Рішення № 118762859, 18.04.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2024 рокусправа № 380/10683/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Сидор Н.Т.,

за участю секретаря судового засідання Лужняк О.М.,

представників позивача Царука А.П., Саницького А.І.,

представника відповідача Івасечко Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» до Львівської митниці, у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000075/2 від 11.04.2023;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209150/2023/000035 від 11.04.2023;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000077/2 від 14.04.2023;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209150/2023/000040 від 14.04.2023.

Позивач просить також стягнути з відповідача судові витрати, зокрема судовий збір, витрати на переклад документів та витрати позивача на професійну правничу допомогу пов`язані з розглядом цієї справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем в ході здійснення господарської діяльності укладено із підприємством «OPTIMUMSK, S.R.O.» міжнародний контракт купівлі-продажу товарів № 2018/09/01 від 01.09.2018, за умовами якого підприємство «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» (Покупець) зобов`язувалось купувати в «OPTIMUM SK,S.R.O.» товари відповідно до інвойсів, які докладаються до товаросупровідних документів. Пунктом 2.1 Контракту сторонами визначено ціну на тканину, яка закуповується по цьому контракту та зазначено, що ціна зазначається в товарно-транспортній накладній на момент відвантаження. Під час декларування вказаного товару позивачем відповідно до ст.ст. 57, 58 Митного кодексу України самостійно визначено митну вартість товарів за основним методом, а саме, за ціною контракту. З метою митного оформлення товару та на підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом позивача надано відповідачу повний пакет документів, передбачений ст. 53 Митного кодексу України. В декларації митна вартість товару була визначена за ціною договору. Однак, незважаючи на те, що заявлена позивачем митна вартість товарів, імпортованих за контрактом базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, тобто була заявлена позивачем за основним методом визначення митної вартості за цінами зовнішньоекономічного контракту на поставку товару, який імпортувався (вартість операції), митним органом прийнято спірні рішення про коригування заявленої митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації. На переконання позивача, відповідач протиправно здійснив коригування митної вартості ввезеного товару, що призвело до необхідності сплати різниці між сумами митних платежів.

З огляду на викладене, позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості і картки відмови протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Вказує, що додані позивачем до митної декларації документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності та не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. У зв`язку із цим відповідач вважає, що спірні рішення прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, суд наступне.

Ухвалою судді від 22.05.2023 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою суду від 17.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просили такі задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила з мотивів наведених у відзиві на позовну заяву, просила у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши вступне слово представників сторін, покази свідка, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи судом встановлено, що 01.09.2018 між приватним підприємством «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» (покупець) та OPTIMUMSK, S.R.O. (продавець) укладено міжнародний контракт купівлі-продажу товарів № 2018/09/01, згідно п.1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець зобов`язується продати Покупцю, а Покупець зобов`язується придбати у Продавця на умовах EXW (відповідно до ІНКОТЕРМС) товари відповідно до інвойсів, доданих до товаросупровідних документів. Усі витрати щодо транспортування та проїзду через кордон оплачує Покупець.

Відповідно до п.2.1 цього контракту сторонами визначено ціну на тканину, яка закуповується по цьому контракту та зазначено, що ціна вказується в товарно-транспортній накладній на момент відвантаження.

На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту № 2018/09/01 від 01.09.2018 покупцем придбаний наступний товар.

Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №08/03/2023 від 06.03.2023 покупець придбав у продавця товар «синтетична декоративна тканина» в кількості 617 рулонів, 28 618 погонних метрів, загальною вартістю 23466,76 доларів США.

ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ», з метою митного оформлення вказаного товару 31.03.2023 подало до Львівської митниці митну декларацію №23UA209150002827U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом із митною декларацією №23UA209150002827U0 в якості підстави застосування основного методу було надано наступні документи, зазначені у графі 44 митної декларації:

Рахунок-проформа №18/12/2022/PROF від 29.12.2022; рахунок-фактура (інвойс) №08/03/2023 від 06.03.2023; автотранспортна накладна від 08.03.2023; сертифікат про походження товару №PL/MF/AN 0401669 від 08.03.2023; Рішення про визначення коду товару згідно УКТ ЗЕД, а саме КТ-UA403000-0010-2019 від 10.09.2019, КТ-UA403000-0013-2019 від 15.10.2019, КТ-UA403000-0011-2019 від 23.09.2019; висновок лабораторії №142000-31 від 21.11.2022; банківський платіжний документ про оплату товару №16 від 30.12.2022 та №6 від 29.12.2022; калькуляція транспортних витрат від 14.03.2023; довідка транспортних витрат від 14.03.2023; висновок ТПП №19-09/202 від 30.03.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №2018/09/01 від 01.09.2018; додатки до договору №1 від 26.01.2019, №2 від 12.02.2020, №4 від 22.10.2020, №5 від 19.03.2021, №6 від 02.09.2021, №7 від 01.02.2022; договір про надання послуг митного брокера №106 від 23.09.2022; експертний висновок Львівської торгово-промислової палати №19-09/738 від 21.12.2022; акт взаємозвірки від 22.12.2022; судове рішення у справі №*30112646272*1*2 від 23.11.2021; судове рішення у справі №*315*2872885*1*2 від 15.01.2021; судове рішення у справі №*4857*930023*1*2* від 02.12.2020; судове рішення у справі №315*2678676*1*2 від 14.07.2020; судове рішення у справі №А/857/10801/20 від 02.12.2020; судове рішення у справі №А/857/793/21 від 17.02.2021; постанова Апеляційного Суду від 17.02.2021; ухвала Верховного Суду від 22.01.2021, ухвала Верховного Суду від 17.05.2021, ухвала Верховного Суду від 22.06.2021; ухвала Верховного Суду від 08.09.2021; ухвала Верховного Суду від 23.11.2021.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала наступне повідомлення: «Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України Вам необхідно надати наступні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару №1-3: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, надати (за наявності) такі додаткові документи: - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.»

У свою чергу, Декларант на вимогу надав додаткові документи: експортну митну декларацію, прайс-лист, платіжні доручення про оплату, висновок ТПП по ціні товару, акт звірки та просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів.

11.04.2023 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000075/2, в графі 33 якого було вказано:

«Відповідно до пункту 1 частини 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. За результатами встановлено наступне:

- додатки 1 від 26.11.2019 та 7 від 01.02.2022 до контракту 2018/09/01 від 01.09.2018 (далі контракт) не підписані обома сторонами. При цьому додаток 7 ніби-то мав встановити ціну на оцінюваний товар;

- відповідно до п. 2.1 контракту ціни на тканину будуть зазначені в fakturah DPH. Проте, до митного оформлення надано інвойс без ПДВ та без посилань на підстави звільнення операції від нарахування ПДВ;

- подані платіжні доручення у графах "керівник" та "головний бухгалтер" містять прізвище Tsaruk. Проте, як випливає з облікової картки суб`єкта ЗЕД та наданої калькуляції транспортних витрат, на підприємстві гол. бухгалтером є ОСОБА_1 ;

- надана проформа інвойс від 29.12.2022 № 18/12/2022/PROF ні за описом ні за іншими ознаками не може бути ідентифікована з оцінюваним товаром. Відповідно, той самий висновок стосується платіжних доручень;

- у поданій калькуляції транспортних витрат вказано суму витрат з навантаження. Однак завантаження здійснювалося не ПП Укртекстрейдинг, а третьою особою. Підтвердженням суми транспортних витрат мав би бути документ, за яким сплачено за відповідну послугу;

- подана експортна декларація від 08.03.2023 № 22PL402010E0346087 у гр. 44 містить запис zaladunek Rzeszow, що не відповідає відомостям, внесеним до CMR. Статистична вартість відповідає заявленій фактурній вартості, хоча, згідно з правилами заповнення, мала б включати вартість доставки товару до кордону РП;

- висновок експерта від 30.03.2023 № 19-09/202 у табл. 3 посилається на об`єкти порівняння, що не є ідентичними чи подібними до оцінюваних товарів: поз. 1, 3-5 з покриттям з ПВХ або ПУ, поз. 2 без ворсу та дублюючої тканини.

Таким чином, було встановлено неподання документів, визначених ч. 2 ст. 54 МКУ (додатки до контракту, банківські платіжні документи); розбіжності в поданих документах; підтвердження складових митної вартості неналежними документами (навантаження).

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: «Відповідно до ч. 2 статті 53 Митного кодексу України Вам необхідно надати наступні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару №: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного т необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат. - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України, надати (за наявності) такі додаткові документи:

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.»

Декларантом додатково надано:

- висновок експерта від 21.12.2022 № 19-09/738, який не стосується задекларованої партії товару, містить ті ж розбіжності що й висновок експерта від 30.03.2023 № 19-09/202 (у табл. 2 посилається на об`єкти порівняння, що не є ідентичними чи подібними до оцінюваних товарів: поз. 1-5 з покриттям з ПВХ або ПУ);

- інші додатково надані документи вже були надані декларантом при поданні митної декларації.

Таким чином, митницею було встановлено неподання документів, визначених ч. 2 ст. 54 МКУ (додатки до контракту, банківські платіжні документи); розбіжності в поданих документах; підтвердження складових митної вартості неналежними документами (навантаження). У додатково наданих декларантом документах не усунуто та не роз`яснено виявлені розбіжності. Це є, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ, підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю.

Для визначення митної вартості товарів неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари, не застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу і декларанта інформації про подібні товари; не застосовано методи 2в і 2г з причини відсутності в митного органу необхідних даних для розрахунку. Використано метод 2 ґ). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару №1 слугувала МД від 14.03.2023р. № UA209160/2023/002923, де митна вартість такого товару становить 5.52 дол. США за кг, товару №2 слугувала МД від 16.03.2023р. № UA209230/2023/027346, де митна вартість такого товару становить 5.02 дол. США за кг, товару №3 слугувала МД від 10.03.2023р. № UA500500/2023/007764, де митна вартість такого товару становить 3.96 дол. США за кг. Коригування не здійснювалося.»

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209150/2023/000035.

Також згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №10/02/2023 від 03.02.2023 покупець придбав у продавця товар «синтетична декоративна тканина» в кількості 583 рулонів, 26 879,80 погонних метрів, загальною вартістю 22041,44 доларів США.

ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ», з метою митного оформлення вказаного товару 03.04.2023 подало до Львівської митниці митну декларацію №23UA209150002885U9, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом із митною декларацією №23UA209150002885U9 в якості підстави застосування основного методу було надано наступні документи, зазначені у графі 44 митної декларації:

Рахунок-проформа №18/12/2022/PROF від 29.12.2022; рахунок-фактура (інвойс) №10/02/2023 від 03.02.2023; автотранспортна накладна від 10.02.2023; сертифікат про походження товару №PL/MF/AN 0401676 від 15.03.2023; Рішення про визначення коду товару згідно УКТ ЗЕД, а саме КТ-UA403000-0010-2019 від 10.09.2019, КТ-UA403000-0013-2019 від 15.10.2019, КТ-UA403000-0011-2019 від 23.09.2019; висновок лабораторії №142000-31 від 21.11.2022; калькуляція транспортних витрат від 23.03.2023; довідка транспортних витрат від 23.03.2023; прейскурант (прайс-лист) виробника товару №19-09/73 від 21.12.2022; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №2018/09/01 від 01.09.2018; додатки до договору №1 від 26.01.2019, №2 від 12.02.2020, №4 від 22.10.2020, №5 від 19.03.2021, №6 від 02.09.2021, №7 від 01.02.2022; договір про надання послуг митного брокера №106 від 23.09.2022; судове рішення у справі №*30112646272*1*2 від 23.11.2021; судове рішення у справі №*315*2872885*1*2 від 15.01.2021; судове рішення у справі №*4857*930023*1*2* від 02.12.2020; судове рішення у справі №315*2678676*1*2 від 14.07.2020; судове рішення у справі №А/857/10801/20 від 02.12.2020; судове рішення у справі №А/857/793/21 від 17.02.2021; постанова Апеляційного Суду від 17.02.2021; ухвала Верховного Суду від 22.01.2021, ухвала Верховного Суду від 17.05.2021, ухвала Верховного Суду від 22.06.2021; ухвала Верховного Суду від 08.09.2021; ухвала Верховного Суду від 23.11.2021.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала наступне повідомлення: «Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України Вам необхідно надати наступні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару №: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, надати (за наявності) такі додаткові документи: - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.»

У свою чергу, Декларант на вимогу надав додаткові документи: пакувальний лист, проформа інвойс, висновок ТПП 19-09/738 від 21.12.2022, висновок ТПП 19-09/302 від 30.03.2023, експортна митна декларація 23PL402010Е0171485, експортна митна декларація 23Sі52NE04, платіжне доручення 16 від 30.12.2022, платіжне доручення 6 від 29.12.2022, акт звірки.

14.04.2023 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000077/2, в графі 33 якого було вказано:

«Відповідно до пункту 1 частини 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. За результатами встановлено наступне:

- до митного оформлення надано інвойс від 06.03.2023 №06/03/2023, натомість у графі 44 МД зазначено інвойс № 10/02/2023 від 03.02.2023;

- подана до митного оформлення CMR від 08.03.2023, натомість у графі 44 МД зазначено CMR від 10.02.2023;

- додатки 1 від 26.11.2019 та 7 від 01.02.2022 до контракту 2018/09/01 від 01.09.2018 (далі контракт) не підписані обома сторонами. При цьому додаток №7 ніби-то мав встановити ціну на оцінюваний товар;

- надана проформа інвойс від 29.12.2022 № 18/12/2022/PROF ні за описом ні за іншими ознаками не може бути ідентифікована з оцінюваним товаром. Відповідно, той самий висновок стосується платіжних доручень;

- у Поданій калькуляції зазначено номер транспортного засобу (BC7758HА/BC1331XО) відмінний від того, що здійснював перевезення відповідно до заявлених в МД даних (BC7482HC/BC8961XP). Те ж стосується поданої "довідки" від 14.03.2023;

- подана до митного оформлення декларація №23PL402010E0171485 не стосується оцінюваної партії товару;

- висновок експерта від 21.12.2022 № 19-09/738 у табл. 2 посилається на об`єкти порівняння, що не є ідентичними чи подібними до оцінюваних товарів: поз. 1-4 з покриттям з ПВХ або ПУ, поз. 5 з покриттям з ПУ. Документ складений з порушенням Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» (далі Національний стандарт). Відповідно до п. 60 Національного стандарту, висновок підписується оцінювачем (оцінювачами), який безпосередньо проводив оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. Проте, висновок не містить підпису керівника.

Таким чином, було встановлено неподання документів, визначених ч. 2 ст. 54 МКУ (інвойс; додатки до контракту; CMR; документи, що містять відомості про вартість перевезення); розбіжності в поданих документах; підтвердження складових митної вартості неналежними документами (навантаження).

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: «Відповідно до ч. 2 статті 53 Митного кодексу України Вам необхідно надати наступні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару №: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат. - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України, надати (за наявності) такі додаткові документи:

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.»

Декларантом додатково надано:

- митна декларація 23PL402010E0171485 від 06.02.2023. У гр. 44 містить запис zaladunek Rzeszow, що не відповідає відомостям, внесеним до митної декларації. Статистична вартість відповідає заявленій фактурній вартості (у перерахунку за курсом), хоча, згідно з правилами заповнення, мала б включати вартість доставки товару до кордону РП;

- митна декларація 23S152NE04 від 06.02.2023 не має реєстраційного номеру митниці, тобто до митних органів не подавалася;

- висновок експерта від 30.03.2023 № 19-09/302. Експерт у табл. 3 посилається на об`єкти порівняння, що не є ідентичними чи подібними до оцінюваних товарів: поз. 1, 3-5 з покриттям з ПВХ або ПУ, поз. 2 без ворсу та дублюючої тканини. Документ складений з порушенням Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» (далі Національний стандарт). Відповідно до п. 60 Національного стандарту, висновок підписується оцінювачем (оцінювачами), який безпосередньо проводив оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. Проте, висновок не містить підпису керівника;

- пакувальний лист від 03.02.2023 №10/02/2023;

- платіжне доручення від 30.12.2022 № ПД 16 та від 29.12.2022 № ПД 9. Подані платіжні доручення у графах "керівник" та "головний бухгалтер" містять прізвище Tsaruk. Проте, як випливає з облікової картки суб`єкта ЗЕД та наданої калькуляції транспортних витрат, на підприємстві гол. бухгалтером є ОСОБА_1 . Платіжні доручення посилаються на проформу 18/12/2022/PROF, за якою неможливо встановити її приналежність до оцінюваної партії товару. На цю ж фактуру-проформу міститься посилання у МД 23UA209150002827U0. Проформа виставлена на суму 30000 дол. США. Проте, сумарна вартість оцінюваної партії товару та партії, заявленої за МД 23UA209150002827U0, складає 45508,2 дол. США;

- прайс-лист від 01.02.2023;

- Інші додатково надані документи вже були надані декларантом при поданні митної декларації.

Таким чином, митницею було встановлено неподання документів, визначених ч. 2 ст. 54 МКУ (інвойс, CMR, додатки до контракту, банківські платіжні документи; документи, що підтверджують суми транспортних витрат); розбіжності в поданих документах (експортна декларація, платіжні документи).

Це є, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ, підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю. Для визначення митної вартості товарів неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари, не застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу і декларанта інформації про подібні товари; не застосовано методи 2в і 2г з причини відсутності в митного органу необхідних даних для розрахунку. Використано метод 2 ґ). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару №1 слугувала МД від 22.03.2023р. № UA110140/2023/002478, де митна вартість такого товару становить 5.53 дол. США за кг, товару №2 слугувала МД від 03.04.2023р. № UA100230/2023/007364, де митна вартість такого товару становить 5.02 дол. США за кг, товару №3 слугувала МД від 06.03.2023р. № UA500020/2023/003117, де митна вартість такого товару становить 3.96 дол. США за кг. Коригування не здійснювалося.»

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209150/2023/000040.

Не погодившись із спірними рішеннями про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митний кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

У відповідності до частини 3 статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з частиною 1 статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 1 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також, згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Необхідно зазначити, що витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17.

Суд зазначає, що згідно протоколів обробки №32712 від 31.03.2023 та №32653 від 03.04.2023 відповідачем витребувані додаткові документи, проте жодних зазначень про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідний протокол не містить.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд не погоджується з висновками митного органу про те, що надані позивачем до митного оформлення документи не підтверджують заявлену митну вартість товару, зважаючи на таке.

Твердження у спірних рішеннях про коригування митної вартості товару, що додатки 1 від 26.11.2019 та 7 від 01.02.2022 до контракту 2018/09/01 від 01.09.2018 не підписані обома сторонами спростовані в ході судового розгляду, а саме на стадії дослідження письмових доказів у справі встановлено, що зазначені додатки до контракту містять підписи та печатки сторін.

Щодо тверджень відповідача у спірному рішенні про коригування митної вартості товару №UA209000/2023/000075/2, що «відповідно до п. 2.1 контракту ціни на тканину будуть зазначені в fakturah DPH. Проте, до митного оформлення надано інвойс без ПДВ та без посилань на підстави звільнення операції від нарахування ПДВ» та що «подані платіжні доручення у графах "керівник" та "головний бухгалтер" містять прізвище Tsaruk. Проте, як випливає з облікової картки суб`єкта ЗЕД та наданої калькуляції транспортних витрат, на підприємстві гол. бухгалтером є Зоряна Войтович» суд вказує, що відповідачем не обґрунтовано, як такі впливають на визначення митної вартості товару, якщо ціна товару була фактично сплачена, що підтверджується платіжними дорученнями.

Суд встановив, що на підтвердження витрат на транспортування, декларантом позивача було подано довідку транспортних витрат та калькуляцію витрат на перевезення, жодних розбіжностей у поданих документах на транспортування, в тому числі в номері транспортних засобів судом не встановлено. Вказані документи є належними та підтверджують факт транспортування товару, витрати за які позивачем включено у заявлену митну вартість. Страхування вантажу не проводилось.

У постанові Касаційного адміністративного суду від 20.06.2023 у справі №380/1221/2020 зазначено: «У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Відповідно до ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, складанням вантажної накладної підтверджується договір перевезення.

Таким чином, умови міжнародного перевезення товарів не стосуються й безпосередньо не впливають на ціну товару. У зв`язку з чим, самі по собі недоліки щодо оформлення вантажних накладних СМR, не є такими, що можуть бути підставою для сумніву щодо правильності визначення митної вартості товарів».

Суд не погоджується із посиланням відповідача у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000077/2, в графі 33 «до митного оформлення надано інвойс від 06.03.2023 №06/03/2023, натомість у графі 44 МД зазначено інвойс № 10/02/2023 від 03.02.2023; подана до митного оформлення CMR від 08.03.2023, натомість у графі 44 МД зазначено CMR від 10.02.2023», оскільки суд встановив, що згідно картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209150/2023/000040 у переліку документів, які надавалися декларантом до митного оформлення містяться саме рахунок-фактура (інвойс) №10/02/2023 від 03.02.2023 та CMR від 10.02.2023.

Решта доводів, наведених у спірних рішеннях не обґрунтовано відповідачем як такі впливають на визначення митної вартості товару.

Допитаний в якості свідка інспектор ОСОБА_2 не показав суду іншої інформації, яка наведена у спірних рішеннях.

Враховуючи викладене, а також відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд вважає, що позивачем для митного оформлення було надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Згідно зі ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно із п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Як встановлено судом, за результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст.64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу.

У спірному рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000075/2 від 11.04.2023 зазначено, що для визначення митної вартості товарів неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари, не застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу і декларанта інформації про подібні товари; не застосовано методи 2в і 2г з причини відсутності в митного органу необхідних даних для розрахунку. Використано метод 2 ґ). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару №1 слугувала МД від 14.03.2023р. № UA209160/2023/002923, де митна вартість такого товару становить 5.52 дол. США за кг, товару №2 слугувала МД від 16.03.2023р. № UA209230/2023/027346, де митна вартість такого товару становить 5.02 дол. США за кг, товару №3 слугувала МД від 10.03.2023р. № UA500500/2023/007764, де митна вартість такого товару становить 3.96 дол. США за кг. Коригування не здійснювалося.

У спірному рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000077/2 від 14.04.2023 зазначено, що для визначення митної вартості товарів неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари, не застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу і декларанта інформації про подібні товари; не застосовано методи 2в і 2г з причини відсутності в митного органу необхідних даних для розрахунку. Використано метод 2 ґ). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару №1 слугувала МД від 22.03.2023р. № UA110140/2023/002478, де митна вартість такого товару становить 5.53 дол. США за кг, товару №2 слугувала МД від 03.04.2023р. № UA100230/2023/007364, де митна вартість такого товару становить 5.02 дол. США за кг, товару №3 слугувала МД від 06.03.2023р. № UA500020/2023/003117, де митна вартість такого товару становить 3.96 дол. США за кг. Коригування не здійснювалося.

Частиною 2 ст. 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.

Всупереч вимогам пункту 5 ч. 2 ст. 55 МК України, приймаючи спірні рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за другорядним методом (2 ґ) митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, що є порушенням вимог МК України.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 у справі №815/1670/17, та підтримана у постанові від 19.09.2022 у справі №1.380.2019.004890.

Таким чином суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту №2018/09/01 від 01.09.2018 згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товарів та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що оскаржувані рішення митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів.

За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000075/2 від 11.04.2023 та №UA209000/2023/000077/2 від 14.04.2023, а тому позовні вимоги в цій частині позовних вимог є підставними та підлягають до задоволення.

З огляду на те, що картки відмови №UA209150/2023/000035 та №UA209150/2023/000040 прийняті на основі рішень відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000075/2 від 11.04.2023 та №UA209000/2023/000077/2 від 14.04.2023 та є похідними від них, такі теж необхідно визнати протиправними та скасувати.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, відповідно до положень статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 18648,63 грн.

Також у позовній заяві позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18000,00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву покликається на те, що заявлена до відшкодування сума витрат за надану правничу допомогу є завищеною, оскільки ні підготування позовної заяви, ні ознайомлення з матеріалами у справі, не потребувало значних зусиль та часу, а справа є нескладною.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом з`ясовано, що представник позивача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу подав до суду документи (копії): договір № 28/04/22-у/1 про надання правової допомоги від 28.04.2023; додаток №1 до договору № 28/04/22-у/1 про надання правової допомоги від 28.04.2023; рахунок від 26.06.2023 за виконані роботи/надані послуги; платіжна інструкція №364 від 27.06.2023; акт прийняття-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 05.10.2023.

Поряд з цим, ч. ч. 5, 6 ст.134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу статті 134 КАС України, випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в ч. 5 цієї статті. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №200/14113/18-а, що в силу ч. 5 ст. ст. 242 КАС України враховується судом при застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (серед інших, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

У відповідності до ч. 6 ст. 134 КАС України, суд також враховує клопотання відповідача про зменшення розміру виплат на оплату правничої допомоги.

Суд, враховуючи складність та категорію цієї справи, дійшов висновку, що заявлений до відшкодування за рахунок відповідача розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним та неспівмірним зі складністю справи та непропорційним до предмета спору, а тому підлягає зменшенню до 6000,00 грн, що, на думку суду, відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

У задоволенні стягнення решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Також у позовній заяві позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на його користь витрати на здійснення перекладу документів у розмірі 1050,00 грн.

Відповідач, в свою чергу, заперечує щодо стягнення таких витрат, покликаючись на те, що у ході судового розгляду цієї справи питання щодо залучення перекладача судом не вирішувалось.

Згідно з ч. 3 ст. 137 КАС України, спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.

Ч. 5-6 ст. 137 КАС України передбачено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

Проаналізувавши подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на здійснення перекладу документів, суд доходить висновку, що такі витрати слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов Приватного підприємства «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» (80381, Львівська область, Жовківський район, м. Дубляни, вул. Підкови, будинок 30; код ЄДРПОУ 33663016) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, будинок 1; код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішень, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000075/2 від 11.04.2023.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці №UA209150/2023/000035.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000077/2 від 14.04.2023.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці №UA209150/2023/000040.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Приватного підприємства «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» судовий збір у розмірі 18648 (вісімнадцять тисяч шістсот сорок вісім) гривень 63 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Приватного підприємства «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» суму сплачених витрат понесених по оплаті послуг з перекладу документів в розмірі 1050 (одна тисяча п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Приватного підприємства «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок понесених витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні стягнення решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29.04.2024.

Суддя Сидор Н.Т.