Рішення № 118770240, 23.04.2024, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/2765/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2024 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова, у складі:

головуючого судді Мироненко Л.Д.,

при секретарі судового засідання Курилюк А.І.

за участі:

представника позивача Бориславського А.Л.

представника відповідача Лубоцького Б.І.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Львові адміністративний позов ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до Львівської митниці Державної митної служби України, в якому просить змінити пункт 2 постанови в.о. заступника Львівської митниці Хомутянського В.В. у справі про порушення митних правил №0168/20900/24 від 26.03.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення митних правил, за ознаками ч.2 ст.471 Митного Кодексу України.

Свої вимоги мотивує тим, що вказаною постановою позивач був притягнутий до відповідальності за порушення митних правил. Його було визнано винним та накладено штраф у сумі 75102,91 грн. Позивач зазначає, що оспорювана постанова є незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування всіх фактичних обставин справи. 14 березня 2024 року адвокат позивача на адресу Львівської митниці Державної митної служби України подав клопотання у справі про порушення митних правил та долучив до нього фіскальні чеки та інвойс, з перекладом на українську мову щодо вартості товару по протоколу про порушення митних правил ОСОБА_1 . Однак, вказані документи безпідставно не були враховані під час прийняття рішення, і згідно постанови, позивач повинен сплатити штраф від вартості товарів визначеної експертом СЛЕД Держмитслужби у сумі 250343,04 грн. Вказаний висновок позивач вважає неналежним та недопустим доказом, оскільки згідно фіскального та касового чеку вартість товару становить 169739,73 грн., а відтак сума штрафу повина становити 50921,92 грн.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 04.04.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, а сторонам роз`яснено право на подачу до суду відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень та визначено строк на їх подачу.

Представником відповідача Львівської митниці Державної митної служби України скеровано відзив на адміністративний позов. Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення, оскільки митний орган діяв відповідно до вимог діючого законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задоволити. Зауважив, що факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем не оспорюється. Однак, відповідач у справі неправильно визначив вартість переміщуваного через митний кордон товару.

Представник відповідача Львівської митниці ДМС України Лубоцький Б.І. в проти позову заперечував, просив такий залишити без задоволення.

Згідно з приписами ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши подані сторонами докази, суд прийшов до висновку про підставність позовних вимог з огляду на наступне.

Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.5 КАС України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.3ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно з ч. 1 ст. 489 Митного Кодексу України (МК України) посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Такі ж норми містяться і в ст. 280 КУпАП.

Відповідно до ст. 251 КУпАП (як і передбачено ст. 495 МК України) доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 8 МК України митна справа здійснюється на основі принципів законності та презумпції невинуватості.

Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Статтею 487 МК України встановлено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Частиною 2 статті 471 МК України передбачена адміністративна відповідальність за недекларування товарів (крім зазначених у частинах першій та/або третій цієї статті), що переміщуються через митний кордон України громадянами.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 471 МК України є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України, тобто, розуміється активна поведінка (вчинок) особи, яка полягає в не заявленні за встановленою формою точних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби, що підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України. Суб`єктивна сторона передбачає наявність прямого умислу, тобто винний у скоєнні правопорушення чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів і предметів через митну територію України і прагне їх ввезти на територію України з порушенням встановленого порядку чи вивезти з України.

Таким чином, обов`язковою кваліфікуючою ознакою складу даного адміністративного правопорушення є умисел на його вчинення.

Разом з тим, санкція ч. 2 ст.471 МК України передбачає накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу розміром 30 відсотків вартості товарів, відтак, розмір штрафу покладається в основу рішення суб`єкта владних повноважень, постанова носить обов`язків характер, підлягає безумовному виконанню, є виконавчим документом та відповідно від встановлення митної вартості переміщуваних речей залежить розмір міри відповідальності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також розмір розмитнення товару.

В основу визначення розміру штрафних санкцій відповідачем покладено висновок № 142000-3301-0154 від 16.03.2024 року Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби України, відповідно до якого загальна вартість вилучених предметів в справі про порушення митних правил № 0168/20900/24 становить 250343,04 грн.

Як встановлено судом, видом основної економічної діяльності Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби України є державне управління загального характеру, до якого, відповідно до Коду КВЕД 84.11, не відноситься діяльність щодо проведення експертиз.

Враховуючи наведене, суд звертає увагу, що Спеціалізована лабораторія з питань експертизи та досліджень Державної митної служби України є органом уповноваженим на встановлення характеристик товару, необхідних для його митного оформлення, митного контролю, але митним органом не доведено, що Спеціалізована лабораторія уповноважена на визначення митної вартості переміщуваних речей у справах про порушення митних правил, що в подальшому є підставою для визначення розміру штрафу, який зараховується на рахунок відповідача.

Також суд враховує, що згідно рішення Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №522/1029/18, висновок експерта не може бути належним і допустимим доказом, якщо у ньому не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, і що такий висновок підготовлено для подання до суду.

Матеріали справи не містять доказів, що експерт був повідомлений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що висновки Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи, яка є підрозділом митного органу, побудовані по суті на припущеннях, що виключає можливість їх застосування як належного та допустимого доказу у цій справі.

Разом з тим, постановою Верховного Суду від 07.12.2022 у справі № 200/6156/20-а передбачено право надавати заперечення щодо висновків органу державної фіскальної служби та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів».

Зазначену правову позицію висловлено також Верховним Судом в постановах від 28.05.2019 року у справі № 816/2023/15, від 26.03.2019 року у справі № 812/8245/13-а, від 19.06.2018 року у справі № 826/7704/16.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно ч.ч.1, 3, 4 ст.368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості. У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів митні органи визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.

Відповідно до фіскального чеку К021336 та касового чеку від 02 лютого 2024 року вартість 4 рулонів становить 2090, 38 євро, згідно фіскального чеку К021337 та касового чеку від 02 лютого 2024 року вартість 3 рулонів становить 1311,48 євро. Загальна вартість 7 рулонів матерії становить 3401,86 євро. Згідно інвойсу EN422804561 від 28 січня 2024 року вартість нового 3D принтеру становить 800.18 євро. Згідно встановленого офіційного курсу гривні до іноземної валюти станом на день вчинення адміністративного правопорушення(07 лютого 2024 року) така становила 1 євро - 40,3946 грн. Отже, загальна вартість предметів правопорушення становить: 4202,04 євро х 40,3946=169739,73грн.

Суд вважає, що відповідачем при винесенні рішення та обрахунку розміру штрафу безпідставно не були враховані надані представником позивача докази.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вартість переміщуваного ОСОБА_1 через митний кордон товару становить 169739,73грн., а відтак розмір штрафу становить 50921,92 грн. (169739,73грн грн. х 30%), який не буде надмірним тягарем для позивача та буде справедливим балансом між публічним інтересом і ступенем втручання у право мирного володіння майном і відповідатиме фактично встановленим обставинам справи.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст.243 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил, - задовольнити повністю.

Змінити захід стягнення накладеного на ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.471 МК України, постановою в.о. заступника начальника Львівської митниці Хомутянського Віталія Володимировича від 26.03.2024 року із штрафу в розмірі 30 відсотків вартості товарів, що становить 75102,91 грн. (триста шістдесят три тисячі шістсот двадцять дві ) грн. 50 коп., на штраф в розмірі 30 відсотків вартості товарів, що становить 50921 (п`ятдесят тисяч дев`ятсот двадцять одна) грн. 92 коп.

Стягнути з Львівської митниці Державної митної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 484, 48 грн.

Повний текст рішення виготовлено 26 квітня 2024 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 26.04.2024 року.

Позивач: ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач: Львівська митниця Державної митної служби України (адреса: 79008, м.Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ: 33462197)

Головуючий суддя Л.Д. Мироненко