Рішення № 118761487, 01.05.2024, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2024 року м. Житомир

справа № 240/31061/23

категорія 112010201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул.Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області у призначенні пенсії за віком відповідно до ч.2 ст.26 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити з 23.04.2023 пенсію за віком відповідно до ч.2 ст.26 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням стажу, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 13.10.1986.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернулася до територіального управління Пенсійного фонду України із відповідною заявою про призначення пенсії за віком на умовах, визначених Законом України "Про загальнобов"язкове державне пенсійне страхування". Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області прийняло рішення від 25.07.2023, яким відмовило у призначенні пенсії у зв"язку з відсутністю необхідного страхового стажу, внаслідок відмови зарахувати період роботи згідно з трудовою книжкою з 12.12.1988 по 28.08.2002.

Позивач зазначає, що вказаний період роботи підтверджуються належними та допустимими доказами, а саме записами у трудовій книжці та архівними довідками.

Вважаючи, що має право на зарахування вказаного страхового стажу, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу та відповідачу за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана відповідачами.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у строк, встановлений ч.1ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження у справі надіслав до суду відзив на позовну заяву (за вх.№84613/23).

Зазначає, що позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" з тих підстав, що згідно з наданими документами її страховий стаж становить 18 років 10 місяців 16 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. Позивачу до страхового стажу не зараховано період роботи з 12.12.1988 по 25.02.2002, відповідно до записів у трудовій книжці.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб враховано всі періоди трудової діяльності, зокрема з 01.01.1999 по 31.07.2001, з 01.09.2001 до 22.03.2002 та з 23.03.2002.

07 грудня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області надіслало до суду відзив на позовну заяву (за вх.№82693/23), у якому вказує, що позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії, у зв"язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років.

Щодо наданих позивачем архівних довідок №147 та №172, то за період з 12.12.1988 по 28.08.2002 не підтверджено інформацію на підставі чого внесено запис, а саме запис, номер наказу на прийняття.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.

Згідно з ч.5ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Судом встановлено, що згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 07.05.2014, ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 .

27 квітня 2023 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області (за місцем проживання) із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №064350005813 від 04.05.2023 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності страхового стажу. Вказано, що період роботи з 12.12.1988 по 25.02.2002 не зараховано до трудового стажу з відстав відсутності дати в наказі при прийнятті на роботу.

В подальшому, позивач 17.07.2023 повторно звернулася із заявою про призначення пенсії за віком, надавши додаткові архівні довідки.

З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області та 25 липня 2023 року прийнято рішення №064350005813 про відмову у призначенні пенсії.

В зазначеному рішенні вказано, що стаж ОСОБА_1 становить 19 років 01 місяць 16 днів.

Вказано, що до страхового стажу не зараховані періоди роботиз 12.12.1988 по 28.08.2002 відповідно до записів у трудовій книжці, оскільки у графі 4 розділу «на підставі чого внесено запис (документ, його дата і номер)» відсутній номер в наказі на прийняття.

Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідачів у призначенні пенсії за віком, звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV,Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058(далі - Закон України №1058) визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Законом, який відповідно доКонституції Українигарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій єЗакон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон України №1788-XII).

Відповідно достатті 26 Закону України №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України та статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Тобто, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами тільки у випадках відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 №637 (далі - Порядок №637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Абзацами 1-2 п. 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі №242/2536/16-а.

Судом встановлено, що на момент внесення у трудові книжки позивача записів була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20 червня 1974 року №162 (далі -Інструкція № 162).

Відповідно до пункту 1 Постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС «Про трудові книжки робітників і службовців» від 06 вересня 1973 року № 656, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

Відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду її роботи з 12.12.1988 по 28.08.2002, відповідачі вказують, що відповідно до записів у трудовій книжці у графі 4 розділу «на підставі чого внесено запис (документ, його дата і номер)» відсутній номер в наказі на прийняття.

Матеріали справи свідчать, що згідно з записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 13.10.1986 ОСОБА_2 у період з 12.12.1988 по 28.05.2002 працювала бухгалтером та спеціалістом в Козіївській сільській раді, про що міститься відповідний запис, підпис уповноваженої особи, печатка, дата наказу про прийняття на роботу (наказ від 12.12.1988) та номер і дата наказу на підставі якого здійснено запис про звільнення з роботи (наказ від 28.05.2002 №8).

Достовірність вищенаведеного запису сумніву не викликає. Враховуючи зазначене, суд вважає, що відсутність номеру наказу на підставі якого позивача прийнято на роботу, при одночасному співпадінні дати прийняття на роботу та дати винесення наказу, а також наявності дотримання послідовності записів, не може бути підставою для відмови в зарахуванні до її трудового стажу спірного періоду роботи, оскільки трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача.

Суд наголошує, що досліджені судом записи у трудовій книжці позивача свідчать про послідовність хронології подій періодів роботи позивача.

Вказані записи засвідчені чітким відтиском печатки вказаних підприємства та не містять виправлень/підтирань, які б давали підстави для сумніву у їх правдивості.

Окрім того, архівні довідки №147 від 15.06.2023 та №172 від 12.07.2023, видані архівним відділом Житомирської районної військової адміністрації Житомирської області свідчать про те, що ОСОБА_3 у протоколі засідання виконавчого комітету Козіївської сільської ради народних депутатів Коростишівського району Житомирської області від 14.12.1988 рішення №44 та від 12.12.1989 рішення №42 значиться головним бухгалетром.

Підсумовуючи наведене, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено право позивача на зарахування до страхового стажу період її роботи з 12.12.1988 по 28.05.2002 (понад 13 років).

При цьому, як свідчать матеріали справи територіальними органами Пенсійного фонду України страховий стаж позивача з 01.01.1999 зараховано за даними відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов"язкового соціального страхування.

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вказує, що відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб враховано всі періоди трудової діяльності, зокрема з 01.01.1999 по 31.07.2001, з 01.09.2001 до 22.03.2002 та з 23.03.2002.

Пунктом 5 розділу І Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженогопостановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1(у редакціїпостанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (даліПоложення №10-1), реєстр застрахованих осіб забезпечує: облік застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію; накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; нарахування та облік виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 3 розділу IV Положення №10-1, відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Статтею 106 Закону №1058-IVзакріплено, що відповідальність за неподання звітів, несплату страхових внесків, порушення порядку нарахування, обчислення страхових внесків несе страхувальник, тобто підприємство, в якому працює особа.

З огляду на вказане, позивач не несе відповідальності за повноту та достовірність та своєчасність сплати страхових внесків страхувальником.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивач надав докази, які не спростовані жодним відповідачем, про те що періоди її роботи, а саме з 12.12.1988 по 28.05.2002 в Козіївській сільській раді підлягають зарахуванню до страхового стажу та мають бути враховані територіальним органом Пенсійного фонду України при призначенні пенсії за віком.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №064350005813 від 04.05.2023 та Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №064350005813 від 25.07.2023 про відмову у призначенні пенсії позивачу є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо похідних позовних вимог про зобов`язання територіального органу Пенсійного фонду України призначити позивачу пенсію, суд зазначає наступне.

В межах розгляду справи судом встановлено, що 19 років 01 місяць 16 днів - страховий стаж позивача, зарахований органом Пенсійного фонду, та понад 13 років (з 12.12.1988 по 28.05.2002) - встановлений за результатами розгляду справи. Однак, як свідчать матеріали справи, періоди роботи позивача з 01.01.1999 по 31.07.2001, з 01.09.2001 до 22.03.2002 та з 23.03.2002 (що входить в оскаржуваний період) вже враховані відповідачами в обрахунок страхового стажу (19 років 01 місяць та 16 днів).

Отже періоди страхового стажу позивача, які зараховані органом Пенсійного України та встановлені за результатами розгляду даної справи частково перетинаються, тобто є взаємовиключними, що у свою чергу унеможливлює визначення судом всіх не зарахованих періодів та позбавляє суд належного загального обрахунку страхового стажу позивача.

Отже, відповідачем виконані не всі умови, що необхідні для прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Вчинення таких дій входить до безпосередньої компетенції органу Пенсійного фонду України.

Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 року в справі №348/2160/15-а (провадження № К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов`язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно з ч.4ст.245 Кодексу адміністративного судочинства Україниу випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом.

В той же час, оскільки права позивача порушені, і прийняття рішення на користь позивача, в тому числі зарахування періодів роботи до відповідного стажу належить до безпосередніх повноважень органу Пенсійного фонду України, то суд дійшов висновку, що решта позовних вимог підлягає задоволенню частково шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, який уповноважений вчиняти дії, спрямовані на відновлення порушених прав позивача, зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 12.12.1988 по 28.05.2002 в Козіївській сільській раді та повторно розглянути питання щодо якого звернувся позивач (тобто повторно розглянути первинну заяву позивача від 27.04.2023 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні (п. 10 ч. 2 ст.245, ч. 4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України).

При повторному розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком на підставіЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» органу Пенсійного фонду України необхідно дослідити всі зазначені в трудовій книжці позивача періоди її роботи, прийняти та дослідити всі подані позивачем документи, та визначити наявність у позивача необхідних умов для призначення такої пенсії, з урахуванням таких документів та правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи те що, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження правомірності своєї відмови, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення частково.

У силу приписів ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.Ольжича, буд. 7, м.Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10003, код ЄДРПОУ 13559341) та Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. 28 Армії, буд.6, м.Херсон, 73036, код ЄДРПОУ 21295057) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №064350005813 від 04.05.2023 та Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №064350005813 від 25.07.2023 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 12.12.1988 по 28.05.2002 в Козіївській сільській раді та повторно розглянути заяву від 27.04.2023 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду у даній справі.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі у сумі 536 (п"ятсот тридцять шість) грн 80 (вісімдесят) коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі у сумі 536 (п"ятсот тридцять шість) грн 80 (вісімдесят) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено в повному обсязі 01 травня 2024 року.

Суддя А.В. Горовенко