Рішення № 118798265, 02.05.2024, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2024 року м. ПолтаваСправа №440/931/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги (з урахуванням уточненого позову від 16.02.2024 /а.с. 28-34/):

1) визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо непроведення нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.11.2021 по 22.12.2023;

2) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період шість місяців з наступного дня дати звільнення, тобто з 16.11.2021 по 16.05.2022; у розмірі 102204,00 грн;

3) визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо непроведення нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків їх виплати;

4) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків їх виплати за період з 16.11.2021 по 22.11.2023.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач; ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою від 30.01.2024 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 26.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Аргументи учасників справи

Позов обґрунтований тим, що при звільненні відповідачем не здійснено повного розрахунку. Відтак позивач вважає, що наявні правові підстави стягнути із ІНФОРМАЦІЯ_1 середній заробіток за період з 16.11.2021 по 16.05.2022 включно.

Крім того, згідно зі Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159) він має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2022 у справі №440/3722/22, яка з вини відповідача фактично виконана останнім лише 22.12.2023.

14.03.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому представник заперечував проти позовних вимог. Вказував, що здійснений ІНФОРМАЦІЯ_4 розрахунок і виплата сум, належних позивачу при звільненні, останнім не оскаржувався. Доказів звернення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_5 або до суду з позовом про не/нараховані суми під час звільнення позивачем не надано. Оскільки при нарахуванні і виплаті позивачу сум, належних при звільненні, був відсутній спір щодо їх розміру, підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України відсутні. З прийняттям судових рішень, якими присуджено на користь позивача певні суми коштів, статті 116 та 117 КЗпП України не застосовуються, а зобов`язання роботодавця виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на корить позивача, що не регулюється нормами трудового права. Тобто, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення КЗпП України передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, яка мала місце після того, як її сума була встановлена судом. Відтак, у цих правовідносинах відсутні правові підстави для застосування до ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України щодо виплати позивачу середнього заробітку в зазначений у позовній заяві період, тим більше за період понад шість місяців.

Також просив суд звернути увагу на положення частини другої статті 233 КЗпП, за якою із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) та частини п`ятої статті 122 КАС України, згідно з якою для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Рішення суду у справі № 440/3722/22 набрало законної сили на підставі постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2023.

З часу, коли позивач дізнався про порушення свого права минуло понад чотири місяці, тобто він пропустив строк звернення до адміністративного суду. Зі заявою про поновлення строку до суду не звертався.

На підставі статті 123 КАС України просив суд залишити позовну заяву без розгляду.

Розгляд справи, відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.

Обставини справи, встановлені судом

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (по строковій частині) №126 від 15.11.2021 майора ОСОБА_1 , старшого офіцера відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_7 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05.11.2021 №314 у запас за підпунктом б пункту другого частини п`ятої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу (за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби), було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Наказано вважати таким, що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до третього відділу ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2022 у справі №440/3722/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії було задоволено частково. Цим судовим рішенням, крім іншого, зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця - січень 2008 року з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення набрало законної сили 09.10.2023.

На виконання рішення суду позивачу 22.12.2023 була виплачена індексація грошового забезпечення у сумі 84 638,95 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №9705 від 21.12.2023 /а.с. 45/; та виплата отримана позивачем 22.12.2023, що підтверджується випискою по надходженням по картці/рахунку ОСОБА_1 /а.с. 19/.

У свою чергу позивач вважає, що непроведення з вини відповідача розрахунку з працівником у день звільнення є підставою для притягнення роботодавця ще й до відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України та Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", шляхом виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку, компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з чим і подано цей позов.

Вирішуючи публічно-правовий спір по суті, суд виходить з такого.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Норми права, які підлягають застосуванню

За приписами частин 1, 4, 7 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За змістом статті 1 Кодексу законів про працю України /далі - КЗпП України, у редакції, чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин/ Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя працівників, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України (у редакції, чинній на час звільнення позивача) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України (у редакції, чинній на час звільнення позивача) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Таке правове регулювання відповідає міжнародним стандартам, які закріплені у Конвенції Міжнародної організації праці Про захист заробітної плати № 95, статтею 1 якої визначено, що відповідно до мети цієї Конвенції термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити, на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.

Відповідно до пункту 2 статті 12 Конвенції коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли немає такого законодавства, угоди чи рішення - в розумний термін з урахуванням умов контракту.

Статтею 117 КЗпП України (в редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати ( далі Порядок № 100).

Абзацами першим, другим, четвертим пункту 2 Порядку №100 встановлено, що Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом №2050-ІІІ та Порядком №159.

Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до статей 3 та 4 Закону №2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Згідно зі статтею 6 Закону №2050-ІІІ, компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Відповідно до пункту 2 Порядку №159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Згідно зі пунктом 3 Порядку №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Висновки щодо правозастосування

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи.

Як свідчать встановлені судом обставини справи, при звільненні ОСОБА_1 зі служби 15.11.2021 відповідач не виплатив йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 при звільненні, факт чого підтверджено рішенням суду, яке набрало законної сили, у справі №440/3722/22.

Лише 21.12.2023 відповідач здійснив зарахування на банківський рахунок позивача індексацію грошового забезпечення у сумі 84 638,95 грн, факт чого підтверджується наданою відповідачем платіжною інструкцією №9705 від 21.12.2023 /а.с. 45/.

Таким чином, період затримки остаточного розрахунку у даному випадку: з першого дня після звільнення - 16.11.2021, по день фактичної виплати індексації - 21.12.2023.

Таким чином, належні при звільненні позивачу суми відповідачем у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, не виплачено, при цьому нарахування та виплату позивачеві його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку всупереч вимогам статті 117 КЗпП України не здійснено.

Відповідно до статті 2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

В силу вимог статті 4 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Згідно з підпунктом 2.2.8. пункту 2.2. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Держкомстату України від 13.01.2004 N 5, суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати входять до складу фонду додаткової заробітної плати.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем допущено бездіяльність щодо непроведення та невиплати середнього заробітку ОСОБА_1 за весь час затримки виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 по день фактичного розрахунку, з урахуванням компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення, яка підлягає визнанню протиправною, а позовні вимоги у цій частині задоволенню.

Середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у "Порядку обчислення середньої заробітної плати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 .02.1995 №100 (далі - Порядок №100).

Так, абзацами першим - третім пункту 2 Порядку №100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 5 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до пункту 8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_8 від 30.04.2024 середньоденне грошове забезпечення позивача становить 525,69 грн.

З огляду на викладене, сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні становить 95 675,58 грн (525,69 грн х 182 календарних дні).

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених, наприклад, в постановах від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц та від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, суд за певних умов, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах; співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Такі ж висновки щодо правозастосування зроблені Великою Палатою Верховного Суду та викладені у постановах від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц та від 26.02.2020 у справі №821/1083/17.

Отже в цій справі суд враховує розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати позивачу при звільненні всіх належних сум; період затримки виплати заборгованості; частку суми заборгованості при звільненні із загальної суми належних позивачу при звільненні виплат; наявність між сторонами спору про суми, належні до виплати позивачу при звільненні; та зважає на те, що сума середнього заробітку повинна бути співрозмірною та адекватною відносно суми невиплаченого грошового забезпечення (84 638,95 грн).

Відтак, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи та наведеним вище критеріям зменшення розміру відшкодування, визначити до виплати позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 42 319,50 грн, що становить 50% від суми заборгованості, яка належала до виплати позивачу на час звільнення з військової служби та не була виплачена позивачу у день його звільнення зі служби.

За змістом статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

На належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013.

У справі № 240/11882/19 Верховний Суд зауважив, що використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

З посиланням на аналогічні висновки, сформульовані у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 №21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17 та від 13.01.2020 у справі №803/203/17, Верховний Суд у справі №240/11882/19 висновував, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Застосовуючи цей висновок у справі, з урахуванням наявності факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення за заявлений у цій справі період у зв`язку з бездіяльністю роботодавця щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, суд дійшов висновку, що позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Подібна правова позиція уже була висловлена Верховним Судом також у постановах від 20.12.2019 у справі №822/1731/16, від 13.03.2020 у справі №803/1565/17, від 21.01.2020 у справі №826/15879/18, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20, від 21.03.2023 у справі №620/7687/21 та інш.

Стосовно визначення дати, з якої позивачу має бути обчислена відповідна компенсація, суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29.04.2020 у справі №420/2093/16-а, відповідно до яких використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання: компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив раніше у постановах від 19.12.2011 (справа №6-58цс11), від 11.07.2017 (справа №21-2003а16). Такий підхід підтримано і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 03.07.2018 (справа №521/940/17).

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Таким чином, компенсація втрати частини доходів у спірних правовідносинах має бути обчислена за період з 01.12.2015 по 21.12.2023.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 належить задовольнити частково.

Розподіл судових витрат

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 відповідно до положень статті 117 КЗпП України середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, а саме: з 16.11.2021 по останній день затримки розрахунку при звільненні - 21.12.2023 включно, але не більш як за шість місяців.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 42 319,50 грн (сорок дві тисячі триста дев`ятнадцять гривень п`ятдесят копійок).

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 21.12.2023 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2022 у справі №440/3722/22.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, починаючи з 01.12.2015 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення, тобто по 21.12.2023, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.С. Шевяков