Рішення № 118790801, 21.03.2024, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/17130/23-Е

Провадження № 2/522/1246/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 року Приморський районний суд м. Одеси:

у складі: головуючої судді - Ковтун Ю.І.,

за участі секретаря - Лахматової С.В.,

представника позивача адвоката Бориченко К.В.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Одесіцивільну справуза позовом ОСОБА_2 до Одеського квартирно-експлуатаційного управління про визнання трудових відносин припиненими, зміну підстави звільнення та стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Одеського квартирно-експлуатаційного управління, в якій просить:

1. Поновити ОСОБА_2 строк звернення до суду з цим позовом.

2. Визнати відмову Одеського квартирно-експлуатаційного управління від 27 квітня 2021 року № 1603 у задоволенні заяви ОСОБА_2 від 22 квітня 2021 року про звільнення з 26 квітня 2021 року з посади начальника охорони (сторожової) для охорони «Будинку рибалки» на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з порушенням Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси законодавства про працю протиправною.

3. Змінити дату звільнення ОСОБА_2 з посади начальника охорони (сторожової) для охорони «Будинку рибалки» Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси з «09 липня 2021 року» на «26 квітня 2021 року».

4. Змінити підставу звільнення ОСОБА_2 з посади начальника охорони (сторожової) для охорони «Будинку рибалки» Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України «за прогул» на ч. 3 ст. 38 КЗпП України «за ініціативою працівника у зв`язку порушенням роботодавцем законодавства про працю».

5. Стягнути з Одеського квартирно-експлуатаційного управління на користь ОСОБА_2 вихідну допомогу у розмірі 47798,10 грн.

6. Стягнути з Одеського квартирно-експлуатаційного управління на користь ОСОБА_2 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 97189,47 грн.

7. Вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_2 до 09 липня 2021 року працював на посаді начальника охорони (сторожової) для охорони «Будинок рибалки» квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса. Наказом № 137 від 02 квітня 2021 року «Про внесення змін до наказу начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси від 04.01.2021 року № 1» на позивача покладено додаткові обов`язки: відповідального за протипожежну безпеку в квартирно-експлуатаційному відділі м.Одеса; відповідального за чергово-диспетчерську службу квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса. Покладення на позивача вказаних обов`язків передбачало, зокрема, необхідність розробки відповідних інструкцій та планів пожежної безпеки у строк до 05 квітня 2021 року, організувати пожежну безпеку в КЕВ м. Одеса згідно відомчих документів, організувати проведення протипожежних заходів, організувати несення чергово-диспетчерської служби в КЕВ м.Одеса. З відповідним наказом позивач ознайомлений 26 квітня 2021 року та ним було зазначено, що виконання покладених на нього обов`язків жодним чином не узгоджується з його трудовою функцією та порушує його права як найманого працівника. 19 квітня 2021 року заступником начальника відділу КЕВ м. Одеса підполковником ОСОБА_3 подано рапорт про вирішення питання щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за несвоєчасну розробку документації протипожежної безпеки та схеми евакуації. Цього ж дня наказом № 162 позивачу оголошено догану. Винесення зазначеного наказу припало на період тимчасової непрацездатності позивача (з 19 квітня 2021 року по 12 травня 2021 року), крім того процедура притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності була істотно порушена. 22 квітня 2021 року позивач подав заяву про звільнення його з 26 квітня 2021 року з посади начальника охорони (сторожової) для охорони «Будинку рибалки» КЕВ м. Одеси у зв`язку з порушенням КЕВ м. Одеси законодавства про працю та колективного договору на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України. У день бажаного звільнення (26 квітня 2021 року) позивача наказом № 173 «Про результати службової перевірки роботи відповідного за сторожову охорону працівника ЗСУ ОСОБА_2 , який призначений відповідальним за протипожежну безпеки в КЕВ м. Одеса» за неналежне виконання службових обов`язків та несвоєчасну розробку документації протипожежної безпеки притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану. Цим же наказом скасовано наказ № 162 від 19 квітня 2021 року. Листом від 27 квітня 2021 року КЕВ м. Одеси повідомило позивача про відсутність з його сторони порушень вимог законодавства про працю та колективного договору, а отже про неможливість звільнення ОСОБА_2 з займаної посади на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Будучи переконаним у протиправності відмови КЕВ м. Одеса звільнити ОСОБА_2 з посади на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України з 26 квітня 2021 року, позивач 12 травня 2021 року звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою про припинення трудових відносин, повернення трудової книжки, стягнення вихідної допомоги та компенсації. 09 липня 2021 року наказом № 120 ОСОБА_2 звільнено за прогул без поважних причин з займаної посади на підставі ч. 1 п. 4 ст. 40 КЗпП України. Позивач переконаний, що звільнення його за прогул на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України всупереч поданій заяві про звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України та у процесі судового провадження у справі № 522/8218/21 порушує його трудові права, які мають бути захищені судом. Враховуючи ініціювання позивачем судових проваджень у справах №№ 522/8218/21, 522/7144/22, продовження воєнного стану в Україні та зупинення строків позовної давності на цей час, позивач переконаний, що строк звернення до суду з цим позовом ним пропущений з поважних причин та має бути поновлений. Також зазначив, що з 21 липня 2023 року позивач проходить військову службу та за висновками Верховного Суду, викладеним у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 480/1449/18, причини пропуску строку звернення до суду є поважними, якщо вони пов`язані з проходженням військової служби. Також зазначив, що покладення на нього обов`язків відповідального за протипожежну безпеку жодним чином не було узгоджено зі змістом його посадової інструкції, а тому було проведено з порушення законодавства. Покладенню на позивача обов`язків щодо забезпечення протипожежної безпеки у КЕВ м. Одеса мало передувати його навчання в обсязі не менше 16 годин, організація якого повною мірою була та є обов`язком роботодавця. Відповідач не забезпечив проходження позивачем такого навчання, водночас за 3 дні від дати покладення обов`язків відповідального за протипожежну безпеку вимагав від ОСОБА_2 розроблених планів пожежної безпеки, а за 2 тижні вже притягнув позивача до дисциплінарної відповідальності за їх ненадання. Позивач переконаний, що вказане вже є достатньою підставою для висновку про те, що КЕВ м. Одеси порушується законодавство про працю, що є підґрунтям для розірвання трудового договору з ініціативи працівника на основі ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Іншим фактом порушення відповідачем трудового законодавства є притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності наказом від 19 квітня 2021 року №162. Зазначений наказ відповідачем скасований 26 квітня 2021 року. Такими діями відповідач унеможливив його оскарження та встановлення у судовому порядку його протиправності. Водночас станом на 22 квітня 2021 року (дату подання ОСОБА_2 заяви про звільнення) наказ від 19 квітня 2021 року № 162 був чинним, а тому позивач цілком правомірно кваліфікував його як протиправний та визначився з тим, що КЕВ м. Одеса порушується законодавство про працю. Виходячи з того, що позивачу не було забезпечено проходження навчання з протипожежної безпеки, жодним документом не конкретизовані його обов`язки як відповідального з протипожежної безпеки то навряд чи можна стверджувати про те, що ОСОБА_2 порушив будь-які обов`язки, які були складовими його трудової функції чи випливали з внутрішнього трудового розпорядку. Роботодавцем не були створені умови для виконання позивачем покладених на нього зобов`язань, а отже і вимагати їх виконання відповідач не мав права. Крім того, сама процедура накладення дисциплінарного стягнення передбачає, зокрема, отримання від працівника пояснень, які жодним чином він надати не міг у період своєї непрацездатності. Проте всупереч імперативних приписів КЗпП України, КЕВ м. Одеса все ж таки оголосив ОСОБА_2 догану наказом № 162 від 19 квітня 2021 року. Також зауважив, що фактично і «нове» дисциплінарне стягнення 26 квітня 2021 року накладено на позивача у період його тимчасової непрацездатності. Так, у період 19.04.2021-12.05.2021 року ОСОБА_2 був тимчасово непрацездатний та відсутній на роботі, що не завадило відповідачу притягнути його до дисциплінарної відповідальності, а у подальшому скасувати наказ з метою недопущення його оскарження. Також зазначив, що розрахунок при звільненні, що включає в себе заробітну плату за фактично відпрацьований час та компенсацію за невикористану відпустку проведений відповідачем у липні 2021 року. Проте вихідна допомога ОСОБА_2 не виплачувалась. Позивач має право на отримання вихідної допомоги у розмірі 47798,10 грн. Крім того, з огляду на те, що вихідна допомога позивачу так і не була виплачена він має право на отримання компенсації за весь час затримки її виплати, але не більше ніж за 6 міс. Сума такої компенсації становить 97189,47 грн.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_2 . Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження (т. 1 а.с. 74 75).

01.11.2023 на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що 19 лютого 2014 року ОСОБА_2 було прийнято на роботу на посаду начальника групи (сторожової) військового містечка Великодолинське-8 на підставі наказу начальника КЕВ м. Одеса від 19.02.2014 № 113-ос. 02 квітня 2018 року ОСОБА_2 переведено на посаду начальника охорони (сторожової) військового містечка Будинок рибалки відповідно до наказу начальника КЕВ м. Одеса від 02.04.2018 № 67. Згідно п. 1.1. наказу начальника КЕВ м. Одеса від 02.04.2021 № 137 (зміни до наказу від 04.01.2021 №1) ОСОБА_2 призначено відповідальним за протипожежну безпеку в КЕВ м. Одеса, наказано в термін до 05 квітня 2021 року розробити відповідні інструкції та План пожежної безпеки, організувати пожежну безпеку згідно із вимогами керівних документів. Так як у КЕВ м. Одеса на той момент не було штатної служби пожежної безпеки, то в обов`язковому порядку визначається відповідальна особа за протипожежну безпеку з числа працюючих, яка має відпрацювати відповідну документацію на виконання законодавства щодо цивільного захисту населення у надзвичайних ситуаціях, що не є порушенням п. 4 Положення про пожежну безпеку системи Міністерства оборони України та трудових прав ОСОБА_2 як працівника Збройних Сил України. 02.04.2021 наказ начальника КЕВ м. Одеса від 02.04.2021 № 137 доведено до відома ОСОБА_2 , однак останній відмовився від підпису без пояснення причин, про що було складено відповідний акт. 22.04.2021 ОСОБА_2 подав заяву на звільнення в порядку ч. 3 ст. 8 КЗпПУ. 26.04.2021 ОСОБА_2 поставив свій підпис про ознайомлення з наказом № 137 від 02.04.2021, висловивши свою незгоду із ним на звороті документа. 28.04.2021 ОСОБА_2 отримав листа від 27.04.2021 № 1603 з обґрунтуванням відсутності правових підстав для звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України та повідомлено, що у разу небажання продовжувати працювати у КЕВ м. Одеса необхідно попередити про це письмово за два тижні та бути звільненим згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України. 13-14.05.2021, 17.05.2021, 18.05.2021 складено Акти про відсутність ОСОБА_2 на роботі. 17.05.2021 до КЕВ м. Одеса надійшов листок непрацездатності ОСОБА_2 з поміткою, що з 13.05.2021 стан здоров`я позивача дозволяє стати до роботи. 19.05.2021 на адресу ОСОБА_2 направлено листа про необхідність сповістити роботодавця в особі КЕВ м. Одеса про причини відсутності на роботі. 19.05.2021, 20-21.05.2021, 24.05.2021, 25.05.2021, 26.05.2021, 28.05.2021, 31.05.2021, 04.06.2021, 11.06.2021, 14-18.06.2021, 22-25.06.2021, 02.07.2021, 09.07.2021 складено акти про відсутність ОСОБА_2 на роботі. В травні 2021 року ОСОБА_2 звернувся зі скаргою на дії КЕВ м. Одеса до Державної служби України з питань праці. Зазначив, що порушення норм чинного законодавства про працю, що мали місце у відділі на момент початку здійснення заходу державного контролю усунуті в ході його здійснення адміністрацією відділу самостійно. З 13.05.2021 по 09.07.2021 ОСОБА_2 нарахування заробітної плати не проводилось у зв`язку із тим, що в табелі обліку робочого часу відображена позначка - прогули. 25.05.2021 наказом начальника КЕВ м. Одеса від 25.05.2021 № 199 призначено службове розслідування за фактом відсутності на роботі працівника ЗС України начальника охорони (сторожової) ОСОБА_2 . В результаті проведення службового розслідування (наказ від 27.05.2021 № 204) встановлено, що ОСОБА_2 відсутній на роботі з 13.05.2021 та у зв`язку із тим, що позивач є членом профспілкової організації, інженеру з підготовки кадрів наказано підготувати подання до виборчого органу первинної профспілки відділу стосовно розірвання трудового договору з ОСОБА_2 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України за прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Профспілковий комітет не надав згоду на звільнення ОСОБА_2 . Наказом начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса від 09.07.2021 № 120 ОСОБА_2 було звільнено відповідно до п. 4 ч. 1. ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня). 09.07.2021 на адресу ОСОБА_2 було направлено рекомендованого листа від 09.07.2021 № 2607 про необхідність отримати трудову книжку та копію наказу (розпорядження) про звільнення, яке згідно із даними з сайту Дії Укрпошта, вручене 13.07.2021, однак станом на 29.07.2021 ОСОБА_2 трудову книжку отримано не було.

Щодо строків позовної давності для звернення до суду зазначив наступне. Заява про звільнення була подана 26.04.2021, копію оскаржуваного наказу про звільнення ОСОБА_2 отримав у 13.07.2021. Таким чином, останнім днем строку звернення до суду із позовом із врахуванням вимог ч.1 ст. 233 КЗпП України з вимогами про звільнення з підстав ст. 38 КЗпП України було 26.07.2021, а оскарження наказу про звільнення за ст. 40 КЗпП України останнім днем є 13.10.2021. Тобто наразі пройшло вже більше трьох років з того моменту коли відбулися спірні правовідносини. Приймаючи до уваги те, що позивач звернувся до суду з позовом 31.08.2023, строк звернення до суду пропущений та позивачу має бути відмовлено в задоволенні позовних вимог (а.с. 88 - 96).

14.11.2024на адресусуду відпредставника позивача адвокатаБориченко К.В.надійшла відповідьна відзив,відповідно доякої зазначила,що позивачне заперечуєобов`язку командиравійськової частинипризначити зчисла працюючихвідповідального запротипожежну безпекуу разівідсутності відповідногоштатного працівника(служби).Водночас,як Кодексомцивільного захистуУкраїни,так іПорядком затвердженняпрограм навчаннята інструктажівз питаньпожежної безпеки,організації таконтролю заїх виконанням,затвердженим наказомМіністерства внутрішніхсправ Українивід 05грудня 2019року №1021,визначено,що допочатку виконаннязавдань іобов`язків щодо забезпечення пожежної безпеки, виконання вимог законодавства у сфері пожежної безпеки особа має пройти навчання (в обсязі не менше 16 год.) та перевірку знань з пожежної безпеки, яке організовується роботодавцем і підтверджується посвідченням. Відповідач не забезпечив проходження позивачем такого навчання, водночас за 3 дні від дати покладення обов`язків відповідального за протипожежну безпеку вимагав від ОСОБА_2 розроблених планів пожежної безпеки, а за 2 тижні вже притягнув позивача до дисциплінарної відповідальності за їх ненадання. Відповідачем визнається, що сам факт прийняття, зокрема, наказу № 137 від 02 квітня 2021 року є порушення чинного законодавства про працю, а тому з метою недопущення застосування до нього заходів відповідальності контролюючим суб`єктом, КЕВ у м. Одеса протиправний наказ скасований самостійно. Позивач також зауважує, що аналогічний висновок міститься в акті Держпраці від 11 червня 2021 року № ОД265/357/АВ, яким встановлено, що порушення норм чинного законодавства щодо ОСОБА_2 у КЕВ м. Одеса станом на 22 квітня 2021 року мали місце, проте усунуті шляхом скасування протиправних наказів станом на червень 2021 року, тобто у квітні 2021 року у позивача були всі підстави просити його звільнити на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, а відповідна відмова відповідача від 26 квітня 2021 року є необґрунтованою, що встановлено компетентним органом та визнається самим відповідачем у відзиві. Також зазначила, що у позовній заяві детально обґрунтовано поважність пропуску позивачем строку звернення до суду з відповідним позовом та вжиття ним заходів для відновлення своїх прав, які виявились неефективним через неякісну правову допомогу, яка надавалась ОСОБА_2 . Зазначила, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 воєнний стан було запроваджено в Україні з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому його було продовжено й до нині. Вказане свідчить, що в рамках обставин справи № 522/17130/23 не може бути зроблений висновок про пропуск позивачем строку позовної давності, навіть не дивлячись на її спеціальний характер, пов`язаний з захистом трудових прав ОСОБА_2 , оскільки період з 15.03.2022 року по день звернення позивачем до суду, до перебігу строку позовної давності у справі № 522/17130/23 не зараховується (а.с. 166 - 171).

23.11.2024 на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_1 надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зокрема зазначив, що запрошення позивача профспілковою організацією на засідання профкому Одеського КЕУ є обов`язком профспілкової організації, а не Одеського КЕУ. Заява про звільнення була подана 26.04.2021, копію оскаржуваного наказу про звільнення ОСОБА_2 отримав 13.07.2021. Таким чином, останнім днем строку звернення до суду із позовом із врахуванням вимог ч. 1 ст. 233 КЗпП України з вимогами про звільнення з підстав ст. 38 КЗпП України було 26.07.2021, а оскарження наказу про звільнення за ст. 40 КЗпП України останнім днем є 13.10.2021. Тобто наразі пройшло вже більше трьох років з того моменту коли відбулися спірні правовідносини. Приймаючи до уваги те, що позивач звернувся до суду з позовом 31.08.2023 вже третій раз, перший з яких було здійснено до введення військового стану, строк звернення до суду пропущений та позивачу має бути відмовлено в задоволенні позовних вимог (а.с. 175 - 179).

У судовому засіданні представника позивача адвокат Бориченко К.В. позов підтримала та просила його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_1 у судовому засіданні позов не визнав та просив у задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що відповідно до наказу тво начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса (далі КЕВ м. Одеса ) ОСОБА_4 від 02.04.2018 № 67 переведено з 02 квітня 2018 року ОСОБА_2 начальника групи (сторожової) військового містечка Великодолинське-8 на посаду начальника охорони (сторожової) військового містечка Будинок рибалки (а.с. 59).

Наказом № 137 від 02.04.2021 начальника КЕВ м. Одеса ОСОБА_5 «Про внесення змін до наказу начальника квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеса від 04.01.2021 № 1» замість помічника начальника квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеса (з матеріально-технічного забезпечення) ОСОБА_6 звільненого з посади за власним бажанням призначено відповідальним за протипожежну безпеку в квартирно-експлуатаційному відділі м.Одеса ОСОБА_2 , начальника охорони (сторожової) квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеса. На вказаному наказі ОСОБА_2 зазначено, що з наказом ознайомлений, але не згоден, оскільки це не входить до його посадових обов`язків, не належить до його компетенції, відповідно порушує його трудові права. Проставлена дата 26.04.2021 та час 11:00 (а.с. 104 - 106).

Відповідно до акту від 02.04.2021, який складений працівниками КЕВ м.Одеси зазначено, що ОСОБА_2 , відмовився від ознайомлення та підпису наказу № 137 від 02.04.2021 (а.с. 107).

19 квітня 2021 року заступником начальника відділу КЕВ м. Одеса Ботвіним І. подано рапорт на ім`я начальника КЕВ м. Одеса про вирішення питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності відповідального за сторожову охорону ОСОБА_2 за несвоєчасну розробку документації протипожежної безпеки та схеми евакуації (а.с. 40).

19 квітня 2021 року наказом начальника КЕВ м.Одеса ОСОБА_5 за № 162 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» за неналежне виконання службових обов`язків та несвоєчасної розробки документації протипожежної безпеки та схеми евакуації відповідальному за сторожову охорону ОСОБА_2 оголошено догану (а.с. 48-49).

22 квітня 2021 року ОСОБА_2 подав заяву на ім`я начальника КЕВ м. Одеса про звільнення з 26 квітня 2021 року з посади начальника охорони (сторожової) для охорони «Будинку рибалки» КЕВ м. Одеси у зв`язку з порушенням КЕВ м. Одеси законодавства про працю та колективного договору, відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України (а.с. 63-64).

Листом від 27 квітня 2021 № 1603 КЕВ м. Одеси повідомило ОСОБА_2 щодо відсутності правових підстав для його звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України та повідомлено, що у разу небажання продовжувати працювати в КЕВ м. Одеса може попередити про це письмово за два тижні та бути звільненим згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України. Даний лист було отримано позивачем особисто під підпис 28.04.2021 (а.с. 110 111).

27.04.2021 ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держпраці в Одеській області зі скаргою щодо порушення його трудових прав та притягнення до відповідальності у відповідності до чинного законодавства України винних посадових осіб (а.с. 21 - 23).

19.05.2021 року на адресу ОСОБА_2 направлено листа № 1936 від 17.05.2021 про необхідність сповістити роботодавця в особі КЕВ м. Одеса про причини відсутності на роботі (а.с. 137 139)

У період з 19.04.2021 по 23.04.2021 та з 27.04.2021 по 12.05.2021 позивач був тимчасово непрацездатним, що відповідно підтверджується листками непрацездатності Серія АДН № 149822 та Серія АКА № 205388 (а.с. 65, 112).

Про відсутність ОСОБА_2 на роботі були складені відповідні акти від 27.04.2021 (про відсутність 27.04.2021 з 08.00 до 17.00 годин); від 14.05.2021 (про відсутність 13.05.2021 з 08.00 до 17.00 годин та 14.05.2021 з 08.00 до 15.45 годин); від 17.05.2021 (про відсутність 17.05.2021 з 08.00 до 17.00 годин); від 18.05.2021 (про відсутність 18.05.2021 з 08.00 до 17.00 годин); від 19.05.2021 (про відсутність 19.05.2021 з 08.00 до 17.00 годин); від 21.05.2021 (про відсутність 20.05.2021 з 08.00 до 17.00 годин та 21.05.2021 з 08.00 до 16.00 годин); від 24.05.2021 (про відсутність 24.05.2021 з 08.00 до 17.00 годин); від 25.05.2021 (про відсутність 25.05.2021 з 08.00 до 17.00 годин); від 28.05.2021 (про відсутність з 26 по 28 травня 2021 року з 08.00 до 17.00 годин, а в п`ятницю з 08.00 до 16.00 годин); від 31.05.2021 (про відсутність 31.05.2021 з 08.00 до 17.00 годин); від 04.06.2021 (про відсутність з 01 по 04 червня 2021 року з 08.00 до 17.00 годин, а в п`ятницю з 08.00 до 16.00 годин); від 11.06.2021 (про відсутність з 07 по 11 червня 2021 року з 08.00 до 17.00 годин, а в п`ятницю з 08.00 до 16.00 годин); від 18.06.2021 (про відсутність з 14 по 18 червня 2021 року з 08.00 до 17.00 годин, а в п`ятницю з 08.00 до 16.00 годин); від 25.06.2021 (про відсутність з 22 по 25 червня 2021 року з 08.00 до 17.00 годин, а в п`ятницю з 08.00 до 16.00 годин); від 02.07.2021 (про відсутність з 29 червня по 02 липня 2021 року з 08.00 до 17.00 годин, а в п`ятницю з 08.00 до 16.00 годин); від 09.07.2021 (про відсутність з 05 по 09 липня 2021 року з 08.00 до 17.00 годин, а в п`ятницю з 08.00 до 16.00 годин) (а.с. 113 -128)

Відповідно до табелів обліку використання робочого часу у ОСОБА_2 у період з 13.05.2021 по 09.07.2021 міститься відмітка про прогули (а.с. 129 -136).

Наказом начальника КЕВ м. Одеса ОСОБА_7 від 25.05.2021 № 199 призначено службове розслідування за фактом відсутності на роботі працівника ЗС України начальника охорони (сторожової) ОСОБА_2 за період з 13.05.2021 по теперішні час (а.с. 140-141).

Відповідно до акту проведення службового розслідування, який затверджено тво начальника КЕВ м. Одеса ОСОБА_7 27.05.2021 пропонується за грубе порушення трудової дисципліни, відсутність на роботі впродовж робочого дня без поважних причин з 13 травня 2021 року по теперішній час, про причини відсутності не повідомлено, начальника охорони (сторожової) ОСОБА_2 за недодержання законодавства України, притягнути до дисциплінарної відповідальності (а.с 142 144).

Наказом тво начальника КЕВ м. Одеса Ботвіна І. № 204 від 27.05.2021 інженеру з підготовки кадрів наказано підготувати подання до виборчого органу первинної профспілки відділу стосовно розірвання трудового договору з начальником охорони (сторожової) КЕВ м. Одеса ОСОБА_2 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України за прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (а.с. 145- 146).

28.05.2021 тво начальника КЕВ м. Одеса ОСОБА_3 подано подання Голові профспілкового комітету КЕВ м. Одеса щодо звільнення працівника ЗСУ ОСОБА_2 за ч. 1 п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України (а.с. 147).

Листом № 2206 від 10.06.2021 ОСОБА_2 повідомлено про те, що враховуючи його безпідставну відсутність на робочому місці начальник КЕВ м. Одеси звернувся до первинної профспілкової організації за письмовим поданням про розірвання з ним трудового договору в порядку п. 4 ч.1 ст. 40 КУпП (а.с. 151 -152).

Відповідно до акту, що складений за результатами проведення позапланового заходу державного контролю щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони праці, що складений Головним державним інспектором відділу з питань трудових відносин та зайнятості населення Управління з питань праці Головного управління Держпраці в Одеській області Матвієнком О.В. від 11.06.2021 № Д265/357/АВ зазначено, що порушення норм чинного законодавства про працю, що мали місце у відділі відносно ОСОБА_2 на момент початку здійснення заходу державного контролю, усунуті в ході його здійснення адміністрацією відділу самостійно (а.с. 153 158).

Згідно із витягом з протоколу № 20 засідання профкому КЕВ м. Одеси від 16.06.2021 на якому слухали подання начальника КЕВ м. Одеса, щодо звільнення працівника ЗСУ ОСОБА_2 за ч. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, керуючись ст. 43 КЗпП України, профспілковий комітет не надав згоду на звільнення ОСОБА_2 (а.с. 148).

Відповідно до наказу начальника КЕВ м. Одеса Герасименка А. від 09.07.2021 № 120 ОСОБА_2 , начальника охорони (сторожової) для охорони Будинок рибалки, звільнено відповідно до п. 4 ч. 1. ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) (а.с. 160).

09.07.2021 року на адресу ОСОБА_2 було направлено рекомендованого листа від 09.07.2021 № 2607 про необхідність отримати трудову книжку та копію наказу (розпорядження) про звільнення. Згідно із даними з сайту Укрпошта, відправлення вручене 13.07.2021 року (а.с. 162).

У відповідності до частини першої статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством (ст. ст. 2, 36, 40, 41 КЗпП).

Відповідно до ст. 21 КЗпП трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни (ст. 139 КЗпП).

За змістом статті 38 КЗпП розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно.

Своє бажання щодо звільнення за статтею 38 КЗпП працівник оформлює у письмовій довільній формі. Спосіб подання заяви на звільнення законодавством не обмежується.

Частиною першою статті 38 КЗпП визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Частиною третьою статті 38 КЗпП передбачено, що працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП роботодавець може розірвати трудовий договір (як укладений на невизначений строк, так і строковий до закінчення його чинності) з працівником у разі його прогулу (в т. ч. у разі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

За змістом частин першої-третьої, п`ятої статті 43 КЗпП розірвання трудового договору з підстав, передбачених, зокрема пунктом 4 статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності. Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Частиною першою статті 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Відповідно до ст. 148 КЗпП дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (ст. 149 КЗпП).

Так, з зазначеного, вбачається, що чинними нормами законодавця роботодавець вправі звільнити працівника на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, за наявності об`єктивних підстав та доказів, що і було вчинено стороною відповідача.

Разом з цим, суд звертає увагу, що позивачем перед судом не ставиться питання про скасування наказу про звільнення, визнання його незаконним, тобто взагалі стороною позивача він не оскаржується, а відтак питання щодо його законності не підлягає дослідженню, оскільки суд не виходить за межі позовних вимог.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 22.04.2020 року (справа № 199/8766/18), зазначив, що за змістом ст. 38 КЗпП України, розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. У разі якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (ч. 3 ст. 38 КЗпП України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору.

При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених ч. 3 ст. 38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися.

Як слідує з матеріалів справи, листом від 27 квітня 2021 № 1603 КЕВ м. Одеси повідомило ОСОБА_2 про відхилення його заяви та відсутності правових підстав для його звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України зазначивши, що у разі небажання продовжувати працювати в КЕВ м. Одеса може попередити про це письмово за два тижні та бути звільненим згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

В той же час судом установлено, що з метою захисту свого права у зв`язку з відмовою у задоволенні заяви про звільнення, позивач неодноразово звертався з позовом до суду. Проте, ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 18 листопада 2021 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 17.03.2022 позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду. Також, ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 11 липня 2023 року позовна заява ОСОБА_2 до квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеса про припинення трудових відносин, повернення трудової книжки, стягнення вихідної допомоги та компенсації була повернута позивачу.

Звертаючись до суду 31.08.2023 з даним позовом втретє позивач просить суд, зокрема, визнати протиправною відмову Одеського квартирно-експлуатаційного управління від 27 квітня 2021 року № 1603 у задоволенні заяви ОСОБА_2 від 22 квітня 2021 року про звільнення з 26 квітня 2021 року з посади начальника охорони (сторожової) для охорони «Будинку рибалки» на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з порушенням Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси законодавства про працю.

Проте, на думку суду, оскільки станом на день розгляду заяви позивача від 22 квітня 2021 року відповідач не визнавав порушення трудового законодавства зі свого боку, тому мав всі правові підстави відмовити у розірванні трудового договору на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Крім того, судом також установлено, що в ході здійснення позапланового заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування було складено акт від 11.06.2021 № Д265/357/АВ в якому зазначено, що в ході здійснення контрольного заходу посадові особи представили для дослідження наказ начальника відділу від 09.06.2021 № 218 «Про скасування наказу начальника квартирно-сплуатаційного відділу м. Одеса від 02.04.2021 №137 та від 26.04.2021 № 173», яким передбачено на виконання ст. 43 Конституції У країни, статей 32, 141, 147, 147-1, 149, 151 КЗпП України, з метою збереження соціально-правових гарантій працівників Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса, наказ начальника відділу від 02.04.2021 № 137 «Про внесення змін до наказу начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса від 04.01.2021 року X 1» скасувати, наказ начальника відділу від 26.04.2021 № 173 «Про результати проведення службової перевірки роботи відповідального за сторожову охорону працівника ЗСУ ОСОБА_2 , який призначений відповідальним за протипожежну безпеку в КЕВ м. Одеса» скасувати.

Отже, згідно вказаного акта, порушення норм чинного законодавства про працю, що мали місце у відділі на момент початку здійснення заходу державного контролю усунуті в ході його здійснення адміністрацією відділу самостійно.

Відтак суд вважає, що така вимога позивача в контексті формулювання прохальної частини вимог є не обґрунтованою та свідчить про помилкове формування своєї позиції щодо обставин справи.

Поряд з цим слід зазначити, що про відмову у звільненні з 26 квітня 2021 року з посади начальника охорони (сторожової) для охорони «Будинку рибалки» на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з порушенням Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси законодавства про працю, ОСОБА_2 було відомо 28.04.2021, а отже позивач знав про виконання свого обов`язку з дотримання трудової дисципліни. Та обставина, що позивач не погодився із діями відповідача щодо відхилення його заяви від 22.07.2021 не звільняє позивача від виконання своїх службових обов`язків.

Позивач помилково вважає, що подання працівником заяви про звільнення з підстав, передбачених ч. 3 ст. 38 КЗпП України, надає право працівнику порушувати правила трудової дисципліни та не з`являтися на робочому місці. Законом не передбачено право працівника на припинення виконання роботи у разі подання заяви про звільнення без ознайомлення з відповідним наказом про його звільнення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання відмови у задоволенні заяви про звільнення протиправною, зміни дати і підстав звільнення, є необґрунтованими та, відповідно, задоволенню не підлягають.

Статтею 44КЗпП України передбачено, що при припиненні трудового договору, зокрема, внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Проте, нарахування тримісячної вихідної допомоги позивачу за встановлених судом обставин є безпідставним, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення вихідної допомоги при звільненні та компенсації за весь час затримки її виплати, як похідної є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно ст.80ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.1 та ч.6 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача та відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Одеського квартирно-експлуатаційного управління про визнання трудових відносин припиненими, зміну підстави звільнення та стягнення грошових коштів,відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 26 квітня 2024 року.

Суддя Ю.І.Ковтун