Рішення № 118798612, 01.05.2024, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 травня 2024 року № 520/10533/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

установив:

Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо розрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з 2013-2017 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди; зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок розміру грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з 2013-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та здійснити виплату донарахованих сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що військовою частиною, вчинено протиправну бездіяльність щодо розрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з 2013 по 2017 рр. без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди та не виплачено відповідну компенсацію. Позивач звернувся до командира військової частини з заявою про надання довідки щодо належної йому компенсації відповідних виплат, проте відповідь відповідача була негативна. Позивач вважає таку відповідь як відмову у вчиненні даної дії, що зумовило звернення до суду з даним позовом.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначив, що відповідно до п. 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, положення якої стали застосовуватися з 1 жовтня 2010 року (чинна на момент звільнення позивача), затвердженої на виконання постанови № 889 наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595, встановлено, що грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Зауважив, що позивач проходив службу у військовій частина НОМЕР_2 з 07.10.2016 року, тому вимога щодо перерахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань позивачу 2013-2017 роки є безпідставною, адже період проходження військової служби позивача у військовій частині НОМЕР_2 становить з 2016 по 2022 рр.

Дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Позивач проходив військову службу у Збройних Силах України у період з 01.08.1986 по 20.06.1997 та з 22.09.2016 по 30.09.2022 року, є ветераном війни - учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 29.01.2019 року.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) №194 від 07.10.2016 року позивача прийнято на військову службу за контрактом, зараховано з 07.10.2016 року до списків особового складу частини.

Наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) №326 від 30.09.2022 року позивача, який звільнений наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 21.09.2022 року №176, у відставку відповідно до підпункту "б" (за станом здоров`я) ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", зазначено вважати таким, що справи та посаду здав.

Листом від 20.03.2023 року №148/9/48/304 у відповідь на заяву позивача про виплату розміру грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013-2017 роки, відповідач відмовив у даній виплаті.

По суті позовних вимог, суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 року №260 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Зазначена Інструкція діяла на момент виникнення спірних правовідносин (наказ Міністерства оборони України від 11.06.2008 року № 260 втратив чинність на підставі Наказу Міністерства оборони № 260 від 07.06.2018 року).

Відповідно до п.30.1-30.3 розділу ХХХ Інструкції № 260 від 11.06.2008 року особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за місцем штатної служби в разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулий рік) або без вибуття у відпустку (за їх заявою протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 (чинною на час виникнення спірних правовідносин) врегульовано питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.

Пунктом 2 частини першої цієї постанови установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

На виконання зазначеної постанови Кабінету Міністрів України, Наказом Міністра оборони від 15.11.2010 року № 595 затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних сил України, яка, визначає порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода).

Пунктами 5, 8 Інструкції № 595 встановлено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників). Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Інструкція № 595 втратила чинність на підставі наказу Міністерства оборони України від 24.10.2016 року № 550, яким затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, відповідно до пункту 1 якої ця Інструкція визначає порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода).

Пунктами 5, 8, 9 Інструкції №550 встановлено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників). Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.

Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідачем розраховано та виплачено позивачу грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2017 роки без урахування щомісячної додаткової винагороди, яка виплачувалась позивачу щомісячно відповідно до Постанови № 889. Вказане підтверджено відповідним розрахунком та не оспорювалось відповідачем у відзиві.

Підставою для неврахування щомісячної додаткової винагороди при обчисленні одноразової грошової допомоги на оздоровлення стало застосування відповідачем приписів Інструкцій про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, у частині не включення вказаної щомісячної додаткової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

При цьому, відповідач не врахував пріоритетності законів над підзаконними актами щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги на оздоровлення та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Вказані висновки узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16.05.2019 року у справі № 826/11679/17, від 26.02.2021 року у справі 620/3346/19, від 21.04.2021 року у справі № 380/2427/20.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 року по справі №522/2738/17 дійшла висновків, що згідно з ч. 2,3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Отже, суд вважає необхідним визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги для за 2016 рік та 2017 рік без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди.

Щодо матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 33.1, 33.2, 33.3 розділу ХХХІ Інструкції № 260 від 11.06.2008 року особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги. Розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Під час виплати зазначеної допомоги військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні, та тим, які на день підписання наказу про надання цієї допомоги звільнені від посад, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються оклад за військовим званням, посадовий оклад та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які отримували військовослужбовці за останніми штатними посадами, що ними займалися.

Відповідно до пункту 3 наказу Міністерства оборони України від 27.01.2016 року №44 "Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в 2016 році" встановлено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати за окремим рішенням Міністра оборони України.

Пунктом 7 наказу Міністерства оборони України №88 встановлено - витрати на грошове забезпечення військовослужбовців у 2017 році здійснювати за нормами, установленими законодавством України, у межах виділених асигнувань на грошове забезпечення та дотримуватися такого порядку щодо виплат: у першу чергу - щомісячне грошове забезпечення військовослужбовцям, винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду; у другу - розрахунки зі звільненими військовослужбовцями; у третю - грошова допомога для оздоровлення; у четверту - інші одноразові додаткові види грошового забезпечення (за наявності коштів).

Таким чином, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, передбачена п. 33.1 Інструкції №260, відповідно до п. 7 наказу Міністерства оборони України №88 від 09.02.2017 року є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, яке виплачується за наявності коштів.

Відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 року у справі № 814/238/17, від 18.03.2020 року у справі № 810/3476/16.

Судом встановлено, що відповідачем у 2016-2017 роках не нараховувалась позивачу матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань з підстав відсутності грошового фонду у МОУ, що підтверджено відповідним розрахунком, наявним в матеріалах справи.

Відповідно до частини 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди та зобов`язання здійснити відповідні дії.

Керуючись ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 6-9, 72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, з урахуванням фактично виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Зоркіна Ю.В.