Постанова № 11881653, 19.10.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2010 р. справа № 2а-21929/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 15 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретаріОкрибелашвілі В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Азовспецпром», м. Маріуполь

до Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 серпня 2010 року з податку на додану вартість № 00005823010/0 на загальну суму 56616 грн., у тому числі основного платежу 37744 грн. та штрафних санкцій 18872 грн. у повному обсязі; визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 серпня 2010 року з податку на прибутку № 00005723010/0 на загальну суму 61 893 грн., у тому числі основного платежу 47 180 грн. та штрафних санкцій 14 713 грн. у повному обсязі

за участю представників сторін:

від позивача: Карпікова В.Л. за протоколом № 1 від 1 лютого 2007 року

Чуприни В.П. за дов. від 15 жовтня 2010 року

від відповідача: Чайкіної К.О. за дов. від 18 січня 2010 року

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП Азовспецпром» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 серпня 2010 року з податку на додану вартість № 00005823010/0 на загальну суму 56616 грн., у тому числі основного платежу 37744 грн. та штрафних санкцій 18872 грн. у повному обсязі; визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 серпня 2010 року з податку на прибутку № 00005723010/0 на загальну суму 61 893 грн., у тому числі основного платежу 47 180 грн. та штрафних санкцій 14 713 грн. у повному обсязі

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність нарахування податковим органом податкових зобовязань з податку на прибуток в сумі 61893 грн. 00 коп. спірним податковим повідомленням-рішенням № 0000572301/0 від 27 серпня 2010 року та з податку на додану вартість в сумі 56616 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням № 0000582301/0 від 27 серпня 2010 року. Зазначає, що податковим органом помилково встановлено порушення позивачем пункту 5.2., підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпунктів 7.4.1., 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки висновки податкового органу, що зроблені за результатами зустрічних перевірок про те, що позивач не отримував від ТОВ «Марготех», ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» та ПП «Фірма Томь» товарів, є безпідставними. Позивач зазначає, що під час подання податкових декларацій з ПДВ розбіжностей у додатку № 5 до декларацій за перевіряємий період з 1 січня 2009 року по 31 травня 2010 року не виявлено, а результати зустрічних перевірок контрагентів позивача - ТОВ «Марготех», ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» та ПП «Фірма Томь», проведених податковим органом, не можуть впливати на формування податкових зобовязань позивача, так як під час перевірки позивачем надані всі первинні документи (видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні, акти здачі-приймання робіт (послуг), які належним чином оформлені, у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують факт поставки товарів. Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позов.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вказавши на те, що повідомлення-рішення № 0000572301/0 від 27 серпня 2010 року та № 0000582301/0 від 27 серпня 2010 року прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки перевіркою встановлено, що ТОВ «Марготех», ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» та ПП «Фірма Томь» мають ознаки «сумнівності» та віднесені до групи «ризикових підприємств», оскільки мають розбіжності по 5-му додатку до податкової декларації з ПДВ. За результатами зустрічних перевірок зазначених підприємств встановлено, що додатки К1 до декларацій з податку на прибуток не надавалися, амортизаційні відрахування відсутні, що свідчить про відсутність основних засобів на підприємствах, відсутні будь-які свідчення про наявність власних або орендованих складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності; у штаті цих субєктів господарювання значиться 1 працівник керівник підприємства, що свідчить про відсутність трудових ресурсів, необхідних для виконання господарської діяльності. Відповідач зазначає, що з наведеного вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вимоги переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Зустрічними перевірками не встановлено поставок товарів, робіт, послуг, що свідчить про укладання правочинів без мети настання реальних наслідків, що свідчить про нікчемність зазначених правочинів, відповідно до частин 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, які в силу статті 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю. Відповідач вважає, що надані позивачем первинні документи не є виключним свідченням факту здійснення операцій. Так, в акті виконаних робіт ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» з надання маркетингових послуг на суму 73000,00 грн. відсутні будь-які данні щодо наданої документації, її обєму, виду, посилання на договір, а саме, відсутні дані щодо подальшого використання їх у діяльності позивача; не зрозуміло, як такий обєм робіт виконаний підприємством, у штаті якого працює 1 керівник. Крім того, зазначає відповідач, перевіркою встановлено відсутність оподаткування по операціях з придбання товарів у ТОВ «Марготех», ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» та ПП «Фірма Томь» в розумінні статті 3 «Про оподаткування прибутку підприємств» та статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість». Тому вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП Азовспецпром» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 8 лютого 2007 року, включене до ЄДРПОУ за номером 34843518, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя з 9 лютого 2007 року, є платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100027022 від 7 травня 2007 (арк. справи 9, 25).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Серед прав, наданих податковим органом, передбачено здійснення планових та позапланових виїзних перевірок. Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок визначені статтею 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Так, відповідно до пункту 1 частини 6 статті 11-1 цього Закону, позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться уразі, якщо за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Стаття 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначає умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок. Згідно зазначеної норми посадові особи органів державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Як зазначено в акті перевірки, перевірка проводилась на підставі службового посвідчення: серія УДО № 044494, виданого 15 січня 2008 року ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя старшим державним податковим ревізором інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Савенковою Л.Г. (арк. справи 24).

Направлення на перевірку та наказ керівника податкового органу платнику податків про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки відповідачем не надані.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позапланова невиїзна перевірки проведена без дотримання вимог чинного законодавства, проте, суд вважає за доцільне здійснити аналіз наявності чи відсутності порушень з боку позивача норм податкового законодавства.

12 серпня 2010 року Державною податковою інспекцією у Іллічівському районі м. Маріуполя здійснена документальна невиїзна позапланова перевірка позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правовідносини з платником податків, з ТОВ «Марготех», ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» та ПП «Фірма Томь», наслідки якої викладені в акті перевірки від 12 серпня 2010 року № 378/23-1/32457480 (арк. справи 24 - 37).

За результатами перевірки керівником податкового органу 27 серпня 2010 року згідно із підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3. пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ за порушення пункту 5.1., підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000572301/0, яким позивачу визначена сума податкового зобовязання з податку на прибуток у загальному розмірі 61893,00 грн., у тому числі - 47180,00 грн. за основним платежем та 14713,00 грн. за штрафними санкціями (арк. справи 42), а також згідно із підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3. пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення підпунктів 7.4.1., 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР, прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000582310/0, яким позивачу визначена сума податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 56616,00 грн., у тому числі 37 744,00 грн. за основним платежем та 18872,00 грн. за штрафними санкціями (арк. справи 41).

Однією з правових підставою визначення податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішенням № 0000572301/0 від 27 серпня 2010 року в акті перевірки наведені норми пункту 5.1., підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». З посиланням на зазначені норми встановлено завищення суми валових витрат по операціям з ТОВ «Марготех», ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» та ПП «Фірма Томь» у півріччі 2009 року, за ІІ квартал 2009 року на суму 37020,00 грн., за 9 місяців 2009 року на 50000,00 грн., за І квартал 2010 року на 101700,00 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2009 року в сумі 9255,00 грн., за ІІІ квартал 2009 року на 12500,00 грн., за І квартал 2010 року - на суму 25425,00 грн.

В акті перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що за результатами зустрічних перевірок, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Марготех», ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» та ПП «Фірма Томь» здійснюється поза межами правового поля, і господарські відносини відповідача є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами (стаття 234 ЦК України), оскільки в ході перевірки не встановлено факту передачі товару від продавця до покупця, у звязку з відсутністю (не наданням до перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, тобто відсутній факт вручення товару у розпорядження покупця, відсутні трудові ресурси, складські приміщення, підприємства є віддаленими від позивача. Таким чином, податковим органом зроблено висновок про здійснення позивачем безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, що є наслідком нікчемності правочинів, у відповідності до частин 1, 2 статті 215, частини 5 статті 203 ЦК України.

Судом встановлено, що позивач отримував послуги по подачі вагонів та прибиранню вагонів в пунктах завантаження від ТОВ «Марготех». Між позивачем та ТОВ «Марготех» був підписаний акт приймання-передачі робіт від 18 червня 2009 року на суму 593,30 грн. без ПДВ (арк. справи 48). За надані послуги ТОВ «Марготех» було виставлено рахунок-фактуру № 625 від 18 червня 2009 року на суму 1423,92 грн. з ПДВ (арк. справи 47). Позивачем від ТОВ «Марготех» було отримано податкову накладну від 18 червня 2009 року № 625 на суму 1423,92 грн. з ПДВ (арк. справи 46).

Крім того позивач у ТОВ «Марготех» придбавав кожухи для гідроциліндра, за які ТОВ «Марготех» було виставлені рахунки-фактури № 1997 від 8 грудня 2009 року на суму 45000,00 грн. з ПДВ та від 15 лютого 2010 року № 121 на суму 43 200,00 грн. з ПДВ (арк. справи 53, 62) та позивачем від ТОВ «Марготех» отримані податкові накладні від 8 грудня 2009 року № 1997 на суму 45000,00 грн. з ПДВ та від 15 лютого 2010 року № 121 на суму 43200,00 грн. з ПДВ (арк. справи 52, 61).

В матеріалах справи міститься акт позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Марготех» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 1 січня 2009 року по 31 березня 2010 року від 29 червня 2010 року № 288/23-1/34273396 (арк. справи 85 88). В акті зазначено, що на запит співробітників ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя щодо надання пояснень та документальних підтверджень встановлених розбіжностей у додатку 5 до декларації з ПДВ, ТОВ «Марготех» отримано лист № 18 від 8 лютого 2010 року та копія протоколу вилучення ГВПМ ДПІ у м. Маріуполі від 2 грудня 2009 року, в якому зазначено про вилучення у ТОВ «Марготех» необхідних для проведення перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку. Враховуючи відсутність первинних документів, податковим органом зроблено висновок про неможливість підтвердити правомірність формування податкових зобовязань та податкового кредиту. В акті зазначено, що при проведенні аналізу податкової звітності ТОВ «Марготех» згідно деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку № 5 до податкових декларацій з ПДВ маються розбіжності. Директором ТОВ «Марготех» пояснення стосовно виявлених розбіжностей не надані. Крім того, в акті зазначено, що Додаток К1 до декларації з податку на прибуток до органів ДПС не надавався, що свідчить про відсутність основних засобів на підприємстві, амортизаційних відрахувань. Враховуючи викладене, з посиланням на норми статей 30, 215, 216, 203, 234, 655, 658 ЦК України податковим органом зроблено висновок про нікчемність правочину, укладеного ТОВ «Марготех» з позивачем.

Судом також встановлено, що позивач отримував маркетингові послуги від ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг». Між позивачем та ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» були підписані акти приймання-передачі робіт № 686 від 12 травня 2009 року на суму 35833,33 грн. без ПДВ, № 2030 від 7 грудня 2009 року на суму 12500,00 грн. без ПДВ, № 101 від 15 лютого 2010 року на суму 12500,00 грн. без ПДВ (арк. справи 45, 51, 59). За надані послуги ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» були виставлені рахунки-фактури № 686 від 12 травня 2009 року на суму 43000,00 грн. з ПДВ, № 2030 від 7 грудня 2009 року на суму 15000,00 грн. з ПДВ, № 101 від 15 лютого 2010 року на суму 15 000,00 грн. з ПДВ (арк. справи 44, 50, 60).

Позивачем від ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» були отримані податкові накладні № 686 від 12 травня 2009 року на суму 43000,00 грн. з ПДВ, № 2030 від 7 грудня 2009 року на суму 15 000,00 грн. з ПДВ, № 101 від 15 лютого 2010 року на суму 15 000,00 грн. з ПДВ (арк. справи 43, 49, 58).

В матеріалах справи міститься акт позапланової невиїзної перевірки ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 1 січня 2009 року по 31 березня 2010 року від 29 червня 2010 року № 286/23-1/33504100 (арк. справи 93 97). В акті зазначено, що на запит співробітників ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя щодо надання пояснень та документальних підтверджень встановлених розбіжностей у додатку 5 до декларації з ПДВ, від ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» отримано лист б/н та копія протоколу вилучення ГВПМ ДПІ у м. Маріуполі від 28 листопада 2009 року, в якому зазначено про вилучення у ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» необхідних для проведення перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку. Враховуючи відсутність первинних документів, податковим органом зроблено висновок про неможливість підтвердити правомірність формування податкових зобовязань та податкового кредиту. В акті зазначено, що при проведенні аналізу податкової звітності ТОВ «Марготех» згідно деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку № 5 до податкових декларацій з ПДВ маються розбіжності. Директором ТОВ «Марготех» пояснення стосовно виявлених розбіжностей не надані. Крім того, в акті зазначено, що Додаток К1 до декларації з податку на прибуток до органів ДПС не надавався, що свідчить про відсутність основних засобів на підприємстві, амортизаційних відрахувань. Враховуючи викладене, з посиланням на норми статей 30, 215, 216, 203, 234, 655, 658 ЦК України податковим органом зроблено висновок про нікчемність правочину, укладеного ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» з позивачем.

Позивач придбавав у ПП «Фірма Томь» гідронасос, за який ПП «Фірма Томь» був виставлений рахунок-фактура № 65 від 19 січня 2010 року на суму 63840,00 грн. з ПДВ (арк. справи 57). Позивачем від ПП «Фірма Томь» була отримана податкова накладна № 65 від 19 січня 2010 року на суму 63840 грн. з ПДВ (арк. справи 55).

В матеріалах справи міститься акт позапланової невиїзної перевірки ПП «Фірма Томь» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 1 січня 2009 року по 31 березня 2010 року від 29 червня 2010 року № 290/23-1/22041152 (арк. справи 103 106). В акті зазначено, що на запит співробітників ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя щодо надання пояснень та документальних підтверджень встановлених розбіжностей у додатку 5 до декларації з ПДВ, від ПП «Фірма Томь» отримано лист б/н в якому зазначено про втрату ПП «Фірма Томь» необхідних для проведення перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку. Враховуючи відсутність первинних документів, податковим органом зроблено висновок про неможливість підтвердити правомірність формування податкових зобовязань та податкового кредиту. В акті зазначено, що при проведенні аналізу податкової звітності ПП «Фірма Томь» згідно деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку № 5 до податкових декларацій з ПДВ маються розбіжності. Директором ПП «Фірма Томь» пояснення стосовно виявлених розбіжностей не надані. Крім того, в акті зазначено, що Додаток К1 до декларації з податку на прибуток до органів ДПС не надавався, що свідчить про відсутність основних засобів на підприємстві, амортизаційних відрахувань. Враховуючи викладене, з посиланням на норми статей 30, 215, 216, 203, 234, 655, 658 ЦК України податковим органом зроблено висновок про нікчемність правочину, укладеного ПП «Фірма Томь» з позивачем.

Таким чином, висновки про порушення вимог податкового законодавства зроблені у звязку з тим, що у ході перевірки встановлено факти укладання позивачем нікчемних правочинів.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Перевіркою не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання послуг. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Метою правочинів, що укладаються при веденні господарської діяльності, є отримання доходу, тому позивач як суб'єкт господарської діяльності, повинен спрямовувати свою господарську діяльність на досягнення економічних результатів та отримання прибутку. Податковим органом зроблено висновок, що позивач здійснював заздалегідь економічно необґрунтовані операції з метою нарощування валових витрат та податкового кредиту з залученням як основних постачальників ТОВ «Марготех», ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» та ПП «Фірма Томь». Перевірити наявність необхідних фахівців, виробничих потужностей у зазначених підприємств для доведення фактичного надання послуг не є можливим у звязку із вилученням документів у ТОВ «Марготех» та ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» та втратою документів ПП «Фірма Томь».

Як зазначено в актах зустрічних перевірок ТОВ «Марготех», ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» та ПП «Фірма Томь» та в акті перевірки позивача, додаток К1/1 до декларації з податку на прибуток зазначеними контрагентами не надавався, основні фонди та амортизаційні відрахування не нараховували, внаслідок чого можливо зробити висновок про те, що підприємства не мали власних основних засобів для надання послуг, відсутність довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, посвідчують факт відсутності вручення товару у розпорядження покупця, також відсутні трудові ресурси, складські приміщення, підприємства-контрагенти є віддаленими від позивача.

Відповідач вважає, що наведене свідчить про відсутність доказів фактичного отримання послуг від ТОВ «Марготех», ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» та ПП «Фірма Томь».

Згідно з частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, що здійснюється підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, використовуючи грошовий вимір, базуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до статті 4 вказаного Закону бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на основних принципах, серед яких превалювання сутності над формою операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Відповідач в акті перевірки зазначив, що первинні та податкові документи (акти приймання-передачі, рахунки-фактури, податкові накладні), отримані від ТОВ «Марготех», ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» та ПП «Фірма Томь» не можуть підтверджувати факт здійснення господарської операції по придбанню товарів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із статтею 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Актом перевірки визначено, що позивачем здійснювалися операції без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків та створення податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат.

Відповідач дійшов висновку про те, що позивачем порушено частину 1 статті 216 ЦК України в частині укладення недійсного правочину, який не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Згідно з частиною 1 статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 статті 203, частиною 2 статті 215 ЦК України є нікчемним, визнання такого право чину недійсним судом не вимагається.

Предметом доказування в цій справі в частині правомірності прийняття відповідачем податкового повідомленнярішення № 00005723010/0 від 27 серпня 2010 року, яким застосовані штрафні санкції з податку на прибуток підприємств на загальну суму 61 893 грн. є доведення обставини укладення позивачем нікчемних правочинів з ТОВ «Марготех», ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» та ПП «Фірма Томь».

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

Частиною 4 статті 55 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з частиною 4 статті 87 ЦК України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відповідно до частини 2 статті 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Судом досліджено довідки з Єдиного державний реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ТОВ «Марготех», ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» та ПП «Фірма Томь» (арк. справи 112 121). З довідок вбачається, що зазначені підприємства під час здійснення операцій з надання послух і продажу товарів та складення первинних документів були зареєстровані як юридичні особи.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, судом встановлено, що постачальники позивача ТОВ «Марготех», ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» та ПП «Фірма Томь» на час здійснення господарських операцій були юридичними особами, а як наслідок мали право здійснювати господарську діяльність.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно із пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи із юридичного змісту пункту 5.1 статті 5 та пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», основною умовою для віднесення до складу валових витрат є подальше використання таких товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

Суд зазначає, що згідно з підпунктом 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються сума будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Отже, якщо в п. 5.3 - 5.7 вказаного вище Закону містяться певні обмеження чи є пряма заборона щодо включення певних витрат до складу валових витрат, таке включення вважаються неправомірними.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно із статтею 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 цього Закону, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статі 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як встановлено судом, операції з постачання товару, надання послуг від ТОВ «Марготех» та ПП «Фірма Томь», надання маркетингових послуг від ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» підтверджується належним чином оформленими актами приймання-передачі, рахунками фактурами, платіжними дорученнями та податковими накладними.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що зустрічними перевірками не встановлено поставок товарів, робіт, послуг, що свідчить про укладання вимог без мети настання реальних наслідків, оскільки з актів перевірки не вбачається, що податковим органом були досліджені будь-які первинні документи та в судовому засіданні не підтверджено доводи про відсутність поставки товарів.

Суд враховує, що відповідачем при обґрунтуванні обставини нікчемності правочинів порушені вимоги підпункту 2.3.4. пункту 2.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205. Згідно з вказаним підпунктом цього порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання відповідача на нікчемність правочинів, тобто їх укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування валових витрат та податкового кредиту, не знайшли свого підтвердження.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобовязання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обовязку здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника.

Крім того суд зазначає, що наявність тієї обставини, що контрагенти позивача не надавав додаток К1 до декларації з податку на прибуток не є свідченням того, що ТОВ «Марготех», ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» та ПП «Фірма Томь» не мали відповідних основних фондів, достатніх трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей. Інших доказів відсутності достатніх виробничих ресурсів позивачем не надано. Таким чином, відсутні підстави вважати, що ТОВ «Марготех», ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» та ПП «Фірма Томь» не могли здійснювати операції з постачання продукції та надання послуг.

Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем пункту 5.1 та підпункту 5.3.9 пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого позивачем завищені валові витрати у півріччі 2009 року, за ІІ квартал 2009 року на суму 37020,00 грн., за 9 місяців 2009 року на 50000,00 грн. та за І квартал 2010 року на суму 101700,00 грн. є неправомірним.

Предметом доказування в цій справі в частині правомірності прийняття відповідачем податкового повідомленнярішення № 0000582301/0 від 27 серпня 2010 року, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 37744,00 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції розмірі 18872,00 грн., у загальній сумі 56616,00 грн., є доведення обставини укладення позивачем нікчемних правочинів з ТОВ «Марготех», ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» та ПП «Фірма Томь».

Спір в цій частині виник через висновки податкового органу про те, що правочини з ТОВ «Марготех», ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» та ПП «Фірма Томь» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Таким чином, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товару (послуг) з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товару (послуг).

Підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з абзацами 1, 3 підпункту 7.2.3 пункту 7.2. статті 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Судом встановлено, що ТОВ «Марготех», ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» та ПП «Фірма Томь», як постачальниками послуг складені податкові накладні. На момент складення податкових накладних ТОВ «Марготех», ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» та ПП «Фірма Томь» були зареєстровані платниками податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвами платника податку на додану вартість (арк. справи 92, 101, 111). Зазначене також підтверджується актами зустрічних перевірок.

Податкові накладні отримані позивачем, тобто у відповідності до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач має право на формування податкового кредиту.

Крім того, в матеріалах справи міститься Звітна форма «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за період з 31 травня 2009 року по 17 листопада 2009 року» (арк. справи 38, 39). Відхилень за результатами співставлення податкових зобовязань ТОВ «Марготех», ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» та ПП «Фірма Томь» та податкового кредиту позивача не встановлено.

Обставина здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Марготех», ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» та ПП «Фірма Томь», також підтверджується належним чином оформленими актами приймання-передачі, рахунками-фактурами та податковими накладними, які включені позивачем до реєстрів отриманих податкових накладних.

Суд бере до уваги, що наявність податкових накладних є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем підпунктів 7.4.1., 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 37744,00 грн. є неправомірним.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафні санкції у розмірах, визначених цією статтею, накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

У звязку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування валових витрат та податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані податкові повідомлення рішення № 0000582310/0 від 27 серпня 2010, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 37744,00 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції розмірі 18872,00 грн., у загальній сумі 56616,00 грн. та № 0000572301/0 від 27 серпня 2010 року, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 47180,00 грн. та застосовані штрафні санкції з податку на прибуток підприємств в сумі 14713,00 грн. у загальній сумі 61893,00 грн. були прийняті законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Азовспецпром» до Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 серпня 2010 року з податку на додану вартість № 00005823010/0 на загальну суму 56616 грн., у тому числі основного платежу 37744 грн. та штрафних санкцій 18872 грн. у повному обсязі; визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 серпня 2010 року з податку на прибутку № 00005723010/0 на загальну суму 61 893 грн., у тому числі основного платежу 47 180 грн. та штрафних санкцій 14 713 грн. у повному обсязі - задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 серпня 2010 року з податку на додану вартість № 00005823010/0 на загальну суму 56616 грн., у тому числі основного платежу 37744 грн. та штрафних санкцій 18872 грн. у повному обсязі.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 серпня 2010 року з податку на прибутку № 00005723010/0 на загальну суму 61 893 грн., у тому числі основного платежу 47 180 грн. та штрафних санкцій 14 713 грн. у повному обсязі.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Азовспецпром» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 19 жовтня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 22 жовтня 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.