Рішення № 118788130, 02.05.2024, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

02 травня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/680/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В., за участю секретаря судового засідання Матюшенко Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ТЕХНОВА"

вул. Предславинська, 31/11, офіс 87, м. Київ, 03050,

адреса електронної пошти: office@tehnova.com.ua

до відповідача: Управління освіти Чернігівської міської ради

проспект Перемоги, 141, м. Чернігів, 14013

про стягнення 1188311,22 грн

за участю:

від позивача: не з`явився.

від відповідача: Ткаченко А.М.

У судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "ТЕХНОВА" подано позов до Управління освіти Чернігівської міської ради про стягнення 773541,67 грн боргу, 63843,51 грн 3% річних, 350926,04 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю №274/288/ЗТ/8 від 19.01.2018.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.05.2023 відкрито загальне позовне провадження у справі № 927/680/23, підготовче засідання призначено на 14.06.2023.

13.06.2023 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від 12.06.2023, у якому викладено клопотання про поновлення строку на подання відзиву.

Судом протокольно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву, відзив залишено без розгляду.

Відповідачем подано клопотання про застосування строку позовної давності.

27.06.2023 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив №26/108 від 23.06.2023, у якій позивачем зазначено про те, що обставини, викладені відповідачем у відзиві на позов, є необґрунтованим та спростовуються викладеними у позовній заяві доводами та поданими доказами. Відповідь на відзив №26/108 від 23.06.2023 судом прийнята до розгляду та залучена до матеріалів справи.

03.07.2023 від відповідача на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив від 03.06.2023, у яких відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

17.07.2023 від позивача на адресу суду надійшло клопотання про поновлення строку та долучення доказів до матеріалів справи (лист №01-11/2540 від 18.12.2018), у задоволенні якого судом у судовому засіданні 20.07.2023 протокольно відмовлено.

24.07.2023 від позивача на адресу суду надійшли додаткові пояснення №26/125/2 від 21.07.2023.

07.08.2023 від відповідача на адресу суду надійшли додаткові пояснення від 07.08.2023 та заява про застосування строків позовної давності від 07.08.2023.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 04.10.2023 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Технова" до Управління освіти Чернігівської міської ради про стягнення 1188311,22 грн залишено без розгляду; присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ТЕХНОВА" на користь Управління освіти Чернігівської міської ради 10000,00 грн витрат на послуги адвоката. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Технова" задоволено, ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 04.10.2023 у справі №927/680/23 скасовано, справу №927/680/23 направлено до Господарського суду Чернігівської області для продовження розгляду.

Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 13.12.2023, справу №927/680/23 передано судді Демидовій М.О. Ухвалою суду від 18.12.2023 справу №927/680/23 принято до розгляду до подальшого провадження. Розгляд справи по суті призначено на 24.01.2024.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Демидової М.О. розгляд справи 24.01.2024 не відбувся.

На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Чернігівської області №02-01/13/24 від 29.01.2024 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи №927/680/23, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Демидової М.О., відповідно до пункту п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, 29.01.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №927/680/23.

Автоматизованою системою документообігу Господарського суду Чернігівської області 29.01.2024 для розгляду справи визначено суддю Белова С.В.

Ухвалою суду від 05.02.2024 справу №927/680/23 принято до провадження судді Белова С.В., підготовче засідання призначено на 04.03.2024.

29.02.2024 від позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі предствника позивача №38 від 29.02.2024, у якому останній вимоги підтримує у повному обсязі.

01.03.2024 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву №82/24вих02.09 від 29.02.2024, у якому останній щодо позовних вимог запечечував.

У судовому засідання 04.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.04.2024.

20.03.2024 від позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі предствника позивача, у якому останній вимоги підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні 04.03.2024 суд перейшов до розгляду справи по суті, представник відповідача щодо позовних вимог заперечив. Суд відклав судове засідання з розгляду справи по суті на 02.05.2024.

29 квітня 2024 року від відповідача надійшло клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у якому відповідач просить суд у разі відмови у задоволенні позову, стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22000,00 грн.

01 травня 2024 року від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання за відсутності представника позивача. У клопотанні позивач підтримав позовні вимоги.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

19.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "ТЕХНОВА" (постачальник, позивач) та Управлінням освіти Чернігівської міської ради (споживач, відповідач) укладено договір про закупівлю №274/288/ЗТ/8 від 19.01.2018 (т.1 а.с. 152-156).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується у 2018 році поставити споживачу теплову енергію, зазначену в пункті 1.2 договору, а споживач - прийняти і своєчасно її оплатити.

Найменування (номенклатура, асортимент) товару (робіт або послуг): відповідно ДК 021:2015 код 09320000-8 "пара, гаряча вода та пов`язана продукція" (виробництво, постачання теплової енергії для опалення та підігріву води), що поставляється споживачу. Одиницею виміру теплової енергії є 1 Гкал (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору кількість теплової енергії, що поставляється споживачу становить 13245 Гкал відповідно до заявлених споживачем обсягів закупівлі.

У відповідності до п.3.1 договору вартість договору визначається з урахуванням Податкового Кодексу Україні та законодавства у сфері теплопостачання за тарифами на теплову енергію (без урахування ПДВ), та складається із суми планової вартості обсягів місячних поставок теплової енергії протягом вказаного у п. 10.1 договору строку дії договору та становить 24267118,14 грн, з урахуванням ПДВ на дату підписання договору. Фактична помісячна вартість теплової енергії визначається на підставі актів приймання передачі, підписаних сторонами.

Відповідно до п. 3.3 договору у разі зміни встановлених тарифів на теплову енергію рішеннями органів, до компетенції яких віднесено їх встановлення (погодження, затвердження), споживач ознайомлюється з новими тарифами в порядку, встановленому законодавством та зобов`язується оплачувати вартість теплової енергії, що ним спожита, на підставі змінених тарифів з моменту їх встановлення.

Усі розрахунки за договором проводяться на підставі рахунків, які споживач отримує від постачальника. Щомісячна вартість теплової енергії визначається виходячи з встановлених тарифів та фактичного обсягу (кількості) спожитої теплової енергії споживачем (п. 4.1 договору).

Розрахунки за теплову енергію здійснюються споживачем у грошовій формі шляхом перерахування суми, визначеної згідно п. 4.1 договору на поточний рахунок відокремленого підрозділу постачальника, на підставі пред`явленого рахунка на оплату та акту приймання-передачі. В акті приймання-передачі вказується кількість спожитої теплової енергії та тариф на теплову енергію. За письмовою згодою сторін можливі інші шляхи розрахунків, які не заборонені чинним законодавством, а саме: постачальник має право отримувати від споживача авансовий платіж, який повинен дорівнювати платежу, що буде не меншим, ніж платіж за попередній розрахунковий місяць. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.3 договору споживач сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком не пізніше 30 числа місяця наступного за розрахунковим.

Вартість даного договору є очікуваною. Фактична вартість договору буде визначатися виходячи з встановлених тарифів на теплову енергію та кількості теплової енергії, що буде фактично спожита споживачем (п. 4.7 договору).

В будь-якому випадку споживач не звільняється від обов`язку оплатити всю спожиту теплову енергію у повному обсязі (п. 4.8 договору).

Пунктом 5.4 встановлено, що кількість спожитої споживачем теплової енергії визначається за даними приладів обліку споживача.

Строк поставки теплової енергії: з 01.01.2018 до 31.12.2018 (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 5.7 договору розрахунки за теплову енергію здійснюються згідно з виставленими тарифами за наступними розрахунковими одиницями:

- за 1 Гкал - при наявності приладу обліку теплової енергії, що здійснює облік в Гкал. - згідно з його показниками;

- за 1 Гкал - якщо прилад обліку теплової енергії визначає кількість спожитої теплової енергії в будь-яких інших розрахункових одиницях ніж гігакалорія, то для визначення обсягу спожитої теплової енергії в гігакалоріях Сторонами застосовуються перевідні коефіцієнти метричних одиниць виміру: 1 ГДж = 0,2388459 Гкал; 1 МВт/ч = 0,859845 Гкал, тощо;

- за 1 Гкал - за відсутністю приладів обліку - обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Згідно п.6.1 договору споживач зобов`язався своєчасно та у повному обсязі сплачувати за поставлену теплову енергію.

Відповідно до п. 6.1.21 договору Споживач зобов`язався щомісячно здійснювати розрахунки за отриману теплову енергію, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника в порядку передбаченому договором.

Відповідно до п.6.1.32 договору Споживач зобов`язався підписувати акти приймання- передачі теплової енергії. Один примірник підписаного акту приймання-передачі Споживач зобов`язаний повернути Постачальнику у 5-денний термін з моменту його пред`явлення Споживачу. У випадку незгоди споживача з виставленим актом приймання-передачі теплової енергії Споживач в 5-ти денний термін зобов`язаний повідомити про це Постачальника в письмовому вигляді з обґрунтуванням причин такої незгоди. В разі неповідомлення Постачальника про обґрунтовану відмову, неповернення або не підписання акту приймання- передачі теплової енергії в 5-ти денний термін, акт вважається прийнятим Сторонами в повному обсязі.

У п. 10.1, 10.2 договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2018, а в частині здійснення розрахунків до повного їх проведення. За погодженням сторонами договір може бути продовженим на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у п.3.1 цього договору, якщо видатки на цю мету затверджено у встановленому порядку.

Відповідно до п. 10.4 договору умови договору застосовуються при закупівлі споживачем у постачальника теплової енергії з 01.01.2018.

Додатком №1 до договору визначено перелік об?єктів споживача та максимальні теплові навантаження (т.1, а.с. 157-160).

Угодою №1 від 24.09.2023 про зміну та доповнення умов договору про закупівлі №274/288/ЗТ/8 від 19.01.2018 (т.1 а.с. 163) викладено у новій редакції додаток №1 до договору.

Додатком №1 до договору (нова редакція) визначено перелік об?єктів споживача та максимальні теплові навантаження (т.1 а.с. 165-167).

18.12.2018 укладено Додаткову Угоду від 18.12.2018 до договору №274/288/ЗТ/8 про закупівлю від 19.01.2018, якою зменшено вартість договору на суму 1666608,36 грн. Пункт 1.3 договору викладено у новій редакції: «Кількість теплової енергії, що поставляється споживачу становить 12213,76973 Гкал відповідно до заявлених споживачем обсягів закупівлі.» Пункт 3.1 викладено у новій редакції: «Вартість договору визначається з урахуванням Податкового Кодексу Україні та законодавства у сфері теплопостачання за тарифами на теплову енергію (без урахування ПДВ), та складається із суми планової вартості обсягів місячних поставок теплової енергії протягом вказаного у п. 10.1 договору строку дії договору та становить 22600509,78 грн, з урахуванням ПДВ на дату підписання договору. Фактична помісячна вартість теплової енергії визначається на підставі актів приймання передачі, підписаних сторонами» (т.3, а.с. 27).

У матеріалах справи наявна довідка від 28.11.2008 про включення до розпорядника (одержувача) до Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів - Управління освіти Чернігівської міської ради та довідка Управління освіти Чернігівської міської ради про те, що управління фінансується з міського бюджету (т.1 а.с. 168-169).

Як зазначив позивач, помісячний розрахунок тепла за період з жовтня 2018 - грудень 2018 року (включно) проводився згідно показників приладів обліку, що підтверджується актами зняття показників приладів обліку за жовтень-грудень 2018 року, які складені за участі представника споживача та з якими споживач погодився (т. 1 а.с. 12-140).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу теплову енергію у період з жовтня 2018 до грудня 2018 року (включно) згідно рахунків-фактур №0274/0288/3178 від 29.10.2018, №0274/0288/3178 від 30.11.2018, №0274/0288/3178 від 18.12.2018 за договором №274/0288/3178 від 19.01.2018 за тарифом, встановленим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) 1346,78 Гкал на загальну суму 5350307,49 грн (без ПДВ) (т. 1 а.с. 177-179).

У січні 2020 року позивачем зроблено перерахунок-донарахування за спожиту з 26.10.2018 - 13.12.2018 теплову енергію на підставі підпункту 1 пункту 2 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2542 від 26.11.2019 «Про накладення штрафу на ТОВ ФІРМА «ТЕХНОВА» за порушення Ліцензійних умов з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, необхідності усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання» (т. 1, а.с. 205-207). Згідно вказаної постанови позивача було зобов`язано до 20.01.2020 здійснити перерахунок за категоріями «бюджетні установи», «інші споживачі», «релігійні організації» недонарахованих коштів за спожиту теплову енергію за період з 28.10.2018 до 31.12.2018.

Позивачем зазначено про те, що тариф 1346,78 грн за 1 Гкал встановлений на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №404 від 14.06.2018; Тариф 1526,81 грн за 1 Гкал встановлений на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1976 від 30.06.2015 (зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП №239 від 27.02.2018).

Як зазначив позивач, відповідач розрахувався з позивачем за поставлену у період 26.10.2018 - 13.12.2018 теплову енергію за тарифом 1346,78 грн/ІГкал. При цьому різниця між тарифом, за яким відповідач фактично розрахувався із позивачем і тарифом, за яким позивач здійснив перерахунок вартості поставленої відповідачу за договором теплової енергії, складає 180,03 грн. (1526,81 грн - 1346,78 грн = 180,03 грн).

За доводами позивача, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу вартість поставленої теплової енергії за договором, з урахуванням здійсненого позивачем перерахунку у сумі 644618,06 грн + 128923,61 грн ПДВ (20%), що разом становить 773541,67 грн (з ПДВ) (180,03 грн х 3580,61468 Гкал = 644618,06 грн без ПДВ).

Кількість та вартість (ціна) поставленої позивачем та спожитої відповідачем теплової енергії за договором у період з жовтня 2018-грудень 2018 (включно) підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії від 29.10.2018, від 22.11.2018, від 18.12.2018, від 31.01.2020 на суму 773541,67 грн (донарахування у жовтні-грудні 2018 року) (т. 1 а.с. 181-184), які були отримані представником споживача під розпис разом із рахунками, у тому числі рахунком №0274/0288/ЗТ/8ДТ від 31.01.2020 на суму 773541,67 грн (т.1 а.с. 177-179, 180).

Вказані обставини відповідачем у справі не спростовано.

За доводами позивача, у порушення умов договору (п. п.6.1.32 ) акт приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2020 на суму 773541,67 грн (донарахування у жовтні- грудні 2018 року) (т.1 а.с. 184) не було підписано та повернуто відповідачем. Заяв відповідача з обґрунтуванням причин його незгоди з виставленими актами приймання-передачі теплової енергії не надходило.

Позивач посилається на лист Управління освіти Чернігівської міської ради №128/2-09/2020 від 26.02.2020 (т.1 а.с. 185), у якому відповідач вказав про отримання рахунку-фактури №0274/0288/ЗТ/8 від 31.01.2020 на суму 773541,67 грн (донарахування донарахування у жовтні-грудні 2018 року) (т.1 а.с. 180). Крім того у вказаному листі відповідачем вказано про те, що до рахунку-фактури №0274/0288/ЗТ/8 від 31.01.2020 на суму 773541,67 грн (донарахування) позивачем додано інформаціний матеріал щодо донарахувань відповідано до постанови №2542 від 26.11.2019.

Листом №26/8 від 09.01.2023 позивач повторно повідомив Управління освіти Чернігівської міської ради про наявну заборгованості за постачання теплової енергії за жовтень-грудень 2018 року із проханням сплати у добровільному порядку (т.1 а.с. 186).

Враховуючи, що відповідач за теплову енергію, спожиту в період з жовтня - грудень 2018 року, згідно з донарахуванням її вартості на суму 773541,67 грн до цього часу не розрахувався, позивач звернувся з відповідним позовом до суду. Згідно із п.7.3.4 договору споживач при несвоєчасному здійсненні розрахунків за теплову енергію сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого цлатежу за кожен день прострочення, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення та 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до п.7.3.4 та ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних за період прострочення платежу з 01.03.2020 до 30.11.2022 на суму 63843,51 грн, а також інфляційні нарахування за період з березня 2020- листопад 2022 року на суму 350926,04 грн, що позивач обґрунтовує наявним у матеріалах справи розрахунком (т. 1 а.с. 10-11).

Відповідач щодо позовних вимог заперечив, посилаючись на виконання умов договору у повному обсязі (вказав про те, що позивач підписав додаткову угоду про зменшення вартості договору); що позивачем безпідставно застосована Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2542 від 26.11.2019; позивачем не повідомлено відповідача про зміну тарифів. Просив суд застосувати строк позовної давності.

Як зазначив позивач, відповідно до листа споживача щодо його фінансування №01-11/2540 від 18.12.2018 (не прийнятий до розгляду внаслідок порушення порядку та строків на його подання) було укладено Додаткову Угоду від 18.12.2018 до договору про закупівлю №274/288/ЗТ/8 від 19.01.2018, якою зменшено вартість договору на суму 1666608,36 грн. Проте, враховуючи проведений перерахунок у розмірі 773541,67 грн, сума договору не є більшою за суму визначену відповідачем на момент проведення процедури закупівлі та укладеного спірного договору з його вартістю 24267118,14 грн. Зазначене свідчить про відсутність необхідності внесення змін в договір, так як зміна тарифу не призводить до збільшення ціни договору.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Крім того, відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії регулюються Законом України "Про теплопостачання", а тому до спірних відносин підлягають застосуванню положення і даного спеціального закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Частина 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" встановлює, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Позивач має статус суб`єкта природної монополії та провадить діяльність, ліцензування якої здійснює Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно пунктів 2, 3 ч. 3 статті 3 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом.

Пунктом 6 частини 3 статті 3 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначено, що основними завданнями Регулятора є, серед іншого, реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг.

У відповідності до п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб`єктів природних монополій та інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом, та змінює їх за результатами перевірки або моніторингу.

Згідно із абз. 7 ст. 16 Закону України «Про теплопостачання» до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, належить встановлення тарифів на теплову енергію суб`єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією.

Тариф (ціна) на теплову енергію, яку позивач постачає за договором відповідачу, є державною регульованою ціною, яка запроваджується органом виконавчої влади, відповідно до його повноважень у встановленому законодавством порядку (ч. 3 ст. 189, ст. 191 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» передбачено, що державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Згідно частини 3 статті 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін. Зміна рівня державних регульованих цін може здійснюватися у зв`язку із зміною умов виробництва і продажу (реалізації) продукції, що не залежать від господарської діяльності суб`єкта господарювання.

У абзаці 2 частини 1 статті 10 Закону України «Про природні монополії» зазначено, що суб`єкти природних монополій зобов`язані дотримуватися, зокрема, встановленого порядку ціноутворення, а також інших умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій.

Згідно абзаців 1, 2 статті 8 Закону України «Про природні монополії» предметом державного регулювання діяльності суб`єктів природних монополій є в тому числі і ціни (тарифи) на товари, що виробляються / реалізуються суб`єктами природних монополій.

Рішення (постанови, розпорядження) Регулятора/НКРЕКП є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг (ч. 9 ст. 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» ).

Статтею 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначено, що для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг НКРЕКП, серед іншого, приймає обов`язкові до виконання рішення (постанови, розпорядження) з питань, що належать до її компетенції.

Під час здійснення державного контролю Регулятор має право приймати обов`язкові до виконання суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення (п. 5 ч. 4 ст. 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»).

Згідно із п. 7 ч. 4 ст. 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» НКРЕКП вправі за результатами перевірки або моніторингу приймати рішення про встановлення (зміну) тарифів на товари (послуги) суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про теплопостачання»).

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

30.06.2015 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийняла Постанову №1976 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ТОВ фірмі «ТехНова»».

Постановою НКРЕКП №239 від 27.02.2018 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» внесено зміни до постанови №1976 від 30.06.2015 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ТОВ фірмі «ТехНова», зокрема додатки 1 - 4 до постанови викладено в новій редакції, наведеній у додатку 25.

Вказаною постановою зміна тарифів на теплову енергію для потреб бюджетних установ була викладена в додатках та вказано, що тариф на теплову енергію грн/Гкал для бюджетних установ становить 1526,81 грн (пункт 8 додатку №1 до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1976 від 30.06.2015 (у редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання тсферах енергетики та комунальних послуг від 27.02.2018 №239).

Вказана постанова набрала чинності після опублікування її в газеті «Урядовий кур`єр» 27.10.2018 та діяла з 28.10.2018.

У свою чергу, Постановою НКРЕКП №404 від 14.06.2018 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» внесено зміни до Постанови №1976 від 30.06.2015 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ТОВ фірмі «ТехНова», зокрема додатки 1 та 2 до постанови викладено в новій редакції, наведеній у додатку 11 та встановлено тариф на теплову енергію для потреб бюджетних установ у розмірі 1346,78 грн/Гкал. Дана постанова набрала чинності 16.08.2018.

Як встановлено судом, позивач на виконання умов договору поставив відповідачу теплову енергію у період з жовтня - грудень 2018 року і виставив рахунки-фактури на її оплату №0274/0288/ЗТ/8 від 29.10.2018, №0274/0288/ЗТ/8 від 30.11.2018, №0274/0288/ЗТ/8 від 18.12.2018 виходячи із вартості 1 Гкал у розмірі 1346,78 грн на загальну суму 5350307,49 грн, тобто за тарифом, затвердженим постановою НКРЕКП №404 від 14.06.2018 (т. 1, а.с. 177-179) та акти прийому-передачі від 29.10.2018, від 22.11.2018, 18.12.2018, підписані сторонами.

Вказані обставини відповідачем не спростовано.

26.11.2019 НКРЕКП винесла постанову №2542 «Про накладення штрафу на TOB фірма «Технова» за порушення Ліцензійних умов з виробництва, Ліцензійних умов з транспортування, Ліцензійних умов з постачання теплової енергії, необхідність усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання», якою зобов`язано позивача здійснити перерахунок для категорій споживачів «бюджетні організації», «інші споживачі», «релігійні організації» не донарахованих коштів за спожиту теплову енергію за період з 28.10.2018 по 31.12.2018, про що повідомити НКРЕП з наданням підтверджуючих документів у термін до 20.01.2020 (т. 1 а.с. 205-207).

На виконання вимог постанови НКРЕКП №2542 від 26.11.2019 позивач здійснив донарахування за жовтень - грудень 2018 року за спожиту теплову енергію у відповідності до тарифів для потреб бюджетних установ, затверджених постановою НКРЕКП №239 від 27.02.2018, за діючим тарифом у розмірі 1526,81 /Гкал (без ПДВ) та виставив відповідачу рахунок-фактуру №0274/0288/ЗТ/8 від 31.01.2020 на суму 773541,67 грн, який був отриманий позивачем, що підтверджено листом Управління освіти Чернігівської міської ради №128/2-09/2020 від 26.02.2020 (т.1 а.с. 185), а також склав акт прийому-передачі від 31.01.2020, що не підписаний відповідачем.

Судом враховано, що відповідно до умов договору (п.6.1.32,) не підписаний з боку відповідача акт не є підставою для звільнення останнього від сплати вартості спожитої теплової енергії.

У рішенні Конституційного Суду України від 03.10.1997 № 4-зп, вказано, що з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачено цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Частиною сьомою статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг`встановлено, що рішення Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів, а також рішення з питань встановлення тарифів на товари (послуги) суб`єктів природних монополій, цін (тарифів) для населення (якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів) надані спеціальними законами) набирають чинності з дня, наступного за днем їх опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті «Урядовий кур`єр», якщо більш пізній строк набрання ними чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня офіційного опублікування рішення.

Таким чином, постанова НКРЕКП від 14.06.2018 №404, яка набрала чинності та відповідно діяла в часі раніше (з 16.08.2018), була автоматично скасована з набранням чинності постанови НКРЕКП від 27.02.2018 №239 (з 28.10.2018), а отже не діяла з 28.10.2018.

Доказів застосування позивачем для проведеного перерахунку іншого тарифу, ніж той який затверджений Постановою НКРЕКП №239 від 27.02.2018 відповідачем не надано. Доказів нечинності зазначених постанов НКРЕКП відповідачем також не надано.

Крім того, суд відхиляє доводи відповідача про несвоєчасне повідомлення про зміну тарифу, оскільки вартість послуг не встановлюється за домовленістю сторін Договору, а регулюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання енергетики та комунальних послуг. В матеріалах справи відстуні доказі звернення відповідача до НКРЕКП (таке право передбачено ст. 21 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та постановою НКРЕКП «Про затвердження Правил розгляду звернень споживачів щодо дій суб`єктів господарювання, шо провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, та врегулювання спорів» №1333 від 02.06.2019), зокрема, щодо скасування вимог постанови №2542 від 26.11.2019 її перегляду або надання роз`яснень з питань застосування нормативно-правових актів НКРЕКП. З матеріадів справи вбачаєть, що позивачем неодноразово вчинялись дії щодо інформування відповідача про підстави проведеного донарахування.

Доводи відповідача у частині повного розрахунку за спірним договором судом оцінюються критично, оскільки умовами п. 10.1договору сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2018, а в частині здійснення розрахунків до повного їх проведення. Інших обставин, які б звільняли відповідача від оплати фактично спожитої теплової енергії за встановленим тарифом, сторонами договору не погоджено.

Таким чином, враховуючи зазначені приписи чинного законодавства та умови договору, наданий позивачем акт та рахунок на оплату (донарахування) є належними та допустимими доказами у підтвердження постачання позивачем та споживанням відповідачем теплової енергії жовтні - грудні 2018 року на виконання постанову НКРЕКП №2542 «Про накладення штрафу на TOB фірма «Технова» за порушення Ліцензійних умов з виробництва, Ліцензійних умов з транспортування, Ліцензійних умов з постачання теплової енергії, необхідність усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання» №2542 від 26.11.2019.

У порушення умов договору відповідач не розрахувався за оплату послуг з постачання тенплової енергії у сумі 773541,67 грн.

Сума боргу відповідача підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи.

З урахуванням викладеного вище вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за послуги з постачання теплової енергії жовтні - грудні 2018 року у сумі 773541,67 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача на підставі з п.7.3.4 договору та приписів ст. 625 Цивільного кодексу України до стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення платежу з 01.03.2020 до 30.11.2022 на суму 63843,51 грн, а також інфляційні нарахування за період з березня 2020 - листопад 2022 року на суму 350926,04 грн, що позивач обґрунтовує наявним у матеріалах справи розрахунком (т. 1 а.с. 10-11).

Відповідно до п. 4.3 договору Споживач сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком не пізніше 30 числа місяця наступного за розрахунковим.

У будь-якому випадку споживач не звільняється від обов`язку оплатити всю спожиту теплову енергію у повному обсязі (п.4.8. договору).

Виходячи з погоджених сторонами умов пунктів 4.3, 4.8, 6.1, 6.1.21 договору відповідач (споживач) зобов`язаний був сплатити за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком не пізніше 30 числа місяця наступного за розрахунковим.

Згідно п. 36 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, рахунок на оплату спожитої послуги надається споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".

Рахунки на оплату послуг формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором.

Як встановлено судом вище, рахунок-фактуру №0274/0288/ЗТ/8 від 31.01.2020 на суму 773541,67 грн отриманий позивачем 26.02.2020 (т.1 а.с. 185), що підтверджено листом Управління освіти Чернігівської міської ради №128/2-09/2020 від 26.02.2020. Отже, здійснення оплати рахунку відповідачем повинно бути проведено у строк не менше ніж 10 календарних днів з моменту вручення рахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 613 Цивільного кодексу України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Оскільки за вимогами чинного законодавства строк оплати не може бути меншим ніж 10 календарних днів з моменту надання рахунка споживачу, а несвоєчасне направлення (надання) такого рахунку відбувалось саме з вини позивача, суд дійшов висновку про відтермінування строків здійснення відповідної оплати.

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Проведення оплати рахунку відповідач мав здійснити в строк до 10 календарних днів, з моменту його отримання, тобто до 08.03.2020 включно.

За розрахунком суду стягненню з відповідача на користь позивача у справі підлягає 3% річних у розмірі 63336,21 грн.

В решті вимог про стягнення 3% у сумі 507,30 грн слід відмовити за необґрунтованістю.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань є обґрунтованим, а вимога про їх стягнення є такою, що підлягає задоволенню.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунку заявлених до стягнення сум не надав.

Разом з тим, відповідачем подана заява про застосування строку позовної давності, у якому відповідач зазначає, що строк позовної давності закінчився.

Вирішуючи питання про строк позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Суд зазначає про те, що із спірною постановою НКРЕКП №239 від 27.02.2018, на підставі якої позивачем здійснено відповідачу донарахування теплової енергії за новим тарифом, позивач мав бути обізнаний з дня набрання чинності такою постановою, а саме з 28.10.2018, а отже саме з цього часу починається перебіг строку позовної давності.

Разом з тим, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки позовної давності розраховуються з урахуванням заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до приписів Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв?язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 №540-ІХ. Вказаним законом розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: "12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 №211 (зі змінами та доповненнями) та Постановою КМУ "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 09.12.2020 №1236 (зі змінами та доповненнями) карантин встановлено з 12.03.2020 до 01.10.2021 на всій території України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №383 від 25.04.2023 Кабінет Міністрів України через COVID-19 продовжив режим надзвичайної ситуації в єдиній державній системі цивільного захисту, а також карантин на всій території України до 30.06.2023.

З огляду на те, що ТОВ ФІРМА «ТЕХНОВА» звернулось до суду з позовом 09.05.2023, враховуючи строки початку перебігу позовної давності та продовження законом строків позовної давності на строк дії карантину, звернення до суду про захист порушеного права з вимогами про стягнення з відповідача відбулось в межах строку позовної давності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню у частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 773541,67 грн, 3 % річних у сумі 63336,21грн, інфляційних нарахувань у сумі 350926,04 грн. В решті позовних вимог - відмовити.

У позовній заяві позивачем зазначено попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат, які позивач очікує понести у зв?язку з розглядом справи на суму 100000,00 грн (правничої допомоги) та зазначено, що докази будуть подані у строки, встановлені ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Управління освіти Чернігівської міської ради (проспект Перемоги, 141, м.Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ: 02147598) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ТЕХНОВА" (вул. Предславинська, 31/11, офіс 87, м. Київ, 03050, код ЄДРПОУ: 24100060) заборгованість у сумі 773541,67 грн, 3% річних у сумі 63336,21 грн, інфляційні нарахування у сумі 350926,04 грн та судового збору у сумі 17817,06 грн.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписаний 02.05.2024.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/