі 5731,59 рос. рублів рахувалася на балансі підприємства і була списана за рахунок прибутку на позабалансовий рахунок ЗАТ “Сабіна”.

Законодавством України, що діяло на час укладання даного договору, установлено загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), у три роки (стаття 71 ЦК УРСР). Як передбачено статтею 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до подання позову є підставою для відмови у позові. Проте, відповідно до вимог цієї статті, якщо суд, арбітраж або третейський суд визнають поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивач не надав господарському суду доказів звернення до Міжнародного комерційного арбітражу при ТПП України, при цьому строк позовної давності на звернення за захистом порушеного права у позивача за вказаним зовнішньоекономічним договором збіг 11.02.2000 року.

Дана обставина стала підставою для вчинення відповідних дій щодо списання заборгованості за зовнішньоекономічним контрактом у відповідності до пункту 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 “Дебіторська заборгованість” та віднесення даної суми на валові витрати відповідно до вимог підпункту 5.2.8 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

ЗАТ “Сабіна” проведено списання дебіторська заборгованість в сумі 5731,59 рос. рублів, яка виникла по зовнішньоекономічному договору №210 від 30.01.1996 р., на забалансовий рахунок 071 “Списана дебіторська заборгованість” для її спостереження за можливістю стягнення не менше трьох років..

Згідно наказу №41 від 25.12.2003 р. про списання з позабалансового рахунку безнадійної дебіторської заборгованості дебіторська заборгованість ВО “Хімволокно” в сумі 1020,22 грн., що по курсу НБУ відповідає сумі боргу по договору №210 від 30.10.1996 р., списана з позабалансового рахунку ЗАТ “Сабіна”, як безнадійна, у порядку пункту 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 “Дебіторська заборгованість”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 р.

Отже, під час проведення перевірки та складання акту перевірки від 20.07.2007 р. №80/23-00/00307342 дебіторської заборгованості в сумі 5731,59 рос. рублів у ЗАТ “Сабіна” не існувало.

Дане питання перевіряючими не вивчалося, про що свідчить зміст акту перевірки від 20.07.2007 р. Факту списання на підприємстві дебіторської заборгованості ПО “Хімволокно” з 25.12.2003 р., як безнадійної заборгованості, податковою службою не надано належної оцінки та не враховано при нарахування штрафних (фінансових) санкцій за спірними рішеннями.

Згідно статті 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23.09.94 р. за №185/94 та змін і доповнень до нього, внесених Законом України №184/96ВР від 07.05.1996 р., виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності – з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

В разі порушення вищевказаного терміну згідно статті 4 вказаного Закону підприємству нараховується пеня в розмірі 0,3 % від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Навіть, якщо погодитися з твердженням відповідача, що пеня за порушення валютного законодавства не відноситься до адміністративно-господарської санкції та враховуючи, що з 25.12.2003 р. у ЗАТ “Сабіна” дебіторської заборгованості ПО “Хімволокно” в розмірі 5731,59 рос. рублів не існувало, господарський суд приходить до висновку про неправомірне нарахування податковою службою за перевіряємий період пені згідно податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Кіровограді №0000752200/0 від 31.07.2007 р.

Керуючись частинами 1 - 3 статті 160, частинами 1 - 2 статті 162, статтею 163, частинами 1- 4 статті 254, статтею 258, пунктом 6 розділу 7 "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у м. Кіровограді №0000752200/0 від 31.07.2007 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь закритого акціонерного товариства “Сабіна” (25006, м. Кіровоград, вул. Пашутіна, 75, ідентифікаційний код 00307342, р/р 26002420015391 в Кіровоградській ОД АКБ "Укрсоцбанк", МФО 323293) судові витрати по справі в розмірі 3,40 грн. державного мита.

За заявою стягувача після набрання постановою законної сили господарський суд видає виконавчий лист.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження , але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до апеляційної інстанції через господарський суд Кіровоградської області.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя

С. Б. Колодій

Дата виготовлення постанови в

повному обсязі - 30.11.2007 року.