Рішення № 118823141, 02.05.2024, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2024 р. № 400/12522/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, майдан Свободи, 5, Дерпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022 ,

про:визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; скасування рішення від 25.08.2023 року № 142850006024,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі- відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі- відповідач 2) про: визнання бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування ОСОБА_1 , періодів роботи з 06.02.2002 по 25.08.2002. з 27.10.2006 по 12.12.2006. з 13.12.2006 по 09.10.2007, з 10.10.2007 но 29.02.2008, з 08.04.2008 по 10.10.2008, з 05.11.2008 по 30.10.2009, з 09.08.2010 по 07.06.2011, з 03.12.2012 по 29.08.2013, з 18.09.2014 по 27.06.2015. з 01.07.2016 по 26.06.2018 протиправною; визнання протиправним та скасування рішення відповідача 1 від 25.08.2023 р. №142850006024 про відмову у призначенні пенсії; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 , до страхового стажу періоди роботи з 06.02.2002 по 25.08.2002, з 27.10.2006 по 12.12.2006, з 13.12.2006 по 09.10.2007. з 10.10.2007 по 29.02.2008. з 08.04.2008 по 10.10.2008, з 05.11.2008 но 30.10.2009. з 09.08.2010 по 07.06.2011, з 03.12.2012 по 29.08.2013, з 18.09.2014 по 27.06.2015, з 01.07.2016 по 26.06.2018: зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 , пенсію за віком з 18.08.2023 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що йому відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідачем не враховано періоди роботи у зв`язку з припиненням з 01.01.2023 року участі Російської Федерації, в угоді про гарантії прав громадян держав -учасниць Співдружності Незалежності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.

За результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії відповідачем 1 встановлено, що страховий стаж позивача склав 26 років 08 місяці 15 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон № 1058).

06.11.2023 р. відповідач 1 подав відзив на позов, в якому відзначив, що у призначенні пенсії відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Справу розглянуто в письмовому провадженні.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

18.08.2023 року позивач звернувся до відповідача 2 із заявою про призначення пенсії за віком.

З урахуванням Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 (далі Порядок № 22-1), органом, що приймав рішення за заявою позивача, визначено відповідача 1.

Рішенням відповідача 1 від 25.08.2023 р. №142850006024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058. У рішенні зазначено, що до загального страхового стажу позивача не зараховані періоди роботи з 06.02.2002 по 25.08.2002, з 27.10.2006 по 12.12.2006, з 13.12.2006 по 09.10.2007, з 10.10.2007 по 29.02.2008, з 08.04.2008 по 10.10.2008, з 05.11.2008 но 30.10.2009. з 09.08.2010 по 07.06.2011, з 03.12.2012 по 29.08.2013, з 18.09.2014 по 27.06.2015, з 01.07.2016 по 26.06.2018, оскільки з 01.01.2023 року Російська Федерація припинила участь в угоді про гарантії прав громадян держав -учасниць Співдружності Незалежності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.Таким чином, до загального страхового стажу зараховуються періоди на території РРФСР по 31 грудня 1991 року, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу у призначені пенсії за віком відмовлено.

Частиною першої статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування визначені Законом України від 09.07.2003 №1058- IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року не менше 30 років.

Частиною першою статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами..

Суд вказує, на час звернення до Відповідача 2 із заявою про призначення пенсії за віком позивач мав 60 років 1 місяць 04 дні, тобто досяг віку 60 років, встановленого ч.1 ст.26 Закону №1058 та з урахуванням трудової книжки та довідок мав необхідний загальний страховий стаж для призначення даного виду пенсії.

Відповідачем 1 були розглянуті документи позивача за принципом екстериторіальності, однак не зараховано до страхового стажу періоди з 06.02.2002 по 25.08.2002, з 27.10.2006 по 12.12.2006, з 13.12.2006 по 09.10.2007. з 10.10.2007 по 29.02.2008. з 08.04.2008 по 10.10.2008, з 05.11.2008 по 30.10.2009. з 09.08.2010 по 07.06.2011, з 03.12.2012 по 29.08.2013, з 18.09.2014 по 27.06.2015, з 01.07.2016 по 26.06.2018 року та відмовлено у призначенні пенсії.

Відповідно до основних положень Угоди про гарантії прав громадян держав- учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, членами якої є Україна та Російська Федерація, Уряди держав- учасниць цієї Угоди, керуючись статтями 2, 4 Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав, виходячи з необхідності захисту прав громадян в області пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава-учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави-учасниці Співдружності мають зобов`язання щодо непрацездатних осіб, які придбали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов`язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР по питань пенсійного забезпечення.

Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасників цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 4 Угоди передбачено, що Держави-учасниці Угоди проводять політику гармонізації законодавства про пенсійне забезпечення.

Відповідно до частини 2 статті 6 Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди.

Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Зі змісту наведених норм слідує, що пенсія призначається за нормами законодавства країни, де проживає особа, а стаж, набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується у разі, якщо такий стаж взаємно визначений сторонами.

Згідно зі статтею 2 Федерального Закону Російської Федерації від 17 грудня 2001 року "Про трудові пенсії в Російській Федерації" (далі - Закон №173-Ф3) страховий стаж це загальна тривалість періодів праці і (або) іншої діяльності, протягом яких були сплачені страхові внески до Пенсійного фонду Російської Федерації, а також інші періоди, зараховані в страховий стаж, враховуються при визначенні права на трудову пенсію .

Частиною 3 статті 3 Закону №173-Ф3 встановлено, що іноземні громадяни і особи без громадянства, які постійно проживають в Російській Федерації, мають право на трудову пенсію на рівних з громадянами Російської Федерації, за винятком випадків, встановлених

федеральним законом або міжнародним договором.

Відповідно до статті 10 Закону №173-Ф3 страховий стаж включає періоди роботи і (або) іншу діяльність, які були здійснені на території Російської Федерації особами, зазначеними в частині першій статті 3 цього Закону, за умови, що страхові внески до Пенсійного фонду Російської Федерації були сплачені за ці періоди. Згідно з частинами 1 та 2 статті 13 Закону №173-Ф3 при розрахунку страхового стажу періоди трудового та (або) інших видів діяльності, передбачені статтями 10 і 11 цього Закону, до реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до Федерального закону "Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі загальнообов`язкового пенсійного страхування", підтверджуються документами, виданими в установленому порядку роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами.

При розрахунку страхового стажу періоди трудового та (або) інших видів діяльності, передбачені статтями 10 і 11 цього Закону, після реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до Федерального закону "Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов`язкового пенсійного страхування", підтверджуються на підставі відомостей з індивідуального персоніфікованого обліку.

З 01 січня 2015 року на території Російської Федерації набув чинності Федеральний закон "Про страхові пенсії" від 28 грудня 2013 року №400-ФЗ (далі - Закон №400-ФЗ).

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №400-0ФЗ право на страхову пенсію мають громадяни Російської Федерації, застраховані відповідно до Федерального закону від 15 грудня 2001 року №167-Ф3 "Про обов`язкове пенсійне страхування в Російській Федерації", за дотримання ними умов, передбачених цим Федеральним законом.

Частиною 3 статті 4 Закону №400-ФЗ встановлено, що іноземні громадяни та особи без громадянства, які постійно проживають у Російській Федерації, за дотримання ними умов, передбачених цим Федеральним законом, мають право на страхову пенсію нарівні з громадянами Російської Федерації, за винятком випадків, встановлених федеральним законом або міжнародним договором Російської Федерації.

Страховий стаж позивача за вказані періоди роботи, відповідно до законодавства Російської Федерації підтверджений записами трудової книжки та документами, що видаються роботодавцями в порядку, який встановлений законодавством Російської Федерації, у тому числі, сплата страхових внесків до Пенсійного Фонду Російської Федерації за цей період.

Доводи Відповідача №1 щодо неможливості зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи в Російській Федерації з огляду на прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови від 29.11.2022 №1328 Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення є необґрунтованими, оскільки вказана постанова набрала чинності лише 02.12.2022, натомість у період роботи позивача вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав. При цьому зазначаю, що за наявності чинних, у період моєї роботи, положень Угоди, що передбачали відповідне право, я не можу нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.

При вирішенні даного спору слід взяти до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Разом з тим, враховуючи положення статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, захист прав у сфері публічно-правових відносин можливий у спосіб зобов`язання відповідача прийняти певне рішення чи зобов`язання вчинити певні дії.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003). Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам

З урахуванням викладеного, суд вважає протиправним не зарахування відповідних періодів до страхового стажу позивача.

Отже, рішення від 25.08.2023 р. №142850006024 не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, та належить скасуванню, а відповідні періоди роботи належать зарахуванню до страхового стажу позивача.

Пенсія, так само як і заробітна платня, є за своєю правовою природою взаємопов`язаними та рівнозначними формами соціального забезпечення, які виплачуються пенсіонерам та працівникам. Відмова відповідачів у призначенні позивачу пенсії порушує її право мирно володіти своїм майном, гарантоване ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відмова у призначенні пенсії істотно знижує рівень соціального забезпечення та фактично є відмовою держави від її зобов`язань, передбачених ст. 46 Конституції України, а отже є незаконною, порушує принципи справедливості та рівності громадян перед Законом та зменшує захищеність в умовах постійного зростання цін на товари та послуги.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв, 54008 код ЄДРПОУ 13844159, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, майдан Свободи, 5, Дерпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022 код ЄДРПОУ 14099344 ) задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), періодів роботи з 06.02.2002 по 25.08.2002. з 27.10.2006 по 12.12.2006. з 13.12.2006 по 09.10.2007, з 10.10.2007 по 29.02.2008, з 08.04.2008 по 10.10.2008, з 05.11.2008 по 30.10.2009, з 09.08.2010 по 07.06.2011, з 03.12.2012 по 29.08.2013, з 18.09.2014 по 27.06.2015. з 01.07.2016 по 26.06.2018 року до страхового стажу.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.08.2023 р. №142850006024 про відмову у призначенні пенсії.

4.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 , до страхового стажу періоди роботи з 06.02.2002 по 25.08.2002, з 27.10.2006 по 12.12.2006, з 13.12.2006 по 09.10.2007. з 10.10.2007 по 29.02.2008. з 08.04.2008 по 10.10.2008, з 05.11.2008 по 30.10.2009. з 09.08.2010 по 07.06.2011, з 03.12.2012 по 29.08.2013, з 18.09.2014 по 27.06.2015, з 01.07.2016 по 26.06.2018 роки.

5.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком з 18.08.2023 року.

6.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Дерпром, 3 під., 2 пов.,м. Харків, 61022 код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Мельник