Рішення № 118777670, 04.04.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 752/15598/22-ц

Пр. № 2-3425/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Сестро-Животовській А.В.,

за участю:

позивача: не з`явився,

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» про визнання договору розірваним, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» (далі - відповідач, ТОВ «ВЕЗЕМ ШИППІНГ»), в якому просить розірвати попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу ПКП-8787 від 24.09.2021 року, укладений між ТОВ «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» та ОСОБА_1 , з усіма змінами, внесеними Додатковою угодою від 14.04.2022 року про зміну умов попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу ПКП-8787 від 24.09.2021 року; стягнути з відповідача на користь позивача суму авансового платежу у розмірі 13 137,00 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України становить 480 401,70 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн., та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, які складаються із: судового збору у розмірі 7 285,02 грн., витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн. та гонорару адвоката у розмірі 50 040,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 20.09.2021 року між нею та відповідачем було укладено договір № 168064, предметом якого є надання послуг з підбору, огляду, бронювання та розмитнення автотранспортного засобу, на виконання умов якого позивач сплатила на рахунок ТОВ «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» 16 020,00 грн., що на момент здійснення розрахунку згідно офіційного курсу Національного банку України (далі - НБУ) становило 600,00 доларів США. 24.09.2021 року між ТОВ «Везем Шиппінг» та ОСОБА_1 було укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу ПКП-8787 (далі - Попередній договір), відповідно до умов якого сторони зобов`язались до 31.01.2022 року укласти договір купівлі-продажу (далі - Основний договір), за яким ТОВ «Везем Шиппінг» продає, а ОСОБА_1 купує транспортний засіб марки SUBARU FORESTER, 2015 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 . Відповідно до п.п. 2.1. Попереднього договору, продаж транспортного засобу мав бути здійснений за ціною 13 137,00 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України на дату укладення Попереднього договору, становило 348 487,83 грн. На виконання зазначеного договору 24.09.2021 року позивач сплатив на користь відповідача грошові кошти у загальному розмірі 13 137,00 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ на дату укладення Попереднього договору, становило 348 487,83 грн., а саме: 24.09.2021 року - 233 147,56 грн. (згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 8 789,00 доларів США) та 31.10.2021 року - 114 869,81 грн. (згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 4 363,27 доларів США). Разом з тим, у визначений Попередній договором строк, ТОВ «Везем Шиппінг» не виконало взяті на себе зобов`язання щодо укладення Основного договору купівлі-продажу транспортного засобу, не повернуло грошових коштів позивачу, а також ухиляється від їх повернення. Вказує, що у вересні 2022 року позивач звернулася до іншої компанії, за допомогою якої вдалося забрати автомобіль SUBARU FORESTER, 2015 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , з митного складу та розмитнити на ОСОБА_1 . Вважає, що оскільки основний правочин так і не був укладений, тому Попередній договір слід розірвати на підставі ч. ч. 2, 3 ст. 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у зв`язку із порушенням його умов відповідачем, оскільки позивач самостійно забрала та розмитнила транспортний засіб. Крім того, стягненню з відповідача підлягає сплачена на розрахунковий рахунок ТОВ «Везем Шиппінг» сума авансового платежу у розмірі 13 137,00 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становить 480 401,70 грн. Також позивач зазначає, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов попереднього договору, несвоєчасного отримання транспортного засобу, їй було завдано моральної шкоди через неможливість користування придбаним і фактично оплаченим автомобілем, необхідністю витрачати кошти на оренду автомобіля, звернення за правовою допомогою та до суду за захисту своїх прав, яку остання оцінює у 20 000,00 грн.

Разом з позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у розмірі 480 401,70 грн., які знаходяться на рахунках ТОВ « Везем Шиппінг».

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2022 року, справу було передано судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 04.11.2022 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» про визнання договору розірваним, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди передано за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2023 року, справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.05.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

09.06.2023 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.06.2023 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» про визнання договору розірваним, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди, та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 24.10.2023 року.

03.10.2023 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Маркової Ю.В. надійшла заява про проведення судових засідань у режимі відеоконференції. Вказану заяву було передано головуючому судді 24.10.2023 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.10.2023 року у задоволенні заяви представника позивача про проведення судових засідань у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» про визнання договору розірваним, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди, у режимі відеоконференції відмовлено.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.10.2023 року у зв`язку із неявкою учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час та місце судового засідання, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 06.02.2024 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.02.2024 року у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» про визнання договору розірваним, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.02.2024 року, у зв`язку із неявкою учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час та місце судового засідання, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 04.04.2024 року.

04.04.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Ткаченко Ю.О. надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та її представника, в якій остання зазначила, що позов підтримує у повному обсязі, просить задовольнити та проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечує.

В судове засідання 04.04.2024 року учасники справи не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, в тому числі, з використанням засобів мобільного зв`язку, електронною поштою та шляхом публікації оголошення на веб-порталі судової влади України. Представник позивача у заяві від 04.04.2024 року просив розглядати справу за відсутності позивача та її представника.

Частиною 1 ст. 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Як визначено у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Керуючись ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, проте не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, відзив відповідач не подав, а представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, про що зазначено у заяві від 04.04.2024 року.

Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Суд встановив, що 20.09.2021 року між ТОВ «Везем Шиппінг» (далі - Виконавець) та ОСОБА_1 (далі - Замовник) було укладено договір послуг № 168064 (далі - Договір послуг № 168064 від 20.09.2021 року), відповідно до умов якого Замовник доручає Виконавцеві, а Виконавець бере на себе зобов`язання з надання послуг із забезпечення придбання, перевезення, транспортного оброблення та розмитнення автотранспортного засобу (а. с. 14 - 15).

На виконання умов Договору послуг № 168964 від 20.09.2021 року, ОСОБА_1 , згідно з копією квитанції № 0.0.2273701149.1 від 20.09.2021 року, на підставі рахунку на оплату № 168064 від 20.09.2021 року, перерахувала на рахунок ТОВ «Везем Шиппінг» грошові кошти у розмірі 16 020,00 грн. з призначенням платежу - оплата за надання послуги щодо підбору та бронювання транспортного засобу згідно договору № 168064 (а. с. 16 - 17).

24.09.2021 року між ТОВ «Везем Шиппінг» (далі - Сторона-1) та ОСОБА_1 (далі - Сторона-2) укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу ПКП-8787 (далі - Попередній договір), відповідно до умов якого сторони зобов`язались до 31.01.2022 року укласти договір купівлі-продажу (Основний договір), за яким ТОВ «Везем Шиппінг» продає, а ОСОБА_1 купує транспортний засіб марки SUBARU FORESTER, 2015 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 (а. с. 19).

Відповідно до п. 1.3. Попереднього договору, ТОВ «Везем Шиппінг» гарантує, що на момент укладання основного договору транспортний засіб, визначений у п. 1.1. цього договору, буде належати Товариству та не буде знаходитись під забороною відчуження, арештом, не буде предметом застави чи іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичним та юридичними особами, а також не буде обтяжений будь-яким іншим чином, передбаченим чинним законодавством.

Згідно п. 1.5. Попереднього договору, ТОВ «Везем Шиппінг» здійснило викуп транспортного засобу з онлайн-аукціону автомобілів після його погодження з ОСОБА_2 , який жодних заперечень та претензій щодо придбання транспортного засобу з метою подальшого укладення основного договору не має.

Відповідно до п. п. 2.1. - 2.3. Попереднього договору, продаж транспортного засобу вчиняється між сторонами за ціною (вартістю) у розмірі 13 137,00 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ на дату укладення Попереднього договору, становить 348 487,83 грн., у тому числі ПДВ - 58 081,30 грн., які сплачуються Стороною-2 в безготівковій формі на поточний рахунок Сторони-1 в національній валюті України - гривні згідно офіційного курсу НБУ на дату виставлення рахунку. Сторони домовилися про таких порядок проведення розрахунків за цим Договором: Сторона-2 сплачує в день підписання цього Договору в якості завдатку першу частину суми вартості транспортного засобу на розрахунковий рахунок Сторони-1 у розмірі 8 789,00 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ на дату укладання Договору становить 233 147,56 грн., у тому числі, ПДВ - 38 857,84 грн. Повний розрахунок за транспортний засіб здійснюється Стороною-2 на розрахунковий рахунок Сторони-1 відповідно до виставленого нею рахунку, але не пізніше строку, встановленого в п. 1.2. даного Договору.

Розділом 3 Попереднього договору, визначений порядок переходу права власності на транспортний засіб.

Попередній договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами, а саме 24.09.2021 року і діє до 31.01.2022 року або до укладення Основного договору (п. 4.1 Попереднього договору).

Згідно п. 4.2 Попереднього договору, термін виконання цього Договору може бути продовжений за взаємною згодою Сторін або за письмовим повідомленням від Сторони-1 до Сторони-2, у разі виникнення обставин, які Сторона не могла уникнути або подолати під час виконання зобов`язань, або перешкод, що стали наслідком дій/обставин, що знаходяться поза контролем не виконуючої Сторони.

Відповідно до п. 7.2 Попереднього договору, всі зміни, доповнення, додатки до цього Договору складаються у письмовій формі і підписуються обома Сторонами та є його невід`ємними частинами.

Згідно копії квитанції 0.0.2279518181.1 від 24.09.2021 року, на підставі рахунку на оплату № 8787-ВШо159 від 24.09.2021 року, ОСОБА_1 перерахувала на рахунок ТОВ «Везем Шиппінг» грошові кошти у розмірі 233 147,56 грн., призначення платежу - оплата за транспортний засіб від ОСОБА_1 згідно рахунку № 8787-ВШо159 від 24.09.2021 року (а. с. 21 - 22).

31.10.2021 року ОСОБА_1 перераховано на рахунок ТОВ «Везем Шиппінг» грошові кошти у розмірі 114 869,81 грн., призначення платежу - легкове авто б.у. SUBARU, модель FORESTER, 2,5L, 2015 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , платник - ОСОБА_1 , що підтверджується копією квитанції № 0.0.2322608841.1 від 31.10.2021 року (а. с. 23).

Загальна сума коштів сплачена ОСОБА_1 на рахунок ТОВ «Везем Шиппінг» становить 348 017,37 грн.

14.04.2022 року між ТОВ «Везем Шиппінг» (далі - Сторона-1) та ОСОБА_1 (далі - Сторона-2) укладено Додаткову угоду про зміну умов Попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу ПКП-8787 від 24.09.2021 року (а. с. 36).

24.05.2022 року ОСОБА_1 направила на адресу ТОВ «Везем Шиппінг» претензію з проханням повернути сплачені нею грошові кошти за Попереднім договором купівлі-продажу транспортного засобу ПКП-8787 від 24.09.2021 року, яка залишилася без реагування (а. с. 38 - 39).

За приписами ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як визначено у ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою ст. 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

За приписами ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Як визначено у ч. 1 та ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Так, Сторони домовились у Попередньому договорі укласти у майбутньому договір купівлі-продажу (Основний договір) на належний Стороні-1 транспортний засіб марки SUBARU FORESTER, 2015 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 до 31.01.2022 року, проте, Основний договір укладено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Оскільки відповідачем умови попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу у встановлений строк не виконані, майно не придбане та у власність позивача не передане, основний договір не укладений, оспорений правочин є припиненим.

Відповідач, не уклавши у визначений строк основний договір, порушив вимоги ст. 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так, оскільки відповідач ТОВ «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» не виконало умов попереднього договору, та не вчинило жодних дій для укладення основного договору, суд вважає за можливе визнати Попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу ПКП-8787 від 24.09.2021 року розірваним.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» про розірвання Попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу ПКП-8787 від 24.09.2021 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, і одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання.

З огляду на викладене, на відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку невиконання зобов`язання.

Правила статті 570 ЦК України поширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна із сторін ухиляється від його виконання.

Внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце лише в разі наявності зобов`язання, яке повинно було виникнути на підставі договору купівлі-продажу.

Суд встановив, що згідно п. 2.3 Попереднього договору, ОСОБА_1 сплачує ТОВ «Везем Шиппінг» в день підписання цього Договору в якості завдатку першу частину суми вартості Транспортного засобу.

Проте, ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що сума, названа у Попередньому договорі завдатком, фактично таким не є, оскільки сторонами не дотримано умов, визначених ст. 570 ЦК України, а саме не укладено договору купівлі-продажу.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 639/9339/16-ц (провадження № 61-513св18), від 01.09.2020 року справа № 522/15584/17 (провадження № 61-18085св19), Верховного Суду України від 13.02.2013 року у справі № 6-176цс12 та від 25.09.2013 року у справі № 6-82цс13.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справі № 918/631/19 зроблено правовий висновок, відповідно до якого виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 910/12382/17).

Оскільки сторони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому під час укладання попереднього договору, то передана позивачем відповідачу сума коштів у розмірі 348 017,37 грн. є авансом.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 461/5297/16-ц та від 17.06.2021 року у справі № 711/5065/15-ц.

Крім того, суд вважає, що зобов`язання за попереднім договором припинилися на підставі ч. 3 ст. 635 ЦК України, оскільки Основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, та жодна із сторін не направила другій стороні пропозицію про його укладення.

Отже, оскільки ТОВ «Везем шиппінг» до 31.01.2022 року не виконало зобов`язання за попереднім договором купівлі-продажу транспортного засобу ПКП-8787 від 24.09.2021 року, то у відповідача з 01.02.2022 року виник обов`язок з повернення авансового платежу, який був сплачений позивачем.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем не надано будь-яких належних, достатніх та допустимих доказів того, що відповідач повідомив позивача про неможливість виконання своїх зобов`язань за Попереднім договором, про наявність форс-мажорних обставин, які заважають йому виконати зобов`язання за цим договором у повному обсязі та в обумовлені строки. Також ТОВ «Везем шиппінг» не надано будь-яких належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження повернення коштів, які були сплачені позивачем за умовами Попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу ПКП-8787 від 24.09.2021 року.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено в договорі, чинне законодавство не містить.

Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі № 320/5115/17 зроблено правовий висновок, що гривня як національна валюта - єдиний законний платіжний засіб на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти, - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці на тимчасово окупованій території України.

Отже, з ТОВ «Везем Шиппінг» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню за попереднім договором купівлі-продажу транспортного засобу ПКП-8787 від 24.09.2021 року сума сплаченого авансу у розмірі 13 137,00 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ на дату подання позовної заяви становить 480 401,70 грн.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то суд зазначає наступне.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В силу положень п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У п. 9 цієї постанови визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви.

При цьому, моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зазначене кореспондується зі змістом ст. 81 ЦПК України.

Так, суд дійшов висновку, що діями відповідача ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, оскільки позивач зазначала душевних переживаннях з приводу у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов попереднього договору, несвоєчасного отримання транспортного засобу, необхідністю витрачати кошти на оренду автомобіля. ОСОБА_1 оцінює заподіяну ТОВ «Везем Шиппінг» моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн.

Виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню завдана моральна шкода в розмірі 5 000,00 грн., яка є співмірною глибині душевних переживань позивача, їх тривалості та можливості відновлення.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір у загальному розмірі 6 788,80 грн., що підтверджується копіями квитанцій № 2716-6274-6524-6195 від 25.10.2022 року на суму 5 996,42 грн. та № 32528798800007025624 від 02.06.2023 року на суму 792,38 грн.

З урахуванням того, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, то відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача підлягає судовий збір у розмірі 6 044,50 грн.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Як визначено у ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, витрати, пов`язані з розглядом справи, становлять 70 325,02 грн. та складаються з: 7 285,02 грн. - судовий збір за подання позовної заяви; 13 000,00 грн. - витрати на професійну правничу (правову) допомогу; 50 040,00 грн. - гонорар адвоката.

Так, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача додано до позовної заяви: копію Договору про надання правової допомоги № 427 від 04.05.2022 року, укладений між ОСОБА_1 (далі - Клієнт) та Адвокатським бюро Станіслава Казанцева «ДЖАСТІС» в особі керуючого бюро Гуасака А.І. (далі - Адвокатське бюро); копію Специфікації № 1 від 04.05.2022 року до Договору про надання правової допомоги № 427 від 04.05.2022 року; копію Специфікації № 2 від 18.07.2022 року до Договору про надання правової допомоги № 427 від 04.05.2022 року та перелік орієнтовних витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом позовної заяви про визнання договору розірваним, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до п.п. 1.1. Договору про надання правової допомоги № 427 від 04.05.2022 року, Клієнт доручає, а Адвокатське бюро, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання в якості правової допомоги здійснювати представницькі повноваження, повноваження, захищати права і законні інтереси Клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим Договором та за домовленістю Сторін, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги.

Як визначено у п. п. 3.1. - 3.3. Договору про надання правової допомоги № 427 від 04.05.2022 року, розмір гонорару за надання правової допомоги, передбаченої цим Договором, встановлюється у розмірі, що визначається за домовленістю Сторін. Розмір гонорару Адвокатського бюро визначаються Сторонами у Специфікації, яка є невід`ємним додатком до цього Договору. На вимогу Клієнта Адвокатським бюро складається детальний розрахунок (калькуляція) вартості послуг за кожною Специфікацією. Розмір витрат на правову допомогу підтверджується актами про надання правової допомоги, які формуються ним в міру необхідності та вручаються безпосередньої Клієнту або направляються засобами поштового зв`язку за його місцезнаходженням.

Згідно Специфікації № 1 від 04.05.2022 року до Договору про надання правової допомоги № 427 від 04.05.2022 року, на виконання п.п. 1.1., 3.1. Договору, Сторони погодили наступний перелік послуг з надання правової допомоги, їх вартість та порядок розрахунків: Клієнт доручає, а Адвокатське бюро, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання в інтересах та від імені Клієнта в якості правової допомоги підготувати та направити ТОВ «Везем Шиппінг» претензію (досудову вимогу) щодо виконання зобов`язань за попереднім договором купівлі-продажу транспортного засобу ПКП-8787 від 24.09.2021 року, а Клієнт зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги.

Відповідно до п. 1 Специфікації № 2 від 18.07.2022 року до Договору про надання правової допомоги № 427 від 04.05.2022 року, на виконання п.п. 1.1., 3.1. Договору, Сторони погодили наступний перелік послуг з надання правової допомоги, їх вартість та порядок розрахунків: Клієнт доручає, а Адвокатське бюро, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання в якості правової допомоги представляти інтереси Клієнта щодо супроводу цивільної справи про захист прав споживачів, а Клієнт зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги.

Як визначено у п. 2 Специфікації № 2 від 18.07.2022 року, вартість послуг, визначених у п. 1 Специфікації № 2 від 18.07.2022 року, складає 10 000,00 грн., які сплачуються Клієнтом у наступному порядку: 5 000,00 грн. сплачуються Клієнтом в день підписання цієї Специфікації; 5 000,00 грн. сплачуються Клієнтом у строк до 31.08.2022 року.

По факту надання послуг Клієнт оплачує гонорар, який складає 10% від суми, яка буде присуджена на користь Клієнта за результатами надання послуг за цим Договором. Гонорар сплачується Клієнтом протягом 3 днів з дня набрання законної сили рішення по справі, в якій надаються послуги за цим Договором (п. 3 Специфікації № 2 від 18.07.2022 року).

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У частині 3 ст. 141 ЦПК України визначене загальне правило розподілу судових витрат. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Перевіривши надані позивачем докази на підтвердження понесених судових витрат, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу - 13 000,00 грн. не є співмірним зі складністю справи, виконаною роботою (наданими послугами), часом, витраченим на виконання цих робіт (надання послуг), та обсягом наданих послуг та виконаних робіт; такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним і не є розумним.

Суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, що справа не є складною, та з урахуванням викладеного, суд вважає за можливе відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 7 000,00 грн. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо стягнення гонорару адвоката у розмірі 50 040,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Тлумачення п. 4 ч. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» свідчить, що правова допомога має інтерес для клієнта не самі по собі, а переслідує певну мету і задовольняє потребу у захисті, відновленні і задоволенні його прав. Саме тому ці наслідки бажані клієнтом і сприймаються ним саме як результат надання правової допомоги. Наявність або відсутність бажаного судового рішення, що задовольняє права і інтереси замовника, є для нього чіткою і найбільш переконливою оцінкою якості послуг виконавця і при відсутності інших критеріїв нормальною і законною умовою розміру відповідної винагороди за спільною домовленістю сторін.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики (ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Проаналізувавши умови Договору про надання правової допомоги № 427 від 04.05.2022 року та Специфікації № 2 від 18.07.2022 року, суд дійшов висновку, що передбачена п. 3 Специфікації № 2 від 18.07.2022 року до Договору про надання правової допомоги № 427 від 04.05.2022 року, додаткова винагорода адвоката не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», а є платою за сам результат, досягнення адвоката та не ставить в залежність від фактично наданих послуг.

Отже, передбачена п. 3 Специфікації № 2 від 18.07.2022 року винагорода є додатковою винагородою адвоката, платою за досягнутий адвокатом результат, та є за своєю суттю так званим «гонораром успіху», нарахування та сплата якого залежать від настання певної події.

Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 28.07.2022 року у справі № 903/781/21та від 03.08.2022 року у справі № 520/10409/18.

Судове рішення не належить до об`єктів цивільних прав (ч. 1 ст. 177 ЦК України), а його ухвалення у конкретній справі не є результатом наданих адвокатами сторін послуг.

Чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте судом враховано те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) фактично дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. […] Гонорар успіху як сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат. […] за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.05.2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97)

Аналогічні висновки викладені й у постановах Верховного Суду від 12.10.2022 року у справі № 456/456/20 (провадження № 61-2042св22), від 01.11.2022 року у справі № 757/24445/21-ц (провадження № 61-9163св22), від 17.11.2022 року у справі № 687/35/21 (провадження № 61-19990св21).

Аналізуючи викладене, керуючись принципом співмірності та розумності судових витрат, складності справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, суд дійшов висновку про відмову у стягненні з відповідача на користь позивача гонорару адвоката у розмірі 50 040,00 грн, оскільки витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 7 000,00 грн будуть відповідати принципам співмірності та розумності таких витрат з огляду на складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 23, 202, 203, 204, 207, 526, 527, 530, 546, 570, 626, 628, 635, 638, 639, 640, 655, 656, 1167 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274, 275, 278, 279, 280-289, 353, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» про визнання договору розірваним, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати Попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу ПКП-8787 від 24.09.2021 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг» та ОСОБА_1 , розірваним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого авансу за Попереднім договором купівлі-продажу транспортного засобу ПКП-8787 від 24.09.2021 року у розмірі 13 137 (тринадцять тисяч сто тридцять сім) доларів США 00 центів, що згідно офіційного курсу Національного банку України на день подачі позовної заяви становить 480 401 (чотириста вісімдесят тисяч чотириста одну) грн. 70 коп. та 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. у відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг» на користь ОСОБА_1 6 044 (шість тисяч сорок чотири) грн. 50 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг», адреса: 01103, м. Київ, вул. Менделєєва, буд. 12, офіс 94/1, ЄДРПОУ 43764369.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 04.04.2024 року.

Суддя І.В. Григоренко