Рішення № 118778377, 25.04.2024, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/77/24 Справа №447/3161/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

25.04.2024 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Павліва В. Р., за участю секретаря судового засідання Вербінець Є.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві Львівської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

05.06.2023 від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» Горшкодера Валентина Олеговича на адресу суду надійшла позовна заява про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, а саме 36288,00 грн., з яких: 10800,00 грн. прострочена заборгованість за кредитом та 25488,00 грн. прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 19.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту https://creditkasa.com.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, що в процесі обробки інформації діють як єдине ціле, укладено електронний кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 1208-1879. Стверджує, що вищезазначений кредитний договір разом з Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови, з якими позичальник попередньо ознайомлений. Зазначає, що для підписання кредитного договору позичальнику надано одноразовий ідентифікатор А0781, використання якого є моментом підписання договору. Вказує, що без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, кредитний договір не був би укладеним, а кредитні кошти не перераховані відповідачу. Вказує, що за умовами кредитного договору відповідачу надано кредит в розмірі 10800 грн. строком на 300 календарних днів з стандартною процентною ставкою 3,00% в день. Вважає, що надавши відповідачу кредит за умовами кредитного договору № 1208-1879 від 19.05.2023 повністю виконав взяті на себе зобов`язання. Наголошує, що внаслідок порушення умов виконання кредитного договору у ОСОБА_1 виникла заборгованість, яка станом на 09.08.2023 становить 36288,00 грн., що складається із: простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 10800 грн. та простроченої заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 25488,00 грн. В подальшому позичальнику направлено вимогу про усунення порушення умов кредитного договору № 1208-1879 від 19.05.2023 щодо сплати процентів, однак така вимога проігнорована позичальником. На думку позивача, кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом до настання дати закінчення строку кредитування. Звертає увагу, що між сторонами раніше виникали відносини щодо укладення кредитних договорів, оскільки відповідач 4 рази підписував кредитні договори з ним, однак заборгованість за попередніми кредитними договорами була повністю погашена, що, на його думку, свідчить про обізнаність позичальника з процедурою оформлення та виконання кредитного договору а також його умовами. З наведених підстав просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» суму заборгованості за кредитним договором № 1208-1879 від 19.05.2023 в розмірі 36288,00 грн.

03.10.2023 на адресу суду надійшла відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру, відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

03.10.2023 ухвалою судді Миколаївського районного суду прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі, постановлено, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено по справі судове засідання.

Ухвала суду, копію позовної заяви та доданих до неї документів суд надсилав відповідачу на адресу місця його проживання та реєстрації.

10.01.2024 від представниці відповідача адвокатеси Мазурик Зоряни Ярославівни надійшов відзив на позовну заяву. Не заперечує, що ОСОБА_1 та ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» укладено договір про відкриття кредитної лінії №1208-1879, відповідно до якого отримано 10800 грн., строком на 14 календарних днів. Відповідач не згідний із сумою заборгованості у розмірі 36288 грн., яку вказує позивач та вважає таку необґрунтованою, не підтвердженою жодними доказами.

Покликається на те, що на підтвердження укладеного договору позивачем було надано роздруківку тексту кредитного договору. Але не надано суду належних та допустимих доказів того, що наявні в матеріалах справи паперові копії кредитного договору створювалися у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вони підписувалися електронним підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Вважає, що паперові копії кредитного договору не можуть вважатися електронними документами (копіями електронних документів), оскільки не відповідають вимогам ст.ст. 5, 7 Закону України України «Про електронні документи та електронний документообіг» та є неналежними доказами укладення договору між ОСОБА_1 та ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС». Вважає, що лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється їхня воля.

Також відповідач не погоджується із розрахунком заборгованості, на які посилається позивач оскільки вважає, що вони не є первинними документами, які підтверджують укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а тому є неналежними доказами існування заборгованості. На переконання представника відповідача наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором є неналежним та недостатнім доказом для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами особи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити правильність нарахування відсотків позивачем.

У відзиві на позовну заяву покликається на те, що абзац 2 ч.1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Враховуючи викладене, представниця відповідача адвокатеса Мазурик З.Я. вважає, що позовні вимоги можна задовольнити частково, оскільки погоджений сторонами заявлений строк кредиту відповідно до умов кредитного договору становить 14 днів.

Суму у розмірі 25488 грн. за користування кредитними коштами нарахована поза межами користування кредитом, а тому є безпідставною та не підлягає задоволенню, після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором відсотки.

Зважаючи на викладене просила суд поновити строк для подачі відзиву на позовну заяву, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач у позовній заяві вказав про розгляд справи у його відсутності на підставі поданих документів.

Відповідач ОСОБА_1 та його представниця адвокатеса Мазурик Зоряна Ярославівна у судові засідання призначені на 29.01.2024, 20.02.2024, 19.03.2024, 25.04.2024 не з`явились, жодних заяв клопотань не подавали.

У зв`язку з цим суд визнає неявку відповідача неповажною та вважає за можливе слухати справу у відсутності відповідача та його представниці, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов`язки та взаємовідносини сторін, а також сторона відповідача висловила свою позицію з обґрунтуванням у відзиві на позов.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповдно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст.205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомуст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства встановлено, що з урахуванням особливостей договору, щодо дійсності якого заперечує відповідач, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Посилання сторони відповідача на відсутність надання стороною позивача доказів саме в електронній формі спростовується як частковим визнанням позовних вимог так і документами, що долучені до позовної заяви в паперовому вигляді так як інформація наявна в договорі відповідає тій яка наявна в електронній формі, а відповідачі спростовують таку не по суті, а лише за формою відображення такої у вигляді тексту роздрукованого на папері. Також сторона відповідача має доступ до свого кабінету а інформація з якою вони частково погоджуються наявна у них в електронній формі і могла бути надана суду для дослідження в електронній формі. Відтак форма і з міст правочину сторонами не оспорюються.

Відповідно до ч. 1ст. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Судом встановлено, що у відзиві на позовну заяву представниця відповідача не заперечує, що ОСОБА_2 уклав договір з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та вказує, що він отримав у виді кредиту кошти у розмірі 10800 грн. Таким чином представниця позивача підтверджує факт укладення договору кредиту між ОСОБА_2 та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС». Крім того, вказує, що визнає заборгованість щодо сплати процентів лише у межах 14 днів.

Судом встановлено, що 19.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1208-1879, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти в розмірі 10800 грн.

Як встановлено з матеріалів справи кредитні кошти в розмірі 10800 грн. перераховані ОСОБА_1 на його банківську карту за допомогою системи Liqpay.

Пунктом 4.6 договору про відкриття кредитної лінії № 1208-1879 від 19.05.2023 передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповернутої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за стандартною процентною ставкою, що становить 3,00% річних за кожен день користування кредитом.

Строк кредитування, тобто, строк, на який надається кредит позичальнику 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту. Дата повернення (виплати) кредиту: 13.03.2024 (п. 4.8 договору про відкриття кредитної лінії №1208-1879 від 19.05.2023).

Відповідно до п. 4.9, 4.10 договору про відкриття кредитної лінії № 1208-1879 від 19.05.2023 реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 1139965,00 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору (за весь строк кредитування) складає 108000,00 грн., що включає в себе суму кредиту та проценти за користування кредитом в розмірі 97200,00 грн.

Розмір відсотків за користування кредитними коштами та порядок їх нарахування узгоджено сторонами договору, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

Отже, за користування кредитним коштами за договором про відкриття кредитної лінії № 1208-1879 від 19.05.2023 у позичальника виник обов`язок зі сплати відсотків в розмірі 3,0 % в день на залишок заборгованості.

Оскільки строк дії договору про відкриття кредитної лінії № 1208-1879 від 19.05.2023 закінчувався 13.03.2024, кредитодавець мав право нараховувати відсотки за користування кредитними коштами 13.03.2024.

Лише після закінчення строку дії договору кредитування Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося із вимогою про усунення порушень умов договору, однак така вимога виконана не була.

З долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором про відкриття кредитної лінії № 1208-1879 від 19.05.2023 встановлено, що така станом на 09.08.2023 становить 36288 грн., та складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10800 грн. та заборгованості за відсотками в розмірі 25488,00 грн.

Разом з тим, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

Відповідач, всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження сплати ним заборгованості за процентами за користування кредитними коштами.

Оскільки позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, що передбачено умовами договору про відкриття кредитної лінії № 1208-1879 від 19.05.2023, проценти нараховувалися позивачем в межах строку кредитування та за процентною ставкою, встановленою умовами договору, нараховані проценти, про стягнення яких просить позивач, є процентами за користування кредитними коштами нарахованими відповідно до ст.ст. 1048, 10561ЦК України.

Проценти відповідно до ст.ст.1048,1056-1ЦК України є платою за користування кредитними коштами та нараховуються в межах строку дії кредитного договору незалежно від його виконання.

Враховуючи те, що відсотки за користування кредитними коштами нараховано в межах строку дії кредитного договору, сплата відсотків за користування кредитними коштамив розмірі 3,0% в день передбачена умовами договору про відкриття кредитної лінії №1208-1879 від 19.05.2023,а підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 погодився з такими умовами надання кредиту, однак, у зв`язку з неналежним виконанням умов договору у нього виникла заборгованість, яка ним не сплачена, а тому суд приходить до висновку про те, що з Кучминди на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» підлягає стягненню заборгованість за кредитом у розмірі 10800 грн. та за відсотками за користування кредитними коштами за кредитним договором №1208-1879 від 19.05.2023 у розмірі 25488,00 грн.

Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє повністю, то з відповідача на користь позивача у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір у повному розмірі в сумі 2684 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, та керуючись ст.2,10,12,13,81,141,259,263-265,280-282 ЦПК України, 207, 530, 1048, 1056-1 ЦК України , суд,

ухвалив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №1208-1879 від 19.05.2023 у розмірі 36288 (тридцять шість тисяч двісті вісімдесят вісім) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривеь 20 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 26 офіс 407, м. Київ, 01133, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 38548598.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 01.05.2024.

Суддя Павлів В. Р.