Постанова № 11882803, 06.08.2010, Апеляційний суд міста Києва

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

м. Київ, вул. Соломянська, 2-а

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 серпня 2010 року м. Київ

Апеляційний суд міста Києва у складі судді Скавроніка В.М., за участі ОСОБА_2 особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, його захисника ОСОБА_3, потерпілого ОСОБА_4, при секретарях Хасанової В., Ліпухіної О.А., Гарібян К.Є., розглянув справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за його апеляційною скаргою на постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2009 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та на нього накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк шість місяців.

Як вказано в постанові, згідно з Протоколом про адміністративне правопорушення від 22.09.2009 року ОСОБА_2 09.09.2009 року, об 11 год. 45 хв., керуючи автомобілем «ЗАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1, на вул. Богатирській, 1 в м. Києві, виїжджаючи з прилеглої території, одночасно виконав маневр перестроювання в ліву смугу, не надавши дорогу автомобілю «Мітсубісі», державний номерний знак НОМЕР_2, який рухався нею, внаслідок чого сталося зіткнення вказаних автомобілів та перекидання автомобіля «Мітсубісі», що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п. п. 10.2, 10.3 Правил дорожнього руху, а відтак - вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України.

В апеляційній скарзі та в доповненнях до неї ОСОБА_2 просить зазначені постанову судді скасувати, прийняти нову постанову, якою замінити накладене на нього стягнення на штраф в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн. та також визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн., оскільки вважає, що ДТП трапилася також і з вини ОСОБА_4, який порушив правила п. 12.3 Правил дорожнього руху, значно перевищивши швидкість руху, внаслідок чого сталося зіткнення їх автомобілів, що призвело до перекидання та пошкодження автомобіля «Мітсубісі».

Заслухавши пояснення ОСОБА_2, його захисника ОСОБА_3, потерпілого ОСОБА_4, свідків, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги і сторін на її підтримку та заперечення проти неї, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваної постанови з наступних підстав.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення повністю доведена і підтверджується дослідженими судом першої інстанції та апеляційним судом доказами в їх сукупності, а саме даними, що містяться в поясненнях самих ОСОБА_2 і ОСОБА_4, які вони дали після ДТП та які підтвердили в судовому засіданні (а. с. 10-13). В даних поясненнях вони підтвердили обставини ДТП, зафіксовані в наведених постанові судді протоколах огляду місця ДТП, про адміністративне правопорушення та в схемі ДТП і Довідці про характер та локалізацію отриманих автомобілями технічних пошкоджень (а. с. 1, 3-5).

Викладені в постанові судді пояснення ОСОБА_2 і ОСОБА_4 відповідають тим, які вони дали працівникам ДАЇ під час перевірки ними обставин ДТП.

Беручи пояснення ОСОБА_2 до уваги як правдиві, апеляційний суд вважає пояснення ОСОБА_4 щодо відображення ним швидкості, з якою рухався перед зіткненням керований ним автомобіль Мітсубісі», державний номерний знак НОМЕР_2, неправдивими.

Твердження потерпілого про те, що перед зіткненням даний автомобіль рухався зі швидкістю приблизно 60 км.год. спростовуються даними Висновку транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 11561/11562 від 04 червня 2010 року, в якому, підтвердивши приблизну, у 20 км.год., швидкість руху керованого ОСОБА_2 автомобіля «ЗАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1, експерти вказали, що «фактична швидкість руху автомобіля «Mitsubishi Pajero» до зіткнення, з частковим врахуванням деформацій транспортних засобів при зіткненні, становила більше 83…89 км.год.».

Крім того, виходячи з даних, які містяться у висновку зазначеної експертизи та повністю узгоджуються з фактичними даними, які знаходяться в інших матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що до виникнення дорожньо-транспортної пригоди призвело порушення як ОСОБА_2, так і ОСОБА_4 вимог Правил дорожнього руху.

За висновком експертів «в діях водія автомобіля «ЗАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_2 вбачається невідповідність вимогам п. 10.1 та п. 10.3 Правил дорожнього руху. Технічна можливість для водія ОСОБА_2 уникнути зіткнення полягала у виконанні ним вимог п. п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху, для чого у нього не було перешкод технічного характеру.

В діях водія автомобіля «Mitsubishi Pajero» ОСОБА_4 вбачається невідповідність вимогам п. п. 12. 3. 12. 4 Правил дорожнього руху, з технічної точки зору. Водій ОСОБА_4 в ситуації, що склалась, мав технічну можливість уникнути зіткнення з моменту виникнення йому небезпеки для руху при умові руху з допустимою в межах населеного пункту швидкості».

Таким чином, даним висновком експертів підтверджуються доводи ОСОБА_2 про те, що зіткнення автомобілів можна було б уникнути за умови, якби водій ОСОБА_4 також дотримався вимог п. п. 12. 3, 12. 4 Правил дорожнього руху, тобто значно не перевищив допустиму швидкість руху.

За таких обставин, посилання в оскаржуваній постанові судді суду першої інстанції на відсутність в діях водія ОСОБА_4 будь-яких порушень Правил дорожнього руху є безпідставним та необґрунтованим, таким, що не відповідає матеріалам справи та перевіреним апеляційним судом доказам, що в них містяться. На цих підставах вказане посилання має бути виключене з мотивувальної частини зазначеної постанови.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд не вправі постановити рішення про задоволення апеляційних вимог ОСОБА_2 в частині визнання також винним в ДТП ОСОБА_4 та притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України, оскільки відносно того працівниками ДАЇ не було складено протокол про адміністративне правопорушення і така можливість з зазначеної причини втрачена в звязку з закінченням передбачених ст. 38 КпАП України строків, впродовж яких адміністративне стягнення може бути накладено, тобто три місяці з дня вчинення правопорушення (чи його виявлення), якщо справи підвідомчі суду (судді) ч. 2).

Вказане стало можливим внаслідок поверхово, неповно та однобічно проведеної інспектором з дізнання ВДАЇ Оболонського району м. Києва Майсюрою В.В. перевірки факту даного ДТП, про що свідчить зміст винесеної ним постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 18.09.2009 року, згідно з якою протокол про адміністративне правопорушення вирішено було скласти лише відносно ОСОБА_2 (а. с. 2).

Апеляційний суд вважає за необхідне інформувати про зазначене керівництво Державтоінспекції ГУ МВС України в м. Києві в окремій постанові з метою належного його реагування та вжиття заходів, спрямованих на попередження подібних порушень вимог чинного законодавства в діяльності державтоінспекції в Голосіївському та інших районах міста.

Виходячи з того, що рішення у даній справі може бути враховане в порядку преюдиції у цивільній справі про відшкодування завданої ОСОБА_2 внаслідок ДТП майнової шкоди, апеляційний суд констатує, що як дії ОСОБА_2, так і дії ОСОБА_4, які виразились у недотримані ними зазначених вище вимог Правил дорожнього руху, перебувають в прямому причинному звязку з обставинами ДТП, що призвело до механічного пошкодження вказаних транспортних засобів автомобіля «ЗАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1, і автомобіля Мітсубісі», державний номерний знак НОМЕР_2.

Відповідно до вимог ст. 247 КпАП України провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема за передбачених пунктом 7 обставин: «закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу».

Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ст. 124 КпАП України як порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, є правильною, оскільки підтверджується викладеними вище доказами в їх сукупності.

Апеляційний суд вважає, що в порушення вимог ст. 33 КпАП України суддя суду першої інстанції при накладені на ОСОБА_2 стягнення за адміністративне правопорушення недостатньо врахував його особу, ступінь його вини у скоєному, та обставину, що помякшує відповідальність за адміністративне правопорушення його щире каяття та відсутність обставин, які обтяжують дану відповідальність.

Суддею районного суду не дотримані рекомендації Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про судову практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Пленуму за 2008 рік, із змісту яких (п. 28) випливає, що суд при притягненні особи до адміністративної відповідальності повинен мотивувати в постанові, з яких саме причин він вважає за неможливе застосувати до неї більш мяке адміністративне стягнення в межах санкції відповідної статті КпАП України. Вказане мотивування в оскаржуваній постанові відсутнє.

Як встановлено, ОСОБА_2 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, є пенсіонером, з його слів має потребу в періодичних поїздках до сина, що проживає за межами міста Києва, отримує незначну за розміром пенсію, тому апеляційний суд вважає за можливе змінити постанову судді та замінити накладене на ОСОБА_2 стягнення на більш мяке штраф, який, з урахуванням матеріального стану ОСОБА_2, а також необхідності відшкодування ним вартості проведення призначеної за його клопотанням судової експертизи, визначити у передбаченому санкцією статті 124 КпАП України мінімальному розмірі - двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень.

Як зазначено, з ОСОБА_2, як з особи, яку визнано судом винною у вчиненні адміністративного правопорушення і за клопотанням якої у справі призначено судову транспортно-трасологічну та автотехнічну експертизу, має бути стягнуто на користь Київського науково-дослідного інституту судових експертиз вартість її проведення.

Згідно з Актом № 11561/11562 здачі-приймання висновку даної експертизи на її проведення експертами витрачено 160 годин і ціна її складає 10350 грн. 00 коп.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а постанова судді має бути змінена з зазначених підстав.

Керуючись ст. 294 КпАП України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2009 року відносно ОСОБА_2 змінити.

З мотивувальної частини даної постанови виключити як безпідставне та необґрунтоване посилання на відсутність в діях водія ОСОБА_4 будь-яких порушень Правил дорожнього руху, оскільки даний довід суду спростовується як висновком судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 11561/11562 від 04 червня 2010 року, згідно з яким «в його діях вбачається невідповідність вимогам пп. 10.1 та 10.3 Правил дорожнього руху з технічної точки зору. Водій ОСОБА_4 в ситуації, що склалась, мав технічну можливість уникнути зіткнення з моменту виникнення йому небезпеки для руху при умові руху з допустимою в межах населеного пункту швидкості, так і іншими доказами у справі, викладеними в мотивувальній частині постанови апеляційного суду».

Накладене на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк шість місяців замінити на адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Київського науково-дослідного інституту судових експертиз вартість проведеної експертами за його клопотанням судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 11561/11562 від 04 червня 2010 року в сумі 10350 (десять тисяч триста пятдесят) гривень. Вказані кошти мають бути перераховані даній експертній установі через відділення Ощадбанку України за такими реквізитами: Отримувач платежу КНДІСЕ м. Києва, реєстраційний рахунок 312557221579 в ГУДК у м. Києві 820019, код ЄДРПОУ 02883096.

В решті постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2009 року відносно ОСОБА_2 залишити без зміни.

Суддя апеляційного суду

міста Києва В.М. Скавронік