Рішення № 118798269, 29.04.2024, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/920/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.

за участю:

секретаря судового засідання Лазірської Ж.Е.,

представника позивача - Плахотної Л.Р.,

представника відповідача - Ринденко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

25 січня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" (надалі по тексту - позивач, ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" з позовною заявою до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (надалі по тексту - відповідач), відповідно до якої просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №46735000702 від 25.10.2023;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №46835000702 від 25.10.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач наголошував, що констатовані відповідачем порушення пп. 212.1.1 п. 212.1 ст.212, пп. 213.1.2 п. 213.1 ст. 213, пп. 215.3.9, п. 215.3 ст. 215, п. 216.6 ст. 216 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» вважає такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та такими, що демонструють вибірковий підхід до застосування та тлумачення норм ПК України, що є неприпустимим. Висновок про те, що базою оподаткування операцій з передачі електричної енергії власного виробництва для забезпечення своєї власної господарської діяльності є виробнича собівартість такої електричної енергії не ґрунтується на нормі матеріального права. Жодна стаття Податкового кодексу України не містить положення про те, що податковий орган у даній ситуації уповноважений нараховувати платнику податків податкове зобов`язання на основі даних про виробничу собівартість підакцизного товару. Податкове зобов`язанням не може формуватися на припущеннях, неточних відомостях, або розраховуватись за правилами, які не передбачені Податковим кодексом України. Покладення на суб`єкта господарювання, який здійснює виробництво електричної енергії та реалізує її оптовому постачальнику електричної енергії, обов`язку оподатковувати вироблену електричну енергію на власні потреби в межах одного підприємства - суперечить приписам податкового законодавства, оскільки, серед іншого, відсутня база оподаткування (ст. 214 ПК України) для такої дії, а також відсутні критерії для встановлення дати виникнення податкового зобов`язання (ст. 216 ПК України). При формуванні Акту перевірки та оскаржуваного податкового повідомлення рішення №46735000702 від 25.10.2023 представниками податкового органу не було враховано, що з 01.01.2019 по 01.07.2019 року у ТОВ «КРЕМЕНЧУЦЬКА ТЕЦ» не виникало податкового обов`язку зі сплати акцизного податку, оскільки в силу приписів пп. 212.1.13 п. 212.1 ст. 212 ПК України ТОВ «КРЕМЕНЧУЦЬКА ТЕЦ» у зазначений період не було платником акцизного податку. Прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення №46835000702 від 25.10.2023 податковий орган не пересвідчився в існуванні обставин, що об`єктивно унеможливлювали подання ТОВ «КРЕМЕНЧУЦЬКА ТЕЦ» звітності (декларацій) з акцизного податку із зазначенням точних та достовірних відомостей щодо показників своєї діяльності.

Вини позивача у неподанні податкової звітності (декларації з акцизного податку за січень-червень 2019 року) немає. Складу правопорушення немає. Відтак, правові підстави для накладення на ТОВ «КРЕМЕНЧУЦЬКА ТЕЦ» штрафу відсутні.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року прийнято позовну заяву до судового розгляду та провадження у справі за даним позовом відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

16 лютого 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що з урахуванням вищенаведених норм Податкового кодексу України, операції з передачі в межах одного підприємства підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання не відносяться до операцій, що не підлягають оподаткуванню (до серпня 2019 року - до моменту кваліфікації когенераційної установки) акцизним податком. Тобто до серпня 2019 року (до моменту отримання кваліфікації когенераційної установки, як це передбачено нормами пп. 213.2.8 п. 213.2 ст. 213 Податкового Кодексу України) ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ», як виробник електричної енергії, є платником акцизного податку з операцій передачі в межах одного підприємства виробленої електричної енергії з метою власного споживання. Оскільки використання для власного споживання виробленої електричної енергії не передбачає передачу (відвантаження) електричної енергії власного виробництва для забезпечення своєї власної господарської діяльності є виробнича собівартість такої електричної енергії. Отже, ТОВ «КРЕМЕНЧУЦЬКА ТЕЦ» як виробник електричної енергії є платником акцизного податку з операцій передачі в межах одного підприємства виробленої електричної енергії з метою власного споживання, які підлягають оподаткуванню за ставкою 3,2 % згідно з підпунктом 215.3.9 пункту 215.3 статті 215 ПКУ за період з січня 2019 року по серпень 2019 року /а.с. 127-132/.

20 лютого 2024 року до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представник позивача, наполягаючи на раніше наведених аргументах, просила задовольнити позов у повному обсязі /а.с. 142-143/.

14 березня 2024 року надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких представник відповідача, наполягаючи на раніше наведених аргументах, просила відмовити в задоволенні позову /а.с. 168-170/.

18 березня 2024 року до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача по суті справи /а.с.176-178/.

26 березня та 17 квітня 2024 року до суду надійшли додаткові письмові пояснення представника відповідача по суті справи /а.с.209-211, 228-230/.

В ході підготовчого засідання, призначеного на 23 квітня 2024 року, протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши вступне слово представників сторін дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" зареєстроване як юридична особа 11 червня 2018 року, яка здійснює свою господарську діяльність у сфері виробництва електроенергії.

У період з 02.02.2022 по 08.09.2023 Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великим платниками податків проведена податкова документальна планова виїзна перевірка дотримання ТОВ «КРЕМЕНЧУЦЬКА ТЕЦ» податкового, валютного та іншого законодавства.

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем під сумнів не ставились.

За результатами перевірки складено Акт від 15.09.2023 №529/35-00-07/42225136 (надалі по тексту - акт перевірки) /а.с. 19-111/, відповідно до висновків якого зафіксовано порушення позивачем:

- пп. 212.1.1 п. 212.1 ст. 212, пп. 213.1.2 п. 213.1 ст. 213, пп. 215.3.9 п. 215.3 ст. 215, п. 216.2 ст. 216 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження акцизного податку на загальну суму 2792272 грн, в тому числі: за січень 2019 року на суму 572309 грн, за лютий 2019 року на суму 547431 грн, за березень 2019 року на суму 556619 грн, за квітень 2019 року на суму 372408 грн, за травень 2019 року на суму 247155 грн, за червень 2019 року на суму 239689 грн, за липень 2019 року на суму 256661 грн.

- п. 120.1 ст. 120 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, зі змінами та доповненнями, неподання декларації з акцизного податку за січень 2019, лютий 2019, березень 2019, квітень 2019 року, травень 2019 року, червень 2019 року;

- п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755, зі змінами та доповненнями, а саме: 53 випадки не подання ТОВ «КРЕМЕНЧУЦЬКА ТЕЦ» до контролюючого органу повідомлення за формою № 20-ОПП про об`єкти оподаткування через які провадилась діяльність та п. 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755, зі змінами та доповненнями, 2 випадки - несвоєчасне подання до контролюючого органу повідомлення за формою № 20-ОПП.

На підставі такого акту перевірки винесено наступні податкові повідомлення-рішення від 25.10.2023:

№ 46735000702 за формою «Р», яким визначено податкове зобов`язання з акцизного податку у сумі 2792272 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 698068,00 грн та № 46835000702 за формою «ПС», яким визначено розмір штрафних фінансових) санкцій у сумі 6120 грн /а.с. 14-18/.

За результатами адміністративного оскарження такі податкові повідомлення-рішення залишені в силі /а.с. 112-114/.

Позивач, не погоджуючись із правомірністю висновків перевірки та сформованими на підставі таких висновків вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правовідносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (надалі також - ПК України).

Відповідно до п.п.14.1.4 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, акцизний податок - це непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Підпунктом 212.1.13 п.212.1 ст.212 ПК України визначено, що платниками акцизного податку є особи - виробники електричної енергії, які мають ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії і продають її поза оптовим ринком електричної енергії. Не є платниками податку особи, які здійснюють діяльність з виробництва електричної енергії за умови її продажу на оптовому ринку електричної енергії та/або з постачання електричної енергії, крім платників, зазначених в підпункті 212.1.12 цього пункту.

Згідно із п.215.1 ст.215 ПК України до підакцизних товарів належать, зокрема, нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне, електрична енергія.

Підпункт 14.1.212 п.14.1 ст.14 ПК України передбачає, що реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Згідно з п.п.213.1.1, 213.1.2 п.213.1 ст.213 ПК України, об`єктами оподаткування є операції з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), а також реалізації та/або передачі в межах одного підприємства підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки, своїм працівникам, а також здійснення внесків підакцизними товарами (продукцією) до статутного капіталу.

Базою оподаткування акцизним податком відповідно до п.п. 214.1.1 та 214.1.3 п. 214.1 ст. 214 ПК України є:

вартість реалізованого товару (продукції), виробленого на митній території України, за встановленими виробником максимальними роздрібними цінами з урахуванням податку на додану вартість та акцизного податку;

вартість реалізованої електричної енергії без податку на додану вартість.

Як свідчить зміст акту перевірки, підставою для висновку про порушення позивачем пп. 212.1.1 п. 212.1 ст. 212, пп. 213.1.2 п. 213.1 ст. 213, пп. 215.3.9 п. 215.3 ст. 215, п. 216.2 ст. 216 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження акцизного податку на загальну суму 2792272 грн, слугували взяті перевіряючими до уваги обставини виробництва електричної енергії за період січень-липень 2019 року, яку ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" не реалізовувало, а використовувало для особистих потреб, з огляду на що, на думку відповідача, такі операції мають бути об`єктом оподаткування акцизним податком.

У відзиві представник відповідача стверджує, що в п.п. 213.2.8 пункту 213.2 ст. 213 ПК України, яким визначено перелік операцій з підакцизними товарами, які не підлягають оподаткуванню, йдеться мова саме про "реалізацію" електричної енергії з використанням когенераційних установок. Позивач же не реалізує вироблену електричну енергію, а споживає її для власних господарських потреб, а тому такі операції підлягають оподаткуванню акцизним податком.

Аналізуючи встановлені перевіркою обставини та аргументи сторін, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 13.04.2017 №2019-VIII "Про ринок електричної енергії", виробник електричної енергії (далі - виробник) - суб`єкт господарювання, який здійснює виробництво електричної енергії; виробництво електричної енергії - діяльність, пов`язана з перетворенням енергії з енергетичних ресурсів будь-якого походження в електричну енергію за допомогою технічних засобів.

За приписами статті 1 Закону України "Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу" від 05.04.2005 №2509-IV кваліфікація когенераційної установки - встановлення центральним органом виконавчої влади у сфері енергозбереження відповідності умов та показників експлуатації когенераційної установки вимогам (кваліфікаційним показникам) цього Закону; кваліфікована когенераційна установка - когенераційна установка, умови і показники експлуатації якої відповідають вимогам цього Закону; когенераційна установка - комплекс обладнання, що працює за способом комбінованого виробництва електричної і теплової енергії або перетворює скидний енергетичний потенціал технологічних процесів в електричну та теплову енергію.

За приписами п.п. 212.1.13 п. 212.1 ст. 212 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками акцизного податку є виробники електричної енергії, які мають ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії і продають її поза оптовим ринком електричної енергії. Не є платниками податку особи, які здійснюють діяльність з виробництва електричної енергії за умови її продажу на оптовому ринку електричної енергії та/або з постачання електричної енергії, крім платників, зазначених в підпункті 212.1.12 цього пункту.

Об`єктом оподаткування акцизного податку, як визначено в п.п. 213.1.2 п. 213.1 ст. 213 ПК України, є операції з реалізації та/або передачі в межах одного підприємства підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки, своїм працівникам, а також здійснення внесків підакцизними товарами (продукцією) до статутного капіталу.

При цьому, вичерпний перелік операцій з підакцизними товарами, які не підлягають оподаткуванню, визначено пунктом 213.2 ПК України, до числа яких відносяться операції з реалізації електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками та/або з відновлюваних джерел енергії (п.п. 213.2.8 п. 213.2 ст. 213 ПК України).

Суд зауважує, що Свідоцтво про кваліфікацію когенераційної установки ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" отримано 05.08.2019 №169 /зв.а.с. 202/.

Фіксуючи відповідне порушення відповідач наголошував, що відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь яка операція на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Отже, на думку відповідача, виходячи із вказаної загальної норми Податкового кодексу України, операції з передачі в межах одного підприємства підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання не відносяться до операцій, що не підлягають оподаткуванню (до серпня 2019 року - до моменту кваліфікації когенераційної установки) акцизним податком.

Суд не погоджуючись з таким твердженням, наголошує, що аналіз вищенаведених спеціальних норм ПК України свідчить на користь висновку про те, що ключовою ознакою операцій, за наявності якої такі не оподатковуються, є саме факт походження/вироблення з альтернативних джерел електричної енергії (вироблена кваліфікованими когенераційними установками та/або з відновлюваних джерел енергії), а не мета задля якої її вироблено.

Тож у разі якщо виробник здійснюватиме виробництво електричної енергії на кваліфікованих когенераційних установках та використовуватиме її для власних потреб, то у такого виробника не виникатиме податкове зобов`язання з акцизного податку.

Також, необхідно взяти до уваги виняток, встановлений абзацом другим підпункту 212.1.13 пункту 212.1 статті 212 ПК України, який виключає статус платника акцизного податку, якщо особа виробляє електричну енергію та продає її на оптовому ринку.

Суд звертає увагу, що поняття «оптовий ринок електричної енергії», що застосоване у підпункті 212.1.13 пункту 212.1 статті 212 ПК України, не визначене нормами цього Кодексу, як і не визначено за якими ознаками встановити, що особа продає електричну енергію саме на оптовому ринку.

Згідно зі статтею 5 ПК України терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Статтею 1 Закону України «Про електроенергетику» визначено поняття оптовий ринок електричної енергії України - ринок, що створюється суб`єктами господарської діяльності для купівлі-продажу електричної енергії на підставі договору.

Окрім цього, частиною першою статті 15 указаного Закону встановлено, що купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких перевищують граничні показники (крім випадків, передбачених цим Законом), та весь її оптовий продаж здійснюються на оптовому ринку електричної енергії України, крім електричної енергії, що купується (продається) відповідно до розділу XVII Закону України "Про ринок електричної енергії".

Разом з тим, відповідно до пункту 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії», який набрав чинності 11.06.2017, Закон України «Про електроенергетику» втратив чинність, окрім: 1) визначення термінів, передбачених статтею 1 цього Закону (в тому числі терміну «оптовий ринок електричної енергії»), 2) статті 15 цього Закону які втрачають чинність з дати початку дії нового ринку електричної енергії.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що балансуючий ринок та ринок допоміжних послуг, ринок "на добу наперед" та внутрішньодобовий ринок, двосторонні договори (далі - новий ринок електричної енергії) починають діяти з 1 липня 2019 року.

Таким чином, з 01.07.2019 втратили чинність визначені Законом України «Про електроенергетику» такі поняття як «оптовий ринок електричної енергії України», «учасники оптового ринку електричної енергії України», «оптове постачання електричної енергії» та порядок дії оптового ринку, що був передбачений статтею 15 цього Закону.

З цього ж часу купівля-продаж електричної енергії здійснюється на новому ринку електричної енергії, а саме: балансуючому ринку, ринку допоміжних послуг, ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку, де учасники ринку провадять свою діяльність на договірних засадах.

Отже, з 01.07.2019 на позивача вже не розповсюджувався виняток, встановлений абзацом другим підпункту 212.1.13 пункту 212.1 статті 212 ПК України, щодо відсутності статусу платника акцизного податку в осіб, які мають ліцензію на виробництво електроенергії, але продають її на оптовому ринку.

Відтак, з 01.07.2019 на позивача розповсюджувалась дія абзацу першого підпункту 212.1.13 пункту 212.1 статті 212 ПК України, оскільки він є виробником електричної енергії, який має ліцензію на виробництво, та продає її поза оптовим ринком, а тому із зазначеної дати позивач набув статусу платника акцизного податку та, відповідно, мав обов`язок подавати податкову декларацію акцизного податку.

В той же час, сторони не заперечують, що позивач з 01.07.2019 року сплачував акцизний податок та подавав відповідну звітність в частині реалізованої електричної енергії.

Необхідно також зазначити, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 №466-ІХ (набрав чинності 23.05.2020) підпункт 212.1.13 пункту 212.1 статті 212 ПК України викладено у новій редакції, відповідно до якої платником акцизного податку є виробники електричної енергії, які мають ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії і продають її на ринку електричної енергії.

Зі змісту Акту перевірки, який наявний в матеріалах справи, вбачається, що з січня 2019 року по червень 2019 року вироблена Товариством з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" електрична енергія використовувалась на власні потреба та реалізовувалась в оптовий ринок електричної енергії, а саме реалізовувалась одному уповноваженому суб`єкту господарювання ДП «Енергоринок».

Так, згідно діючого у вказаний період законодавства у сфері електроенергетики, комерційним оператором оптового ринку електроенергії (ОРЕ) та єдиним покупцем електричної енергії у її виробників було ДП «Енергоринок». Саме ДП «ЕНЕРГОРИНОК» було податковим агентом зі сплати акцизу на електричну енергію. Отже, з січня 2019 по червень 2019 електрична енергія, вироблена ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ", за винятком власних виробничих потреб, реалізовувалася лише в оптовий ринок електричної енергії (на ДП «ЕНЕРГОРИНОК»), що відповідачем не спростовано та підтверджено долученими до матеріалів справи доказами /а.с. 184-199/.

В свою чергу, з 01.07.2019 змінилось правове регулювання відносин на ринку електричної енергії, адже саме з 01.07.2019 року було ліквідовано єдиного покупця і продавця е/е - ДП "Енергоринок", вступили в дію положення ЗУ «Про ринок електричної енергії», якими введено двосторонні договори між виробниками та постачальниками/споживачами, біржі - ринок "на добу вперед" і внутрішньодобовий, а також балансуючий ринки, де розраховується вартість небалансів (різниці між прогнозним і фактичним споживанням).

В зв`язку з наведеним вище, електрична енергія, вироблена позивачем у липні 2019 року вже не реалізовувалась єдиному оптовому покупцю ДП «Енергоринок», а відповідно до норм закону «Про ринок електричної енергії» реалізовувалася на сегментах діючого ринку електричної енергії іншим суб`єктам ринку, а тому ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" сплачувало акцизний податок саме за реалізовану електричну енергію у липні 2019 року у розмірі 1476489 грн.

Таким чином, враховуючи встановлений перевіркою факт про те, що у період січень-липень 2019 року ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" здійснювало виробництво електричної енергії, що, зокрема, в подальшому використовувало таку енергію для власних господарських потреб, то в силу вимог п.п. 213.2.8 п. 213.2 ст. 213 ПК України такі операції не підлягали оподаткуванню акцизним податком, а у ТОВ "Кременчуцьке ТЕЦ" не виникало податкового зобов`язання зі сплати акцизного податку.

Крім того, відповідачем жодним чином не спростовано аргументи позивача, що стаття 214 ПК України не визначає базою оподаткування "собівартість виробленої позивачем електричної енергії переданої в межах одного підприємства з метою власного споживання", як зазначає відповідач у своєму Акті перевірки. Тобто, відповідачем не було наведено жодного нормативного обґрунтування, із посиланням на спеціальні норми ПК України, на якій підставі та керуючись якими нормами ПК України, позивач повинен був обраховувати базу оподаткування електричної енергії, у тому числі щодо обсягів, використаних для власних господарських потреб, виходячи саме із собівартості виробленої електричної енергії.

У зв`язку з цим висновок документальної планової виїзної перевірки протилежного змісту суд визнає таким, що не відповідає нормам законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

Як наслідок податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №46735000702 від 25.10.2023 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №46835000702 від 25.10.2023, суд зважає на наступне.

Так, за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" також встановлено факт порушення п. 120.1 ст. 120 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, зі змінами та доповненнями, за неподання декларації з акцизного податку за січень 2019, лютий 2019, березень 2019, квітень 2019 року, травень 2019 року, червень 2019 року, чим порушено вимоги пункту 223.2 статті 223 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Таким чином, у цьому випадку умовою для притягнення особи до відповідальності відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України є 1) наявність у позивача статусу платника акцизного податку та 2) встановлення факту неподання податкових декларації за відповідний період.

Так, відповідно до пункту 215.1 статті 215 ПК України електрична енергія належить до підакцизних товарів.

Згідно з підпунктом 212.1.13 пункту 212.1 статті 212 ПК України платниками акцизного податку є виробники електричної енергії, які мають ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії і продають її поза оптовим ринком електричної енергії.

Не є платниками податку особи, які здійснюють діяльність з виробництва електричної енергії за умови її продажу на оптовому ринку електричної енергії та/або з постачання електричної енергії, крім платників, зазначених в підпункті 212.1.12 цього пункту.

Пунктом 212.3.1 пункту 212.3 статті 212 ПК України встановлено, що реєстрація у контролюючих органах як платника податку суб`єкта господарювання, постійного представництва, які здійснюють діяльність з виробництва підакцизних товарів (продукції), яка підлягає ліцензуванню, здійснюється на підставі відомостей щодо видачі такому суб`єкту відповідної ліцензії.

Органи ліцензування, що уповноважені видавати ліцензії на зазначені види діяльності, зобов`язані надати контролюючому органу за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб - підприємців інформацію про видані, переоформлені, призупинені або анульовані ліцензії у п`ятиденний строк з дня здійснення таких дій.

Відповідно до пункту 223.2 статті 223 ПК України платники податку, визначені пунктом 212.1 статті 212 цього Кодексу, подають щомісяця не пізніше 20 числа наступного звітного (податкового) періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію з акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу.

Слід зазначити, що у цій справі не є спірним сам факт неподання податкових декларації акцизного податку, оскільки позивач погоджується з тим, що не подавав у спірний період податкову декларацію акцизного податку. Натомість доводи позивача ґрунтуються на тому, що у спірний період він як не був платником акцизного податку, так і ПК України не визначає базою оподаткування собівартість вироблений електричної енергії переданої в межах одного підприємства та використаної таким виробником у власній господарській діяльності, що підтверджено висновками суду в межах даної справи відповідно до наведених вище аргументів.

Відповідачем не спростовано доводів позивача, що за відсутності приписів у податковому законодавстві щодо бази оподаткування та часу виникнення зобов`язань подання звітності з акцизного податку із зазначенням в ній обсягів електричної енергії переданої в межах одного підприємства для власної господарської діяльності було неможливим.

Так, наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №14 затверджено Порядок заповнення та подання декларації акцизного податку. Цим же наказом затверджено форму декларації та додатки до неї. Зміст декларації з акцизного податку та додатку 1 до неї (станом на період, що перевірявся) свідчить про наявність граф для заповнення інформації щодо бази оподаткування (за одиницю виміру) електричної енергії, у тому числі і щодо обсягів, використаних підприємством на власні господарські потреби. При цьому, Податковий кодекс України не містив положень про те, як обраховувати базу оподаткування у такому випадку. Податкова декларація з акцизного податку передбачає зведення різної інформації до одного спільного показника.

Відтак, ТОВ «КРЕМЕНЧУЦЬКА ТЕЦ» не мало обов`язку заповнити та подати декларації з акцизного податку із зазначеними даними щодо своєї діяльності в частині обороту підакцизної продукції в частині передачі конкретного обсягу електричної енергії у межах одного підприємства для використання у власній господарській діяльності у зв`язку із відсутністю в ст. 214 ПК України нормативного визначення бази оподаткування для такого обсягу, шляхом визначення її із собівартості виробленої електричної енергії, як визначив це у Акті перевірки відповідач.

При цьому, суд критично оцінює твердження представника відповідача про можливість власноручного внесення позивачем окремою графою відповідної інформації до затвердженої форми декларації або шляхом сумування обсягів реалізованої електричної енергії із електричною енергією, яку передано в межах одного підприємства з метою власного споживання, як такі, які не мають нормативного обґрунтування та відповідно є безпідставними.

Щодо посилань представника відповідача на відповідні податкові консультації контролюючого органу, то суд визнає їх безпідставними з огляду на те, що вони не мають статус нормативного акту та не були надані саме позивачу на його запит. В той же час, як вже наголошувалося судом раніше, спеціальним нормативно-правовим актом у сфері оподаткування є Податковий кодексу України, який, в свою чергу, не містить вказаних положень, які зазначає відповідач як у вказаних податкових консультаціях, так і в Акті перевірки.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог і в цій частині також.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищезазначені висновки суду відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення позову.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 30280,00 грн /зв.а.с. 12, а.с. 119/.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

З огляду на ухвалення судом у цій справі рішення про задоволення позовних вимог фізичної особи, понесені позивачем судові витрати сплаченого судового збору у розмірі 30280,00 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" (вул. Свіштовська, буд.2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 42225136) до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, буд. 30, м. Харків, 61052, ідентифікаційний код 44131658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 25.10.2023 №46735000702 та №46835000702.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, буд. 30, м. Харків, 61052, ідентифікаційний код 44131658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" (вул. Свіштовська, буд.2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 42225136) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 30280,00 грн /тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень/.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02 травня 2024 року.

Суддя І.Г. Ясиновський