Рішення № 118761975, 01.05.2024, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2024 року Справа № 280/1731/24 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

22 лютого 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Міністерства соціальної політики України (далі відповідач, Мінсоцполітики), в якому позивач просить суд:

зобов`язати відповідача донарахувати та здійснити виплатити на користь позивача вихідної допомоги при звільненні 44 дні * 87476,84 - (виплачена сума 22600,00 грн.) = 64876,84 грн., компенсації за невикористану відпустку 98 днів * 2052,32 грн. = 201127,36 грн. - (виплачена сума 36427,58 грн.)= 164699,78 грн., компенсація додаткової відпустки на дітей за 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік в кількості 10 днів * 3 = 30 днів * 2052,32 грн = 61569,60 грн., а всього: 291146,22 грн.;

стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки в розрахунку, який на момент звернення до суду складає 105369,83 грн.

11.03.2024 судом відкрито спрощене позовне провадження у справі, розгляд справи призначено без виклику представників сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період з 05.07.2018 по 23.11.2023 він перебував у трудових відносинах з Мінсоцполітики, а 23.11.2023 був звільнений у зв`язку із скороченням посади державної служби. Позивач зазначає, що згідно з повідомленням про нараховані та виплачені суми при звільненні у зв`язку із звільненням йому нараховано до виплати: 513,64 грн. посадовий оклад 1 день, 22600,00 грн. вихідна допомога при звільненні 22 дні, 36427,58 грн. компенсація за невикористану відпустку 98 днів, 13,64 грн. надбавка за ранг 1 день, 138,68 грн вислуга років 1 день, 1386,36 грн. надбавка за виконання особливо важливої роботи ФПР 1 день. Позивач вказує на те, що він не погоджується з таким розрахунком, оскільки він у період з 08.02.2021 уклав контракт на проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 та рішенням Запорізького окружного адміністративного суду по справі №280/3722/21 від 05.08.2021 встановлена середньоденна заробітна плата в розмірі 1988,11 грн., яку позивач отримував до внесення змін до законодавства. Позивач вважає, що нараховуючи йому суми в повідомленні про нараховані та виплачені суми при звільненні є невірними та вихідна допомога при звільненні нарахована невірно та лише за один місяць не як в наказі про звільнення, а також невраховані додаткові відпустка на дітей згідно КзПП України. З урахуванням викладеного у позовній заяві та додаткових поясненнях позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено про те, що розрахунок з позивачем проведено відповідно до чинного законодавства України, у зв`язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Так, відповідач зазначає, що ОСОБА_1 відповідно до наказу Мінсоцполітики від 10.03.2022 №94 к був увільнений від виконання обов`язків у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації та відповідно до наказу від 19.07.2022 №356к йому скасовано збереження середньої заробітної плати з 19.07.2022. Вказує, що відповідно до абзацу сьомого пункту 2 Порядку час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. Отже в розрахунковому періоді відсутній заробіток для розрахунку, в зв`язку з чим відповідно до абзацу восьмого пункту 2 Порядку, якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього п`ятого пункту 4 Порядку, тобто розрахунок проводиться з установленого посадового окладу який множиться на кількість місяців розрахункового періоду. Відповідач вказує на те, що посадовий оклад ОСОБА_1 на дату звільнення 23.11.2023 становив 11300,00 гривень, а тому розрахунки проводились саме з зазначеного посадового окладу. Також, відповідач вказував на те, що затримки розрахунку при звільненні не було, оскільки платіжне доручення щодо нарахованих сум передано до органу Казначейства 23.11.2023. Крім того, відповідач вказав на те, що позивачу правомірно не було виплачена компенсація додаткової відпустки на дітей за 2019 2021 роки, оскільки у період 2019-2020 роках позивач не мав права на отримання щорічної додаткової оплачуваної відпустки, оскільки зазначена норма не передбачала надання її чоловікам. Більш того, відповідач зазначає, що у нього в розпорядженні була інформація щодо наявності у позивача лише однієї дитини. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази у їх сукупності та взаємозв`язку, встановив наступне.

Судом встановлено, що у період з 05.07.2018 по 23.11.2023 ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Мінсоцполітики.

Наказом Мінсоцполітики від 23.11.2023 №914к «Про звільнення ОСОБА_1 » вирішено звільнити ОСОБА_1 з посади державного експерта експертної групи з питань підтримки вразливих верств населення Директорату розвитку соціальних послуг та захисту прав дітей 23 листопада 2023 року у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури апарату Мінсоцполітики (пункт 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу»).

У вищезазначеному наказі зазначено про наявність підстав для виплати ОСОБА_1 : вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат (частина четверта статті 87 Закону України «Про державну службу»); грошової компенсації за невикористані 83 календарних дні щорічної основної відпустки та 15 календарних днів щорічної додаткової відпустки за стаж державної служби.

Відповідно до повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні, ОСОБА_1 нараховано: посадовий оклад 513,54 грн. (1 день); вихідна допомога 22600,00 грн. (22 дні); надбавка за ранг 13,64 грн. (1 день); вислуга років 138,68 грн. (1 день); надбавка за виконання особливо важливої роботи ФПР 1386,36 грн. (1 день); компенсація за невикористану відпустку 36427,58 грн. (98 днів).

Позивач, не погодившись з проведеним при звільненні розрахунком, звернувся з даним позовом до суду.

Суд зазначає, що Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (тут і далі в редакції чинній на момент звільнення позивача).

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.

Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. З розрахункового періоду також виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану.

Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзацівтретього - п`ятогопункту 4 цього Порядку.

З матеріалів справи судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що відповідно до наказу Мінсоцполітики від 10.03.2022 №94к позивач був увільнений від виконання обов`язків у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації та відповідно до наказу від 19.07.2022 №356к йому скасовано збереження середньої заробітної плати з 19.07.2022.

З 24.08.2023 ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків відповідно до наказу Мінсоцполітики від 04.09.2023 №717к. Водночас наказом Мінсоцполітики від 04.09.2023 №718к ОСОБА_1 надано відпустку без збереження заробітної плати тривалістю 83 календарних дні з 24.08.2023 по 14.11.2023.

Також встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до електронних листків непрацездатності перебував на лікарняному з 15.11.2023 по 22.11.2023 включно, до виконання своїх обов`язків приступив 23.11.2023, та 23.11.2023 був звільнений відповідно до наказу Міністерства соціальної політики від 23.11.2023 № 914 к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Порядку №100, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці та для нарахування матеріальної (грошової) допомоги, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору.

Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.

Як встановлено з матеріалів справи позивач не отримував заробітну плату протягом останніх 12 місяців у Мінсоцполітики, а тому відповідач під час розрахунку належних позивачу до виплати сум у зв`язку із звільненням правомірно виходив із посадового (місячного) окладу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВЕРХОВНОГО СУДУ від 23.06.2022 по справі №540/825/21, яка враховується судом під час ухвалення рішення по даній справі.

Посилання позивача на рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі №280/3722/21 суд відхиляє, оскільки зазначене рішення стосується інших фактичних обставин, а саме обрахунку заробітної плати у період коли позивач продовжував працювати та йому нараховувалась заробітна плата, а відповідно був наявний розрахунковий період для обрахунку заробітної плати за іншими правилами.

А відтак розмір заробітної плати визначений у рішенні Запорізького окружного адміністративного суду по справі №280/3722/21 не може бути взятий до уваги під час визначення сум належних до виплати при звільненні.

Посилання позивача на те, що виплата вихідної допомоги виплачена за меншу кількість днів, суд відхиляє, оскільки у наказі про звільнення позивача було наказано виплатити позивачу вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат, а не за якусь певну кількість днів.

Як було зазначено розмір посадового окладу, який має застосовуватись при визначенні сум, що підлягають виплаті становить 11300,00 грн., а тому розмір двох середньомісячних заробітних плат відповідно складає 22600,00 грн., що і було виплачено позивачу.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем правильно проведено розрахунок сум належних до виплати позивачу у зв`язку із його звільненням, а тому позовні вимоги у зазначеній частині задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог в частині невиплати позивачу при звільненні компенсації за невикористану додаткову відпустку на дітей, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про відпустки» (в редакції до 09.05.2021), жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

Водночас, з 09.05.2021, частину 1 статті 19 Закону України «Про відпустки», викладено у наступній редакції, одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73Кодексу законів про працю України).

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

А відповідно з 09.05.2021 у позивача виникло право на отримання щорічно додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 10 календарних днів, за умови не надання такої відпустки матері дітей.

В свою чергу, позовні вимоги за 2019 та 2020 роки щодо надання додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 10 календарних днів саме позивачу як батьку дітей є безпідставними, оскільки як зазначено вище до 09.05.2021 на таку відпустку мали право лише жінки, а чоловіки лише за умови наявності дітей з інвалідністю, що у даному випадку не має місце, оскільки позивач про такі обставини не зазначає.

Щодо виплати компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів за 2021 рік, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до положень статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

По-перше, суд зазначає, що дійсно у позивача за 2021 рік виникло право на отримання додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 10 календарних днів, відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки», за умови, що така відпустка не надавалась матері дітей.

Разом з тим, суд зазначає, що відпустка передбачена статтею 19 Закону України «Про відпустки» є додатковим видом відпустки, який надається робітнику за певних умов, у даному випадку за наявності двох або більше дітей віком до 15 років.

Отже, цілком логічним є те, що для отримання відповідної відпустки роботодавець має бути обізнаний та мати відповідне документальне підтвердження про наявність у його працівника двох або більше дітей віком до 15 років, що в свою чергу матиме як наслідок обов`язок роботодавця надати працівнику відповідну відпустку або компенсацію такої відпустки у разі якщо її не було використано.

В даному випадку, судом встановлено та не спростовано позивачем, що він до відповідача, як до звільнення так і після, з приводу надання додаткової відпуски або її компенсації не звертався, а також не повідомляв відповідача про наявність у нього двох або більше дітей віком до 15 років.

За таких обставин, відповідачем не було вчинено дій щодо протиправної відмови позивачу у виплаті компенсації за невикористану додаткову відпустку у зв`язку з наявністю двох або більше дітей віком до 15 років, оскільки позивач не лише не звертався до відповідача з зазначеного питання, але і не повідомляв відповідача про наявність таких обставин.

Отже, на дату звільнення позивача у відповідача не було підстав для вирішення питання про виплату позивачу компенсації за невикористану додаткову відпустку, що передбачена статтею 19 Закону України «Про відпустки».

Разом з тим, позивач не позбавлений права після звільнення звернутися до відповідача з відповідною заявою та документами з питання донарахування та виплати йому компенсації за невикористану додаткову відпустку за 2021 рік.

Водночас, підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відсутні, оскільки з матеріалів справи встановлено, що відповідачем своєчасно та у повному обсязі вжито заходів спрямованих на нарахування та виплату позивачу заробітної плати у зв`язку із його звільненням.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 78, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Міністерства соціальної політики України (01601, м.Київ, вул.Еспланадна, 8/10, код ЄДРПОУ 37567866) про зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Новікова