Ухвала суду № 118798001, 01.05.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/20815/23

УХВАЛА

01 травня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження звіт Територіального управління державної судової адміністрації України в Херсонській області про виконання рішення суду та клопотання ОСОБА_1 про встановлення нового строку для подання звіту про виконання рішення суду та накладення на керівника відповідача штрафу по справі № 420/20815/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління державної судової адміністрації України в Херсонській області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа № 420/20815/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління державної судової адміністрації України в Херсонській області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 року у справі № 420/20815/23 позов ОСОБА_1 до Територіального управління державної судової адміністрації України в Херсонській області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправними дії Територіального управління державної судової адміністрації України в Херсонській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди в період з 01.01.2021 року по 16.08.2022 року з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 грн.

Зобов`язано Територіальне управління державної судової адміністрації України в Херсонській області здійснити нарахування ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн., та суддівської винагороди за період з 01.01.2022 року по 16.08.2022 року з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2481,00 грн., та здійснити виплату донарахованих сум.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Встановлено судовий контроль за виконанням цього рішення суду, а саме - зобов`язано Територіальне управління державної судової адміністрації України в Херсонській області подати звіт про виконання цього рішення суду. Встановити строк для подання звіту - три місяці, що обчислюється з дати набрання цим рішенням суду законної сили.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2024 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 року у справі № 420/20815/23 залишено без змін.

22.04.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від Територіального управління державної судової адміністрації України в Херсонській області надійшов звіт про виконання рішення суду по справі № 420/20815/23, який обґрунтований наступним.

Так, Територіальне управління державної судової адміністрації України в Херсонській області зазначає, що на виконання рішення суду Територіальними управлінням Державної судової адміністрації України в Херсонській області здійснено перерахунок за вказані в ньому періоди, сума заборгованості складає 252003,13 гривень.

Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до Закону мають право приймати такі рішення, регулюється Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (далі - Закон) і Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845. Так, відповідно до статті 3 Закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності в зазначеному державному органі відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Абзацом десятим пункту 25 Порядку визначено, що у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою. Виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється згідно із законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів", метою якої є виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів, а завданням - є виплата заборгованості за рішеннями судів, ухваленими на користь суддів та працівників апаратів судів, у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період. Саме в межах зазначеної бюджетної програми передбачені бюджетні призначення на асигнування та виплату заборгованості за рішеннями судів, ухваленими на користь суддів та працівників апаратів судів, яка стягується у безспірному порядку на підставі Закону № 4901-VI та Порядку № 845. Такі стягнення на підставі п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, Закону № 4901-VI та Порядку № 845 здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. У зв`язку з цим виконання зазначеного рішення суду можливо лише за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" Державною казначейською службою України.

Згідно з частиною першою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. З огляду на зазначене, для виконання рішення суду, яке набрало законної сили, стягувач чи виконавець мають право звернутися до суду із заявою про встановлення способу та порядку виконання судового рішення шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України виплат, зазначених у рішенні Одеського окружного адміністративного суду, судді ОСОБА_1 з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів". Судові рішення, ухвалені на користь суддів, виконуються згідно з законодавством України лише у спосіб та порядок, зазначений вище.

Також, Територіальне управління державної судової адміністрації України в Херсонській області вказує що позивачеві ОСОБА_1 на його звернення стосовно добровільного виконання рішення суду листом за вих. 03-268/24 від 01.02.2024 року був повідомлений вищезазначений порядок. Однак, позивачем, всупереч встановленому порядку, виконавчий лист був спрямований до державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Постановою державного виконавця від 15 березня 2024 року відкрито виконавче провадження та стягнення судового збору з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області. Наразі Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області звернулося до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови головного держаного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тетерука В.В. від 15.03.2024 про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, відповідач зазначає, що бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Кошторисом на 2024 рік за КПКВК 0501150 «Виконання судових рішень на користь суддів та працівників апаратів судів» Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Херсонській області затверджено видатки в сумі 23800,00 гривень. Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області звернулося з листом за вих. 03-375/24 від 22.02.2024 року про збільшення асигнувань для виконання рішення суду. Листом від 22.02.2024 року за вих. 02-375/24 Державна судова адміністрація України повідомила про відсутність можливості у виділенні додаткових бюджетних асигнувань за бюджетною Програмою. Таким чином, стягнення коштів здійснюється безпосередньо Державною казначейською службою України з вищезазначеної бюджетної програми, що в свою чергу позбавляє ДСА України самостійно виконати дане рішення. Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону передбачено, що заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду. Згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства. Таким чином, виплата нарахованих заявнику на виконання рішення суду коштів вже залежить не від дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області, а від фінансування відповідними органами для її здійснення.

Відповідач зазначає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 року по справі № 420/20815/23 виконується Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Херсонській області до покладених судом зобов`язань та у межах повноважень, визначених законодавством.

З огляду на викладене, Територіальне управління державної судової адміністрації України в Херсонській області просить суд прийняти звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 року по справі № 420/20815/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 24.04.2024 року суд прийняв до розгляду звіт Територіального управління державної судової адміністрації України в Херсонській області про виконання рішення суду по справі № 420/20815/23, ухвалив вирішення звіту здійснити в порядку письмового провадження та встановив ОСОБА_1 3-х денний строк з дня отримання даної ухвали для надання суду письмових пояснень по суті поданого звіту.

24.04.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання, в якому позивач просить суд не приймати звіт Територіального управління державної судової адміністрації України в Херсонській області про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 року по справі № 420/20815/23; встановити новий строк для подання Територіальним управлінням державної судової адміністрації України в Херсонській області звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 року по справі № 420/20815/23; накласти на керівника Територіального управління державної судової адміністрації України в Херсонській області штраф в передбаченому законом розмірі за невиконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 року по справі № 420/20815/23 та ненадання доказів його часткового виконання, в тій частині можливість виконання якої не заперечується Територіальним управлінням державної судової адміністрації України в Херсонській області.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання позивач зазначає, шо до звіту не додано доказів виконання рішення суду в частині нарахування ОСОБА_1 суддівської винагороди за вказані у рішенні суду періоди. Зазначення за текстом звіту про здійснення такого нарахування не підтверджує виконання рішення суду в цій частині, а відсутність доказів нарахування унеможливлює перевірити правильність таких нарахувань. Ні стягувачу, ні державному виконавцю в порядку примусового виконання рішення суду, ТУ ДСА таких підтверджень також не надало.

Територіальним управління державної судової адміністрації України в Херсонській області у звіті зазначається, що виконання рішення суду можливе лише за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", кошторисом на 2024 рік за якою ТУ ДСА затверджено видатки в сумі 23800 грн., при цьому навіть в передбаченому розмірі видатків за цією бюджетною програмою рішення суду боржником не виконано.

Також позивач вказує, що у звіті ТУ ДСА безпідставно посилається на норми Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 року, та п. 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, оскільки вказані нормативні акти визначають порядок виконання рішень суду виключно про стягнення коштів державного бюджету, які виконується виключно органами Казначейства України у безспірному порядку без участі боржника. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 року по справі № 420/20815/23 є рішенням зобов`язального характеру, яке підлягає виконанню боржником самостійно або в примусовому порядку визначеному ст. 63 розділу VIII Закону України «Про виконавче провадження», про що позивачем зазначалося у листі до ТУ ДСА від 20.02.2024 року, на який від ТУ ДСА отримана відповідь від 23.02.2024 року про виконання рішення суду після надходження коштів. При цьому, за вказаним рішенням суду ТУ ДСА зобов`язано здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 своєчасно не виплаченої суддівської винагороди, яка виплачується відповідно до п.2.1.1.3. Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №333 від 12.03.2012 року, за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2113 «Суддівська винагорода», в межах видатків на суддівську винагороду відповідного суду, передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» передбачений загальний фонд видатків на оплату праці по Білозерському суду Херсонської області в сумі 11782300 грн., чого більш ніж достатньо для оплати праці працівників суду в 2024 році та виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 року по справі № 420/20815/23.

Щодо посилань ТУ ДСА про можливість заміни способу та порядку виконання рішення суду, позивач зазначає, що діючим законодавством ініціювання такого питання не віднесено до компетенції боржника, а підставою для зміни способу або порядку виконання рішення суду є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, які з урахуванням вищевикладеного в даному випадку, на думку позивача, відсутні.

Дослідивши подані до суду документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 129-1 Конституції України проголошено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року № 1402-VIII, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно з ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

В абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Також у Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив на тому, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.

Тому обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безмовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов`язок.

Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Згідно ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно ч. 2 ст. 382 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 4 ст. 382 КАС України, питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Так, з аналізу зазначених норм процесуального права вбачається, що законодавцем регламентовано право суду на застосування судового контролю для забезпечення належного виконання ухваленого ним судового рішення.

При цьому, судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі його неподання - встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.

Між тим, як зазначено вище, право суду на встановлення судового контролю у даній справі реалізовано в рішенні від 13.10.2023 року.

Так, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 року, зокрема, зобов`язано Територіальне управління державної судової адміністрації України в Херсонській області здійснити нарахування ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн., та суддівської винагороди за період з 01.01.2022 року по 16.08.2022 року з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2481,00 грн., та здійснити виплату донарахованих сум.

В поданому Територіальним управлінням державної судової адміністрації України в Херсонській області звіті зазначено, що на виконання рішення суду Територіальними управлінням Державної судової адміністрації України в Херсонській області здійснено перерахунок за вказані в ньому періоди, сума заборгованості складає 252003,13 гривень.

Однак, Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Херсонській області жодних доказів здійснення нарахування ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн., та суддівської винагороди за період з 01.01.2022 року по 16.08.2022 року з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2481,00 грн. до суду не надано.

Щодо виконання рішення суду в частині здійснення виплати донарахованих сум, то Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Херсонській області не заперечується того, що ним не виплачено позивачу перерахованого розміру суддівської винагороди.

Проте, на переконання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області, невиконання судового рішення у відповідній частині, обумовлюється незалежними від суб`єкта владних повноважень причинами, а саме відсутністю відповідних бюджетних асигнувань за КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів».

Крім того, Територіальне управлінням Державної судової адміністрації України в Херсонській області звернулося з листом за вих. 03-375/24 від 22.02.2024 року про збільшення асигнувань для виконання рішення суду. Листом від 22.02.2024 року за вих. 02-375/24 Державна судова адміністрація України повідомила про відсутність можливості у виділенні додаткових бюджетних асигнувань за бюджетною Програмою.

Таким чином, що рішення суду в частині виплати перерахованої суддівської винагороди наразі залишається невиконаним.

З огляду на викладене, суд має право на вжиття заходів судового контролю, шляхом встановлення нового строку для подачі звіту.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Херсонській області у прийнятті звіту про виконання рішення суду та встановити новий строк для подання звіту.

Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в ухвалі від 13 березня 2024 року (справа № 280/729/19), постановленій у схожих правовідносинах.

Щодо клопотання позивача про накладення штрафу на керівника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області за невиконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 року по справі № 420/20815/23 та ненадання доказів його часткового виконання, в тій частині можливість виконання якої не заперечується Територіальним управлінням державної судової адміністрації України в Херсонській області, суд вважає за необхідне зазначити.

Специфіка застосування штрафної санкції, передбаченої ст. 382 КАС України полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює.

При цьому, можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту.

Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про наявність вини, тобто умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях посадової особи суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення саме цієї посадової особи від виконання рішення суду.

З наданих до суду пояснень та доказів, судом не встановлено безпосередньої вини керівника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області у невиконанні судового рішення у даній справі.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у межах спірних правовідносин відсутні правові підстави для накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу, передбаченого ч. 2 ст. 382 КАС України.

Керуючись статтями 243, 248, 382 КАС України суд,-

УХВАЛИВ:

У прийнятті звіту Територіального управління державної судової адміністрації України в Херсонській області про виконання рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 року по справі № 420/20815/23 - відмовити.

Заяву ОСОБА_1 про встановлення нового строку для подання звіту про виконання рішення суду та накладення на керівника відповідача штрафу- задовольнити частково.

Встановити Територіальному управлінню державної судової адміністрації України в Херсонській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 року по справі № 420/20815/23.

Зобов`язати Територіальне управління державної судової адміністрації України в Херсонській області подати протягом трьох місяців з дати отримання цієї ухвали звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 року по справі № 420/20815/23.

Попередити Територіальне управління державної судової адміністрації України в Херсонській області, що у разі неподання звіту суд розгляне питання про накладення штрафу (у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

В іншій частині заявлених вимог ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя Г.В. Лебедєва