Постанова № 11883028, 21.09.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2010 року <Текст >Справа № 2а-2909/10/0870

(12 год. 20 хв.) м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудивуса О.В.,

при секретарі судового засідання Марченко І.В.,

за участю:

представника позивача: Грек О.В., дов. № 07-26/4234 від 02.10.2009;

представника відповідача: Верби С.О., дов. № 96 від 07.06.2010,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до:комунального підприємства «Підприємство комунальної власності»

про:стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році.

25.05.2010 Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» (далі відповідач), в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році у розмірі 198931,77 гривень.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 26.05.2009 було відкрито провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вимогам ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі Закон) відповідачем не була сплачена сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році.

13.07.2010 судом були отримані заперечення відповідача проти позову, обґрунтовані тим, що чинне законодавство України повязує виконання підприємствами, організаціями зобовязань щодо працевлаштування інвалідів саме з наявністю рекомендацій медико-соціальної експертизи, за відсутністю яких підприємство позбавлено можливості самостійно створити необхідне робоче місце для інваліда, насамперед не усвідомлюючи, який саме інвалід, з якими анатомічними дефектами чи нозологічними формами захворювання може звернутися безпосередньо, чи буде направлений з метою працевлаштування.

З цих підстав, відповідач вважає, що винні дії чи бездіяльність з його боку, які призвели до порушення вимог Закону відсутні, а отже відсутні підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій.

Ухвалою суду від 13.07.2010 за клопотаннями представників сторін провадження у справі було зупинено до 07.09.2010 для забезпечення сторонам можливості подати додаткові докази.

Ухвалою суду від 08.09.2010 було поновлено провадження у справі, судове засідання призначено на 08.09.2010.

У судовому засіданні 08.09.2010 судом була оголошена перерва у розгляді справи до 20.09.2010 для надання додаткових доказів. 20.09.2010 судом у звязку з необхідністю отримати нові докази була оголошена перерва до 21.09.2010.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримував з підстав, викладених у позовній заяві, а представник відповідача проти позову заперечував.

В судовому засіданні 21.09.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, розглянувши матеріали і зясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів форми 10-ПІ річна-поштова, затвердженої наказом Мінпраці України від 10.02.2007 № 42 (далі Звіт), наданого відповідачем, середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача, за 2009 рік 713 осіб.

Частиною першою ст. 19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця.

Отже, середньооблікова кількість інвалідів відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону, у відповідача повинна складати 29 осіб. Згідно відомостей, наданих відповідачем у Звіті, середньооблікова кількість інвалідів, що працювали у відповідача у 2009 році, 18 осіб.

Статтею 20 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

За правилами ч. 2 ст. 20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Вирішуючи питання про стягнення адміністративно-господарських санкцій, суд виходив з наступного.

Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 20 Закону, за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю. Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою для застосування такої відповідальності учасника господарських відносин є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання. Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За правилами ч. 1 ст. 18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, обовязок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обовязком підбирати інвалідів на створені робочі місця. Обовязок з пошуку робочих місць для інвалідів покладено як на державну службу зайнятості, так і на самих інвалідів, а обовязком роботодавця є вже безпосереднє працевлаштування інваліда на спеціально створене робоче місце, тобто укладення з ним трудового договору.

В свою чергу, обовязок державних органів щодо організації працевлаштування інвалідів виникає після виконання підприємствами обовязку щодо створення робочих місць і надання, передбаченої законодавством про соціальну захищеність інвалідів, інформації про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Позивач надав суду докази того, що відповідач інформував органи працевлаштування про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів, а саме звіти про наявність вакансій форми № 3-ПН від 01.01.2009, від 01.02.2009, від 01.03.2009, від 01.04.2009, від 01.05.2009, від 01.06.2009, від 01.08.2009, від 01.09.2009, від 01.10.2009, від 01.11.2009, від 01.12.2009.

За даними цих звітів у відповідача протягом 2009 року були наявні 5 вакансій робітників з комплексного прибирання та утримання домоволодіння.

Відповідно до підпунктів 3.1, 3.2 пункту 3 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» у рядку «01» відображається середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік, яка визначається відповідно до пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 30.11.2005 за № 1442/11722 (далі Інструкція зі статистики). У рядку «02» відображається середньооблікова кількість штатних працівників за рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

Згідно з пп. 3.2.5 Інструкції зі статистики середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

Пунктом 3.4 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» встановлено, що дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02 ), та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).

Отже, беручи до розрахунку наявність у кожному місяці відповідної кількості вакансій для інвалідів, можна зробити наступний розрахунок середньооблікової кількості вакансій для інвалідів у відповідача у 2009 році: 5+5+5+5+5+5+5+5+5+5+5 = 55/12 = 4,58 = 5.

З урахуванням того, що середньооблікова кількість працюючих у відповідача інвалідів у 2009 році склала 18 осіб та наявність протягом 2009 року пяти вакансій для інвалідів, судом встановлено, що середньооблікова кількість місць для працевлаштування інвалідів у відповідача у 2009 році становила 23 місця, що менше 4 відсотків середньооблікової кількості працівників у відповідача у 2009 році на 6 робочих місць.

Судом встановлено, що у 2009 році відповідачу на працевлаштування направлялись Енергодарським міським центром зайнятості 4 інваліди, з яких ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовилися від працевлаштування за власним бажанням, а ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було відмовлено у працевлаштуванні через їх невідповідність вимогам.

Надані сторонами та досліджені судом копії індивідуальних програм реабілітації та довідок до актів огляду МСЕК ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також робоча інструкція робітника з комплексного прибирання та утримання домоволодіння свідчать про те, що відповідач правомірно відмовив зазначеним особам у працевлаштуванні на посаді робітника з комплексного прибирання та утримання домоволодіння, оскільки ці особи мають протипоказання до фізичних навантажень та роботи поблизу рухомих механізмів.

Позивач не надав суду жодних доказів того, що відповідач неправомірно відмовляв у працевлаштуванні інвалідам, які направлялись до нього центром зайнятості або влаштовувались на роботу самостійно, а також не заперечив щодо неправомірності відмови у працевлаштуванні вищезазначеним інвалідам.

Суд також приймає до уваги наступне.

Відповідачем у 2009 році самостійно розміщувалися оголошення з пропозицією працевлаштування інвалідів у місцевому друкованому засобі масової інформації газеті «Здесь живем» (а.с. 46-51).

Таким чином, відповідачем були вжиті всі необхідні заходи для забезпечення реалізації прав інвалідів на працевлаштування.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вина відповідача щодо нестворення 11 робочих місць для працевлаштування інвалідів не була повністю доведена, а тому підстави для притягнення його до господарсько-правової відповідальності за 5 створених та незайнятих інвалідами робочих місця відсутні, у звязку з чим, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Визначаючи розмір адміністративно-господарських санкцій, що підлягають стягненню з відповідача судом взято до розрахунку 6 нестворених відповідачем робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до підпункту 3.6 пункту 3 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» у рядку 05 Звіту відображається середньорічна заробітна плата штатного працівника, яка розраховується за формулою: рядок 05 = рядок 04 х 1000/рядок 01.

Отже середньорічна заробітна плата відповідача становить 196 572,2 х 1000/713 = 17870,27 грн.

Розмір адміністративно-господарських санкцій відповідно до ст. 20 Закону за шість нестворених робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 17870,27 грн. х 6 = 107221,62 грн.

Враховуючи те, що з 12.08.2009 та на момент звернення позивача до суду облікова ставка НБУ відповідно до постанови Правління Національного банку України від 10.08.2009 № 468 становила 10,25 %, та те, що позивач просить стягнути пеню за 40 днів прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача відповідно до ст. 20 Закону становить 107221,62 грн. х 0,03% = 32,17 грн. х 40 днів = 1286,80 грн.

Враховуючи вищезазначене, на підставі ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 12, 14, 86, 158 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Комунальна, буд. 8, промзона, а/с-660, ідентифікаційний код 32166551) на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (69095, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 147, ідентифікаційний код 20508338; Одержувач: Держбюджет м. Енергодар, р/р 31212230700015, код ЄДРПОУ 34677056, ГУДКУ у Запорізькій області, МФО 813015, 50070000 «Платежі по Фонду соціального захисту інвалідів за 2009 рік») суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 107221,62 грн. (сто сім тисяч двісті двадцять одна гривня 62 коп.) та пеню у розмірі 1286,80 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят шість гривень 80 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Прудивус

Постанова у повному обсязі складена 27 вересня 2010 року.