Ухвала суду № 118782010, 02.05.2024, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/4396/24

Провадження № 1-кп/727/302/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2024 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівці у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовженняобвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходуу видітримання підварту у кримінальному провадженні №12024262020001866 від 30.04.2024 відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,

за участю сторін кримінального провадження та учасників судового провадження:

участю прокурора ОСОБА_3

за участю обвинуваченого ОСОБА_4 ,

за участю захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,

УСТАНОВИВ:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Чернівці знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024262020001866 від 30.04.2024 відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Прокурор ОСОБА_6 в підготовчомусудовому засіданнізаявив клопотанняпро продовженняобвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходуу видітримання підвартою,оскільки 08.05.2024закінчується строктримання підвартою обвинуваченого.Просив судпродовжити строктримання підвартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,українцю,громадянину України,уродженецю м.ЧервонаДіброва Глибоцькогорайону Чернівецькоїобласті,не працюючого,неодруженого,раніше всилу ст.89КК Українине судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на 60 (шістдесят) днів та при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити заставу у розмірі п`ятдесяти п`яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (160600 грн.).

Вказує на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за який законом передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний, може здійснити дії, передбаченіч.1 ст.177 КПК України.

Органом досудового розслідування дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок обвинуваченого ОСОБА_4 із вчиненням кримінального правопорушення та виправдовують необхідність подальшого застосування заходів забезпечення у цьому провадженні з метою дотримання ст. 2, 9, 28, 91 КПК України.

Зокрема, доказами, якими обумовлюється обґрунтованість підозри ОСОБА_4 , у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, є: рапорт працівників поліції про проведення оперативних закупок, протоколи добровільної видачі, протоколи про проведення негласних слідчих розшукових дій відповідно до ст.ст. 260, 263, 269, 271 КПК України, протокол обшуку від 07.02.2024 року, висновки судових експертиз наркотичних засобів №СЕ-19/126-23/8307-НЗПРАП від 05.10.2023, №СЕ-19/126-24/1451-НЗПРАП від 08.02.2024, №СЕ-19/126-24/1589-НЗПРАП від 14.03.2024, №СЕ-19/126-24/1596-НЗПРАП від 14.02.2024, №СЕ-19/126-24/1594-НЗПРАП від 12.03.2024, протокол затримання ОСОБА_4 відповідно до ст.208 КПК України та вилучені в нього наркотичні засоби.

В обґрунтування продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до п.5 ч.1 ст.184 КПК України, орган досудового розслідування покладає наявність обставин, які свідчать про те, що обрання іншого виду запобіжного заходу не забезпечить у повній мірі виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та не надасть реальної змоги запобігти встановленим ризикам, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які відповідно до ст. 199 КПК України не зменшились та продовжують існувати.

Зокрема ризикпереховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та/або суду, підтверджується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, яке відповідно до ч.5 ст.12 КК України відносяться до категорії тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років, а тому є підстави вважати, що останній, знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує, у разі визнання винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, з метою уникнення відповідальності за вчинений ним злочин може переховуватися від органу досудового розслідування та від суду.

Крім цього, ОСОБА_4 під час вчинення злочину, у якому обвинувачується, вживав заходів конспірації для уникнення викриття, шляхом реалізації наркотичних засобів у безлюдних місцях з метою запобігання викриттю.

Ризик незаконно впливати на свідка ОСОБА_7 , який був залучений до проведення негласної слідчої (розшукової дії) контроль за вчиненням злочину 26.09.2023, 07.02.2024, та якому незаконно збув наркотичні засоби у цьому ж кримінальному провадженні, шляхом застосування до нього погроз насильства чи інших засобів впливу, з метою зміни показів про обставини злочину та створення перешкоди досудовому розслідуванню у встановленні усіх обставин скоєного кримінального правопорушення та дотримання вимог ст. 23 КПК України в судовому засіданні.

Ризик вчинення ОСОБА_4 інших кримінальних правопорушень підтверджується матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій відповідно до ст. 260, 263, 269, 271 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 систематично займається незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, їх аналогів протягом тривалого часу, а тому перебування його на волі може призвести до вчинення ним інших кримінальних правопорушень в сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, так як ОСОБА_4 не працевлаштований, а реалізація наркотичних засобів та психотропних речовин є основним джерелом його прибутку.

Відповідно до вимог ст.178 КПК України, при продовженні строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України; наявний ризик повторення ним протиправної поведінки; тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання винним у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується; крім цього, обвинувачений не має сталих соціальних зав`язків та офіційно не працевлаштований; основним джерелом доходів якого є збут наркотичних засобів та психотропних речовин; негативна репутація підозрюваного.

Згідно п.1 ч.3 ст.199 КПК України на даний час ризики, що встановленні слідчим суддею Першотравневого районного суду м. Чернівці під час застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшилися та продовжують існувати.

Відповідно до вимог ч.3 ст.183 слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 заперечували проти заявленого прокурором клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважають його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши клопотання прокурора, думку обвинуваченого та захисника, суд доходить наступних висновків.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються (ч. 5 ст. 131 КПК).

Зі змісту частин 3, 4 та 5 ст. 199 КПК вбачається, що суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. Суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; (3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначений у ст. 178 КПК.

Статтею 177 КПК встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідні ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. Водночас КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Розглядаючи питання доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суддя враховує, що таке рішення обмежує його права і свободи та має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. В той же час, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Суд погоджується з прокурором у тому, що органом досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. На думку суду, прокурором правильно наведені підстави вважати, що наявні ризики.

(1) Ризик переховування від суду (п.1 ч.1 ст. 177 КПК України)

На переконання суду, ймовірна можливість переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду підтверджується тим, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими злочином, за які законом передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна (ч. 2 ст. 307КК України), що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.

До того ж, що є більш важливим, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Цей Указ затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2402-ІХ. Очевидно, що в умовах, які існують в Україні, викликаних безпрецедентною військовою та нелюдською агресією російської федерації проти України, у ОСОБА_4 збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об`єктивних причин відсутні можливості належним чином контролювати поведінку обвинуваченого.

Також, ОСОБА_4 під час вчинення злочину, у якому обвинувачується вживав заходів конспірації для уникнення викриття, шляхом реалізації наркотичних засобів у безлюдних місцях з метою запобігання викриттю.

Ураховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що наразі продовжує існувати ризик переховування від суду.

(2) Ризик незаконного впливу на свідка(п.3 ч.1 ст. 177 КПК України)

Перевіряючи наявність ризику впливу обвинуваченого на свідків, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме:спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки чи потерпілий допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

Суд вважає, що ризик впливу на свідків, існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та потерпілих та дослідження їх судом.

Оскільки судовий розгляд кримінального провадження ще не розпочато, а свідки не допитані та можуть бути допитані повторно, окрім того, якщо під час судового розгляду з`ясується, що свідки можуть надати показання стосовно обставин, щодо яких вони ще не допитувалися або якщо суд призначить одночасний допит двох чи більше вже допитаних свідків для з`ясування причин розбіжності в їхніх показаннях, існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу ОСОБА_4 на свідків можуть змінити свої показання або відмовитися від давання показань у суді.

Суд вважає, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою застерігатиме обвинуваченого від незаконного впливу на потерпілих та свідків.

(3) Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється (п.5 ч.1 ст. 177 КПК України)

Щодо наявності ризику, передбаченогоп. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинення іншого кримінальногоправопорушення чи продовжитикримінальне правопорушення,в якомупідозрюється,то ОСОБА_4 може і надалі вчиняти кримінальні правопорушення, так як не має постійного місця роботи, а отже, сталого джерела доходів, необхідних для забезпечення його життєдіяльності, що може стати підставою для продовження вчинення вказаних кримінальних правопорушень, оскільки реалізація наркотичних засобів та психотропних речовин є основним джерелом його прибутку.

Таким чином, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, суд вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що застосування запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 у виді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв`язку з чим уважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_4 , для запобігання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме запобігання спробам: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, та оцінюючи в сукупності всі обставини, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; а також враховуючи його вік та стан здоров`я, відсутність міцних соціальних зв`язків, відсутність постійного місця роботи, його репутацію, суд вважає, що обрання обвинуваченому іншого запобіжного заходу не забезпечить його належної процесуальної поведінки, а тому вважає недоцільним застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Окрім того, суд зауважує, що ОСОБА_4 одночасно визначено розмір застави, у разі внесення якої підозрюваний вважатиметься таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Відповідно до ч.1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

На підставі викладеного та керуючись ст. 177, 178, 183, 184, 197, 315, 331, 369-372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів в Державній установі«Чернівецький слідчий ізолятор» терміном до 30 червня 2024 року.

Одночасно після застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов`язків, визначенихКПК України, визначити запобіжний захід у виді застави в розмірі 55 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 160600 гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: Одержувач ТУ ДСА України в Чернівецькій області, код ЄДРПОУ: 26311401, МФО 820172, банк: Державна казначейська служба України, м. Київ, рахунок: UA548201720355279001000008745, призначення платежу застава (із зазначенням інформації про ухвалу суду, прізвище ім`я по-батькові підозрюваного).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- прибувати до уповноваженого у кримінальному провадженні слідчого, прокурора чи суду із встановленою ними періодичністю;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він буде перебувати, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 30 червня 2024 року.

Роз`яснити, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачена особа, будучи належним чином повідомлена, не з`явилася за викликом до суду без поважних причин чи не повідомила про причини своєї неявки, або якщо порушила інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави. В такому випадку суд вирішує питання про застосування до обвинуваченої особи запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та суддю Шевченківського районного суду м. Чернівці.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику та направити до Державної установи«Чернівецький слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1