Рішення № 118781211, 01.05.2024, Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/580/24

Провадження № 2/396/324/24

РІШЕННЯ

Іменем України

01.05.2024 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнский районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Русіної А.А.,

за участю секретаря судового засідання: Оладенко М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новоукраїнка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 396/580/24 за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат Працевитий Геннадій Олександрович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна, приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьова Тетяна Валентинівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Позовну заяву мотивовано тим, що 27.03.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. винесено виконавчий напис № 59, яким звернуто стягнення заборгованості у безспірному порядку з боржника ОСОБА_1 . Позивач вважає, що виконавчий напис було вчинено з численними порушеннями норм законодавства, оскільки нотаріус не переконався в безспірності боргу та порушив вимоги щодо процедури оформлення і змісту виконавчого напису, а також вчинив його на підставі копії кредитного договору, який не було нотаріально посвідчено, що є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

01.04.2024 року подано заяву про забезпечення позову, яку ухвалою Новоукраїнського районного суду від 02.04.2024 року задоволено.

Ухвалою від 03.04.2024 року відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до судового розгляду.

Представник позивача в позовній заяві просив розгляд справи проводити без участі сторони позивача, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання був належним чином повідомлений, 18.04.2024 р. через систему "Електронний суд" подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив про безпідставність вимог позивача з огляду на повне дотримання приватним нотаріусом усіх норм законодавства при прийнятті рішення про винесення вказаного виконавчого напису, просив відмовити в задоволенні позову. Крім того, останній просить зменшити розмір витрат на професійну (правничу) допомогу адвоката Працевитого Г.О., який є представником ОСОБА_1 , оскільки складення позову у даній справі не потребувало аналізу великої кількості документів, у справах відповідної категорії наявна усталена судова практика. Вважає, що в діях позивача та його представника вбачається умисне стягнення судових витрат у сумі 8 605,00 грн. з метою безпідставного, додаткового, фінансового збагачення за рахунок Товариства. Розгляд справи представник просить провести без участі сторони відповідача.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. в судове засідання не з`явилась, про час, дату та місце судового засідання повідомлена належним чином в порядку п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, про що свідчать два поштові конверти, які повернулись на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою". Заяв та клопотань до суду не надходило.

Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьова Т.В. в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

У відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Відповідно до ч. 2 ст.247ЦПКУкраїни у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 13.07.2019 року між ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" та ОСОБА_1 було укладено Договір № 1064940 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту, за умовами якого позичальнику було надано кредит в загальній сумі 10 000 грн. строком на 30 днів (а.с. 13-14).

З матеріалів справи вбачається, що 27.03.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. винесено виконавчий напис № 59 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" заборгованості за кредитним договором № 1064940 від 13.07.2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" за період з 13.07.2019 року по 10.03.2020 року у загальному розмірі 16 050 (шістнадцять тисяч п`ятдесят) гривень, у тому числі 650 грн. за вчинення самого виконавчого напису (а.с. 15).

08.05.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьовою Т.В. відкрито виконавче провадження № 62033925 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 59 від 27.03.2020 року щодо стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" заборгованості у розмірі 16 050 (шістнадцять тисяч п`ятдесят) гривень 00 коп. (а.с. 16).

Позивач вважає виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. від 27.03.2020 року № 59 таким, що вчинений з грубим порушенням порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами і не підлягає виконанню.

Відповідно до пункту 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як вчинення виконавчого напису.

Виконавчий напис це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88ЗаконуУкраїни«Пронотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затверджений Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року.

Згідно п. 3.1 та п. 3.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, нотаріус вчиняє виконавчі написи: 1)якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; 2) за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.

Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення, з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.

Установлені судом обставини по справі свідчать, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 27.03.2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14.

Відповідно до пункту 1 Переліку, в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису, «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання».

Згідно положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому, наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

У матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження того, що кредитний договір № 1064940 від 13.07.2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Авентус Україна", який став підставою для вчинення оскаржуваного виконавчого напису, був нотаріально посвідчений, оскільки з поданого позивачем копії кредитного договору від 13.07.2019 року (а.с. 13-14), вбачається що останній нотаріусом не посвідчувався, а має просту форму укладення, а тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 172/1652/18 від 21.10.2020 року.

Згідно правового висновку ВСУ, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду від 14.08.2019 року по справі №569/8884/17, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів.

Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88закону«Пронотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент учинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час учинення нотаріусом виконавчого напису.

З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису.

Оскільки позивач вважає, що виконання виконання виконавчого напису є незаконним, вказаний виконавчий напис, вчинений нотаріусом з порушеням вимог законодаства, тому не підлягає виконанню, оскільки мав бути підтверджений документами про безспірність грошових вимог.

У відзиві відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача, наведені вище судом підстави свідчать про необхідність скасування спірного виконавчого напису нотаріуса.

Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України«Про нотаріат»та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Викладене свідчить, що на момент вчинення виконавчого напису від 27.03.2020 року існували підстави, які викликають сумніви щодо існування та безспірності розміру заборгованості боржника ОСОБА_1 перед стягувачем ТОВ "Авентус Україна" за кредитним договором № 1064940 від 13.07.2019 року.

Таким чином, оцінюючи належність та допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наданих позивачем доводів у їх сукупності, оскільки відповідачем не надано суду жодних аргументів на спростування тверджень позивача та на підтвердження безспірності розміру заборгованості за кредитним договором, за наявності якої було б можливим вчинення виконавчого напису, відсутності нотаріально посвідченого кредитного договору, тому суд приходить до висновку, що оскаржуваний виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. за № 59 від 27.03.2020 року повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Щодо заявлених представником позивача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, представник позивача надав докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Разом із тим, представник відповідача подав до суду заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (за наявності заперечень учасника справи, якими є відповідні заперечення представника відповідача), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу до матеріалів справи надано наступні документи: Договір про надання правової (правничої) допомоги від 21.02.2024 р. та Додатковий договір, які укладені між ОСОБА_1 та керуючим Адвокатським Бюро "ЮРКОНСАЛТ "ГЕННАДІЯ ПРАЦЕВИТОГО", пам`ятка клієнта до договору про надання правової допомоги від 21.02.2024 р., рахунок від 21.02.2024 р. та Акт від 21.02.2024 р.

Враховуючи складністьсправи тавиконаної адвокатомроботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також з урахуванням поданого представником відповідача заперечення щодо розміру заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу та його доводів щодо їх не співмірності, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 5 105 грн. витрат на професійну правничу допомогу (за виключенням 1 500 гривень за участь в судовому засіданні, 500 грн. за контроль справи у суді, 1 500 грн. за зупинення виконавчого провадження).

На підставіст. 141 ЦПК України, слід стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 1 211,20 грн. за подання позовної заяви та 605,60 грн. за подання заяви про забезпечення позову.

У відповідності до положень частини 7статті 158 ЦПК Україниу разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Оскільки позовні вимоги з визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задоволені, клопотання про скасування заходів забезпечення позову до суду не надходило, тому заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 02.04.2024 року продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись ст.ст. 13, 76, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати таким,що непідлягає виконаннювиконавчий напис№59,вчинений 27.03.2020року приватнимнотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Діаною Гагківною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» заборгованості за Договором № 1064940 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 13.07.2019 року в загальному розмірі 16 050 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» (ЄДРПОУ 41078230) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаціний код НОМЕР_1 , понесені судові витрати в розмірі 1 211 грн. 20 коп. судового збору за подання позовної заяви, 605 грн. 60 коп. за подання заяви про забезпечення позову та витрати на правничу допомогу в розмірі 5 105,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття.

Повний текст рішення складено 01.05.2024 року.

Суддя: А. А. Русіна