Рішення № 118826167, 03.05.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2024 року м. Київ № 320/7412/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

про визнанняпротиправними дій тазобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому позивач просить суд:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області протиправними у: винесенні рішення № 103230000509 від 06.07.2022 на заяву від 29.06.2022 № 1194 про перерахунок пенсії: у відмові зарахувати період роботи в зоні відчуження ЧАЕС з 01.10.2008 по 31.10.2019 в компанії «AMEC NuclearInternationalLimited» (назва якої змінена з 01.01.2015 на «АМЕС FosterWheelerNuclearInternationalLimited», з 01.03.2020 - «ЯкобсКлінЕнерджи Інтернешнл Лімітед»), що складає не менш ніж 09 років 10 місяців 1 день, у виконанні обов`язків Заступника Директора Представництва, адміністративно-фінансового керівника та менеджера з персоналу у складі ГУП ПБ та в офісі групи управління проектом підвищення безпеки (ГУП ПБ) Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська AEG» на території промислового майданчику в зоні відчуження ЧАЕС, як роботу за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, затвердженими Кабінетом Міністрів України, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, у відповідності із ст. 55, ч. 1 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області: скасувати Рішення №103230000509 від 06.07.2022 про відмову у призначенні пенсії; зарахувати в пільговому обчисленні до страхового стажу період роботи в зоні відчуження ЧАЕС з 01.10.2008 по 31.10.2019 в компанії «AMEC NuclearInternationalLimited» (назва якої змінена з 01.01.2015 на «АМЕС FosterWheelerNuclearInternationalLimited», з 01.03.2020 - «ЯкобсКлінЕнерджи Інтернешнл Лімітед»), що складає не менш ніж 09 років 10 місяців 01 день, у виконанні обов`язків Заступника Директора Представництва, адміністративно-фінансового керівника та менеджера з персоналу у складі ГУП ПБ та в офісі групи управління проектом підвищення безпеки (ГУП ПБ) Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» на території промислового майданчику в зоні відчуження ЧАЕС, як роботу за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, затвердженими Кабінетом Міністрів України, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, у відповідності із ст. 55, ч. 1 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем безпідставно відмовлено у зарахуванні пільгового стажу та прийнято протиправне рішення про відмову у перерахунку пенсії на пільгових умовах. Позивачка переконана, що тривалість її роботи в зоні відчуження ЧАЕС складає 21 рік 21 день, що має бути зараховано в півтора кратному обчисленні. Так, на її думку, робота в компанії АМЕК, в Представництві фірми «ВестінгхаузЕлектрікБельджіум С.А.» (Бельгія) в Україні належить до робіт з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 у період виконання робіт на ДСП ЧАЕС у складі сторонніх організацій (в зоні відчуження ЧАЕС), що має бути враховано для обрахунку пенсії за віком на пільгових умовах, на підставі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII та статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2022 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено розглядати справи за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні.

До суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в якому відповідач проти задоволення позову заперечив та вказав, що на момент звернення позивача за призначенням пенсії їй виповнилось 48 років, страховий стаж становив 40 років 1 місяць 20 днів, з них робота за Списком № 1 16 років 10 місяців 1 день. Відповідач зазначає, що Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, як спеціальний закон, є пріоритетним у правовідносинах щодо призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 з моменту набуття чинності Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» з 11.10.2017, а тому рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 впливає на осіб, у яких право на призначення пенсії на пільгових умовах виникло до 11.10.2017. За висновком пенсійного органу, позивач матиме право на призначення пенсії на пільгових умовах після досягнення 49 років 6 місяців.

У відповіді на відзив позивачка вказала, що відповідачем проігноровано доводи щодо обставин розгляду її заяви, оскільки нею заява про призначення пенсії не подавалась, а було чітко вказано вимогу про здійснення перерахунку пенсії у зв`язку з чим було надано виключно тільки додаткові документи про стаж. Стосовно нездійснення зарахування пільгового стажу за час роботи у зоні відчуження позивач зауважила на наявності усіх необхідних записів у трудовій книжці, а також підтверджуючих документів. Щодо відсутності атестації робочого місця позивач наголошує, що проведення атестації робочих місць не залежить від працівників та не може позбавити конституційного права на соціальний захист.

У судове засідання, призначене на 25.10.2022 учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно з вимогами частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи неявку сторін та наявне у справі клопотання від відповідача про розгляд справи у письмовому провадженні на підставі наявних у суду матеріалів, протокольною ухвалою суду від 25.10.2022 суд вирішив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 27.02.2020 у віці 45 років 9 місяців 9 днів на підставі ст. 13 Закону України № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» з врахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою № 721 для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 27.02.2020 № 721 у призначенні пенсії на пільгових умовах відмовлено відповідно до п. 1 ч. 2 статті 114 розділу XIV Закону № 1058-IV через недосягнення пенсійного віку, визначеного чинним законодавством, та повідомлено, що право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивач набуде після досягнення 49 років 6 місяців. Пенсійний орган вказав, що заявниця за наданими документами має загальний страховий стаж 39 років 04 місяців 20 днів, в тому числі за Списком № 1 16 років 10 місяців і 1 день.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням від 27.02.2020 відповідача позивач звернулася до Київського окружного адміністративного суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Судом встановлено, що у провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа № 320/5889/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управлінні Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. Рішення у справі № 320/5889/20 не прийнято.

Вважаючи, рішення від 27.02.2020 № 721 пенсійного органу таким, що не має остаточної юридичної сили, а предмет та підставі звернення з заявою про призначення пенсії від 27.02.2022 є чинними, позивач у січні 2022 року звернулась з заявою про приєднання до матеріалів пенсійної справи документів про пільговий стаж та про проведення перерахунку пенсії на підставі заяви від 27.02.2020 № 721 про призначення пенсії.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 10.02.2022 № 2071-2013/С-02/8-1000/22 у перерахунку пенсії відмовлено через подання заяви не за встановленою формою, яка передбачена приписами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

27.02.2022 та 19.05.2022 позивач повторно зверталась з заявами про перерахунок пенсії за тотожних підстав та отримувала відмови пенсійного органу з аналогічним зазначеному вище змістом.

Листом від 02.06.2022 № 100-0202-8/49299 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомило, що для призначення пенсії за віком подається заява встановленого зразка та відповідні документи згідно Порядку № 22-1.

Роздрукувавши заяву № 1194 про перерахунок пенсії за формою Додаток-1 з електронної форми Порядку № 22-1, позивач 29.06.2022 подала її до пенсійного органу на паперовому носії разом з додатками.

У результаті розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області прийнято рішення від 06.07.2022 № 103230000509 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах.

В рішенні вказано, що страховий стаж особи становить 40 років 1 місяць 20 днів. Страховий пільговий стаж за Списком № 2 становить 16 років 10 місяців 1 день. За доданими документами до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди.

Вказано, що на час звернення підстави для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058 відсутні. Право на пенсійну виплату набуде з 19.11.2023 року, після досягнення 49 років 6 місяців.

Не погоджуючись з діями пенсійного органу щодо розгляду заяви про перерахунок пенсії у якості заяви про призначення пенсії, а також з відмовою в обрахунку стажу роботи за Списком № 1, позивач звернулась з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються, зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції на час звернення позивача із заявою).

Згідно з пунктами «а», «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XIІ), у редакції чинній до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015 на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

- працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 (36-2003-п) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах;

- працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2017, текст Закону № 1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно із п. 1, 2 ч. 2 якої на пільгових умовах пенсія за віком призначається:

- працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах;

- працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Вказана норма набула чинності з 01.10.2017.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі по тексту - Закон № 1788-XII) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 13 Закону № 1788-XII (в редакції від 02.03.2015) фактично введено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених вказаною нормою, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах.

Рішенням Конституційного Суду України за № 1-р/2020 від 23.01.2020, у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII вирішено: визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII.

Стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 (36-2003-п) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.»

Таким чином, враховуючи відновлення рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 у справі №1-5/2018 (746/15) редакції статті 13 Закону №1788-XII, яка діяла до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, суд зазначає, що на даний час існує дві чинних норми, якими по різному встановлено вік жінок, необхідний для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1, а саме:

- пунктом «а» статті 13 Закону №1788-XII передбачено право на пенсію за віком , незалежно від місця останньої роботи, працівникам , зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 ( 36-2003-п ) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

- статтею 114 Закону України № 1058-IV передбачено право на пенсію за віком працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

При цьому статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» також передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених вказаною нормою, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах.

Відповідно до абзаців першого другого пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Також, згідно з абзацом першого пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відтак, суд констатує, що з 23.01.2020 в Україні існують два закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, які входять до Списку № 1, а саме: пункт «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ та пункт 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 по справі № 360/3611/20 дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Слід відмітити, що відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV:

пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом;

пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

За приписом ч. 2 ст. 44 Закону № 1058-IV призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.

Відповідно до ч. 4 ст. 45Закону № 1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:

у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Стаття 98 Закону № 1788-ХІІ має назву «Перерахунок раніше призначених пенсій», якою передбачено, що перерахунок пенсії провадиться на підставі документів про вік, стаж, заробіток та інших, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на час перерахунку.

Згідно з частиною 5 статті 45 Закону № 1058-IVдокументи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

З аналізу норм ст. 44, 45 Закону № 1058-IVвбачається, що про призначення або перерахунок пенсії територіальний орган Пенсійного фонду приймає рішення після розгляду документів, що стосуються призначення або перерахунку пенсії відповідно.

Законодавцем не розмежовуються процедури розгляду звернень заяв застрахованих осіб щодо призначення або перерахунку пенсії, разом з тим ці поняття з огляду на наведені норми Законів № 1058 та № 1788-ХІІ не є тотожними.

Так, враховуючи, що перерахунок пенсії передбачає наявність попередньо призначеної пенсії, за висновком суду, право на звернення до пенсійного органу з заявою про перерахунок пенсії має виключно пенсіонер, як особа яка відповідно до закону отримує пенсію та щодо якої прийнято рішення про її призначення.

Суд відмічає, що на реалізацію права на призначення пенсії з урахуванням положення статті 13 Закону № 1788-XII позивач звернулась після ухвалення рішення Конституційного Суду України за № 1-р/2020 від 23.01.2020 27.02.2020.

У результаті розгляду заяви позивачу у призначенні пенсії рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 27.02.2020 № 721 відмовлено з посиланням на недосягнення віку в 49 років 6 місяців відповідно до п. 1 ч. 2 статті 114 розділу XIV Закону № 1058-IV.

Правомірність відмови пенсійного органу у призначенні пенсії є предметом спору у межах адміністративної справи № 320/5889/20, що перебуває у провадженні Київського окружного адміністративного суду.

На момент розгляду цієї справи рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 27.02.2020 № 721 в адміністративному чи судовому порядку не скасовано, а отже таке рішення залишається чинним. Заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення у межах справи № 320/5889/20 не вживались.

З наявних у справі відомостей вбачається, що позивач на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України на час звернення з заявою № 1194 від 29.06.2022 не перебувала та пенсію не отримувала.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до п. 1.1. Розділу І «Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії» Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

У Додатку 1 до Порядку № 22-1 наявна форма заяви про призначення/перерахунок пенсії.

Вказана форма передбачає можливість її заповнення як у разі звернення застрахованої особи про призначення пенсії, так і у разі звернення пенсіонером про здійснення перерахунку вже призначеної пенсії.

Аналізуючи подану позивачем заяву про перерахунок пенсії № 1194 від 29.06.2022 суд відмічає, що у ній заявниця просить пенсію перерахувати, при цьому одночасно вказує, що пенсія не призначалась.

На думку суду, обставини звернення з заявою 27.02.2020 вперше та відмова пенсійного органу про призначення пенсії не змінюють статусу позивача. У результаті розгляду заяви уповноваженим органом прийнято рішення індивідуальний акт, який вичерпав свою дію виконанням.

Відповідно до ст. 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

За приписом ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, у разі скасування рішення про відмову у призначенні пенсії суд метою відновлення прав, свобод чи інтересів особи може зобов`язати пенсійний орган призначити пенсію датою звернення.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Частиною 1 ст. 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

За таких обставин, наявність спірних правовідносин щодо рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 27.02.2020 № 721, зокрема до його перегляду в судовому порядку і набранням рішенням законної сили, не змінює його юридичних наслідків як помилково зазначає позивач.

Твердження позивача щодо виникнення в неї права на перерахунок пенсії з 27.02.2020 та наявність можливості вчиняти будь-які юридичні дії, передбачені приписами Порядку № 22-1 та Закону № 1058-IV, жодним чином не обґрунтовані та не узгоджуються з приписами зазначених нормативно-правових актів. Посилання позивача про неможливість звернення з іншою заявою про призначення пенсії до того часу, поки не буде винесено остаточне рішення суду по справі, є помилковими, оскільки такі обставини не перешкоджають повторному зверненню особи з урахуванням вимог Порядку № 22-1.

Сам факт оскарження рішення про призначення пенсії не надає позивачу статусу пенсіонера, а відтак підстави для звернення з заявою про перерахунок ще не призначеної пенсії відсутні.

Таким чином суд дійшов висновку про обґрунтованість дій пенсійного органу щодо оцінки та розгляду заяв ОСОБА_1 у порядку, що передбачений для розгляду звернень громадян та щодо питання саме призначення пенсії.

Ознак протиправності оскаржуваного рішення № 103230000509 від 06.07.2022 в аспекті заявлених позивачем підстав позову щодо порушення порядку розгляду заяви про перерахунок пенсії, судом не встановлено, підстави для його скасування за наведених причин відсутні.

Також суд звертає увагу, що у контексті сформульованих позивачкою позовних вимог щодо визнання протиправних дій відповідача відносно прийняття рішення № 103230000509 від 06.07.2022 суд вбачає втручання у дискреційні повноваження пенсійного органу, з огляду на наявність права у відповідача на вчинення дій як щодо задоволення, так і щодо відмови у задоволення заяв осіб, які звертаються.

Щодо решти позовних вимог, що стосуються зарахування в пільговому обчисленні до страхового стажу періодів роботи в зоні відчуження ЧАЕС суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1-3 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, позивач у позовній заяві просить суд:

визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області протиправними, що полягають у відмові зарахувати період роботи в зоні відчуження ЧАЕС з 01.10.2008 по 31.10.2019, що складає не менш ніж 09 років 10 місяців 1 день, як роботу за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, затвердженими Кабінетом Міністрів України, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, у відповідності із ст. 55, ч. 1 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати в пільговому обчисленні до її страхового стажу період роботи в зоні відчуження ЧАЕС з 01.10.2008 по 31.10.2019, як роботу за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, затвердженими Кабінетом Міністрів України, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, у відповідності із ст. 55, ч. 1 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Як встановлено судом, в оскаржуваному рішенні від 06.07.2022 № 103230000509 вказано, що страховий стаж особи становить 40 років 1 місяць 20 днів. Страховий пільговий стаж за Списком № 2 становить 16 років 10 місяців 1 день.

Щодо відмови в призначенні пенсії вказано, що на час звернення позивача з заявою підстави для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058 відсутні. Право на пенсійну виплату позивач набуде з 19.11.2023 року, після досягнення 49 років 6 місяців.

Отже, рішення пенсійного органу ґрунтується не на непідтвердженні періодів роботи, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах, а на застосуванні положення п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV.

При цьому, позивач переконана, що має право на пенсію з 27.02.2020, водночас з окремими вимогами щодо призначення пенсії у межах саме цієї справи не звертається.

Суд зазначає, що в контексті завдань адміністративного судочинства звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.

При цьому порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відповідно до висновку, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 у справі № 800/301/16, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Аналогічний висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 802/2474/17-а.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/4406/16, від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18, від 23.12.2019 у справі № 712/3842/17, від 27.02.2020 у справі № 500/477/15-а.

Так, судом вже зазначалось, що у провадженні адміністративного суду перебуває на розгляді спір між ОСОБА_1 та Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, предметом якого є:

визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 27.02.2020 № 721, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII та статей 55, 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII, із зарахуванням до страхового стажу позивача період роботи з особливо шкідливими умовами праці у зоні відчуження Чорнобильської АЕС до 01.04.2015 у полуторному розмірі;

зобов`язання відповідача з 27.02.2020 призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах на підставі пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XIІ та статей 55, 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII, зарахувавши до страхового стажу позивача період роботи з особливо шкідливими умовами праці у зоні відчуження Чорнобильської АЕС до 01.04.2015 у полуторному розмірі.

Саме у межах вказаної справи судом буде надана оцінка щодо наявності підстав для призначення пенсії в межах якої, зокрема, буде вирішуватись питання правильності врахування пільгового стажу за період роботи з особливо шкідливими умовами праці у зоні відчуження Чорнобильської АЕС та надано правову оцінку поданим позивачем документам.

Суд звертає увагу, що позивач зверталась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії (заява від 29.06.22 № 1194) та для зарахування відповідних періодів роботи у пільговому обчисленні, попри фактичну відсутність на час звернення з цим позовом у ОСОБА_1 права на пенсію на підставі відповідного рішення пенсійного органу, прийнятого у результаті розгляду її заяви або за рішенням суду. Адже, зарахування періодів роботи до пільгового стажу має юридичні наслідки лише для призначення пенсії або для її подальшого перерахунку у разі її призначення.

З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 1, 2, 9, 11, 72-78, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочиснтва України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.