Рішення № 118817741, 03.05.2024, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.05.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/170/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу № 909/170/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" про стягнення 239886,55 грн.

Суть спору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" про стягнення 239886,55 грн, з яких: 204600,00 грн - основна заборгованість, 27720,22 грн - пеня, 2539,96 грн - три відсотки річних, 5026,37 грн - інфляційні втрати.

Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 07/300920-11-РГК-GIS/385760-10322-20 від 30.09.2020 в частині своєчасної оплати отриманих прав та послуг, наданих позивачем в жовтні 2023 року.

За порушення строків виконання грошового зобов`язання, позивач нарахував пеню, три проценти річних та інфляційні втрати.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 27.02.2024 для розгляду справи № 909/170/24 визначено суддю Горпинюка І.Є.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 04.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 909/170/24; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення та повідомив, що останні мають право у разі наявності заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, подати суду відповідне обґрунтоване клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін: відповідач - в строк для подання відзиву; позивач - не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з довідкою про доставку електронного листа, копія зазначеної вище ухвали доставлена до електронних кабінетів позивача, представника позивача - адвоката Вук У.І. та відповідача 07.03.2024 о 12:19 год.

Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Фактичні обставини справи встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд та інші мотиви ухваленого рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив таке.

30.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" (позивач, сторона-1) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" (відповідач, сторона-2) укладено договір № 07/300920-11-РГК-GIS/385760-10322-20 (а.с. 17-21).

Зазначений вище договір укладено у письмовій формі, підписано і скріплено печатками сторін, погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього.

Відповідно до п. 8.1. Договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін, діє з 01.10.2020 року по 31.12.2024 року включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Пунктом. 1.1. договору сторони погодили, що в порядку та на умовах визначених цим договором, ТОВ "Регіональна газова компанія" (сторона-1) надає АТ "Івано-Франківськгаз" (стороні-2) право строкового платного користування програмними продуктами в тому числі оновлення, додатки, доповнення та/або розширення функціоналу та консультаційні послуги по їх використанню, а АТ "Івано-Франківськгаз" (сторона-2) зобов`язується сплатити за надані права та послуги обумовлену цим договором суму.

За п. 1.3 договору за цим договором позивач надає відповідачу також послуги консультування з питань використання програмних продуктів, зазначених в п. 1.2.

Права та обов`язки сторін визначені у розділі 4 договору.

Згідно приписів п. 4.2 договору сторона-1 має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за цим договором.

Оплата послуг та порядок їх приймання визначені у розділі 3 договору, зокрема пунктом 3.1 договору.

23.12.2022 між сторонами укладена Додаткова угода №2 до Договору №07/300920-11-РГК- GIS/38S760-10322-20 від 30.09.2020 року (а.с. 6), згідно якої сторони домовилися викласти з 01 січня 2023 року пункт 3.1 Договору у наступній редакції: " ... У 2023 році Сторона-2 щомісячно сплачує Стороні-1: за право користування програмними продуктами, зазначеними в п. 1.2 Договору, кошти в сумі 153000, 00 грн. (сто п`ятдесят три тисячі гривень 00 копійок), крім того ПДВ 20 % в сумі 30600 (тридцять тисяч шістсот гривень 00 копійок); за надані послуги, які зазначені в п. 1.3 Договору, кошти в сумі 24000,00 (двадцять чотири тисячі гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ 4000,00 (чотири тисячі гривень 00 копійок)".

На виконання умов договору, ТОВ "Регіональна газова компанія" надало АТ "Івано-Франківськгаз" у жовтні 2023 року право користування програмними продуктом RGG-GIS (вартістю 183600 грн з ПДВ) та послуги консультування з питань використання цього програмного продукту (вартістю 24000 грн з ПДВ), передбачені Договором, на загальну суму 207600,00 грн з ПДВ, що підтверджується Актом надання послуг № РЕЯ73002028 від 31.10.2023 (а.с. 8), який сформовано та направлено до АТ "Івано-Франківськгаз" за допомогою системи електронного документообігу "M.E.Doc" у вигляді електронних документів (Е-документи).

Відповідно до п. 2.10 Додатку № 1 до Договору № 07/300920-11-РГК-GIS/38S760-10322-20 від 30.09.2020 року сторони домовилися, що Е-документи, які відправлені та підписані Сторонами з використанням ЕП (електронного підпису), мають повну юридичну силу, породжують права та обов`язки для Сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документам, що складаються на паперовому носії.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що Акт від 31.10.2023 доставлено АТ "Івано-Франківськгаз".

Відповідно до п. 3.3. Договору, п. 2.7. Додатку №1 до Договору, Сторона-2, протягом п`яти робочих днів з дня отримання Акту підписує його та повертає один примірник Акту або мотивовану відмову від його підписання на адресу Сторони-1. У випадку ненадання у зазначений строк Стороні-1 підписаного Акту або мотивованої відмови, послуги вважаються наданими належним чином і такими, що підлягають оплаті Стороною-2.

Матеріали справи не містять доказів надання Стороні-1 підписаного Акту або мотивованої відмови.

За наведеного, право строкового платного користування програмними продуктами, а також послуги ТОВ "Регіональна газова компанія" надані АТ "Івано-Франківськгаз" у жовтні 2023 року вважаються наданими належним чином і такими, що підлягають оплаті.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди від 23.12.2022 № 2 до Договору № 07/300920-11-РГК-GIS/38S760-10322-20 від 30.09.2020 року Сторони домовилися викласти з 01 січня 2023 року пункт 3.1 Договору в частині щодо порядку оплати послуг у наступній редакції: строк проведення розрахунків - до 25 числа місяця, що передує місяцю надання послуг та користування програмними продуктами.

В порушення умов договору, відповідач прийняті на себе договірні зобов`язання щодо оплати за надане право користування програмними продуктами та надані послуги не виконав, у зв`язку з чим у АТ "Івано-Франківськгаз" виникла заборгованість перед ТОВ "Регіональна газова компанія" за зобов`язаннями жовтня 2023 року в сумі 207 600,00 грн.

За прострочення оплати за отримані в жовтні 2023 року права та послуги позивач нарахував пеню в розмірі 27720,22 грн за період з 29.09.2023 до 21.02.2024, три проценти річних в розмірі 2539,96 грн за період з 26.09.2023 до 21.02.2024 та інфляційні втрати в розмірі 5026,37 грн за період жовтень 2023 - січень 2024.

Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.

Внаслідок укладення договору № 07/300920-11-РГК-GIS/385760-10322-20 від 30.09.2020 між сторонами відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Судом встановлено, що зазначений вище договір укладено у письмовій формі, підписано і скріплено печатками сторін, погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що встановлено ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 статті 420 ЦК України, до об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать комп`ютерні програми, які за змістом статті 433 ЦК України є об`єктами авторського права. Аналогічні положення викладені у статті 6 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Розпоряджання майновими правами на об`єкти авторського права або об`єкти суміжних прав може здійснюватися на підставі, зокрема, ліцензійного договору на використання об`єкта авторського права або об`єкта суміжних прав (п. 2 ч. 1 статті 1107 ЦК України, п. 4, ч. 1 статті 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

У відповідності до ч. 1 статті 1109 ЦК України та ч. 1 статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права", за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності визначеним способом (способами) протягом певного строку на певній території, а ліцензіат зобов`язується вносити плату за використання об`єкта, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 статті 628 ЦК України).

Таким чином, між сторонами було укладено змішаний договір, який містить елементи ліцензійного договору (в частині отримання відповідачем права строкового платного користування програмними продуктами, а натомість зобов`язання оплачувати за таке право) та договору про надання послуг (в частині послуг консультування позивачем відповідача з питань використання програмних продуктів).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями статті 525 та частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог статті 165 ГПК України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач відзиву проти позову не подав, проти задоволення позовних вимог іншим чином не заперечував.

Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 207600,00 грн на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується документально та не спростований відповідачем.

Виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих та досліджених у ході розгляду даної справи, враховуючи їх вірогідність та взаємозв`язок, у відповідності до ст. 86 ГПК України, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 207600,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за договором № 07/300920-11-РГК-GIS/385760-10322-20 від 30.09.2020.

За прострочення виконання грошового зобов`язання, на підставі п. 5.2 договору № 07/300920-11-РГК-GIS/385760-10322-20 від 30.09.2020 та ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував пеню в розмірі 27720,22 грн за період з 29.09.2023 до 21.02.2024, три проценти річних в розмірі 2539,96 грн за період з 26.09.2023 до 21.02.2024 та інфляційні втрати в розмірі 5026,37 грн за період жовтень 2023 - січень 2024.

Приписами статей 549, 551, 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч. 6 ст. 230 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі ст.1 та ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.2 договору сторони погодили, що у разі порушення стороною-2 строків оплати, визначених розділом 3 цього договору, сторона-2 сплачує стороні-1 пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу, але не вище подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України сплата суми боргу за грошовим зобов`язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних втрат на суму боргу та три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, з огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, нарахування позивачем пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат є правомірним.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд перевірив правильність нарахування позивачем трьох процентів річних та інфляційних втрат і встановив, що розрахунки зроблено арифметично і методологічно правильно.

В контексті наведеного позов в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача.

Щодо розрахунку розміру пені суд зазначає таке.

Як зазначалося вище, пунктом 5.2 договору сторони погодили, що у разі порушення стороною-2 строків оплати, визначених розділом 3 цього договору, сторона-2 сплачує стороні-1 пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу, але не вище подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

При перевірці розрахунку позивача судом встановлено, що розрахунок розміру пені здійснений за формулою: пеня = С х 2 УСД х Д : 100, де С - сума заборгованості за період, 2 УСД - подвійна облікова ставка в день прострочення, Д - кількість днів прострочення.

Відтак, судом встановлено, що сума пені, нарахована позивачем за період 26.09.2023 - 26.10.2023 більша ніж 0,1 % від суми простроченого платежу, як погоджено сторонами в договорі, оскільки в зазначений період облікова ставка НБУ складала 20% річних, тобто пеня розрахована позивачем виходячи зі ставки 40% річних. Натомість пеня в 0,1% за кожен день прострочення арифметично дорівнює 36,5% річних, тобто є меншою ніж ставка 40% річних, яку застосував позивач у розрахунку в період 26.09.2023-26.10.2023.

За наведеного, суд здійснив розрахунок розміру пені за вищевказаний період (26.09.2023-26.10.2023) (розрахунок здійснено за формулою: пеня = С x РП х Д :100, де С - сума заборгованості за період, РП - розмір пені, зазначений в договорі (0,1%), Д - кількість днів прострочення), виходячи з таких даних: період прострочення грошового зобов`язання - з 26.09.2023 до 26.10.2023; сума боргу - 207600 грн; кількість днів у періоді - 31; 6435,60 грн сума пені (207600,00 х 0,1 х 31:100). Відтак, за розрахунком суду, належна до стягнення пеня, за період 26.09.2023 - 26.10.2023, становить - 6435,60 грн.

В інші періоди розрахунок пені, складений позивачем відповідає вимогам закону і договору, оскільки у інші періоди подвійна облікова ставка не перевищувала передбаченої договором ставки пені в розмірі 0,1% за кожен день прострочення

В контексті викладеного, до стягнення з відповідача належить пеня в сумі 27103,10 грн (6435,60+8918,27+2900,71+8848,52); у стягненні пені в сумі 617,12 грн. слід відмовити.

За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ТОВ "Регіональна газова компанія".

Судові витрати.

Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 3598,30 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 21 лютого 2024 р. № 26886.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, в сумі 239269,43 грн, судовий збір в сумі 3588,94 грн слід стягнути з відповідача на користь позивача, тобто пропорційно сумі задоволених вимог (239269,43/239886,55 = 0,9974, або 99,74%; 3598,30 · 0,9974 = 3588,94), а судовий збір в сумі 9,36 грн покласти на позивача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

При поданні позовної заяви позивач повідомив суд, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат складається із суми сплаченого судового збору в сумі 3598,30 та витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 23988,65 грн.

Водночас, серед іншого, у прохальній частині позовної заяви позивач просить суд здійснити розподіл судових витрат та стягнути з АТ "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" на користь ТОВ "Регіональна газова компанія" витрати на правову допомогу в розмірі 23988,65 грн.

При цьому у позовній заяві зазначено, що користуючись правом, яке надано статтею 129 ГПК України, позивач надасть докази про понесені витрати щодо послуг на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 123, 126, 129, 165, 178, 236, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" про стягнення 239886,55 грн задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" (76010, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Ленкавського, буд. 20, ідентифікаційний код юридичної особи: 03361046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" (01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, буд. 32/2, ідентифікаційний код юридичної особи: 37401646) 204600 (двісті чотири тисячі шістсот) грн 00 коп. заборгованості, 27103 (двадцять сім тисяч сто три) грн 10 коп. пені, 2539 (дві тисячі п`ятсот тридцять дев`ять) грн 96 коп. трьох процентів річних, 5026 (п`ять тисяч двадцять шість) грн 37 коп. інфляційних втрат та 3588 (три тисячі п`ятсот вісімдесят вісім) грн 94 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в частині позову про стягнення пені в сумі 617,12 грн.

Судовий збір в сумі 9,36 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя І.Є. Горпинюк