Рішення № 118762643, 30.04.2024, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/9509/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернулась до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, викладену у формі листа від 12.09.2023 року № П-62/05/28-23, про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 10.08.2023 року;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошової компенсації за невикористані 14 днів щорічної відпустки за 2022 рік з визначенням грошового забезпечення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995 року № 100, у редакції чинній на час звільнення позивача з Національної поліції, та з урахуванням індексації, виплативши, після проведення перерахунку, недоплачений розмір;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 98 днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2022 роки, з урахуванням до розміру грошового забезпечення, з якого здійснюється розрахунок такої компенсації, індексації;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату до грошового забезпечення за жовтень та грудень 2020 року, за період з січня по грудень включно 2021 року та з січня по травень включно 2022 року, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 року № 375 "Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни";

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошової винагороди за лютий та березень 2022 року згідно постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" збільшеної до 100 000 грн у розрахунку на місяць, та виплатити недоплачений розмір допомоги, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 добові за час перебування у відрядженні згідно Інструкції про службові відрядження поліцейських у межах України затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 672 від 02.08.2017 року в розмірах установлених Кабінетом Міністрів України за наступні періоди: з 09.11.2015 по 09.12.2015, з 16.01.2016 по 04.03.2016, з 10.04.2016 по 17.05.2016, з 16.07.2016 по 15.09.2016, з 26.11.2016 по 27.01.2017, з 27.03.2017 по 29.05.2017, з 29.07.2017 по 29.09.2017, з 22.11.2017 по 29.11.2017, з 01.08.2018 по 30.09.2018, з 07.08.2019 по 07.10.2019, з 18.05.2020 по 18.07.2020, з 03.12.2020 по 04.03.2021, з 14.07.2021 по 14.09.2021, з 14.01.2022 по 17.05.2022.

Ухвалою судді від 20.11.2023 позовну заяву залишено без руху (а.с.60-61). Представником позивача усунуті недоліки позовної заяви, позов приведено у відповідність до ст.ст.160, 161 КАС України.

Ухвалою судді від 06.12.2023 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.69-70).

Позов вмотивовано тим, що Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області безпідставно не нарахувало та не виплатило у день звільнення зі служби в поліції грошової компенсації за невикористані дні щорічної чергової оплачуваної відпустки, додаткової оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій та додаткової доплати до грошового забезпечення згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375, грошової винагороди за лютий та березень 2022 року, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, а також добові за час перебування у відрядженні згідно Інструкції про службові відрядження поліцейських у межах України затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 672 від 02.08.2017.

Згідно наданого до суду відзиву на позов (а.с.199-218), відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на те, що за приписами до п.8 Розділу III Наказу МВС №260 від 06.04.2016 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Таким чином, відповідно до вимог Закону України "Про Національну поліцію" та Порядку №260, які є спеціальним законодавством та підлягають застосуванню при вирішенні спорів з приводу порядку та умов грошового забезпечення поліцейських та надання їм відпустки, вважає, що грошова компенсація за невикористану відпустку виплачується у випадку її невикористання у році звільнення. Грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки не передбачена, а встановлено правило надання чергової відпустки поліцейському до кінця календарного року. Крім того, вважає, що компенсація за невикористані дні додаткової відпустки відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (крім осіб, які мають дітей або дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи) законодавством не передбачена. Також представником відповідача у відзиві зазначено, що пунктом 1 Постанови №375 установлено, що на період дії карантину, встановленого Постановою № 211, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, в тому числі поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах. Доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів. Згідно з пунктом 2 Порядку № 485 головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, та, зокрема, Національна поліція. Вказана доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов`язків забезпечують життєдіяльність населення, у зв`язку з чим мають з населенням безпосередній контакт. Фінансування проводилось в 2020 році та для виплат за січень та частину лютого 2021 року, кошти використані в повному обсязі. В подальшому кошти на виплату додаткової доплати, за службу в умовах визначених ПКМУ №375 не виділялися. Вказує, що позивачем не надано до позову жодних документів, як докази якими обґрунтовується підстава для виплати додаткового грошового забезпечення на виконання Постанови № 375 за спірний період. В той же час у спірний період встановлено, що позивач безпосередньо виконував свої функціональних/посадові обов`язки за напрямком діяльності підрозділу в якому позивач проходить службу. Тому відповідач вважає, що оскільки матеріали справи не містять доказів відповідності позивача критеріям приналежності до поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративним, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, отже відповідач діяв в межах наданих повноважень згідно Постанови № 375. Також зазначив, що позивачу у період з 24.02.2022 по 24.04.2022 виплачено додаткову винагороду за кожен місяць по 100 000 грн, тобто у розмірі 200 000 грн. Додатково зазначив, що за всі періоди відрядження позивач був забезпечений коштами на відрядження або продовольчими пайками за нормами визначеними законодавством. Крім того, заперечував щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

Представником позивача подано відповідь на відзив (а.с.221-225), відповідно якого у відзиві щодо ненарахування позивачу грошової компенсації за усі невикористані дні основної та додаткової оплачуваної відпусток, відповідач посилається на те, що грошова компенсація поліцейському при звільненні виплачується лише за невикористані дні відпустки у році звільнення. Виплата грошової компенсації за попередні роки не виплачується. Проте, такі доводи відповідача є хибними та не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини та численних висновках Верховного Суду, викладених у його постановах. Додатково зазначив, що в зв`язку з невідповідністю відомчих нормативних актів вимогам законодавства про працю МВС України наказом № 903 від 08.11.2023 року "Про затвердження Змін до Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських", внесено зміни до Порядку № 260. Зокрема, абзаци сьомий замінено трьома новими абзацами такого змісту: "Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи". Викладене, вважає, свідчить на користь правомірності вимог позивача про виплату грошової компенсації за усі невикористані дні щорічних основних і додаткових відпусток за весь період проходження служби. У відзиві відповідач посилається на те, що позивача звільнено зі служби в Національній поліції в зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільненні зі служби, а тому у цьому випадку обрахунок розміру компенсації проводиться у іншому порядку. Проте, на підтвердження таких тверджень не наводиться жодного чинного нормативного акту, який би встановлював різні порядки нарахування грошової компенсації в залежності від підстави звільнення. Отже, виходячи з вищевикладеного, нараховуючи грошову компенсацію за 14 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік при звільненні позивача з органів Національної поліції, відповідач порушив вимоги Порядку № 100, що потягнуло зменшення розміру нарахованої та виплаченої компенсації. Також на переконання позивача, саме відповідач повинен довести, що у спірні періоди посадові обов`язки позивача були змінені та внаслідок цього останній не здійснював безпосередній контакт з населенням, чого ним не здійснено. Додатково зазначив, що позивача з 14.01.2022 року по 17.05.2022 року відряджено для виконання обов`язків служби на території Донецької та Луганської областей (накази ГУНП в Кіровоградській області від 12.01.2022 року № 11 о/с дек, від 16.05.2022 року № 211 о/с дск, Наказ Генерального штабу ЗСУ від 20.10.2022 року № 9/дск). Тобто, на період введення на території України воєнного стану позивач виконував службові обов`язки в зоні ведення бойових дій. Тобто, з часу введення на території України воєнного стану і по 17.05.2022 року позивач виконував службові обов`язки в зоні ведення бойових дій. А отже, за період з 24.02.2022 року по 17.05.2022 року позивач має право на додаткову винагороду, відповідно до постанови № 168 від 28.02.2022 року, збільшеної до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, але не менше, ніж 30000 грн щомісячно. Стверджує, що позивач весь зазначений період забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів. А тому грошова винагорода за спірний період повинна бути збільшена до 100000 грн в розрахунку на місяць. Проте, відповідач не за весь період виконання обов`язків по здійсненню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів нарахував таку додаткову винагороду у збільшеному розмірі. Крім того, вказує, що згідно довідки ГУНП в Кіровоградській області № 372/15-22 ОСОБА_1 відряджався у складі зведеного загону ГУНП в Кіровоградській області до районів проведення Антитерористичної операції, операції Об`єднаних сил та безпосередньо приймав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях. Позивач наполягає, що за вказані у позовній заяві спірні періоди відрядження для виконання службових обов`язків на території Донецької та Луганської областей, позивачу не в повному обсязі нараховано та не виплачено витрати за відрядження (добові). Відповідач визнає, що за період з 14.08.2016 року по 16.09.2016 року позивачу надавались продовольчі пайки без виплати добових. Проте, такі дії не узгоджуються з приписами чинного законодавства.

Представником відповідача подане заперечення на відповідь на відзив, згідно якого позивачу виплачені кошти при звільненні з компенсацію невикористаної відпустки 14 днів щорічної відпустки за 2022, без врахування премії як того вимагає Порядок №260 та Положення "Про преміювання поліцейських Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області". Додатково зазначив, що за приписами ч.10 ст. 93 Закону України "Про Національну поліцію", за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відповідно до статті 94 Закону України "Про Національну поліцію", постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських наказом МВС України № 260 від 06.04.2016 було затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, що додаються.

За приписами до п.8 Розділу III Наказу МВС №260 від 06.04.2016 (редакція, що діяла на момент звільнення та проведення виплати грошової компенсації) за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. Таким чином, відповідно до вимог Закону України "Про Національну поліцію" та Порядку №260, які є спеціальним законодавством та підлягають застосуванню при вирішенні спорів з приводу порядку та умов грошового забезпечення поліцейських та надання їм відпустки, грошова компенсація за невикористану відпустку виплачується у випадку її невикористання у році звільнення. Грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки не передбачена. Компенсація за невикористані дні додаткової відпустки відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-ХП від 22.10.1993 (крім осіб, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи) законодавством не передбачена, у зв`язку із чим вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Отже, на момент звільнення позивача, ГУНП в Кіровоградській області не мало повноважень, щодо виплати компенсації невикористаних відпусток окрім компенсації відпустки невикористаної в році звільнення. При обрахунку компенсації застосовуються саме положення спеціальних нормативно-правових актів, а не загальних в якому випадку є постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати". Позивач під час проходження служби отримував грошове забезпечення, а не заробітну плату, порядок обрахунку середнього грошового забезпечення визначений спеціальними нормативно правовими актами на підставі яких було й проведено розрахунок компенсації яку позивач отримав 30.06.2022. Додатково зазначив, що загальна сума отримана позивачем коштів за період з 24.02.2022 по 25.03.2022 склала 100 тисяч. Вказав, що позивач був забезпечений продовольчими пайками, а також видатками на відрядження.

Крім того, представником відповідача подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (а.с.87-94) у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду. В обґрунтування клопотання посилається на те, що позивач про порушення його права мав дізнатись в день звільнення - 23.06.2022 не отримавши на його думку коштів (виплат), які підлягають виплаті при звільненні. В той же час позивач звернувся до суду лише - 15.11.2023. При цьому зазначив, що додаткові види грошового забезпечення виплачуються в наступному місяці після настання підстав для їх виплати, тому позивач про порушення своїх прав дізнався у січні 2021 року, та січні 2022 року та червні 2023 року.

Також представником відповідача подане клопотання про роз`єднання позовних вимог з метою правильного та повного вирішення справи (а.с.196-198). Додатково зазначив, що кошти на відрядження не входять до структури грошового забезпечення.

Дослідивши подані учасниками справи документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до наказу ГУНП в Кіровоградській області від 23.06.2023 №266 о/с був звільнений зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) (а.с.19).

Цим же наказом зобов`язано виплатити позивачу грошову компенсацію за 14 днів невикористаної щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2022 рік. Станом на день звільнення: Стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років становить 08 років 08 місяців 02 дні; у пільговому обчислені - 05 років 00 місяців 20 днів. Сума відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк насіння (експлуатації) яких не закінчився, складає 2666 гривень 88 копійок (а.с.19).

Згідно із пунктом 2.2 розділу 6 Положення "Про преміювання поліцейських Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області" премія в місяці звільнення позивачу не виплачувалася.

Позивач є учасником бойових дій про що свідчить посвідчення серія НОМЕР_1 від 20.10.2015 (а.с.49).

05 липня 2023 року адвокат від імені позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію щодо використання основної та додаткових відпусток, виплаченої суми компенсації при звільненні, розміру грошового забезпечення за два повні останні календарні місяці, індексації, нарахування доплат відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375, від 28.02.2022 № 168 (а.с.27).

У відповідь на адвокатський запит, відповідачем надано лист від 13.07.2023 року (а.с.28-30), у якому повідомлено, що за час проходження служби в ГУНП в Кіровоградській області позивач використав щорічну основну оплачувану та додаткову оплачувану відпустку за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 на підтвердження чого зазначив реквізити наказів. Згідно наказу про звільнення позивачу виплачена компенсація за 14 днів невикористаної щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2022 рік. Додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік особам, які мають статус учасника бойових дій використана позивачем за 2020 рік (наказ ГУНП в Кіровоградській області від 26.10.2020 № 340 о/с). Разом з цим даний вид відпустки за 2016, 2017, 2018, 2019 та 2021 роки позивач не використовував. Додатково відповідач повідомив, що відсутні правові підстави для компенсації даної відпустки при звільненні. Крім того, вказав, що ОСОБА_1 нараховано та виплачено доплату відповідно до Постанови КМУ від 29.04.2020 №375 за березень 2020 - листопад 2020, додаткова винагорода передбачена Постановою КМУ від 28.02.2022 №168 виплачена з березня по червень 2022 року. (а.с.28-30).

03 жовтня 2023 року адвокат від імені позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом, яким просив надати інформацію щодо відряджень позивача до Донецької та Луганської областей та інформацію щодо відповідних виплат, а також інформацію про винагороду за безпосередню участь у воєнних конфліктах (а.с.35).

У відповідь на адвокатський запит, відповідачем надано лист від 09.10.2023 стосовно термінів розгляду та лист від 31.10.2023 стосовно відряджень і виплати винагороди позивачу за участь в АТО (ООС) у відповідних розмірах (а.с.36, 37-38).

Крім того, позивач звертався до відповідача із заявою від 10.08.2023 в якій просив нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за усі невикористані щорічні та додаткові відпустки за весь період служби в ГУНП в Кіровоградській області; компенсації за усі невикористані щорічні оплачувані відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по день звільнення зі служби; нарахувати та виплатити додаткову доплату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 з березня 2020 року і по день звільнення зі служби в поліції; нарахувати та виплатити додаткову доплату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 за лютий 2022 року і по день звільнення зі служби в поліції (а.с.21).

Відповідачем листом від 12.09.2023 було проінформовано позивача, що за час проходження служби в ГУНП в Кіровоградській області він щорічну основну оплачувану та додаткову оплачувану відпустку за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 використав в повному обсязі (накази ГУНП в Кіровоградській області від 24.05.2016 № 122 о/с, від 02.06.2017 № 127 о/с, від 13.06.2017 № 142 о/с, від 23.06.2017 № 163 о/с, від 01.03.2018 № 85 о/с, від 01.10.2019 № 366 о/с, від 15.07.2020 № 233 о/с, від 24.03.2021 № 118 о/с, від 23.06.2022 №266 о/с). Відпустка відповідно до статті 16-2 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР "Про відпустки" невикористана за 2016, 2017, 2018, 2019 та 2021 роки. За 2020 рік додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати учаснику бойових дій позивачем використана (наказ ГУНП в Кіровоградській області від 26.10.2020 №340 о/с). Додатково роз`яснений порядок виплати додаткових виплат та поінформовано, що додаткова доплата є тимчасовим додатковим видом грошового забезпечення, тобто не носить постійний або обов`язковий характер та встановлювалася поліцейським, які виконують функції визначені вказаними вище нормативно-правовими актами (перелік функцій має виключний характер). Зазначено, що на виконання вимог пункту 5 ПКМУ № 375 фінансування видатків на виплату додаткової доплати поліцейським за виконання завдань та функцій визначених ГЖУМ № 375 здійснювалося у 2020 році - КПКВ 1007060 "Здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2, та її наслідками"; у 2021 році - КПКВ 1007070 "Здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками". Фінансування проводилося в 2020 році та для виплат за січень та частину лютого 2021 року, кошти використані в повному обсязі. В подальшому кошти на виплату додаткової доплати, за службу в умовах визначених ПКМУ № 375 не виділялися. Також поінформовано, що додаткова винагорода відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період з 24 лютого 2022 року по 25 березня року виплачена позивачу 29 березня 2022 року (а.с.22-25).

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду суд враховує наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).

Так, з наказом начальника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про звільнення позивача зі служби ознайомлено в день його звільнення, а саме - 23.06.2022, про що свідчить його особистий підпис та не заперечується відповідачем. (а.с.80).

Крім того, суд звертає увагу відповідача, що частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України, в редакції чинній на час виникнення правовідносин) встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Предметом цього спору є не нарахування та не виплата Головним управлінням Національної поліції в Кіровоградській області у день звільнення зі служби в поліції грошової компенсації за невикористані дні щорічної чергової оплачуваної відпустки, додаткової оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій та додаткової доплати до грошового забезпечення згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375, грошової винагороди за лютий та березень 2022 року, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, а також добові за час перебування у відрядженні згідно Інструкції про службові відрядження поліцейських у межах України затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 672 від 02.08.2017, які входять до складу грошового забезпечення позивача (окрім добових за час перебування у відрядженні).

Суд зазначає, що спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Водночас, вказані положення КАС України не містять норми, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебували на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. При цьому, ч.2 ст.233 КЗпП України в редакції на час виникнення правовідносин строк звернення до суду не обмежувався.

Згідно Закону №2352-IX, яким внесено зміни в ч.2 ст.233 КЗпП України, встановлено такий строк - тримісячний строк з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні. Вказана норма набрала чинності 19.07.2022 року.

Оскільки на момент звільнення позивача норма ч.2 ст.233 КЗпП України діяла в редакції, яка не передбачала обмеження строку звернення, тому застосовується саме така редакція.

Верховний Суд у постанові від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22 дійшов до висновку, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року справа № 380/17776/22, від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, 03 серпня 2023 року справа № 280/6779/22.

Таким чином, позивачем не пропущено строк звернення до суду із даними позовними вимогами.

Щодо клопотання відповідача про роз`єднання позовних вимог (а.с.96-198), то суд зазначає, що дані позовні вимоги заявлені одним позивачем та спрямовані до одного відповідача фактично по одному питання, а саме не виплати грошового забезпечення у повному обсязі при звільненні та не виплата добових за час перебування у відрядженні, тому роз`єднання позовних вимог призведе до затягування у розгляді справи та не буде сприяти виконанню завдань адміністративного судочинства.

Принагідно суд зазначає, що на виконання вимог ухвали суду, відповідачем було опрацьовано значний обсяг інформації, починаючи із 09.11.2015 та до моменту звільнення позивача зі служби, враховуючи основні та додаткові складові його грошового забезпечення, а також інформацію щодо відряджень позивача, тому з огляду на вказані обставини суд приймає до уваги усі докази та пояснення надані відповідачем.

Щодо ненарахування та невиплати позивачу у день звільнення зі служби грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 45 Конституції України передбачено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Закон України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР ) встановлює державні гарантії права на відпустки працівників, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно зі ст.4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням; 3) творча відпустка ; 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях; 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка у зв`язку з усиновленням дитини; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи; 5) відпустки без збереження заробітної плати. Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Відповідно до статті 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч.1 ст.24 Закону №504/96-ВР).

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Згідно із пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-ХІІ) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Закон України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02 липня 2015 року (далі - Закон №580-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до ст.92 Закону №580-VIII, поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Частинами 1 - 4 статті 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються.

Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.

За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів.

Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Відповідно до частин 9 -11 статті 93 Закону №580-VIII поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення.

При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.

За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції.

За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції (далі - здобувачі), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО), визначає Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 р. за № 669/28799 (далі - Порядок №260, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно п.3 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до абзаців 1, 7, 8 пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 передбачено, що поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку зі збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, що вони одержували на день вибуття у відпустку, з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за поточний місяць.

За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення

З аналізу викладених норм слідує, що у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки, що не були використані в попередніх роках та має право на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

З огляду на відсутність правового врегулювання нормами Закону №№580-VIII та Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки особам, які звільняються з поліції за минулі роки, то при вирішенні даного спору необхідно застосовувати відповідні норми КЗпП України і Закону України №504/96-ВР, які регулюють спірні правовідносини.

В контексті наведеного, аналізуючи вказані норми законодавства, суд дійшов висновку, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Як вже зазначалося, види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, передбачені положеннями Закону №580-VIII. При цьому, законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Разом з тим, не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав у попередньому календарному році. Водночас, надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Таким чином, суд вважає, що у наступному календарному році, у тому числі й за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку. Відпустки за попередні роки які невикористані поліцейським в році звільнення не можуть бути залишені без розрахунку (виплати грошової компенсації), адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Отже, у випадку звільнення особи з органів Національної поліції України їй виплачується компенсація за всі невикористані ним дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 по справі №160/10875/19 відступив від правового висновку, сформованих Верховним Судом в постановах у справах №818/1276/17, №820/5122/17 та підтримав позицію, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки, за всі роки служби.

Аналогічна позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 30 листопада 2022 року по справі №640/85/20 (адміністративне провадження № К/9901/33656/20).

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, відповідач у листі від 12.09.2023 зазначав, що залишок невикористаної відпустки відповідно до статті 16-2 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР "Про відпустки" невикористана за 2016, 2017, 2018, 2019 та 2021 роки. (за 2020 рік додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати учаснику бойових дій позивачем використана (наказ ГУНП в Кіровоградській області від 26.10.2020 №340 о/с (а.с.31)). Додатково зазначив, що позивач за час проходження служби в ГУНП в Кіровоградській області щорічну основну оплачувану та додаткову оплачувану відпустку за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 використав в повному обсязі (накази ГУНП в Кіровоградській області від 24.05.2016 № 122 о/с, від 02.06.2017 № 127 о/с, від 13.06.2017 № 142 о/с, від 23.06.2017 № 163 о/с, від 01.03.2018 № 85 о/с, від 01.10.2019 № 366 о/с, від 15.07.2020 № 233 о/с, від 24.03.2021 № 118 о/с, від 23.06.2022 №266 о/с).

Тобто відповідно до статті 16-2 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР "Про відпустки" позивачем невикористана додаткова відпустка за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2021 та 2022 роки, а тому суд доходить висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу таку грошову компенсацію, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

Стосовно позиції позивача щодо необхідності здійснити йому перерахунок грошової компенсації за невикористані 14 днів щорічної відпустки за 2022 рік з визначенням грошового забезпечення саме відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995 року № 100, у редакції чинній на час звільнення позивача з Національної поліції, та з урахуванням індексації, виплативши, після проведення перерахунку, недоплачений розмір, то суд зазначає, що позивачу відповідно до наказу ГУНП в Кіровоградській області від 23.06.2023 № 266 о/с виплачено грошову компенсацію за 14 днів невикористаної щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2022 рік з урахуванням вимог спеціального законодавства, як працівника поліції, зокрема вимог Порядку №260, про що також описано вище.

Крім того, п.12 розділу ІІ Порядку №260 керівники органів поліції мають право преміювати поліцейських відповідно до особливостей проходження служби та особистого внеску поліцейського в загальні результати служби з урахуванням специфіки і особливостей виконання покладених на нього завдань та в межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції України.

У місяці виконання дисциплінарного стягнення поліцейського премія може не встановлюватися.

Розміри премії встановлюються за рішенням керівників органів поліції відповідно до затверджених ними положень про преміювання та наявного фонду грошового забезпечення.

Так, позивача звільнено зі служби у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення, тому премія, як зазначав відповідач, у місяці звільнення ОСОБА_1 не виплачувалася згідно п.2.2. розділу 6 Положення про преміювання поліцейських ГУ НП в Кіровоградській області (а.с.100-101).

Суд зазначає, що відповідно до пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 визначається місячне грошове забезпечення, з якого обчислюються одноденний розмір грошового забезпечення для цілей виплати компенсації за невикористані дні відпустки: виходячи з нормативно встановлених станом на день звільнення розмірів посадового окладу, окладу за спеціальне звання, надбавки за стаж служби та індивідуально встановлених керівником надбавок за специфічні умови проходження служби і премій.

Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №200/4463/19-а.

Позивач не вправі вибирати самостійно норми законодавства, які вигідніші йому для нарахування компенсації за невикористану щорічну чергову оплачувану відпустку, тому відповідачем нараховано та виплачено позивачу грошову компенсацію за 14 днів невикористаної щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2022 рік у повному обсязі, тому у задоволенні вказаної вимоги необхідно відмовити.

Щодо вимоги про нарахування та виплату доплати до грошового забезпечення відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (із змінами) установлено з 12 березня на усій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 09 грудня 2020 року № 1236 (в останній редакції) було установлено з 19 грудня 2020 року до 30 червня 2023 року на території України карантин.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 342 "Про визначення переліку посад працівників, службових і посадових осіб, щодо яких не застосовується обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 р. та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (далі - Постанова № 342) установлено, що обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 р. та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, не застосовується для таких категорій посад, зокрема: поліцейські, які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС), здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об`єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.

Згідно з пунктом 2 Постанови №342 визначення переліку посад (професій) працівників, службових і посадових осіб, військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, поліцейських, зазначених у пункті 1 цієї постанови, з урахуванням специфіки їх участі у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС), здійснюється відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику, органом державної влади, іншим державним органом.

Персональний перелік працівників, службових і посадових осіб, військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, поліцейських, зазначених у пункті 1 цієї постанови, визначається керівником (керівником державної служби) відповідної установи, організації, органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування (пункт 3 Постанови № 342).

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни" від 29 квітня 2020 року №375 (далі - Постанова №375) на період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративним, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.

Згідно з підпунктами 2, 4, 5 Постанови № 375 встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).

Перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику.

Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.

Доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.

Відтак, виходячи зі змісту пункту 1 Постанови № 375, додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) встановлюється пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.

Така доплата має здійснюватися на підставі рішення (наказу) керівника відповідного підприємства, установи, організації, який видається з урахуванням фактичного часу, відпрацьованого особою у надзвичайних умовах, які дають право на отримання відповідної доплати.

Лише самого факту перебування на посаді, яка передбачає забезпечення життєдіяльності населення та внаслідок виконання обов`язків може обумовлювати безпосередній контакт з населенням, не достатньо для отримання такої доплати.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 червня 2020 року № 485 "Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я" затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я (далі по тексту - Порядок № 485).

Пунктом 2 Порядку № 485 передбачено, що головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та Національна поліція (далі - органи системи МВС).

Абзацами 1 та 2 пункту 4 Порядку № 485 визначено, що кошти, отримані органами системи МВС відповідно до пункту 3 цього Порядку, використовуються виключно для: доплати до грошового забезпечення, в тому числі поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Згідно з пунктом 6 розділу І Порядку № 260 підставою для виплати грошового забезпечення є наказ керівника (начальника) органу, закладу, установи Національної поліції про призначення на посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, наказ ректора ЗВО про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу поліції та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат.

На виконання пункту 4 Постанови №375 МВС видано наказ від 03 червня 2020 року №431 "Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину", яким визначено керівникам, зокрема, Національній поліції України забезпечити встановлення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, додаткової доплати у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (пункт 1); виплату додаткової доплати здійснювати поліцейським, які перебувають відповідно на штатних посадах в органах (підрозділах) Національної поліції України (пункт 2); нарахування додаткової доплати здійснювати у відсотковому співвідношенні до заробітної плати (грошового забезпечення) з розрахунку всіх складових, у тому числі премії, за винятком виплат, що носять одноразовий та компенсаційний характер (пункт 3); персональний перелік осіб, яким установлюється додаткова доплата, визначається керівником відповідного органу, закладу, зазначених у пункті 1 цього наказу (пункт 4).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що підставою для отримання доплати за Постановою № 375 є сукупність таких умов: 1) особа є поліцейським; 2) забезпечує життєдіяльність населення, зокрема шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, вказана доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов`язків забезпечують життєдіяльність населення, у зв`язку з чим мають з населенням безпосередній контакт. При цьому, доплати здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів. Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.

Забезпечення життєдіяльності населення - комплекс організаційних, економічних, соціальних та інших заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов життя, здоров`я, працездатності людей, які здійснюються з метою планування і підготовки до нормованого (у разі необхідності) забезпечення населення продовольчими та непродовольчими товарами, медичним обслуговуванням, послугами зв`язку, транспорту, комунальними та побутовими послугами в особливий період.

У загальному розумінні під громадським порядком розуміють урегульовану правовими та іншими соціальними нормами певну частину суспільних відносин, які складають режим життєдіяльності у відповідних сферах, забезпечують недоторканність життя, здоров`я та гідності громадян, власності та умов, що склалися для нормальної діяльності установ, підприємств, організацій, посадових осіб і громадян.

Громадський порядок у вузькому розумінні визначається як морально-правовий стан суспільства, при якому компетентні органи виконавчої влади шляхом поліцейського нагляду забезпечують безпеку і правомірну поведінку громадян в громадських місцях, вільне використання ними своїх прав і свобод, а також упорядження громадських місць, яке сприяє трудовій діяльності та відпочинку громадян.

Так, судом встановлено, що відповідно до наказів та додатків до них позивачу за період березень - листопад 2020, січень-лютий 2021 рік була нарахована та виплачена доплата до грошового забезпечення відповідно до постанови КМУ від 29.04.2020 року №375 (а.с.100-107).

Принагідно суд зазначає, що у 2020 році - КПКВ 1007060 "Здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2, та її наслідками".

У 2021 році - КПКВ 1007070 "Здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками".

Фінансування проводилося в 2020 році та для виплат за січень та частину лютого 2021 року, кошти використані в повному обсязі.

В подальшому кошти на виплату додаткової доплати, за службу в умовах визначених ПКМУ № 375 не виділялися.

Отже, спростовано доводи позивача за період за січень 2021 року, лютий 2021 року, що йому не було виплачено доплату до грошового забезпечення відповідно до постанови КМУ від 29.04.2020 року №375.

Що стосується періодів жовтень та грудень 2020 року, січень - травень включно 2022 року, суд зазначає наступне.

За вказані періоди позивач проходив службу на посаді поліцейського взводу № 2 роти патрульної служби поліції особливого призначення "Святослав" Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області.

Абзацом 2 пункту 4 постанови КМУ № 375 від 29.04.2020 встановлено, що персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.

Крім того, виходячи зі змісту п.1 постанови КМУ №375 від 29.04.2020, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.

Отже, така доплата має здійснюватися на підставі рішення (наказу) керівника відповідного підприємства, установи, організації, який видається з урахуванням фактичного часу, відпрацьованого особою у надзвичайних умовах, які дають право на отримання відповідної доплати.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутнє рішення (наказ) відповідача, яким встановлюється доплата позивачу відповідно до постанови КМУ №375.

Суд звертає увагу, що вирішальним для визначення права позивача на отримання відповідної доплати є те, чи залучався позивач протягом спірного періоду до виконання таких обов`язків, що дають право на отримання доплати. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що позивачем такі обов`язки виконувалися та що ним оскаржувались рішення керівника щодо не включення позивача до переліку осіб, яким здійснюється доплата.

Таким чином, відсутність доказів того, що позивач на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України, зокрема, з жовтня по грудень 2020 року, з січня по травень включно 2022 року щомісячно забезпечував життєдіяльність населення та внаслідок виконання службових обов`язків мав безпосередній контакт з населенням, та був включений наказами до персонального переліку військовослужбовців, які внаслідок виконання своїх обов`язків мали безпосередній контакт з населенням.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для нарахування позивачу додаткової доплати до грошового забезпечення за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020 за період з жовтня по грудень 2020 року, з січня 2021 по травень включно 2022 року.

Отже, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу доплати до грошового забезпечення відповідно до положень постанови Кабінета Міністрів України від 29.04.2020 №375 та зобов`язання відповідача здійснити нарахування такої виплати не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних, в яких позивач просить зобов`язати Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошової винагороди за лютий та березень 2022 року згідно постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" збільшеної до 100 000 грн у розрахунку на місяць, та виплатити недоплачений розмір допомоги, з урахуванням раніше виплачених сум, то суд зазначає наступне.

Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі Постанова №168, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті.

Пунктом 21 Постанови №168 установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень додаткової винагороди: - наказ командира (начальника); - безпосередня участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Так, наказом ГУНП в Кіровоградській області від 25.03.2022 №149 о/с "Про встановлення додаткової винагороди поліцейським апарату Головного управління, територіальних (відокремлених) та окремих підрозділів ГУНП в Кіровоградській області» встановлена додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн за період з 24.02.2022 по 25.03.2022, зокрема й позивачу (а.с.108, 109).

Наказом ГУНП в Кіровоградській області від 12.04.2022 № 165 о/с "Про встановлення збільшеної додаткової винагороди поліцейським апарату Головного управління, територіальних (відокремлених) та окремих підрозділів ГУНП в Кіровоградській області» встановлено збільшену додаткову винагороду за період з 24.02.2022 по 25.03.2022, зокрема й позивачу в розмірі 70 000 грн (а.с.110, 111).

Тобто загальна сума отриманих позивачем коштів за період з 24.02.2022 по 25.03.2022 склала 100 тисяч. (а.с.104, 108-109).

Наказом ГУНП в Кіровоградській області від 25.04.2022 № 193 о/с "Про встановлення додаткової винагороди поліцейським апарату Головного управління, територіальних (відокремлених) та окремих підрозділів ГУНП в Кіровоградській області» встановлена додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн за період з 26.03.2022 по 24.04.2022, зокрема й позивачу. (а.с.112, 113)

Наказом ГУНП в Кіровоградській області від 09.05.2022 № 207 о/с "Про встановлення збільшеної додаткової винагороди поліцейським апарату Головного управління, територіальних (відокремлених) та окремих підрозділів ГУНП в Кіровоградській області» встановлено збільшену додаткову винагороду за період з 26.03.2022 по 24.04.2022, зокрема й позивачу у сумі 69999,90 грн. (а.с.114, 115)

Крім того, згідно архівної відомості позивачу у червні нараховано та виплачено збільшену додаткову винагороду за квітень у сумі 53666,59 грн. (а.с.104).

Стосовно доводів позивача про необхідність нарахування йому за весь місяць лютий 2022, то суд зазначає, що війна розпочалась 24 лютого 2022 року, тому правомірно нараховано з 24.02.2022, а не за весь лютий 2022 року.

Стосовно позовної вимоги, в якій позивач просить зобов`язати Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області здійснити нарахування та виплату йому добові за час перебування у відрядженні згідно Інструкції про службові відрядження поліцейських у межах України затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 672 від 02.08.2017 року в розмірах установлених Кабінетом Міністрів України за наступні періоди: з 09.11.2015 по 09.12.2015, з 16.01.2016 по 04.03.2016, з 10.04.2016 по 17.05.2016, з 16.07.2016 по 15.09.2016, з 26.11.2016 по 27.01.2017, з 27.03.2017 по 29.05.2017, з 29.07.2017 по 29.09.2017, з 22.11.2017 по 29.11.2017, з 01.08.2018 по 30.09.2018, з 07.08.2019 по 07.10.2019, з 18.05.2020 по 18.07.2020, з 03.12.2020 по 04.03.2021, з 14.07.2021 по 14.09.2021, з 14.01.2022 по 17.05.2022, то суд зазначає наступне.

Порядок здійснення відряджень, визначений Інструкцією про службові відрядження поліцейських у межах України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.08.2017 року №672, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.08.2017 №1042/30910 (далі - Інструкція).

Відповідно до п.12 Розділу III Інструкції, виплата добових поліцейським не здійснюється за дні, коли вони забезпечуються харчуванням за рахунок держави (у передбачених законодавством випадках).

Відповідно до наданих документів, позивач був забезпечений продовольчими пайками, а також видатками на відрядження (а.с. 117-189).

В той же час надати всі підтверджуючі документи відповідач не має змоги в зв`язку із закінчення строків їх зберігання.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Тобто позивач також зобов`язаний підтверджувати обставини звернення до суду, зокрема надати докази не виплати йому добових (звернення з цього питання до відповідача, його відмову, не забезпечення харчуванням за певну добу тощо).

Позивач вказаних документів не надав.

Поліцейський, який виїжджає у службове відрядження, зобов`язаний у підрозділі документального забезпечення органу (підрозділу) поліції отримати посвідчення про відрядження, заповнити всі його реквізити, після чого у разі необхідності подати талон посвідчення про відрядження до бухгалтерської служби органу (підрозділу) поліції для отримання авансу.

Пунктом 16 Розділу ІІІ Інструкції №672 встановлено, що після повернення зі службового відрядження протягом п`яти робочих днів поліцейський зобов`язаний подати до бухгалтерської служби картку АІС "Відрядження" у паперовому вигляді, посвідчення про відрядження та звіт про використання коштів.

Відповідно до пункту 18 розділу ІІІ Інструкції № 672, якщо до бухгалтерської служби звіт про використання коштів подано заповненим неповністю, з помилками та/або без підтвердних документів, його разом зі всіма документами повертають поліцейському без виконання.

Поліцейський у строк до трьох робочих днів з часу повернення звіту про використання коштів повинен подати до бухгалтерської служби виправлений звіт про використання коштів та підтвердні документи.

Отже, Інструкцією № 672 встановлено обов`язок подати документи про перебування у відрядженні саме у строк п`яти робочих днів після повернення зі службового відрядження.

Слід звернути увагу, що згідно з пунктом 9 Інструкції №672 витрати на службове відрядження відшкодовуються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98 та Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 31.03.1998 за №218/2658 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.03.2011 №362) (із змінами).

Відповідно до п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) установлено, що державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів відшкодовуються: витрати: на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті); на оплату вартості проживання у готелях (мотелях), інших житлових приміщеннях; на побутові послуги, що включені до рахунків на оплату вартості проживання у місцях проживання (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), але не більш як 10 відсотків сум добових витрат для держави, до якої відряджається працівник, визначених у додатку 1 до цієї постанови, за всі дні проживання; на бронювання місць у готелях (мотелях) у розмірах не більш як 50 відсотків вартості місця за добу; на користування постільними речами в поїздах; на оформлення закордонних паспортів; на оформлення дозволів на в`їзд (віз); на оплату вартості страхового поліса життя або здоров`я відрядженого працівника або його цивільної відповідальності (у разі використання транспортного засобу) за наявності оригіналу такого поліса з відміткою про сплату страхового платежу, якщо згідно із законами держави, до якої відряджається працівник, або держав, територією яких здійснюється транзитний рух до зазначеної держави, необхідно здійснити таке страхування; на обов`язкове страхування та інші документально оформлені витрати, пов`язані з правилами в`їзду та перебування у місці відрядження; на оплату службових телефонних розмов.

Відповідно до п. 11 розділу 2 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом МФУ від 13.03.1998 №59 (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) відряджений працівник перед від`їздом у відрядження забезпечується авансом у межах суми, визначеної на оплату проїзду, найм житлового приміщення і добові витрати. Після повернення з відрядження працівник зобов`язаний до закінчення п`ятого банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, виданих на відрядження. Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, виданих на відрядження) підлягає поверненню працівником на відповідний рахунок підприємства, що їх надало, у встановленому законодавством порядку, а у разі отримання авансу готівкою сума надміру витрачених коштів підлягає поверненню працівником до каси відповідного державного органу, військового формування, відповідної установи чи організації, на які законодавством покладено завдання і повноваження з розвідувальної, контррозвідувальної та оперативно-розшукової діяльності.

У разі якщо під час службових відряджень відряджений працівник отримав готівку із застосуванням платіжних карток, він подає звіт про використання виданих на відрядження коштів і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження (банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи).

У разі якщо під час службових відряджень відряджений працівник застосував платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі і строк подання звіту про використання виданих на відрядження коштів не перевищив 10 банківських днів, за наявності поважних причин керівник може продовжити такий строк до 20 банківських днів (до з`ясування питання в разі виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами).

Разом із звітом подаються документи в оригіналі, що засвідчують вартість понесених у зв`язку з відрядженням витрат.

Якщо працівник отримав аванс на відрядження і не виїхав, то він повинен протягом трьох банківських днів з дня прийняття рішення про відміну поїздки повернути зазначені кошти у встановленому законодавством порядку на відповідний рахунок підприємства (або до каси підприємства у разі отримання авансу готівкою).

Якщо для остаточного розрахунку за відрядження необхідно виплатити додаткові кошти, виплата (перерахування) зазначених коштів має здійснюватися до закінчення третього банківського дня після затвердження керівником звіту про використання коштів, виданих на відрядження.

Крім того, згідно п.3 Порядку складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28.09.2015 № 841 (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт подається до закінчення п`ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження.

З огляду на викладене, після кожного свого повернення зі службового відрядження позивач зобов`язаний був протягом п`яти робочих днів подати до бухгалтерської служби картку АІС "Відрядження" у паперовому вигляді, посвідчення про відрядження та звіт про використання коштів.

Тобто у разі не виплати позивачу певних коштів, він мав негайно дізнатись, та звернутись до відповідача щодо відповідного нарахування - узгодження сум.

Позивач доказів звернення до відповідача за періоди з 09.11.2015 по 09.12.2015, з 16.01.2016 по 04.03.2016, з 10.04.2016 по 17.05.2016, з 16.07.2016 по 15.09.2016, з 26.11.2016 по 27.01.2017, з 27.03.2017 по 29.05.2017, з 29.07.2017 по 29.09.2017, з 22.11.2017 по 29.11.2017, з 01.08.2018 по 30.09.2018, з 07.08.2019 по 07.10.2019, з 18.05.2020 по 18.07.2020, з 03.12.2020 по 04.03.2021, з 14.07.2021 по 14.09.2021, з 14.01.2022 по 17.05.2022, натомість відповідач надав усі наявні у нього докази на підтвердження забезпечення продовольчими пайками, а також видатками на відрядження (а.с.117-193), тому у задоволенні позовної заяви у цій частині необхідно відмовити.

Стосовно позовної вимоги, в якій позивач просить визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, викладену у формі листа від 12.09.2023 року № П-62/05/28-23, про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 10.08.2023 року, то суд зазначає наступне, що фактично зазначений лист об`єднав у собі відмову в задоволенні вимог позивача, які він в подальшому виклав у формі позовних вимог.

У задоволенні позовних вимог, окрім зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2021 та 2022 роки, відмовлено.

Таким чином, за сукупністю наведених обставин та враховуючи наявність письмових доказів, що підтверджують наведені позивачем доводи у позовній заяві та виходячи з системного аналізу вищезазначених норм чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3 ст.139 КАС України).

Згідно ч.1 ст.132 КАКС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України).

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду із цим позовом позивачем сплачено судовий збір у сумі 1073,60 грн. (а.с.68).

З огляду на часткове задоволення позову, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача судового збору, сплаченого за подання позовної заяви у розмірі 1073,60 грн.

Згідно з ч.ч.7, 9 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16, від 11 червня 2019 року у справі №826/841/17.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У пункті 269 вказаного рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Відповідач вважає надмірними та необґрунтованими заявлені у даній справі витрати позивача.

Як вбачається із наявних у справі доказів на підтвердження витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, надано копію договору про надання правничої (правової) допомоги №2509/1 від 25.09.2023 (а.с.50-51), в якому визначено розмір гонорару адвоката становить 8000 грн. (п.3.3. договору), квитанцію на підтвердження оплати 8000 грн. (а.с.52), копію ордеру (а.с.54) та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльність (а.с.55). Проте не надано детальний розрахунок наданих послуг.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд, враховуючи предмет спору та виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України, з дотриманням принципів розумності, обґрунтованості, дійсності та співмірності, запереченням відповідача щодо розміру витрат, а також часткове задоволення позову, вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 3000 грн.

Керуючись ст.ст.139, 245, 246, 255, 292-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (25006, м.Кропивницький, вул.В. Чміленка, 41, ЄДРПОУ 40108709) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у день звільнення зі служби в поліції грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2021 та 2022 роки служби в поліції, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2021 та 2022 роки служби в поліції, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.

У задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені ним судові витрати: по сплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн., на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (ЄДРПОУ 40108709).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА