Постанова № 11881896, 11.10.2010, Закарпатський окружний адміністративний суд

справа № 2а-2743/10/0770

рядок статзвіту 2.11.3

код - 01

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2010 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої - судді Калинич Я.М.

при секретарі судового засідання - Красновій О.Р.

за участю:

представника позивача Злобіна В.С.

представника відповідача - Товтин М.В.

представника прокуратури - Роман М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланкорн-МБ" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач юридична особа товариство з обмеженою відповідальністю «Ланкорн МБ»звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до субєкта владних повноважень Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 16.04.2010 року № 0001032341/0 ( № 1099/23-1/34676288/2279), від 16.06.2010 року № 0001032341/1 ( № 1814/23-1/34676288/3952), якими йому визначено зобовязання по податку на прибуток в сумі 6244829,00 грн., в т. ч. 3421909,00 грн. основний платіж та 2822920,00 грн. штрафні ( фінансові) санкції та податкові повідомлення - рішення від 16.04.2010 року № 0001042341/0 (№ 1100/23-1/34676288/2280) та від 16.06.2010 року № 0001042341/1 ( № 1815/23-1/34676288/3953), якими йому визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 4193336,00 грн., в т. ч. 2795557 грн. основний платіж та 1397779,00 грн. штрафні (фінансові) санкції, мотивуючи неправомірністю таких, оскільки відповідач неправомірно встановив безпідставне формування ним валових витрат та податкового кредиту на підставі договору від 01.01.2009 року № 1/01 укладеного між ним та ПП «Валорем»на поставку побутової техніки, визначивши його як нікчемним так як направлений на незаконне заволодіння майном держави несплатою ПДВ та податку на прибуток.

Позивач зазначив, що на момент вчинення даного правочину сторонами були дотримані всі вимоги необхідні для чинності правочину встановлені ст. 203 ЦК України. При укладенні і виконанні даного договору він діяв добросовісно, не мав наміру на укладення угоди, що суперечать інтересам держави, господарські операції за спірним договором дійсно мали місце, він реально поніс витрати на придбання товарів , в дійсності дані товари отримав і використав у власній господарській діяльності. Факти здійснення господарських операцій за даним договором зафіксовані первинними документами, які відповідають вимога встановленим ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»та не викликали жодних сумнівів у ході перевірки.

10 вересня 2010 року позивачем подано до суду заяву про зміну позовних вимог, в якій просить визнати протиправними податкові повідомлення за № 0001032341/2 та №0001042341/2 від 20 липня 2010 року прийняті за результатами розгляду скарги ДПА у Закарпатській області на підставі акту перевірки № 718/23-1/34676288 від 08 квітня 2010 року як і податкові повідомлення - рішення, що предметом даного адміністративного позову і лише містять новий граничний термін сплати податкових зобов'язань.

У судовому засіданні представник позивача змінені позовні вимоги за обставин викладених у позовній заяві підтримав, дав аналогічні їй пояснення та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача - у своїх запереченнях на адміністративний позов та усних поясненнях, наданих у ході судового розгляду справи, позовні вимоги із посиланням на ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України невизнав, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача послався на результати планової виїзної перевірки ТОВ „Ланкорн - МБ ” з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року. Звернув увагу суду на те, що за результатами перевірки податковим органом встановлено порушення ТОВ „ Ланкорн - МБ ” пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в частині визначення валових доходів, валових витрат та пп.7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в частині завищення податкового кредиту та заниження податкових зобовязань. Вказує, що підставою для невизнання Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді Закарпатської області сум, включених позивачем до складу валових доходів, валових витрат, податкового кредиту та податкових зобовязань по господарських операціях з окремим контрагентом, слугували висновки акту перевірки про нікчемність угоди, укладеної ТОВ «Ланкорн МБ»з ПП «Валорем», а саме Договору від 01.01.2009 року за № 1/01 на загальну суму господарських зобов'язань за 2009 рік в розмірі 16773341,49 грн., включаючи ПДВ.

Прокурор у судовому засіданні просив суд відмовити повністю у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, прокурора, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що ДПІ у м. Ужгороді проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, в результаті якої встановлено ряд порушень, що відповідно зафіксовано в акті №718/23-1/34676288 від 08.04.2010 року Зокрема встановлено, заниження податку на прибуток за 2009 рік в сумі 3421909,00 грн. та заниження податкових зобовязань по ПДВ на загальну суму 2795557,00 грн. Такий висновок податковим органом було зроблено на підставі встановлення нікчемність угоди, укладеної ТОВ «Ланкорн МБ»з ПП «Валорем», а саме Договору від 01.01.2009 року за № 1/01 на загальну суму господарських зобов'язань за 2009 рік в розмірі 16773341,49 грн., включаючи ПДВ.

На підставі вищезазначеного Акту були прийняті податкові повідомлення - рішення від 16.04.2010 року: № 0001042341/0 (№ 1100/23-1/34676288/2280) яким позивачу визначено зобовязання по податку на прибуток в сумі 6244829,00 грн. в т. ч. 3421909,00 грн. основний платіж та 2822920,00 грн. штрафні ( фінансові) санкції) та № 0001042341/0 (№ 1100/23-1/34676288/2280), яким йому визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 4193336,00 грн. в т. ч. 2795557 грн. основний платіж та 1397779,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Зазначені податкові повідомлення - рішення були оскаржені позивачем в апеляційному порядку, однак рішенням ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області №3950/10/25-0 від 16.06.2010 року такі залишені без змін, а скарга без задоволення.

На підставі зазначеного рішення 16.06.2010 року були прийняті податкові повідомлення рішення: № 0001032341/1 ( № 1814/23-1/34676288/3952), якими позивачу визначено зобовязання по податку на прибуток в сумі 6244829,00 грн. в т. ч. 3421909,00 грн. основний платіж та 2822920,00 грн. штрафні ( фінансові) санкції та № 0001042341/1 ( № 1815/23-1/34676288/3953), якими йому визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 4193336,00 грн. в т. ч. 2795557 грн. основний платіж та 1397779,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Правомірність вищезазначених рішень і є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що для проведення перевірки ТОВ «Ланкорн-МБ»надано договір від 01.01.2009 року за № 1/01, укладений між ПП «Валорем»(код-36185583, м. Київ, Залізнодорожне шосе, 47, р/р 26003689231 в ФКД ОАО «Инпромбанк»м.Київ, МФО 322863, св.№100149088, ІПН 361855826557), в подальшому продавець, в особі директора Якименко Я.О., який діє на підставі статуту та ТОВ «Ланкорн МБ», в подальшому покупець, в особі директора Щербина О.О., який діє на підставі статуту з іншої сторони.

Згідно умов даного договору продавець передає на протязі строку дії даного договору товар покупцю, а покупець приймає та оплачує товар на умовах даного договору по цінам, вказаним в рахунку - фактурі або накладній, які є невід'ємною частиною даного договору .

Кількість, ціна і асортимент товару, який поставляється покупцю по даному договору, визначаються в рахунку - фактурі або накладній по кожній поставці.

Комплектність товарів, які поставляються продавцем, визначаються по затвердженим продавцем списках комплектності, які знаходяться в місці видачі товару. При некомплектності товару він заміняється на повністю укомплектований. Місцем поставки товару є склад покупця, який знаходяться за адресою: м. Ужгород, вул.Перемоги,28.

Товар, який поставляється по даному договору, повинен бути поставленим в повній комплектації згідно документів заводу-виробника та з повним пакетом документів (сертифікатів якості, тех. паспорту, інструкції та ін.).

Згідно з п.4.1 продавець зобов'язаний організувати доставку та передати товар у власність покупця в місті видачі (поставки) товару в кількості, асортименту та по цінам, вказаних в супровідних документах на такий товар. У випадку повернення товару покупцем, прийняти та організувати доставку із складу покупця.

Покупець зобов'язаний прийняти товар у продавця в місцях поставки товару та оплатити його на підставі виставленого рахунку фактури або накладної на умовах, передбачених даним договором.

Всі розрахунки по даному договору здійснюються виключно в національній валюті України, шляхом безготівкового перерахунку, якщо сторони не згодні на інше.

Право власності на товар переходять до покупця з моменту фактичної передачі такого товару та підписання відповідних документів (накладних, ТТН).

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє на протязі одного календарного року.

Як вбачається із вищезазначеного Акту перевірки такою встановлено, що при отриманні товару оформлялася видаткова накладна, де зазначалося назва постачальника товару, код, адреса, розрахунковий рахунок, ІПН платника ПДВ, адреса постачальника; назва одержувача; № та дата видаткової накладної; назва, кількість сума товару, сума ПДВ.

Крім цього, позивачем для перевірки надано товарно - транспортні накладні, де зазначено номер, дату ТТН; назву та код автопідприємства ТОВ «Транс-тур»код -31607175, ТОВ «Колібрі +», код-35704352, ФОП «Короткий В.В.», код-2379114596; марка автомобіля, яким здійснювалось перевезення; пункт навантаження зазначено: м. Київ без фактичної адреси завантаження та пункт розвантаження - м. Ужгород; дата, також зазначено номер та сума накладної, товар по якій поставляється. Товарно-транспортні накладні скріплені підписами директора ПП «Валорем»Якименко Я.О. та директора ТОВ «Ланкорн-МБ»Щербина О.О., а також печатками ПП «Валорем»та ТОВ «Ланкорн-МБ».

Перевіркою також встановлено, що за перевірений період, згідно журналу-ордеру і Відомості по бухгалтерському рахунку №6311 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»по контрагенту ПП «Валорем», ТОВ «Ланкорн-МБ»згідно наданих видаткових накладних, виданих ПП «Валорем», відображено придбання ТМЦ (побутових електротоварів, радіо- та телеапаратури) для реалізації кінцевому споживачу на загальну суму 16773 341,49 грн.

У згаданих вище видаткових накладних зазначено, що ТМЦ відпустив директор ПП «Валорем»Якименко Я.О. та прийняв директор ТОВ «Ланкорн-МБ»Щербина О.О. Видаткові накладні скріплені підписами вказаних вище посадових осіб, а також печатками підприємств.

ТОВ «Ланкорн-МБ»згідно платіжних доручень здійснено перерахунок грошових коштів за отримані ТМЦ, які придбані для реалізації кінцевому споживачу, на розрахунковий рахунок ПП „Валорем" в сумі 13269 301,95 грн. в тому числі ПДВ.

Станом на 01.01.2009 року по бухгалтерському рахунку 6311 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»по контрагенту ПП «Валорем»заборгованість відсутня, станом на 31.12.2009 року кредиторська заборгованість по даному контрагенту складала 3504 039,54 грн., в тому числі ПДВ.

Враховуючи вищенаведене, та дані регістрів бухгалтерського, фінансового, грошового обліку, сума операцій по придбанню ТМЦ (побутових електротоварів, радіо- та телеапаратури) для реалізації кінцевому споживачу за перевірений період по Договору від 01.01.2009 року за № 1/01 склала 16773 341,49 грн., по проведенню перерахування грошових коштів на ПП „Валорем" в розмірі 13269 301,95 грн., в тому числі ПДВ.

Перевіркою встановлено, що фактично до складу валових витрат за 2009 рік по операціях з придбання ТМЦ від ПП «Валорем»по договору від 01.01.2009 року за № 1/01 для реалізації кінцевому споживачу віднесено суму в розмірі 13687 635,00 грн. без ПДВ, а саме: за 1 квартал 2009 року - в розмірі 2905 150,00 грн.; за 2 квартал 2009 року - в розмірі 2183 504,00 грн.; за 3 квартал 2009 року - в розмірі 4020 907,00 грн.; за 4 квартал 2009 року - в розмірі 4578 074,00 грн.

Відповідно звітної форми «Деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»встановлено, що основними постачальниками ТМЦ на ПП «Валорем»були такі суб'єкти господарської діяльності, як: ТОВ "Мегатех 2008" (код-36109937, м. Одеса); ТОВ «Вторснабгруп»(код-35150984, м. Донецьк); ТОВ «Аметт»(код 36085686, м.Київ); ТОВ «Білстрой»(код-35749634); ТОВ «Ровінол 2009»(код-36610889) та ПП «Екс постачальник 2008»(код35881821, м. Одеса).

Так, з пояснень представника відповідача встановлено, що метою отримання інформації відносно СГД-постачальників ТМЦ 2-ої ланки, які здійснюють діяльність на території Одеської області Ужгородським МВПМ направлено запит до УПМ ДПА в Одеській області за №5962/8/26-34 від 10.11,2009 року щодо контрагентів ПП «Валорем»- ТОВ «Мегатех 2008»(код ЄДРПОУ: 36109937, м. Одеса) та ТОВ «Ровінол 2009»(код ЄДРПОУ: 36610889, м. Одеса). Листом від 26.11.2009 року за № 66724/7/26-104 ВПМ ДПІ у Приморському районі м. Одеси повідомлено, що ТОВ «Ровінол2009»(код-36610889, м Одеса, пров. Красний 9/11, кв.8), ТОВ «Мегатех 2008»(код-Зб109937,м.Одеса, пров.Книжний,23) за юридичною адресою не знаходяться. ТОВ «Ровінол 2009»знаходиться у стані розшуку, ТОВ «Мегатех 2008»- ліквідовано.

В ході вивчення отриманих даних перевіркою також встановлено, що вищевказані суб'єкти господарювання зареєстровані на одних і тих же адресах масової реєстрації, директори вказаних СГД є їх засновниками та бухгалтерами, та проводили взаємовідносини з ТОВ «Ланкорн МБ»не більше 6-12 місяців.

За наведеного перевіркою зроблено висновок, що дані суб'єкти створювались безпосередньо для формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ вигодонабувачеві - ТОВ «Ланкорн МБ».

Окрім того, в судовому засіданні встановлено, що з метою отримання документів та пояснень з питань взаємовідносин вищевказаних суб'єктів господарювання з ТОВ «Ланкорн - МБ»або ж спростування наявності таких взаємовідносин, на домашні адреси службових осіб кожного із вищевказаних СГД, працівниками УПМ направлено відповідні запити. Відповіді отримані однотипного характеру та роздруковані за допомогою одних і тих же засобів, що підтверджується візуально. На підставі чого податковим органом зроблено висновок, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Ланкорн-МБ»(запит від 21.09.2009 року за № 5222-26-34, відповідь за №42 від 23.09.2009р.), ТОВ «Макс Ейр»(запит віл 10.11.2009 року за № 5957/10/26-34, відповідь №4-19/1109 від 19.11.2009 року), ПП «Валорем»(запит від 10.11.2009 року за № 5955/7/26-34, відповідь за № 2-19/1109 від 19.11.2009 року) координується одними й тими ж особами.

Крім цього, листом від 22.03.2010 року за № 1516/7/26-34 УПМ ДПА у Закарпатській області надано для врахування при проведенні планової документальної перевірки ТОВ «Ланкорн-МБ»матеріали, що стосуються фінансово-господарської діяльності ТОВ "Ланкорн-МБ" та його контрагентів, а саме:

07 грудня 2009 року працівниками УМВПМ ДПІ у м. Ужгороді складено акт про відсутність юридичної особи ПП «Валорем», м. Київ, шосе Залізничне, 47, та встановлено, що за адресою м. Київ, шосе Залізничне, 47 ПП «Валорем»не знаходиться, посадові особи відсутні. Зі слів заступника директора ПП «Будкомінвест»Ковальова С.Л. (власник будівлі, що знаходиться за даною адресою) ПП «Валорем»за вказаною адресою не знаходиться, жодних договорів оренди з ним не укладалось. Крім цього, з метою встановлення всіх обставин щодо взаємовідносин ПП "Валорем" та ТОВ "Ланкорн-МБ" працівниками Ужгородського МВПМ ДПІ у м.Ужгороді було здійснено виїзд на адресу проживання гр-на Якименко Я.О. (засновник, директор, головний бухгалтер ПП "Валорем") та запропоновано йому надати пояснення щодо зазначених взаємовідносин. Однак останній від надання будь-яких пояснень з питань фінансово-господарської діяльності ПП «Валорем»та ТОВ «Ланкорн-МБ»відмовився, що відповідно зафіксовано в рапорті старшого оперуповноваженого Ужгородського МВПМ ДПІ у м. Ужгороді старшим лейтенантом податкової міліції А.І.Бучок.

З метою встановлення походження товарів, реалізованих на ТОВ «Ланкорн-МБ»за період з 2008р. по 2009р. Ужгородським МВПМ ДПІ у м. Ужгороді направлено лист до ГУПМ ДПА України від 14.01.2010 року за №139/8/26-40 про отримання інформації щодо можливого імпорту вищевказаними суб'єктами господарювання ТМЦ (побутової техніки) згідно АРМу «Митниця»ДПА України. Згідно отриманої відповіді встановлено, що жодне із підприємств постачальників ПП «Валорем»зазначені товари на територію України не ввозило та згідно даних Держспоживстандарту України до ДП «УкрНДНЦ»щодо отримання сертифікатів відповідності на побутову техніку не зверталось.

Таким чином, на підставі вищезазначеного перевіркою зроблено висновок, що договір від 01.01.2009 року за № 1/01 між ПП «Валорем»(код - 36185583, м.Київ, шосе Залізнодорожне, 47) та ТОВ «Ланкорн МБ»на поставку побутової техніки, згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215, ч.2 ст.228 ЦК України є нікчемним (недійсним в силу закону), оскільки він був направлений лише на незаконне заволодіння майном держави -несплатою ПДВ та податку на прибуток, безпідставне формування валових витрат та податкового кредиту по ПДВ, а не настання реальних наслідків обумовлених договором. По всьому ланцюгу придбання податки не сплачувалися.

З вразуванням зазначеного перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01,2009 року по 31.12.2009 року встановлено його заниження в сумі 3421 909,00 грн.

Проведеною перевіркою також встановлено, що в порушення пп.7.4.1. п.7,4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", із змінами та доповненнями, ТОВ «Ланкорн~МБ»завищено податковий кредит за рахунок формування податкового кредиту з сум ПДВ по операціях з ПП "Валорем" по договору купівлі-продажу від 01.01.2009 року за № 1/01, який є нікчемним, відповідно до виданих ПП «Валорем»податкових накладних та розрахунків коригування кількісних та вартісних показників на загальну суму 2795 557,00 грн., у тому числі за: січень 2009 року 149 055,0 грн.; лютий 2009 року 85 146,0 грн.; березень 2009 року 246 829,0 грн.; квітень 2009 року 109 851,0 грн.; травень 2009 року 162 984,0 грн.; червень 2009 року 190 762,0 грн.; липень 2009 року 254 021,0 грн.; серпень 2009 року 273 024,0 грн.; вересень 2009 року 277 136,0 грн.; жовтень 2009 року 255 618,0 грн.; листопад 2009 року 256 217,0 грн.; грудень 2009 року 434 914,0 грн.

Однак, такий висновок податкового органу є безпідставним з врахуваннмя наступного.

Правовідносини, що виникають у звязку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, підпунктами 7.4.1 і 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у редакції Закону, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначальною ознакою валових витрат є їх звязок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності звязку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Виходячи зі змісту п.1.32. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з п.5.1 ст.5 «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.35.7 цієї статті ( пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №283/97-ВР).

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Матеріалами справи підтверджено, що за спірним договором позивач отримав від ПП „Валорем»товар, який поставлявся по даному договору повністю і в строк, тобто, останнє виконало свої зобовязання за договором, претензії до якості наданих послуг були відсутні. Після отримання послуг були проведені відповідні розрахунки згідно рахунків фактур або накладних, а також виписані податкові накладні, копії яких зберігаються в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що усі спірні витрати, здійснені позивачем за період, що перевірявся, підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі, а тому суд вважає, що такі витрати позивач мав право включити до складу валових витрат. Податкові накладні,рахунки - фактури на підставі яких позивач відображав у складі валових витрат витрати з отриманих послуг, повністю відповідають вимогам, які передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд зазначає, що Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв'язку здійснених ним витрат саме із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Тобто, наперед вважається, що всі витрати платника податку є прямо пов'язані із такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. На це вказує і пункт 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Враховуючи те, що спірні правочини, вчинені між позивачем-замовником та його вищенаведеними контрагентами, мали реальний характер, що знайшло своє відображення в даних податкового та бухгалтерського обліку позивача, твердження відповідача про те, що правочини по отриманню послуг не були спрямовані на настання правових наслідків, є хибними та такими, що ґрунтуються на довільному застосуванні норм права.

З огляду на вищенаведене, суд зазначає про правомірність включення позивачем до складу валових витрат вартість послуг у розмірі 13687635,00 грн.

Відповідно до п.п.7.7.1 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпункт 7.4.1 вказаного закону встановлює, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, що факт придбання товарів та подальший їх продаж ТОВ «Ланкорн МБ»саме в рамках господарської діяльності підтверджено первинними документами, які були надані перевіряючим під час перевірки. Так, було перевірено не тільки факт нарахування податкового кредиту, а і усі розрахунки за придбані та за продані товари по усіх контрагентах, наведені сальдо таких розрахунків та складено схеми товарно-грошових потоків ТОВ «Ланкорн МБ»з урахуванням усіх постачальників та покупців за весь період, що перевірявся (первинні документи додані до матеріалів справи).

Згідно з п.п.7.2.4 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. На дату укладання угоди ПП «Валорем»було за даними реєстру ДПА України зареєстровано як платники ПДВ.

П.п.7.2.3 даного Закону встановлено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.2.6 цього ж Закону податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту. Будь-яких зауважень з приводу неналежного заповнення податкових накладних з боку перевіряючих у акті перевірки не зазначено.

Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, форма податкової декларації затверджені та регламентовані наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 р. за № 250/2054 (надалі Порядку № 166).

Відповідно до Порядку №166 до податкових декларацій за періоди, що перевірялися, позивачем було надано додатки 5, у яких в розділі «Податковий кредит»у повній відповідності з отриманими податковими накладними заповнено усі реквізити контрагентів.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Ланкорн - МБ»у податковій звітності з ПДВ відобразило податковий кредит у повній відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість»

Крім того, суд зазначає, що зазначений Закон не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів (у тому числі незнаходження за юридичною адресою, відсутність умов для здійснення діяльності, невідображення ними податкових зобов'язань тощо).

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ „Ланкорн - МБ ” мало усі законодавчі підстави для відображення податкового кредиту по податкових накладних, отриманих від ПП «Валорем».

Судом взято до уваги, що відповідно до підпункту 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 року (надалі - Порядок №327), не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючих, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Суд зазначає, що у акті перевірки відсутнє посилання на законодавчу норму, яка дає право податковому органу за наявності зазначених документів робити висновки про безпідставне віднесення сум до складу валових витрат та до складу податкового кредиту платником податків за умови відсутності з боку платника податків порушення податкового законодавства.

З огляду на приписи Закону України „Про податок на додану вартість” суд приймає до уваги пояснення позивача, що даний Закон не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, у тому числі, невідображення ними податкових зобов'язань.

Суд зауважує, що факт несплати податків однією із сторін договору свідчить про порушення вимог податкового законодавства, а не про наявність умислу та мети, що завідомо суперечать інтересам держави. І, як наслідок, відповідальністю за таке порушення не можуть бути санкції, передбачені ч.1 ст.208 Господарського Кодексу України.

Щодо посилання відповідача на ч.1 ст.203 Цивільного Кодексусуд зазначає наступне.

Вказаною частиною ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами ) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У акті перевірки відсутні посилання на наявність обставин та документів, які є доказами того, що вищевказані правочини суперечать ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Висновки акту ґрунтуються виключно на особистих припущеннях фахівців податкового органу, що проводили перевірку без урахування наступного.

Згідно роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалась, і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

Таким чином, для висновку про нікчемність договорів необхідно мати належні та допустимі докази наявності умислу керівників вищевказаних контрагентів позивача на момент укладання спірних правочинів. Таким доказами має бути вирок суду за кримінальною справою, власні пояснення керівників підприємств-контрагентів, пояснення свідків, які попереджені про кримінальну відповідальність за ст.384 Кримінального кодексу України за завідомо неправдиві показання (при розгляді адміністративної та цивільної справи), якщо така справа розглянута судом та рішення набуло законної сили.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що правові наслідки укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені не нормами спеціальних законів з оподаткування, а виключно нормами ч.1 ст.208 Цивільного Кодексу України. При цьому, судом зазначається, що наведені вище санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків, зборів (обов'язкових платежів) однією із сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Відповідальність за несплату податків передбачена спеціальним законом з оподаткування Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181 від 21.12.2000 р. та у відповідних випадках Кримінальним Кодексом України.

Всупереч вказаним нормам Цивільного Кодексу України перевіряючі на свій розсуд визначили у акті перевірки, що сторони спірного правочину прагнули уникнути оподаткування, тобто спрямовували свої дії на завдання збитків державі. Доказом таких дій з боку ТОВ „Ланкорн - МБ ” на думку відповідача є те, що позивач по нікчемній угоді отримав податкові накладні та включив визначені в них суми до складу податкового кредиту та валових витрат, чим допустив завищення податкового кредиту та валових витрат.

Суд вважає за необхідне зазначити, що такий висновок зроблено відповідачем за відсутності вищенаведених належних та допустимих доказів.

В акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що позивачу було відомо про порушення його контрагентом вимог податкового законодавства.

Отже, будьякі умисні дії товариства, а також посадових осіб юридичної особи, стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину відсутні.

Аналізуючи наведені норми, суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладена між позивачем та його контрагентом угода не віднесена законом до нікчемної, також відсутні судові рішення про визнання її недійсною.

Приписами статті 19 Конституції України регламентовано, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до норм Закону України «Про систему оподаткування»за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання (стаття 9) та не визначено право (стаття 10) здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, заявленими іншою стороною правочину. Таким чином, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Статтею 61 Конституції України закріплено саме індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тож притягненню до відповідальності підлягає саме правопорушник, а не той, хто мав з ним господарські відносини. Податкова звітність є конфіденційною інформацією і не оприлюднюється без згоди її власника. Єдине, що можна перевірити до укладання договору за даними реєстру платників ПДВ - те, чи є ймовірна сторона угоди платником податку на додану вартість на дату укладання угоди, що і було зроблено ТОВ „Ланкорн МБ ”. За даними реєстру платників податку на додану вартість, що формується ДПА України, на момент укладання угоди ПП «Валорем»було зареєстровано платником ПДВ.

Крім того, відповідно до ст.216 Цивільного Кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути предявлена будь-якою заінтересованою особою, у т.ч. й органами державної податкової служби, зазначеними у абз.1 ст.10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” за умови дотримання ч.5 ст. 216 Цивільного Кодексу України. Тобто, ДПІ в спірних правовідносинах, всупереч наведеній нормі права застосовувала наслідки недійсності нікчемного на її думку правочину самостійно, а не звернулась з цією вимогою до суду.

Окрім того, згідно з розясненнями, які містяться в пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06.11.2009 № 9, такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході розгляду даної справи відповідачем належними та допустимим доказами не доведено правомірності прийнятих ним рішень.

За таких обставин суд приходить до переконання, що спірні податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

З врахуванням викладеного суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України слід присудити понесені позивачем документально підтверджені, у вигляді сплати судового збору (квитанція № 93 від 08.07.10 р.) судові витрати у розмірі 3 ( три ) грн. 40 (сорок) коп. до стягнення з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Змінені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланкорн - МБ" - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області від 16 квітня 2010 року № 0001032341/0 про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 6 244 829, 00 грн., № 0001042341/0 про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4 193 336, 00 грн.

3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області від 16 червня 2010 року № 0001032341/1 про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 6 244 829, 00 грн., № 0001042341/1 про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4 193 336, 00 грн.

4. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області від 16 червня 2010 року № 0001032341/2 про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 6 244 829, 00 грн., № 0001042341/2 про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4 193 336, 00 грн.

5.Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ланкорн - МБ" документально підтверджені судові витрати у сумі 3 (три) 40 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Калинич Я. М.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 15 жовтня 2010 року

Суддя Калинич Я. М.