Рішення № 118821372, 03.05.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 травня 2024 р. Справа № 120/19042/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 та з 05 травня 2020 року виключений зі списків особового складу відділу.

Проте під час проходження військової служби грошове забезпечення йому нараховувалось та виплачувалось з розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, хоча мало б бути розраховано з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року.

Не погодившись із такою бездіяльністю, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року у справі № 120/11851/21-а зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 з урахуванням вже виплачених сум перерахувати та доплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 05 травня 2020 року, грошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2020 рік, здійснивши їх обчислення з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2020 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".

На виконання згадуваного судового рішень позивачу виплачено грошові кошти, у зв`язку із чим ОСОБА_1 28 листопада 2023 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, у якій просив нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати невірно обрахованих складових грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 05 травня 2020 року, проте відповіді на вказану заяву не отримав.

Позивач вважає, що внаслідок невчасної виплати зазначених вище коштів, у відповідача виник обов`язок нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку із чим звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 26 грудня 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для повідомлення інших підстав (аніж ті, що наведені у позовній заяві) для поновлення строку звернення до адміністративного суду.

15 січня 2024 року на виконання вимог ухвали від 26 грудня 2023 року позивачем подано до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою від 22 січня 2024 року заяву позивача задоволено та поновлено строк звернення до суду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов.

12 лютого 2024 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що згідно зі статтями 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Тобто, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. За таких обставин, на переконання представника відповідача, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Також у відзиві йдеться про те, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, оскільки виплата компенсації втрати частини доходів за невчасно виплачені складові грошового забезпечення мала місце ще 24 березня 2022 року, а з цим позовом до суду ОСОБА_1 звернувся лише в грудні 2023 року.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) № 98 від 05 травня 2020 року ОСОБА_1 з 05 травня 2020 року виключено зі списків особового складу відділу та всіх видів забезпечення.

Проте під час проходження військової служби грошове забезпечення йому нараховувалось та виплачувалось з розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, хоча мало б бути розраховано з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року.

Не погодившись із такою бездіяльністю, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року у справі № 120/11851/21-а зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 з урахуванням вже виплачених сум перерахувати та доплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 05 травня 2020 року, грошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2020 рік, здійснивши їх обчислення з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2020 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік"

На виконання згадуваного судового рішень позивачу 22 березня 2023 року виплачено грошові кошти, у зв`язку із чим ОСОБА_1 28 листопада 2023 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, у якій просив нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати невірно обрахованих складових грошового забезпечення, проте відповіді на таку заяву не отримав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Правове регулювання порядку нарахування та виплати громадянам компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати врегульовано Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-ІІІ).

Стаття 1 Закону № 2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За приписами статті 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону № 2050-ІІІ).

На реалізацію положень Закону № 2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).

Пункти 1, 2 Порядку № 159 подібні за змістом положенням Закону № 2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.

Згідно з абзацом 1 пункту 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Відтак підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем заробітної плати за час вимушеного прогулу, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону № 2050 та в пункті 4 Порядку № 159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі невірно обрахованого розміру складових грошового забезпечення). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - військовою частиною) добровільно чи на виконання судового рішення.

При цьому зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 30 вересня 2020 року у справі № 2-а-1/11, від 31 серпня 2021 року у справі № 264/6796/16-а та ряду інших.

Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_3 , з вини якого не було вчасно нараховано та виплачено позивачеві грошове забезпечення в повному обсязі, повинен був здійснити виплату таких коштів з одночасною виплатою сум компенсації. Невиплата позивачеві суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснена виплата окремих складових грошового забезпечення позивача, є порушенням прав військовослужбовця на отримання такої компенсації.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що відповідача слід зобов`язати нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати таких коштів.

При цьому аргументи відповідача про недотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, наведені у відзиві на позов, не заслуговують на увагу, адже суд під час відкриття провадження у цій справі задовольнив заяву позивача та поновив строк звернення до адміністративного суду.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги належить задовольнити.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи, не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати таких коштів.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати таких коштів.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 24290095)

Повний текст рішення суду складено 03.05.2024

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович