Рішення № 118786314, 04.04.2024, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року Справа № 915/1670/23

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П., секретар судового засідання Степанова І.С., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код 41084239 (м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411), яка пред`явлена до відповідача фізичної особи-підприємця Косицина Сергія Олеговича, код НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), про стягнення грошових коштів у сумі 78399,44 грн.,

За участю представника позивача Виноградова Ю.Е.

Стислий виклад позиції позивача.

22.02.2022 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 380512-КС-004 у порядку, визначеному Законом України Про електронну комерцію. Сторонами договору погоджено, що кредит надається строком на 24 тижня. На виконання умов договору позивач надав відповідачу у кредит грошові кошти у розмірі 30000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківську картку відповідача, але відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав і кредит не повернув. Також відповідач допустив заборгованість по сплаті відсотків за користування грошовими коштами та комісії.

Як на правову підставу позову позивач послався на положення ст. ст. 525, 526, 530, 629, 639, 1049, 1050 ЦК, Закон України Про електронну комерцію

Позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти за кредитним договором у загальній сумі 78399,44 грн., з якої: 30000,00 грн. борг за тілом кредиту, 43899,44 грн. сума прострочених платежів по процентах, 4500,00 грн. сума прострочених платежів з комісії.

Судові витрати у вигляді сплаченої суми судового збору позивач просить покласти на відповідача.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі та ухвала суду від 20.02.2024 року, якою призначено судове засідання із розгляду справи по суті, направлялися на адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно довідок про причини повернення поштового відправлення за № 0600231653004 та за № 0600250789138 відповідно, причиною повернення є те, що адресат відсутній за вказаною адресою.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на викладене, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Заяви та клопотання сторін (учасників).

01.04.2024 року до суду від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

02.04.2024 року до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

02.04.2024 року суду від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

Процесуальні дії.

27.10.2023 року позовну заяву зареєстровано у канцелярії господарського суду Миколаївської області.

01.11.2023 року ухвалою суду позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

02.11.2023 року ухвалою суду зобов`язано позивача у 5-денний строк із дати отримання цієї ухвали внести на депозитний рахунок Господарського суду Миколаївської області попередньо визначену суму судових витрат, пов`язаних з витребуванням доказів у акціонерного товариства ПУМБ, у розмірі 1000 грн.

02.11.2023 року ухвалою суду виправлено допущену у резолютивній частині ухвали від 02.11.2023 року у справі № 915/1670/23 описку.

04.12.2023 року ухвалою суду зобов`язано повторно позивача у 5-денний строк із дати отримання цієї ухвали внести на депозитний рахунок Господарського суду Миколаївської області попередньо визначену суму судових витрат, пов`язаних з витребуванням доказів у акціонерного товариства ПУМБ, у розмірі 1000 грн.

20.02.2024 року ухвалою суду призначено судове засідання із розгляду справи по суті. Повідомлено позивача та відповідача про призначене судове засідання із розгляду справи по суті на 04.04.2024 року.

01.04.2024 року ухвалою суду заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

04.04.2024 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Із змісту позову вбачається, що позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на наступні обставини.

1. 22.02.2022 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 380512-КС-004 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

2. 22.02.2022 року позивач направив відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір № 380512-КС-004 про надання кредиту.

3. 22.02.2022 року відповідач прийняв пропозицію щодо укладення договору № 380512-КС-004 про надання кредиту на умовах визначених офертою.

4. Позивач направив відповідачу через інформаційно-телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G 7816 на номер телефону відповідача, який зазначений в анкеті.

5. Відповідач акцептував умови оферти шляхом надсилання позивачу акцепту та підписання договору одноразовим ідентифікатором G 7816.

6. 22.02.2022 року позивачем на картковий рахунок відповідача №5355-2800-1041-2979 було перераховано грошові кошти у загальному розмірі 30000,00 грн.

7. Станом на 27.03.2023 року за відповідачем рахується прострочена заборгованість за договором в сумі 78399,44 грн.

До позову позивачем приєднано наступні документи у електронних копіях:

- візуальна форма послідовності дій клієнта, щодо укладення електронного договору про надання кредиту № 380512-КС-004 від 22.02.2022 року;

- анкета клієнта;

- пропозиція укласти договір (оферта) № 380512-КС-004 про надання кредиту від 22.02.2022 року;

- прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення договору;

- договір № 380512-КС-004 про надання кредиту від 22.02.2022 року; Правила про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям;

- повідомлення про перерахунок 22.02.2022 року коштів в сумі 30000,00 грн. на картку клієнта.

При оцінці доказів та встановленні обставин суд виходив з наступних положень ГПК.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 13 ГПК).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК).

Учасники справи, зокрема зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (п. 4 ч. 2 ст. 42 ГПК).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (1 та ч. 3 ст. 74 ГПК).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 ГПК).

У ст. 75 ГПК наведені підстави звільнення від доказування. До таких підстав, зокрема належать: визнання обставин учасниками справи; визнання судом обставин загальновідомими; встановлення обставин рішенням суду, що набрало законної сили, в господарській, цивільній або адміністративній справі, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи ( ч. 1 ст. 73 ГПК).

Ці дані, встановлюються письмовими, речовими, електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 ГПК).

Відповідно до ст. 86 ГПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлені наступні обставини.

22.02.2022 року позивачем направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір № 380512-КС-004 про надання кредиту, що підтверджується електронною копією пропозиції укласти договір (оферта) № 380512-КС-004 про надання кредиту від 22.02.2022 року.

22.02.2022 року відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 380512-КС-004 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

Вказане підтверджується електронною копією прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення договору від 22.02.2022 року.

22.02.2022 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 380512-КС-004 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України Про електронну комерцію, що підтверджується електронною копією договору № 380512-КС-004 про надання кредиту від 22.02.2022 року.

22.02.2022 року позивачем на картковий рахунок відповідача № 5355-2800-1041-2979 було перераховано грошові кошти у загальному розмірі 30000,00 грн., що підтверджується електронними копіями чеків про перерахування коштів (№№ документів в системі FONDY: 495812743, номер операції: p2p_navi_4avy3tr22x3lh0b1vdt2en344srcy8i1 та 495812808, номер операції: p2p_navi_3pfgxzukz92uirev0oze4l3kky34s2bq від 22.02.2022 року).

Висновки суду щодо підстав задоволення позову або відмови у задоволенні позову.

Як вбачається з договору про надання кредиту, сторони уклали цей договір з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України Про електронну комерцію.

Відповідно до п. 1 договору позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 30000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.

Умовами договору визначено наступне:

- тип кредиту: кредит;

- строк кредиту: 24 тижнів;

- процента ставка: в день 0,86588198, фіксована;

- комісія за надання кредиту: 4500,00 грн.;

- загальний розмір наданого кредиту: 30000,00 грн.;

- термін дії договору до 09.08.2022 року;

- орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 66000,00 грн.

Відповідно до п. 2 договору протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.

Пунктом 5.1 Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям (надалі - Правила) передбачено, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов договору. Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту відповідачу протягом всього строку кредитування.

Пунктом 5.2 Правил визначено, що нарахування комісії здійснюється в момент укладання договору. Порядок та розмір оплат комісії визначено графіком платежів.

Пунктом 5.4 Правил визначено, що заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок позивача у строк відповідно до графіку платежів, встановлений договором про надання кредиту.

Пунктом 5.6 Правил передбачено, що у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про надання кредиту у повному обсязі, ця сума погашає вимоги позивача у такій черговості: 1) у першу чергу - відшкодовуються витрати позивача, пов`язані з поверненням виданого кредиту (судові витрати, витрати на державного/приватного виконавця, нотаріуса тощо); 2) у другу чергу - нараховані позивачем неустойка (штраф), інші платежі відповідно до договору про надання кредиту у разі їх нарахування; 3) у третю чергу - прострочені проценти за користування кредитом та прострочена сума кредиту; 4) у четверту чергу - проценти за користування кредитом; 5) у п`яту чергу - сума кредиту.

У відповідності до п. 4.2.2.2 Правил відповідач зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі передбачені договором про надання кредиту до закінчення терміну його дії.

Пунктом 3 договору встановлений графік платежів, які має здійснювати відповідач (з 08.03.2022 року по 09.08.2022 року), з зазначенням дат, залишку по основній сумі кредиту, процентів за користування кредитом, часткових платежів основної суми, комісії за надання кредиту та сум загальних платежів.

Згідно п. 5 договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті позивача, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає договір.

Згідно п. 8 договору підписанням цього договору відповідач підтвердив, що до укладання договору отримав від позивача інформацію, надання якої передбачено законодавством України, зокрема передбачену частиною другою ст. 12 ЗУ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг.

Як вбачається із загальних положень Правил:

- електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних відповідачем, який прийняв пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються позивачу (пункт 1.4.8);

- інформаційно-телекомунікаційна система (ІТС) - сукупність інформаційних та телекомунікаційних систем позивача, яка працює в форматі сайту(ів) в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле (пункт 1.4.9);

- логін особистого кабінету - номер мобільного телефону відповідача (пункт 1.4.14);

- одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що направляється відповідачу засобами зв`язку, вказаними під час реєстрації/входу в ІТС позивача (пункт 1.4.16);

- особистий кабінет - сукупність захищених сторінок, що формуються відповідачу в момент його реєстрації в ІТС, за допомогою якого відповідач здійснює повну взаємодію з позивачем, має можливість укласти договір, отримувати інформацію та документи, пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, зокрема графіку платежів, тощо. Доступ до особистого кабінету здійснюється відповідачем після авторизації, яка проходить шляхом введення логіна особистого кабінету і одноразового ідентифікатора та має юридичне значення ідентифікації відповідача в порядку, передбаченому Закону України Про електронну комерцію (пункт 1.4.17).

Як зазначено вище, на підтвердження укладення договору позивач надав візуальну форму послідовності дій щодо укладення електронного договору про надання кредиту № 380512-КС-004 від 22.02.2022 року.

З даної форми вбачається, що 22.02.2022 року відповідач використовуючи номер телефону ідентифікувався в ІТС та зайшов в особистий кабінет; надав всю необхідну інформацію для формування позивачем належної пропозиції відповідачу; позивач направив (розмістив) відповідачу в ІТС індивідуальну оферту (з відповідними активними посиланнями), яка містить істотні умови договору; позивач направив в смс-повідомленні на номер телефону відповідача одноразовий ідентифікатор G 7816; відповідач ознайомився з офертою позивача та прийняв її умови; здійснив акцептування кредитного договору шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором; позивач направив (розмістив) відповідачу в ІТС підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа; позивач направив договір та правила кредитування відповідачу на електронну пошту, вказану як електронний засіб зв`язку з відповідачем; позивач розмістив в особистому кабінеті відповідача підписаний договір та Правила кредитування в цілодобовому онлайн доступі.

На виконання умов п. 1 договору позивачем 22.02.2022 року було перераховано відповідачу грошові кошти на загальну суму 30000,00 грн.

Позивач у позові стверджує, що відповідач зобов`язання щодо погашення кредиту згідно обумовленого за договором графіку не виконав, внаслідок чого, утворилась заборгованість за договором № 380512-КС-004 від 22.02.2022 року у загальному розмірі 78399,44 грн., з якої: 30000,00 грн. борг за тілом кредиту, 43899,44 грн. сума прострочених платежів по процентах, 4500,00 грн. сума прострочених платежів з комісії.

З огляду на те, що виконання умов договору зі сплати грошових коштів є обов`язком відповідача, то тягар доказування належного виконання цього обов`язку лежить на відповідачі.

Докази сплати відповідачем грошових коштів за договором № 380512-КС-004 від 22.02.2022 року у матеріалах справи відсутні.

Правовідносини, які виникли між сторонами врегульовані положеннями ЦК, зокрема ст. 1054 (кредитний договір), а також положеннями Закону України Про електронну комерцію.

Виконання цивільних і господарських зобов`язань врегульовано відповідними положеннями ГК та ЦК.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України Про електронну комерцію (в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час виникнення електронних правочинів (п. 1 ст. 1 Закону).

Згідно ч.ч. 1, 3, 4 ст. 11 Закону України Про електронну комерцію пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах .

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 цієї ст. Закону).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства ( ч. 7 ст. 11 Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч. 12 цієї статті Закону).

За змістом ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 Закону надано таке визначення для терміну "електронний підпис одноразовим ідентифікатором" - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Предметом даного спору є стягнення грошових коштів за кредитним договором у сумі 30000,00 грн. (сума прострочених платежів по тілу кредиту), а також процентів та комісії.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1. ст. 174 ГК господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 193 ГК суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною ч. 4 ст. 193 ГК передбачено, що управнена сторона має право не приймати виконання зобов`язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов`язання.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 526 ЦК передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За загальним правилом зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК).

Як встановлено судом вище, позивач виконав умови договору та перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 30000,00 грн.

Пунктом 3 договору визначений графік обов?язкових платежів, відповідно до якого встановлені періоди користування кредитом, розмір плати за користування кредитом, розмір часткового платежу основної суми та загальний платіж.

Так, згідно з вищевказаним графіком, сторони домовились про те, що повернення кредиту відбувається шляхом сплати відповідачем фіксованої суми щомісячно, з кінцевою датою повернення 09.08.2022 року.

Відповідач не сплатив позивачу заборгованість за кредитним договором.

Станом на 27.03.2023 року сума прострочених платежів по тілу кредиту становить 30000,00 грн.

Ураховуючи викладене, а також те, що матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов договору та сплати заборгованості по кредиту в установлений строк, суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту в сумі 30000,00 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення суми прострочених платежів по процентах та суми прострочених платежів за комісією, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Як зазначалося вище, в даному випадку сторонами у п. 2 договору та п. 5.1 Правил погоджено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.

Також, п. 5.2 Правил визначено, що нарахування комісії здійснюється в момент укладання договору. Порядок та розмір оплат комісії визначено графіком платежів.

Позивач просить суд стягнути з відповідача суму прострочених платежів по процентах та суму прострочених платежів за комісією за користування кредитом, розмір яких станом на 27.03.2023 року складає 43899,44 грн. та 4500,00 грн. відповідно.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів повної сплати заборгованості, або доказів, які б її спростовували, у зв`язку з чим зазначена заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст. 237, 238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Косицина Сергія Олеговича, код НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код 41084239 (м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411) грошові кошти у загальній сумі 78399 (сімдесят вісім тисяч триста дев`яносто дев`ять) грн. 44 коп., з якої: 30000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. сума прострочених платежів по тілу кредиту; 43899 (сорок три тисячі вісімсот дев`яносто дев`ять) грн. 44 коп. сума прострочених платежів по процентах; 4500 (чотири тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. сума прострочених платежів за комісією, а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 02.05.2024 року.

Суддя А.П. Алексєєв