Рішення № 118827620, 03.05.2024, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/7211/23

2/214/318/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 травня 2024 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді Ковтун Н.Г.,

за участю

секретаря судового засіданняФартушної Є.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №214/7211/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛАРІКС РЕМ 23», про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

21 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ТОВ «КЛАРІКС РЕМ 23» про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка 16 жовтня 2023 року була уточнена та за редакцією якої остання , просила стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату розмірі 28390,52 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 72463,18 грн., моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн., а також витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. та судовий збір.

Позивач вказує, що в період з 28.02.2017 року по 13.02.2023 року вона перебувала у трудових ТОВ «Промислові ремонти», яке в подальшому було перейменовано у ТОВ «КЛАРІКС РЕМ 23», та була звільнена з посади за згодою сторін, на підставі ст.36 КЗПП України 13.02.2023 року. Однак, при звільненні їй не була виплачена частина нарахованої заробітної плати в розмірі 28390,52 грн., що підтверджується розрахунковим листком, яка не виплачена на час подачі позову, а тому позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату розмірі 28390,52 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 72463,18 грн., моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн., а також витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. та судовий збір.

Ухвалою суду від 06 жовтня 2023 року вказану цивільну справу було залишено без руху.

16 жовтня 2023 року на виконання ухвали суду від 06 жовтня 2023 року надійшла уточнена позовна заява.

Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.10.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідачі, які належним чином повідомлялися про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, не скористалися своїм правом та не направили до суду відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_1 з 28.02.2017 року по 13.02.2023 рік перебувала в трудових відносинах з ТОВ «Промислові ремонти», що підтверджується записами в копії трудової книжки серії НОМЕР_1 .

13 лютого 2023 року звільнена з підприємства за угодою сторін згідно зі ст.36 КЗпП України, що підтверджується копією наказу про звільнення з роботи №2/13у від 13.02.2023р., згідно якого ОСОБА_1 має компенсацію за невикористану основну відпустку за 5 календарних дня, компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 33 календарних дня.

Згідно розрахункового листка за лютий 2023 року ОСОБА_1 нараховано компенсацію відпустки за 38 днів в розмірі 16389,33 грн., та борг за підприємством на кінець місяця складає 28390,52 грн.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, ТОВ «КЛАРІКС РЕМ 23» є правонаступником ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ».

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року, №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що відповідно до ст.ст.55,124 Конституції України та ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 28.02.2017 року по 13.02.2023 року перебувала в трудових відносинах з ТОВ «Промислові ремонти», правонаступником якого є ТОВ «КЛАРІКС РЕМ 23».

Відповідно до ст.43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч.6 тієї ж статті своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Частиною 1 ст.47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Крім того, судом враховується, що згідно із п.164.2.1, п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту), включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку і є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до п.168.1.1, п.168.1, ст.168 ПК України, податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст.167 цього Кодексу.

Згідно п.167.1. ст.167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Як встановлено у п.16-1 підрозділу 10 Інших перехідних положень ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір, а саме згідно підпункту 1.3 ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Таким чином, роботодавець має виконати функції податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу у вигляді заробітної плати.

Відповідно до ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Як вбачається з розрахункового листка за лютий 2023 року ОСОБА_1 нараховано компенсацію відпустки за 38 днів в розмірі 16389,33 грн., та за підприємством станом на кінець місяця існує борг, що складає 28390,52 грн.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 зазначила, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо). Враховуючи, що відповідачем при звільненні позивача не сплачено невиплачену заробітну плату, тому суд вважає, що вона підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 28390,52 грн.

Щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений ч.1 цієї статті.

Згідно з пунктами 1-4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року, №100, з відповідними змінами (далі Порядок), цей Порядок застосовується, зокрема, у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати.

Відповідно до п.5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. У п.2 Порядку передбачено, що у випадку збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з п.3 та п.4 Порядку, при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата: доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітникам-почасовикам; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші. При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Пунктом 8 Порядку унормовано, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом останніх двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 Порядку).

Суд встановив, що ТОВ "Промислові ремонти" не виконало свого обов`язку перед ОСОБА_1 з проведення з позивачкою розрахунку у день її звільнення з виплати грошової компенсація за всі не використані нею дні щорічних відпусток.

Також, відповідно до інформації від 14.06.2023 року з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України за Формою ОК-7 відносно ОСОБА_1 вбачається, що позивачка працювала на підприємстві відповідача, на що останній нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, з якої були сплачені страхові внески роботодавцем. З Форми ОК-7 відносно ОСОБА_1 вбачаються відомості про отримані доходи останньої за період її роботи на Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислові ремонти".

Враховуючи, що відповідач за місцем своєї юридичної адреси кореспонденцію із суду не отримує, на особистий запит позивача, інформацію (довідку) про стан заборгованості з оплати праці на день її звільнення, не надав, відповідно, з метою захисту прав позивача, Суд вважає за можливе здійснити розрахунок середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати виходячи із даних Пенсійного фонду України, а саме Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за Формою ОК-7.

Так, виходячи із інформації форми ОК-7, виплати позивачу за останні два календарні місяці роботи, що передували дню її звільнення становили: грудень 2022 рік 14593,63 грн.; січень 2023 рік 9200,21 грн.

Середньоденна заробітна плата становить 540,77 грн. (23793,84 грн. / 44 робочих дні за останні два місяці до місяця звільнення).

Кількість робочих днів за час затримки розрахунку 134 дні. - 6 місяців з дня звільнення позивача (станом на 11.08.2023 року).

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку становить: 134 дні х 540,77 грн. = 72463,18 грн., що узгоджується з доданим до позовної заяви розрахунком позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд враховує вимоги ст.237-1 КЗпП України, ст.23 ЦК і положення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", згідно суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням ступеня вини відповідача, а також характеру і тривалості страждань, стан здоров`я потерпілого, тривалість роботи у відповідача, наявність втрати професійної працездатності та можливість направлення коштів для її своєчасного відновлення.

З урахуванням вищенаведеного, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, у цій частині позов слід задовольнити частково та стягнути на користь позивача 15000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Щодо стягнення судових витрат пов`язаних із правничою допомогою суду зазначає наступне. Між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Сагайдак Д.С. 19 квітня 2023 року укладено договір про надання професійної правничої допомоги. Частина 1 ст.133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до положень ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Згідно із положеннями ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи зі змісту положень ч.3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до ст.903 ЦК України плата за договором про надання послуг здійснюється замовником у розмірі, встановленому договором. Слід зазначити, що до матеріалів справи не було долучено договору від 19.04.2023, а лише ордер.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Крім цього позивач не надав суду детальних та конкретизованих розрахунків витрат, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Не подання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.11.2020 року у справі №638/7748/18, провадження № 61-13573св19.

За таких обставин витрати позивача на професійну правничу допомогу не підлягають задоволенню.

З огляду на положення ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову - на відповідача.

Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору в частині позову про стягнення заробітної плати та стягнення середнього заробітку на підставі положення п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно з ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач, відповідно п.1 ч.5 Закону України «Про судовий збір», звільнена від його сплати при зверненні до суду, суд вважає необхідним, стягнути з відповідача судовий збір в сумі 2147,20 грн. на користь держави.

Щодо частини позову про стягнення моральної шкоди, позивачем при зверненні до суду було сплачено 1073,60 грн. судового збору, позов задоволено, тому відповідно до ст.ст.133,141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1073,60 грн., сплачений позивачем при зверненні до суду.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

На підставі ст.43 Конституції України, ст.ст.47,115,116,117 КЗпП України, керуючись ст.ст.12,13,19,43,49,76,89,133,141,259,263-265,430 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛАРІКС РЕМ 23» про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛАРІКС РЕМ 23» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 28390 (двадцять вісім тисяч триста дев`яносто) гривень 52 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛАРІКС РЕМ 23» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 72463 (сімдесят дві тисячі чотириста шістдесят три) гривні 18 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛАРІКС РЕМ 23» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 0000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛАРІКС РЕМ 23» судовий збір у розмірі 2147,20 грн. на користь держави.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛАРІКС РЕМ 23» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛАРІКС РЕМ 23», код ЄДРПОУ: 40799891, місцезнаходження: 07001, Київська область, Бориспільський район, м. Яготин, вул. Незалежності, буд.22.

Суддя Н.Г. Ковтун