Ухвала суду № 118814919, 02.05.2024, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/1570/24

Провадження №: 2/332/1432/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2024 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Погрібної О.М., при секретарі Пономаренко Л.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Гретченко Олександр Леонідович про забезпечення позову,

встановив:

18 березня 2024 року до Заводського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Шелудько О.О.,- до Селянського (фермерського) господарства «Ай-Петрі» про стягнення винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги (гонорар) та стягнення коштів, необхідних для покриття витрат, пов`язаних з виконанням доручення.

Ухвалою судді від 22.03.2024 відкрите провадження у справі та призначений розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

30.04.2024 на адресу суду засобами електронного зв`язку надійшла заява ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Гретченко О.Л. про забезпечення позову.

В заяві зазначено, що ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 22.03.2024 відкрито провадження у справі №332/1570/24 (суддя Погрібна О.М.) за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Ай-Петрі» про стягнення винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги (гонорар) та стягнення коштів, необхідних для покриття витрат, пов`язаних з виконанням доручення. Ціна позову 13111,80 грн.

С(Ф)Г «Ай-Петрі» буде у повній мірі і у повному обсязі відповідати у встановленому законом порядку за своїми зобов`язаннями за договором, а таких зобов`язань окрім цієї цивільної справи (за якою подається ця заява) багато і буде ще більше, зокрема Заводським районним судом м. Запоріжжя відкрито провадження у цивільних справах про стягнення з С(Ф)Г «Ай-Петрі» на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором №03/07/40/20 про надання правничої (правової) допомоги від 03.07.2020.

Цивільні справи: №332/5157/23; №332/5158/23; №332/7315/23; №332/7316/23;№332/1570/24; №332/1573/24; №332/916/24.

Зобов`язання С(Ф)Г «Ай-Петрі» за вказаними справами виникли у зв`язку з невиконанням своїх обов`язків по договору №03/07/40/20 про надання правничої (правової) допомоги від 03.07.2020 та додаткової угоди №3 від 29.01.2021 до вказаного договору, а також за Додатковим договором №2 до договору. Розгляд зазначених справ триває.

Також, безумовно, до Заводського районного суду м. Запоріжжя, у найближчий час, буде поданий підготовлений позов про стягнення з С(Ф)Г «Ай-Петрі» на користь ОСОБА_1 заборгованості за невиконане зобов`язання згідно з п.9 Додаткового договору №2 від 27.07.2020 до Договору №03/07/40/20 про надання правничої (правової) і не сплати відповідачем гонорару успіху, що підтверджується претензією та доказами її надсилання.

При вирішенні питання забезпечення позову, просить врахувати обставини щодо вчинення С(Ф)Г «Ай-Петрі» дій по зменшенню своїх активів перед кредитором.

Такими обставинами є наступне. С(Ф)Г «Ай-Петрі» (ідентифікаційний код юридичної особи 31014720), зареєстровано за адресою: 71621, Запорізька область, Василівський район, с. Лобкове, вул. Гоголя,16. Керівником та кінцевим бенефіціаром господарства є ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ).

У 2023 році фізична особа підприємець ОСОБА_3 звертається до господарського суду Запорізької області з вимогами до С(Ф)Г «Ай-Петрі» (код 31014720), кінцевим бенефіціаром якого, як зазначено вище, є ОСОБА_2 і який зареєстрований за тією ж адресою, за якою зареєстрований підприємець - ( АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості у сумі майже 1 000 000 гривень.

При цьому, сторони у господарській справі №908/3044/23, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , надають суду для затвердження вже підписану в унісон мирову угоду, відповідно до якої до підприємця переходить належний господарству на праві власності транспортний засіб в рахунок зобов`язання за невиконане, як зазначено господарством, зобов`язання за правочином по зберіганню майна.

Вочевидь господарським судом Запорізької області відмовлено у затверджені мирової угоди, оскільки остання суперечить законодавству і порядку відчуження транспортних засобів. До такого висновку дійшов і Центральний апеляційний господарський суд по зазначеній справі.

Відразу, після відмови судом у затвердженні мирової угоди, керівник С(Ф)Г «Ай-Петрі» ОСОБА_2 у повному обсязі визнав вимоги ОСОБА_3 , і суд задовольнив вимоги позивача (рішення у справі №908/3044/23,станом на момент складання заяви, не набрало чинності).

22.03.2024 Заводським районним судом м. Запоріжжя відкрито провадження у справі №332/1592/24 (суддя Ретинська Ю.І.) про визнання договору складського зберігання недійсним (фраудаторним), який підписано 01.10.2021 головою С(Ф)Г «Ай-Петрі» Мовчан Олександром Яковичем та фізичною особоюпідприємцем ОСОБА_3 .

Перелічені обставини, на думку заявника, у сукупності з діями керівника С(Ф)Г «Ай-Петрі» по зменшенню активів юридичної особи фактично можуть свідчити і свідчать про дії, які можуть завдати шкоду кредиторам і потребують судового захисту з метою реального і фактичного виконання судового рішення про стягнення боргу.

При вирішенні питання забезпечення позову, окрім наведених вище, і, як на думку заявника, очевидних і об`єктивних підстав для застосування заходів забезпечення позову, просить суд також врахувати наступне. 1). Ступінь виконання С(Ф)Г «Ай-Петрі» своїх зобов`язань за договором, а вірніше їх невиконання. 2). Повне ігнорування С(Ф)Г «Ай-Петрі» вимог претензій. При цьому, такі дії господарства і стале ігнорування законних вимог ОСОБА_1 з великою вірогідністю призведуть, без застосування заходів забезпечення позову, до не виконання судового рішення і «залишення його на папері». 3). Невиконання С(Ф)Г «Ай-Петрі» зобов`язань за договором майже протягом трьох років. 4). Наявність у С(Ф)Г «Ай-Петрі» рухомого майна. 5). Використання С(Ф)Г Ай-Петрі» очевидних наявних фраудоторних конструкцій, з можливим фактичним нанесенням шкоди кредиторам, в тому числі і заявнику ОСОБА_1 6). Обставини того, що С(Ф)Г «Ай-Петрі» ніколи не заперечував зобов`язання по виконанню умов договору, в тому числі у документах адресованих суду та інформації про хід виконання доручення, але як показав час та обставини, господарство з порушенням умов договору взагалі не збиралось виконувати свої договірні зобов`язання.

Просить суд врахувати позицію Запорізького апеляційного суду по забезпеченню позову по аналогічній справі №332/916/24 у постанові від 17.04.2024, згідно з якою заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено і забезпечено позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно боржника С(Ф)Г «Ай-Петрі».

Враховуючи викладене, просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на належне на праві власності С(Ф)Г «Ай-Петрі» рухоме майно, в тому числі на транспортний засіб Hyundai, модель SANTA FE, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN / номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , колір білий, рік виробництва 2017, в межах суми боргу 13111,80 грн, враховуючи, що відповідачу належить на праві власності рухоме майно, на яке заявник просить накласти арешт, і таке майно передано керівнику підприємства відповідача на відповідальне зберігання, про що свідчить постанова приватного виконавця від 02.04.2024 про зняття майна з розшуку.

Також просить врахувати, що саме це рухоме майно відповідач намагався незаконно передати ФОП ОСОБА_3 за мировою угодою, яка двічі не затверджена господарським судом Запорізької області та Центральним апеляційним господарським судом (справа №908/3044/23 ухвала від 07.11.2023, постанова від 28.02.2024, ухвала від 05.04.2024).

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд звертає увагу, що з 22 квітня 2024 року по 01.05.2024 року включно суддя перебувала у відпустці.

Дослідивши письмовідокази,подану заявупро забезпеченняпозову таматеріали позовноїзаяви,суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч.3, 5 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції Українисудові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України.

Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно з п.п.1,3 ч. 1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забезпечується встановленням обов`язку вчинити певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також, відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», у якій зазначено, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов`язанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 ЦПК заходів забезпечення позову. Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов`язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Так, відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з ч.7 ст.153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до п. 4Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У п.1 ч.1 ст.150 ЦПК Українивизначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Отже, при поданні заяви про забезпечення позову недостатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи належним чином підтверджені. Не може бути задоволено заяву про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів усіх учасників; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності учасників правовідносин.

Звертаючись до суду із даною заявою представник заявника ОСОБА_1 адвокат Гретченко О.Л. не надав суду жодних належних та допустимих доказів вартості майна, на яке позивач просить накласти арешт, у зв`язку з чим, неможливо встановити, що накладення арешту на зазначене майно є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Водночас, саме лише посилання на наявну заборгованість та звернення до суду із позовом про її стягнення, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.

Інформація щодо вартості транспортного засобу Hyundai, модель SANTA FE, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік виробництва 2017, відсутня, однак є вочевидь неспівмірною із заявленою позивачем ціною позову, яка не є значною та складає 13111,80 гривень.

Матеріали заяви також не містять жодних доказів на підтвердження вартості транспортного засобу Hyundai, модель SANTA FE, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік виробництва 2017, що могло б спростувати зазначені висновки суду.

За висновком суду, заявником не обґрунтовано наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на вищезазначений транспортний засіб в сумі позовних вимог та не наведено суду доказів, які свідчили б про адекватність обраного заходу забезпечення (співвідношення ціни позову з вартістю майна, щодо якого заявник просить вжити заходи забезпечення позову).

При цьому, з наведених заявником обставин не вбачається, що відповідач, у разі задоволення позову, має намір чинити будь-які дії щодо уникнення від обов`язку по відшкодуванню суми заявлених позовних вимог у розмірі 13111,80 гривень.

Таким чином,суд приходитьдо висновкупро те,що заявникомне наведенофактичних обставин та підтвердження їх доказами згідно зі ст.81 ЦПК, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту прав позивача, за захистом яких останній звернувся з позовом до суду, у разі задоволення позову.

При цьому, суд зауважує, що під час розгляду заяви про забезпечення позову питання обґрунтованості та підставності самого позову судом не вирішуються, адже дані обставини є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Суд також звертає увагу на те, що заходи забезпечення позову не є додатковим засобом відповідальності або стимулювання відповідача до виконання певних дій, а діють виключно як засіб забезпечення ефективного вирішення існуючого спору та реального виконання рішення суду.

Самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову, що викладено в постановах Верховного Суду від 21.01.2019 у справі №902/483/18 та від 12.06.2019 у справі №909/19/19.

Слід також зазначити, що зв`язок між обраним заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги відсутній.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем разом із заявою про забезпечення позову не надано належних у розумінні положень статті 149 ЦПК України доказів на підтвердження наявності обґрунтованих підстав для вжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач, зокрема, доказів існування реальної загрози утруднення або неможливості виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Статтею 41 Конституцією України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Одночасно, суд вважає, що у даному випадку вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи унеможливлення виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу, мають суто процесуальний «забезпечувальний» характер та їх вчинення жодним чином не впливає на вирішення справи по суті.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод«Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Ураховуючи вищевикладені обставини, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову на даній стадії судового процесу, з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Керуючись ст.ст.149,150,153,260,353,354 ЦПК України, -

постановив:

Відмовити у забезпеченні позову за заявою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Гретченко Олександр Леонідович про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на належне на праві власності С(Ф)Г «Ай-Петрі» рухоме майно, в тому числі на транспортний засіб Hyundai, , модель SANTA FE, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN / номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , колір білий, рік виробництва 2017, в межах суми боргу 13111,80 гривень.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: О.М.Погрібна