Ухвала суду № 118777594, 15.04.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/16589/24-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2024 року суддя Печерського районного суду м. Києва Новак Р.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з зазначеним позовом, в якому просить стягнути з ТОВ «ДІЄСА» на користь ОСОБА_1 , заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, та компенсації за невикористану відпустку з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків у зборів у розмірі 53265,30 грн. та 16715,63 грн. середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні.

Перевіривши позовну заяву з доданими до неї матеріалами, встановлено наступне.

Так, позовна заява повинна відповідати вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позона заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Разом з тим, до матеріалів справи позивачем не було додано розрахунку заборгованості по заробітній платі, невикористаній відпустці та середнього заробітку за час затримки виплати.

Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (далі- Закону) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

У даному випадку позивач звернувся до суду із вимогами про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки при звільненні.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є видом виплат, який врегульований Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995, згідно з яким обчислення середньої заробітної плати для оплати середнього заробітку при звільненні проводиться, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплати.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ч. 2 ст. 117 КЗпП України).

Виходячи з викладених норм, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також, не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Стягнення з роботодавця середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні не є заробітною платою, оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця, відповідно на вказану вимогу позивача не поширюється положення п. 1 ч. 1. Ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Аналогічна правова позиція також висловлена Верховним Судом у постанові від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16.

Крім того, відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16, позовна вимога про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні є майновою вимогою.

Згідно пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону, за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, судовий збір сплачується за ставкою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», з 01.01.2024 прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено у розмірі - 3028,00 грн.

З огляду на положення наведених норм законів, позивачу за позовну вимогу майнового характеру (середнього заробітку за час затримки при звільненні) необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1677,16 грн.

Відтак, позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки позовна заява не відповідає вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України, відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України її слід залишити без руху з вказаних вище підстав та надати позивачеві строк для усунення недоліків, протягом десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

В разі невиконання вимог ухвали суду, заява, відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України буде вважатися неподаною і повернута заявнику.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175-177, 185, 258-259, 260-261, 293-294, 353 ЦПК України суддя,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки при звільненні - залишити без руху та надати строк для усунення недоліків.

Роз`яснити позивачеві право протягом десяти днів з дня отримання ухвали усунути виявлені недоліки, шляхом подання заяви з додержанням вимог встановлених ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Якщо у встановлений строк виявлені недоліки не будуть усунуті, заява буде вважатись неподаною та повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Р.В. Новак