Рішення № 118798710, 02.05.2024, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

02 травня 2024 року №520/7588/24

Харківський окружний адміністративний суд в складі судді Білової О.В., розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, буд. 22, м. Вінниця, Вінницька обл., Вінницький р-н, 21005, код ЄДРПОУ 13322403), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 06.02.2024 року № 204950015232 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Східного апеляційного господарського суду № 136 від 26.02.2024 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди 251 625,00 грн з 13.03.2023 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області здійснити виплату судді у відставці ОСОБА_1 перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 13.03.2023 року з урахуванням фактично виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що у зв`язку зі зміною розміру суддівської винагороди вона звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки Східного апеляційного господарського суду № 136 від 26.02.2024 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди 251 625,00 грн з 13.03.2023 року, проте рішенням від 06.02.2024 року № 204950015232 відповідач відмовив у проведенні перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивачка звернулась до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 02.04.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, правом подання відзиву не скористався, відзив до суду не направив.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і відзиву проти нього, суд встановив наступне.

21.02.2023 рішенням Вищої ради правосуддя № 83/0/15-23 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Східного апеляційного господарського суду у відставку.

Згідно із зазначеним рішенням, стаж, що враховується до стажу роботи на посаді судді, становить понад 23 роки.

Вищезазначені обставини в наступному стали підставою для призначення з 13.03.2023 року позивачці щомісячного грошевого утримання судді у відставці.

Разом з цим, на момент призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці було взято за основу розрахунок суддівської винагороди, здійснений Східним апеляційним господарським судом, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2021 року замість 1 січня 2023 року.

Тобто оскільки розрахунок суддівської винагороди, її виплата позивачці були здійснені в неналежному розмірі, так само в заниженому розмірі дані про розмір суддівської винагороди були включені у довідку, на підставі якої Пенсійний фонд розрахував довічне грошове утримання судді ОСОБА_1 .

Позивач подав відповідний позов до суду та, за наслідками судового розгляду, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 року по справі № 520/25010/23, яке набрало законної сили 14.12.2023 року, встановлені вищезазначені порушення та зобов`язано Східний апеляційний господарський суд провести нарахування та виплату судді ОСОБА_1 недонараховані та невиплачені суми суддівської винагороди.

Так зокрема, Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 року по справі № 520/25010/23 визнано протиправними дії Східного апеляційного господарського суду щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 у період з 01 січня 2021 року по 06 березня 2023 року суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн.; зобов`язано Східний апеляційний господарський суд провести нарахування та виплату судді Східного апеляційного господарського суду ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 06 березня 2023 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року 2270 грн., на 1 січня 2022 року 2481 грн., на 1 січня 2023 року 2684 грн., з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Надалі, на виконання вищезазначеного рішення суду по справі № 520/25010/23 Східним апеляційним господарським судом позивачці надана належна довідка № 136 від 26.02.2024 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

28.02.2024 позивачка через веб-портал ПФУ звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо перерахунку довічного грошового утримання судді, надавши вищезазначену довідку № 136 від 26.02.2024 року.

З 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення і перерахунок пенсій, який передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсій бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер. Можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 за № 339/35961.

За принципом екстериторіальності заява розглянута Відповідачем 1 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 06.02.2024 позивачці відмовлено у здійсненні відповідного перерахунку, та зазначено, що здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки від 26.02.2024 року № 136, виданої Східним апеляційний господарським судом, немає законних підстав, оскільки відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік» передбачено, що у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2 102 грн., тобто на рівні 2020 року.

Суд звертає увагу, що ГУ ПФУ у Вінницькій області допущено описку у даті рішення, а саме: правильна дата 06.03.2024, про що свідчить посилання у рішенні на довідку Східного апеляційного господарського суду, датовану 26.02.2024 року та дату звернення із заявою 28.02.2024 року.

Проте зважаючи на те, що суд не уповноважений вносити зміни в помилково зазначені відповідачем ГУПФУ у Вінницькій області у спірному рішенні реквізити, суд при розгляді справи застосовує наявні реквізити спірного рішення, а саме дату 06.02.2024, при цьому визнаючи, що таке рішення фактично було прийнято відповідачем ГУ ПФУ у Вінницькій області 06.03.2024.

Позивач, вважаючи таке рішення відповідача неправомірним, звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку обґрунтованості прийняття спірного рішення, суд виходить з таких норм діючого законодавства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

У преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

За частиною першою статті 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (частина друга статті 4 Закону № 1402-VIII).

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно п. 2 ч. 3, ч.ч. 4, 5 ст. 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду. Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Відповідно до вимог ч.ч. 1-4 ст. 142 Закону № 1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Таким чином, правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

В свою чергу, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV), відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень; для працездатних осіб - 2684 гривні; для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривні.

Сторонами у справі не заперечується, що суддівська винагорода, яка врахована для розрахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці позивача у справі у 2023 році, розрахована на підставі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн.

Натомість у довідці Східного апеляційного господарського суду № 139 від 26.02.2024 станом на 06.06.2023 розмір винагороди розраховано вірно, а саме - виходячи з прожиткового мінімуму станом на 01.01.2023 - 2684, 00 грн.

Згідно наданої довідки, суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного грошового утримання суддям у відставці, складає:

за 2023 рік: 251625,00 грн., в тому числі: посадовий оклад судді 167750,00 грн., доплата за вислугу 83875,00 грн.

Саме на підставі вказаної довідки позивачка просила здійснити їй перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці, про що й було подано відповідну заяву до пенсійного органу.

Отже, позивачка надала органу Пенсійного фонду довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, в якій зазначається суддівська винагорода у більшому розмірі, ніж у тій довідці, на підставі якої їй проведено нарахування щомісячного довічного грошового утримання.

Разом з цим, ГУ ПФУ у Вінницькій області відмовлено позивачці у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі наведеної довідки про суддівську винагороду, через те, що визначення базового розміру посадового окладу судді має здійснюватися, виходячи з розміру прожиткового мінімуму - 2102 грн.

Суд зазначає, що довідка від 26.02.2024 № 136 видана саме на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 по справі № 520/25010/23 , у котрій зазначені правильні данні задля розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Доказів зворотного матеріали справи не містять та судом під час розгляду справи не встановлено, а відтак вказана довідка має бути взята до уваги пенсійним органом з метою здійснення відповідного перерахунку згідно заяви позивача.

Суд підкреслює, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

Зміни до Закону № 1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися.

Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII.

Відповідачем 1 не враховано, що Закон про Державний бюджет України не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми.

Конституція України не надає Закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Також відповідачем 1 помилково не враховано практику Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права (постанови від 10.11.2021 року у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 року у справі № 360/503/21, від 02.06.2023 року у справі № 400/4904/21, від 24.07.2023 року у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 року у справі № 120/2006/22-а, від 26.07.2023 року у справі № 240/2978/22, від 27.07.2023 року у справі № 240/3795/22, від 13.09.2023 року у справі № 240/44080/21, від 21.09.2023 року у справі № 380/25627/21).

Зокрема, Верховний Суд сформулював такі правові висновки:

- Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

- суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів»;

- зміна Законом України «Про Державний бюджет України» складової для визначення базового розміру посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів.

Підсумовуючи викладене, доводи відповідачів про необхідність застосування положень Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік», який визначає прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 грн, та відсутність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду, в яких визначена суддівська винагорода, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня відповідного року, ґрунтуються на помилковому застосуванні наведених законодавчих норм та суперечать усталеній практиці Верховного Суду.

Інших підстав для відмови в оскаржуваному рішенні не наведено.

Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 06.02.2024 про відмову у врахуванні довідки про заробітну плату для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, оскільки заяву позивачки розглядало в порядку екстериторіальності ГУ ПФУ у Вінницькій області, та саме вказаним пенсійним органом було прийнято протиправне рішення, зобов`язання щодо здійснення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до довідки Східного апеляційного господарського суду № 136 від 26.02.2024, виходячи з розміру суддівської винагороди 251625 грн з 13.03.23, належить покласти саме на ГУПФУ у Вінницькій області .

При цьому повноваження щодо виплати пенсії позивачу належать ГУ ПФУ в Харківській області - пенсійного органу, в якому позивачка перебуває на обліку.

Оскільки перерахунок пенсії на підставі довідки Східного апеляційного господарського суду № 136 від 26.02.2024, виходячи з розміру суддівської винагороди 251625 грн з 13.03.23 ще не проведений, рішення про проведення перерахунку для здійснення виплат ще не надходило до ГУ ПФУ в Харківській області, вимоги позову щодо здійснення позивачці виплати перерахованого довічного грошового утримання судді у відставці з 13 березня 2023 року з урахуванням раніше виплачених сум є передчасними та не підлягають задоволенню, оскільки права позивачки в даній частині станом на день винесення рішення у справі не є порушеними.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем ГУ ПФУ у Вінницькій області не доведено обґрунтованості прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Відтак, з огляду на зроблені судом висновки, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України шляхом стягнення на користь позивачки половини судового збору, що підлягав сплаті при поданні позову.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою сплачено 3633,00 грн судового збору.

В той же час, позовна заява, подана через Електронний суд та містить дві вимоги немайнового характеру: 1) щодо скасування рішення та зобов`язання провести перерахунок, та 2) щодо виплати перерахованого довічного грошового утримання судді у відставці.

Відтак, розмір судового збору, що підлягав сплаті за подання позову з урахуванням коефіцієнту 0,8, становить 1937,92 грн за дві вимоги.

Відтак, розподілу між сторонами підлягає саме сума судових витрат в розмірі 1937,92 грн, з огляду на що розмір судового збору, що підлягає стягненню на користь позивачки, становить 968,96 грн, тобто 50 % від 1937,92 грн.

Зайво сплачений судовий збір в розмірі 1695,08 грн може бути повернутий ухвалою суду за заявою позивачки у порядку, встановленому КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 247, 250, 255, 295, 297 Кодексом адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 06.02.2024 року № 204950015232 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Східного апеляційного господарського суду № 136 від 26.02.2024 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди 251 625,00 грн, з 13.03.2023.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, буд. 22, м. Вінниця, Вінницька обл., Вінницький р-н, 21005, код ЄДРПОУ 13322403) суму судового збору в розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення складено 02.05.2024.

Суддя Білова О.В.