Рішення № 118763830, 30.04.2024, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2024 року Справа № 480/5203/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/5203/23 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу Державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання дій незаконними та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу Державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви (а.с. 26-29) просить суд:

- визнати дії відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті по застосуванню відносно ОСОБА_1 адміністративно - господарського стягнення у вигляді штрафу на суму 17000 грн. незаконними;

- скасувати постанову № 342652 начальника відділ державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті, від 22.05.2023р., про застосування відносно ОСОБА_1 адміністративно - господарського штрафу на суму 17000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що 1 травня 2023 року відповідачем був складений акт № АР 023086 перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Згідно висновків зазначених в Акті водій належного позивачу автомобіля марки «MAN», номерний знак НОМЕР_1 , при здійсненні відповідачем перевірки, не надав протокол технічного стану автомобіля та технічну карту даних роботи аналогового тахографа. В подальшому, 22 травня 2023 року відповідач, в особі начальника відділ державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті, виніс постанову № 342652 про застосування відносно позивача адміністративно - господарського штрафу на суму 17000 грн.

Позивач вважає вказані дії відповідача такими, що порушують права та свободи позивача, оскільки вони вчинені без дотримання вимог матеріального та процесуального закону.

Так, позивач вважає, що відповідач при винесенні адміністративно - господарського стягнення повинен був дотримуватися вимог «Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі)», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1567, від 8.11.2006р.

При цьому, позивач зазначає, що відповідно до п. п. 25,26 розділу «Оформлення результатів рейдової перевірки (перевірки на дорозі) та застосування адміністративно - господарських штрафів» Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. При цьому, про час та місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

Позивач просить суд врахувати, що в порушення вказаних вимог, відповідач здійснив розгляд справи без дотримання вимог щодо належного повідомлення позивача - ФЛОП ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, що призвело до розгляду справи без його участі та потягло за собою порушення права позивача на захист.

Як вказує позивач, він отримав від відповідача копію акту проведення перевірки та повідомлення про те, що він буде здійснювати розгляд справи 22.05.2023 р. після того як ця дата минула, а саме - 24.05.2023 р. Вказана обставина підтверджується з повідомлення під назвою «трекінг» чат - боту «Укрпошти» яке позивач додає до матеріалів позову.

За таких обставин, на переконання позивача, відповідач не мав даних про те, що ФОП ОСОБА_1 повідомлений про розгляд справи 22.05.2023 р. належним чином, а тому позивач вважає, що відповідач не мав права здійснювати розгляд справи у цей день за його відсутності.

Відповідач, здійснивши розгляд справи 22.05.2023 р. за відсутності позивача, тим самим позбавив позивача можливості дати пояснення щодо суті обвинувачення у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема, звернути увагу на дію Постанови Кабінету Міністрів України № 303, від 13.03.2022р., «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану», згідно п. 1 якої, припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, що діє на цей час і діяв на час вчинення інкримінованого мені правопорушення, тобто звернути увагу відповідача на законність його дій по перевірці належного позивачу транспортного засобу.

Крім того, позивач просить суд врахувати, що не приймаючи участь у розгляді справи він був позбавлений можливості надати пояснення про те, що використовує при здійсненні своєї підприємницької діяльності три автомобілі, один із яких, а саме автомобіль марки «MAN», номерний знак НОМЕР_1 , 1.05.2023 р. перебував на технічному обслуговуванні для проходження технічного огляду, а тому він не повинен був використовуватися для перевезення вантажу.

Позивач просить суд врахувати, що оскільки він перебуває на військовій службі по виконанню завдань територіальної оборони, то у повній мірі він позбавлений можливості здійснювати контроль над використанням автомобілями водієм ОСОБА_2 , який працевлаштований у позивача. Дана обставина, як вказує позивач, стала причиною того, що водій ОСОБА_2 , виходячи з характеристик вантажу, договір на перевезення якого був укладений, без відома ФОП ОСОБА_1 , не маючи протоколу технічного стану автомобіля марки «MAN», номерний знак НОМЕР_1 , використав для перевезення саме цей автомобіль, не дивлячись на те, що інші два автомобілі могли бути використані для перевезення, оскільки відносно них мались протоколи технічного стану.

На переконання позивача, вказана обставина повинна бути предметом дослідження відповідачем при розгляді справи для прийняття ним рішення.

За наведених обставин позивач вважає дії відповідача, як органу центральної виконавчої влади такими, що порушують його законні права та інтереси, а тому постанова відповідача про застосування адміністративно - господарського стягнення є незаконною та такою, що належить до скасування.

Ухвалою від 05.06.2023 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 12 червня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали подати відзив на позовну заяву.

Скориставшись правом на подання заперечень, представник Державної служби України з безпеки на транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті надав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити і зазначає, що доводи позовної заяви не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, а оскаржуваний акт індивідуальної дії є таким, що прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

Позивачем було подано до суду заперечення на відзив відповідача в яких позивач зазначає, що у своєму відзиві відповідач не заперечує, що здійснив розгляд справи за відсутності особи, відносно якої вирішується питання про застосування відносно неї адміністративно - господарського стягнення, вказуючи при цьому, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Позивач просить суд врахувати, що відповідач тільки формально дотримався вимог закону про повідомлення особи (позивача) про час та місце розгляду справи. Відповідач при розгляді справи не перевірив чи міг позивач об`єктивно бути повідомленим про час та місце розгляду справи, відправивши відповідне повідомлення за 5 днів до призначеної ним дати розгляду справи - 22.05.2023 р. При цьому, як вказує позивач, відповідач не прийняв до уваги, що на його адресу не надійшло повідомлення з поштового відділення про отримання, чи не отримання ФОП ОСОБА_1 його повідомлення про час та місце розгляду справи.

Всі ці обставини, на переконання позивача, вказують на ігнорування відповідачем вимог закону про обов`язковість повідомлення про час та місце розгляду справи, про вжиття ним необхідних заходів для забезпечення участі особи у розгляді справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне:

01.05.2023 о 15 год. 40 хв. у м. Суми уповноваженою особою відповідача було здійснено рейдову перевірку транспортного засобу марки «MAN», номерний знак НОМЕР_1 , який належить ФОП ОСОБА_1 (водій ОСОБА_2 ).

Під час проведення перевірки встановлено, на момент складання акта про проведення перевірки, при наданні послуг з перевезення вантажу (меблі) згідно ТТН 4291747 у водія транспортного засобу були відсутні документи, а саме: протокол технічного стану який передбачений ч.5 ст.35 Закону України "Про дорожній рух", водій ОСОБА_3 не надав техкарту даних роботи аналогового тахографа за 01.05.2023р., яка передбачена п.33 Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010 (далі - Інструкція №385), чим порушено ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Відсутність необхідних документів на момент проведення рейдової перевірки, знайшло своє відображення в акті від 01.05.2023 № АР 023086 (а.с. 11).

Як встановлено судом із акту перевірки від 01.05.2023 № АР 023086, водій транспортного засобу був ознайомлений із актом перевірки, копію акту отримав, жодних зауважень до акту перевірки не зазначив.

Постановою відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області від 22.05.2023 № 342652 за порушення позивачемст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт"з відповідача стягнуто адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000 грн. (а.с. 6).

Не погоджуючись з таким рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно дост. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (далі - Положення № 103).

Відповідно до пункту першого Положення № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно із підпунктом 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті.

Згідно з пунктом 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 5 Положення № 103 визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює, зокрема, державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2022 № 727).

Так, положеннями Порядку № 1567 врегульовано, що:

-державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України (пункт 2);

-органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи (пункт 3);

-державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (пункт 4);

-рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12);

-рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту (пункт 14);

-рейдова перевірка проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку (пункт 19).

Крім того, пунктом 15 Порядку № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:

-наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

-виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Статтею 48 Закону № 2344-Ш обумовлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ навантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином, положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів.

Проте, долучені до матеріалів адміністративного позову документи не свідчать про пред`явлення всіх визначених вище документів на момент складання акта про проведення перевірки.

Відповідно до вимог пункту 21 Порядку № 1567, зазначено, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт.

Статтею 20 Закону №2344-Ш передбачені вимоги до транспортних засобів і частин до них, зокрема передбачено, що конструкція та технічний стан транспортних засобів, а також їх частини мають відповідати вимогам, порядок визначення яких установлює Кабінет Міністрів України, та забезпечувати:

безпеку людей, які користуються транспортними засобами чи беруть участь у дорожньому русі;

відповідність нормам стосовно викидів забруднювальних речовин, парникових газів, електромагнітних завад, рівню шуму та інших чинників негативного впливу на людину та довкілля;

запобігання пошкодженню транспортними засобами доріг та їх облаштування;

ефективне використання енергетичних ресурсів, частин і експлуатаційних матеріалів;

захист від незаконного використання транспортних засобів та запобігання пошкодженню вантажів;

збереження властивостей безпеки від моменту виготовлення транспортного засобу до його утилізації;

відповідність іншим вимогам законодавства.

Транспортні засоби та частини до них повинні відповідати вимогам нормативно- правових актів і конструкторської документації та мати маркування для їх ідентифікації.

Відповідно до ст. 23 Закону №2344-Ш контроль технічного стану транспортних засобів включає:

обов`язковий технічний контроль транспортних засобів;

перевірку технічного стану транспортних засобівавтомобільними

перевізниками.

Перевірку технічного стану транспортних засобів під час обов`язкового технічного контролю транспортних засобів здійснюють суб`єкти господарювання, визначені відповідно до Закону України «Про дорожній рух» в порядку, який встановлює Кабінет Міністрів України.

Відповідно до статті 34 Закону №2344-Ш передбачені вимоги до автомобільного перевізника.

Автомобільний перевізник повинен:

-виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;

-утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;

-забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;

-забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв;

-організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод;

-забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;

-забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;

-забезпечувати безпеку дорожнього руху;

-забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

У період між обов`язковими технічними контролями відповідність технічного стану транспортних засобів вимогам законодавства забезпечує перевізник.

Порядок проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.

Перевірка технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками здійснюється в порядку, який визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту. Процедуру проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС (далі - транспортні засоби), за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації визначає Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 №137 (далі - Порядок №137).

Відповідно до п. 1 Порядку №137 обов`язковому технічному контролю підлягають транспортні засоби, крім таких:

1)легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;

2)легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.

Періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить:

для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;

для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку;

для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.

На кожний транспортний засіб, що пройшов обов`язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб`єкт проведення обов`язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов`язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті.

З аналізу положень статті 39 Закону № 2344-Ш вбачається, що перелік документів визначений зазначеною нормою для здійснення пасажирських перевезення не є вичерпним.

У відповідності до статті 18 Закону № 2344-Ш з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

-організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

-здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

-забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

- здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

В розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

В свою чергу наказом Міністерства транспорту і зв`язку України від 07.06.2010 року №340 зареєстрованого в міністерстві юстиції України 14.09.2010 року № 811/18106 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку (далі Положення №340).

Відповідно до пункту 1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Згідно з пунктом 6.1 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Пунктом 6.3 Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Отже, згідно з визначенням Положення тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на транспортному засобі для показу та реєстрації інформації про рух транспортного засобу. Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.

В свою чергу, Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010 .

Відповідно до п. 1.4 Інструкції №385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно з положеннями п. 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

-забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

-своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

-використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

-має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу;

-заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

-у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

-у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до пункту 2.5 Інструкції № 385 повірку тахографів здійснюють повірочні лабораторії, які уповноважені на проведення повірки тахографів відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».

Пунктом 2.6 Інструкції № 385 визначено, що ПСТ виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР періодично кожні два роки, а також у разі:

-установлення або заміни тахографа;

-ремонту тахографа;

-зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу;

- якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.

Відповідно до положень пункту 1.4 Інструкції № 385 ПСТ - пункт сервісу тахографів, спеціально облаштовані виробничі ділянки для надання послуг щодо установлення та технічного обслуговування тахографів суб`єктами господарювання (резидентами України), що виконують передбачені ЄУТР функції «майстерні або механіка» та внесені Мінінфраструктури як компетентним органом з виконання ЄУТР до переліку уповноважених суб`єктів господарювання.

У відповідності до п. «а» ч. 1 ст. 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.

Згідно ч. 3 ст. 10 даної Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

Отже, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами, а водій, який керує таким ТЗ, у разі відсутності тахографа повинен вести індивідуальну контрольну книжку водія, наявність якої є обов`язковою.

Разом з тим, не для усіх транспортних засобів вибір засобу обліку робочого часу є питання добровільного вибору власника. Враховуючи імперативні вимоги п.6.1 саме для 1) автобусів для пасажирських перевезень протяжністю понад 50 км та 2) вантажних автомобілів понад 3,5 тонн, встановлення тахографів є обов`язком, а не правом.

Пункт 6.3 про можливість використання контрольної книжки водія, стосується інших транспортних засобів, які не згадуються у п.6.1 Положення.»

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29.03.2017 року у справі № 813/5710/14 та від 10 травня 2019 року у справі № 816/124/17.

В свою чергу, положеннями статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010, та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку протоколу перевірки та адаптації пристрою тахографа, на підставі якого виконуються нерегулярні і регулярні спеціальних пасажирських перевезень, регулярні пасажирські перевезення на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Відсутність необхідних документів (в даному випадку розклад руху), визначеного положеннями ст. 48 Закону України № 2344-ІІІ та Порядку № 1567, на момент проведення рейдової перевірки, знайшло своє відображення в акті від 01.05.2023№ АР 023086, де зазначено, що під час перевірки виявлено порушення: «при наданні послуг з перевезення вантажу (меблі) згідно ТТН №4291747 від 02.05.2023 на момент перевірки відсутній протокол технічного стану транспортного засобу, який передбачений ч. 8 ст. 35 Законом України «Про дорожній рух», водій ОСОБА_2 не надав тахокарту даних роботи аналогового тахографа за 01.05.2023 рік, яка передбачена п.3.3 Наказу МТЗУ №385 ВІД 24.06.2010 року, чим порушено ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Штрафна санкція застосована до позивача, відповідно до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» є адміністративно-господарським штрафом.

Як наслідок, за порушення вимог додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову від 22.05.2023 № 342652.

Абз. 3 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Водночас, пунктами 25, 26 Порядку № 1567 визначено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Так, листом від 12.05.2023 №34275/36/24-23 Позивача було запрошено для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення, лист відправлено 17.05.2023 (чек поштового відправлення додається), лист позивачем отримано 24.05.2023.

В листі було зазначено, що в разі не прибуття в зазначений час, справа буде розглянути за відсутності Позивача.

Позивач не з`явився на розгляд справи про порушення 22.05.2023, клопотань про перенесення розгляду справи та пояснень по справі позивач не надавав.

Позивач не скористувався правом на оскарження відповідних дій/актів до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю, відповідно до вимог пункту 32 Порядку № 1567, щодо її оскарження.

Враховуючи вищезазначене Відповідачем було вжито всі заходи стосовно повідомлення Позивача про час і дату розгляду справи.

Згідно з постановою від 01.03.2018 № 820/4810/17 Верховного Суду у складі колегії судів Касаційного адміністративного суду відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу, при розглядуданої справи не позбавляє особу спростовувати вину у суді та у зв`язку з цим не може бути самостійною підставою для скасування постанови для скасування постанови про застосування адміністративно- господарського штрафу.

Оскільки на момент проведення перевірки протокол перевірки технічного стану транспортного засобу та тахокарта даних роботи аналогового тахографа за 01.05.2023 були відсутні , то виявлені у позивача під час перевірки порушення, зафіксовані в Акті, становлять склад господарського правопорушення, передбаченого абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", і тягнуть накладання штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відтак, постанова № 342652 від 22.05.2023, складена на підставі акта №АР 023086 від 01.05.2023, за порушення ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" є правомірною.

Посилання позивача на те, що «автомобіль марки «MAN», номерний знак НОМЕР_1 , 01.05.2023 перебував на технічному обслуговуванні для проходження технічного огляду, а тому він не повен був використовуватися для перевезення вантажів» суд не може взяти до уваги, оскільки перевізник до початку руху мав забезпечити водія всіма необхідними документами передбаченими діючим законодавством, а внутрішні неузгодження між роботодавцем і працівником не є фактором, який спростовує виявлене порушення, а навпаки підтверджує його.

Слід зазначити, що формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія, а не в офісах інших осіб. Саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи, на підставі яких здійснюється перевезення, та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини.

Носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки - відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених вищезгаданими профільними нормативно-правовими актами.

У даному випадку, на місці події (зупинки) за наданими водієм транспортного засобу матеріалами та відомостями складено акт, який є носієм доказової інформації (доказової бази), де встановлено, що перевізником у даному випадку є Позивач, а порушенням є відсутність документів, а саме протокол перевірки технічного стану транспортного засобу.

Надані до позову пояснення позивача не є юридично значимими для цілей визначення наявності документів на момент перевірки, оскільки відповідні докази були відсутні на місці події, а фактичні обставини зафіксовані в акті, як вже зазначалося, і є первинним носієм доказової інформації.

Надання матеріалів згодом, навіть не у зв`язку з розглядом справи Укртрансбезпекою, жодним чином не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки, не створює для цього акту наслідків юридично дефектного документу та не нівелює зафіксованих в акті обставин.

З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що позивач зареєстрований, як ФОП, має основний вид діяльності - 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону України Про автомобільний транспорт, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Відповідальності за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники.

З аналізу наданої водієм ОСОБА_2 під час перевірки товаро-транспортної накладної від 02.05.2023 №4291747 вбачається, що автомобільним перевізником зазначено ФОП ОСОБА_1 2409609138, отже позивач виступає перевізником товару що надає послуги по перевезенню вантажу.

З акту №АР023086 від 01.05.2023 проведення перевірки на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 встановлено, що автомобіль марки MAN номерний знак НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 .

Відтак, ФОП ОСОБА_1 є автомобільним перевізником, який здійснював перевезення товару, що відповідає приписам статті 1 Закону України Про автомобільний транспорт.

Відповідальність на підставі ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за відсутність документів при перевезенні вантажу покладається на перевізника.

З огляду на обсяг наданих під час здійснення перевірки доказів, відповідно до яких власником транспортного засобу є позивач, який здійснював внутрішнє перевезення вантажу, то саме позивач і є суб`єктом відповідальності як перевізник у розумінні вищенаведених вимог Закону.

Аналогічна правова позиція викладено в постанові Верховного Суду від 11.02.2020 по справі №820/4624/17 та від 19.03.2020 по справі №823/1199/17.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо відсутності позивача під час розгляду справи.

Водночас Позивач посилається, як на підставу для визнання протиправною спірної постанови на неотримання повідомлення про розгляд справи про, що надав поштове повідомлення про доставку повідомлення лише 24.05.2023 тобто вже після розгляду справи.

Слід зазначити, що відповідно до п. 25 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08 листопада 2006 року, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Повідомленням №34275/36/24-22 від 12.05.2023, направленим поштою заздалегідь - 17.05.2023 рекомендованим повідомленням №4000013083732, Позивача було викликано для розгляду справи на 22.05.2023 о 10.00.

Відповідно, до даних трекінгу Укрпошти, вищевказане повідомлення про розгляд справи було відправлено Позивачу 17.05.2023, 18.05.2023 відправлення знаходилось у точці видачі/доставки, а 19.05.2023 відправлення не було вручене під час доставки.

Позивач у поданому позову не навів жодної обставини та не надав доказів, які б підтверджували неможливість отримання ним повідомлення вчасно чи прибуття для розгляду справи.

Верховний Суд в Постанові від 23.01.2020 у справі № 922/1124/18 з приводу неотримання суб`єктом господарювання поштової кореспонденції зазначив наступне:

«Верховний Суд додатково також вважає за необхідне зазначити про те, що добросовісна поведінка суб`єкта господарювання передбачає забезпечення ним отримання кореспонденції за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Невиконання чи неналежне виконання господарських зобов`язань ПАТ «Укрпошта», навіть якщо б останнє і мало місце (чого у цій справі позивачем не доведено, а судами попередніх інстанцій не встановлено), не може бути підставою для звільнення суб`єкта господарювання від обов`язкових для виконання розпоряджень, рішень, вимог органу Антимонопольного комітету України та відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції».

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-6).

Зазначене свідчить, що Позивач мав можливість своєчасно отримати повідомлення про дату, час та місце розгляду його справи та прибути 22.05.2023 до Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області, однак не скористався своїм правом.

Таким чином, відповідач в повній мірі виконав свій обов`язок щодо належного та своєчасного інформування позивача про дату, час та місце розгляду справи, проте його поштове відправлення не було отримано адресатом вчасно з незалежних від нього причин.

Кім того, Верховний Суд в Постанові від 16.03.2023 у справі № 400/4409/21 зазначив, що «...порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним) або допущене порушення не впливає на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Верховний Суд також наголосив, що, відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття».

З огляду на зазначене, враховуючи, що надані до позову докази не спростовують обставин, встановлених в акті перевірки та відповідно до п. 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі, відсутність у відповідача на момент прийняття спірної постанови зворотнього поштового повідомлення про виклик позивача для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт не доводить протиправність прийнятої відповідачем постанови.

Враховуюче вищевикладене, суд дійшов висновку, що доводи позовної заяви не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, а оскаржуваний акт індивідуальної дії є таким, що прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.Зважа.чи на вищевикладене, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу Державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання дій незаконними та скасування постанови відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець