Рішення № 118791724, 01.05.2024, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/8229/21

пр. № 2-др/759/84/24

01 травня 2024 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Єросової І.Ю.,

при секретарі судових засідань Шило М.І.,

розглянувши заяву адвоката Конюшка Дениса Борисовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» (адреса: 03062, м. Київ, пр-т. Перемоги, 65), ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ) про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

19.02.2024 р. адвокат Конюшко Д.Б., який представляє інтереси позивача, звернувся до суду зі заявою про ухвалення додаткового рішення у якій просить стягнути з із відповідачів на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 29375,00 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2059,41 грн., витрати на складання оцінки заподіяного збитку у розмірі 3700,00 грн. В обґрунтування заяви вказує на задоволення судом вимог позовної заяви, що відповідно до ст. 141 ЦПК України є підставою для покладення на відповідачів понесення судових витрат.

01.05.2024 р. протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду заяву про ухвалення додаткового рішення передано на розгляд судді Єросовій І.Ю.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч.4 ст. 270 ЦПК України).

Суд враховуючи наявні у справі докази, вважає за можливе ухвалити додаткове рішення без виклику учасників справи у судове засідання.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши заяву та додані до неї докази, матеріали цивільної справи, суд вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13 лютого 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Вирішено: «Стягнути з Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» (код ЄДРПОУ: 30115243; адреса: 03062, м. Київ, пр-т. Перемоги, 65) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) страхове відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП у розмірі 127500,00 грн. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП у розмірі 76740,02 грн.».

Разом із цим розподіл судових витрат між сторонами у рішенні не вирішено.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року N 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року N 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року N 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про відшкодування витрат на правову допомогу суд враховує позицію Верховного суду, викладену у постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20). Відповідно до якої необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано суду: договір про надання правової допомоги №10/11/20-ЮП/IL від 05.11.2020 р., ордер серії ВН №019435, акт виконаних робіт №01 від 19.02.2024 р. до договору №10/11/20-ЮП/IL.

Враховуючи, що представником позивача не надано доказів здійснення фактичної оплати витрат на правову допомогу (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки), суд доходить висновку про відмову у задоволенні вимог заяви про ухвалення додаткового рішення.

Щодо стягнення витрат зі сплати судового збору.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з квитанції АТ КБ «ПриватБанк» №0.0.2127230013.1 від 17.05.2021 р. позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2059,41 грн. (а.с.47).

Беручи до уваги вимоги пропорційного стягнення судового збору, враховуючи розраховане співвідношення задоволених позовних вимог щодо відповідача Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» (62,4%) та відповідача ОСОБА_2 (37,6%), з відповідачів підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1285,00 грн. та 774,20 грн. відповідно.

Щодо стягнення витрат на складання оцінки заподіяного збитку.

З матеріалів справи вбачається, що на замовлення позивача 15.09.2020 р. судовим експертом складено висновок №32 експертного автотоварознавчого дослідження (а.с.16).

Частиною 2 ст. 140 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

На думку суду, витрати на складання висновку експертного автотоварознавчого дослідження, який позивач надала на підтвердження розміру понесених матеріальних збитків, можна віднести до витрат, які пов`язані з вчиненням інших, необхідних для підготовки справи до розгляду.

На підтвердження розміру цих витрат до позову додано рахунок №68 від 11.09.2020 р., однак не надана квитанція про оплату такого рахунку, що позбавляє суд можливості здійснити розподіл понесних стороною позивача витрати.

Керуючись ст. ст. 137, 140, 141, 142 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву адвоката Конюшка Дениса Борисовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» (адреса: 03062, м. Київ, пр-т. Перемоги, 65), ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ) про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» (код ЄДРПОУ: 30115243; адреса: 03062, м. Київ, пр-т. Перемоги, 65) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1285,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 774,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя: І.Ю. Єросова