Постанова № 11881949, 28.07.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2010 року <Текст >Справа № 2а-2990/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Янюк О.С.,

при секретарі судового засідання Світлицькій О.В.,

за участю:

представника позивача Харламової О.О. (довіреність від 11.06.2009 № 07-24/2866);

відповідача ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_2 від 22.04.2000);

представника відповідача - ОСОБА_3 (паспорт НОМЕР_3 від 27.02.2009)

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Бердянськ Запорізької області

про стягнення адміністративно-господарських санкцій

ВСТАНОВИВ:

У травні 2010 року Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача суму адміністративно-господарський санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році та пеню у розмірі 3321,16грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви та надав пояснення, аналогічні викладеним у адміністративному позові. Вказує, що відповідач надав позивачу Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік, у якому відобразив відсутність штатних працівників-інвалідів. Оскільки відповідач не виконав норматив працевлаштування інвалідів у 2009 році, то до нього, у відповідності до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», застосовні адміністративно-господарські санкції у розмірі 3280,00грн. та пеня у розмірі 41,16грн.

Відповідач та його представник у судовому засідання проти позову заперечили. Зокрема вказують, що фактично у 2009 році у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 працювало 7 осіб, а не 8 як зазначено у Звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік, а тому працевлаштування інвалідів є необовязковим. Просять відмовити у задоволення позову повністю.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

16.04.2010 відповідачем надано позивачу Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік - форма №10-ПІ (далі - Звіт). Відповідачем у Звіті відображено:

середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу - 8 осіб (рядок 01);

з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб (рядок 02);

кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати у відповідача на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 0 осіб (рядок 03);

сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів не зазначена (рядок 06).

Відповідно до довідки Бердянського міського центру зайнятості від 07.06.2010 №1734/17-10 відповідач протягом 2009 року не надавав до центру зайнятості інформацію про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантії їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя з індивідуальними здібностями та інтересами визначаються Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі Закон №875-ХІІ).

Відповідно до вимог ст. 17 Закону №875-ХІІ з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів їм забезпечується право працювати на підприємствах (обєднаннях), в установах і організаціях із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях де застосовується праця інвалідів, а також займатись індивідуальною та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Відмова в укладенні трудового договору з мотивів інвалідності не допускається за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів.

Статтею 18 Закону №875-ХІІ визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у т.ч. спеціальні робочі місця створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (ч.2 ст.19 Закону №875-ХІІ).

Із змісту Звіту вбачається, що відповідачем відображена середньооблікова кількість штатних працівників у 2009 році у кількості 8 осіб, а тому згідно з приписами ч.1 ст. 19 Закону №875-ХІІ, середньооблікова кількість інвалідів на підприємстві відповідача у 2009 році повинна складати 1 особу. Проте, середньооблікова кількість інвалідів працевлаштованих відповідачем у 2009 році склала 0 осіб, що ним не заперечується.

Суд не бере до уваги твердження відповідача та його представника, що фактично у 2009 році кількість штатних працівників, що працювали у відповідача, склала 7 осіб, оскільки зазначене спростовується Звітом, який підписаний особисто відповідачем та поданий до Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Згідно ст. 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Із матеріалів справи вбачається, що середньорічна заробітна плата штатного працівника, які працювали у відповідача у 2009 році складає 6560,00грн. (рядок 05 Звіту), а тому сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів у 2009 році складає 3280,00 грн. (6560,00 : 2).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою ст.19 цього Закону (ч.4 ст.20 Закону №875-ХІІ).

Згідно ч. 2 ст. 20 Закону №875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нараховану на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, сума за один день прострочення сплати відповідачем суми адміністративно-господарський санкцій складає 0,98грн. При цьому, період прострочення сплати - з 16.04.2010 по 27.05.2010 (42 дні). Отже, сума пені складає 41,16грн. (0,98 х 42).

Крім того, жодних заходів, спрямованих на виконання нормативу для працевлаштування інвалідів у 2009 році відповідачем не вживалось, інформація про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів до відповідного центру зайнятості не надавалась (довідка Бердянського міського центру зайнятості від 07.06.2010 №1734/17-10), що відповідачем не спростовано.

Згідно ч.2 ст.68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Згідно із вимогами ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до приписів ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Аналізуючи вище викладені норми, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до приписів п. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму адміністративно-господарський санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році у розмірі 3321,16 грн. (три тисячі триста двадцять одна грн. 16 коп.) на користь Державного бюджету м. Бердянська Запорізької області (р/р 31216230700011, код платежу 50070000, ГУДКУ у Запорізькій області, ЄДРПОУ 34676953, МФО 813015). Видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 02.08.2010.

Суддя (підпис) О.С. Янюк