Ухвала суду № 118829845, 06.05.2024, Франківський районний суд м. Львова

465/3392/24

2-о/465/201/24

Ухвала

про залишення заяви без руху

"06" травня 2024 р. м. Львів

Суддя Франківського районного суду м. Львова Кузь В.Я., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , з участю заінтересованих осіб П"ятої Львівської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, -

встановив:

Заявниця звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Вивчивши матеріали заяви, приходжу до висновку про необхідність залишення заяви без руху за наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Ч.1 ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

П.3 ч.3 цієї статті визначено, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, зокрема, у порядку окремого провадження.

Ч.1 ст.293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст.294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Ст.175 ЦПК України визначено ряд вимог до позовної заяви, які мають бути дотримані при її подачі.

Відповідно до ч.1 ст.175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

П.2 ч.3 ст.175 ЦПК України визначено, що позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

В порушення п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України в заяві не зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у заявниці та заінтересованих осіб.

Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Залишення позову без руху з зазначених вище підстав не є по своїй суті обмеженням права на доступ до суду, оскільки відповідає вимогам закону та основним засадам цивільного судочинства, та є необхідним для справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду та вирішення справи.

При цьому суд зважає також на практику ЄвропейськогоСуду з правлюдини,що знайшла своєвисвітлення у справі Golderv. UnitedKingdomвід 21.02.1975року,згідно якої,право насуд неє абсолютним, то воно може бути обмеженимособливо щодо умовприйнятності скарг,у тому числі йна діїсудді,що відповідають вимогам процесуального законодавства,проте,не подобаються стороні. Правилазастосування головуючим процесуальних норм,що забезпечують порядок в ходісудового процесу і послідовність здійснення своїхправ сторонами, хоч і не подобається стороні, проте, безумовно мають на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи, повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані та розуміти, що їх право закінчується там, де починається право іншої сторони, а тим більше там, де починається обов`язок та право головуючого у процесі.

Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Виходячи з наведеного, вважаю, що заяву слід залишити без руху, надавши заявнику строк для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії даної ухвали.

На підставі викладеного, та керуючись статтями 2, 175, 177, 185, 258-260, 296-297 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -

постановив:

Матеріали заяви ОСОБА_1 , з участю заінтересованих осіб П"ятої Львівської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без руху.

Надати заявниці строк для усунення недоліків заяви, вказаних у мотивувальній частині ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення заяви без руху.

У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк, заяву вважати неподаною та повернути заявниці зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. Кузь