Рішення № 118761048, 30.04.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 рокуСправа №160/5392/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

27.02.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач), в якій просить суд:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2020-2022 роки та відмови у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1Розділу XV Прикінцевих Положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування як особі, яка відпрацювала не менше 30 років на посадах, передбаченими п. "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", викладеному в листі від 13.02.2024 року за вих. № 9272-3160/Ф-01/8-0400/24, протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 24.11.2023 року, тобто з часу призначення пенсії за віком, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2020-2022 роки, який повинен застосовуватися з часу призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 Розділу XV Прикінцевих Положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування як особі, яка відпрацювала на менше 30 років на посадах, передбаченими п. "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 24.11.2023 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як особа, яка досягла пенсійного віку. З 24.11.2023 позивачу призначено пенсію за віком на загальних підставах відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто з часу звернення із заявою про призначення пенсії за віком. Під час ознайомлення з пенсійної справою позивача встановлено, що при призначенні пенсії за віком відповідач для розрахунку пенсії застосував показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії за 2014-2016 роки замість 2020-2022 роки як це передбачено ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Крім того, відповідачем невиплачена грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 15.03.2024, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

26.04.2024 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог, та зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні з 25.09.2017 та отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення, обчислену відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон №1058). Пенсія за вислугу років встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Пенсія за вислугу років призначається при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію. У разі влаштування на роботу за посадою, яка дає право на пенсію за вислугу років, виплата пенсії припиняється на весь період роботи на цій посаді, у тому числі у випадках, коли робота на цих посадах має місце після досягнення пенсійного віку. З 25.09.2017 виплату пенсії припинено у зв`язку із продовженням роботи на посаді, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років. З 24.11.2023 на підставі особистої заяви від 24.11.2023 позивача переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до норм Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Розмір пенсії ОСОБА_1 було обчислено за матеріалами пенсійної справи, виходячи із загального страхового стажу 42 роки 11 місяців 11 днів, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях національної економіки, за 2014 2016 роки в розмірі - 3764,40 грн., з врахуванням індексації з 24.11.2023 7405,03 грн. (3764,40 х 1.17 х 1.11 х 1.11 х 1.14 х 1.197). Отже, виходячи з норм чинного законодавства, відсутні підстави для застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки при перерахунку пенсії позивача. Щодо призначення одноразової грошової допомоги згідно пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058, зазначає, що на підставі заяви про призначення пенсії за вислугу років від 25.09.2017, позивачу з 25.09.2017 призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення. Враховуючи вище викладене, позивачем реалізовано право на призначення пенсії 25.09.2017, отже, відсутні підстави для призначення одноразової грошової допомоги згідно пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що з 25.09.2017 позивачу призначена пенсія за вислугу років згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Після досягнення пенсійного віку, з 24.11.2023 позивачу, за її заявою, призначено пенсію за віком на підставі норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки.

18.01.2024 позивач звернулась до відповідача із заявою щодо здійснення перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2020-2022 роки та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню та виплачується під час призначення пенсії за віком, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до вимог п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Проте, листом від 13.02.2024 за №9272-3160/Ф-01/8-0400/24 відповідачем позивачеві повідомлено про те, що з 25.09.2017 їй було призначено пенсію за вислугу років. За особистою заявою від 24.11.2023 позивача переведено на пенсію за віком, розмір якої обчислено відповідно до Закону. Оскільки Вам була призначена пенсія у 2017 році, при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (частина друга статті 40 Закону № 1058) не застосовується.

Позивач, не погодившись з відмовою відповідача щодо перерахунку пенсії, звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Щодо показника середньомісячного заробітку для обчислення пенсії визначено з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч.2 ст. 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Відповідно п. 4-3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

Згідно ч.2 ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі Закон №1788-XII) за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Стаття 51 Закону 1788-XII визначає, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Спірним в цій справі є питання поширення дії ч.3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV) на пенсії, призначені відповідно до Закону №1788-XII, а відповідно і питання про те, з яких саме років повинна обчислюватися середня заробітна плата при визначенні пенсії.

Суд зазначає, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV.

Та обставина, що механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років з 01 січня 2004 року здійснюється на підставі Закону № 1058-IV за формулою, що встановлена для пенсії за віком, не впливає на те, що призначення пенсії за вислугу років передбачено положеннями Закону № 1788-XII.

При цьому ст. 9 Закону №1058-ІV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Разом з тим, ч. 3 ст. 45 зазначеного Закону регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.

Отже, при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону № 1788-XII, до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону № 1058-IV, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV.

Аналогічний правовий висновок сформовано Верховним Судом України у постанові від 29.11.2016 року у справі №133/476/15-а та в подальшому підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 року у справі №876/5312/17, Касаційним адміністративним судом у постанові від 24.07.2019 року у справі №266/3680/16-а, від 29.03.2023 року у справі №240/4170/19.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку про протиправний характер незастосування при переведенні позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2020-2022 роки, починаючи з 05.06.2023, оскільки саме ці роки є останніми трьома роками, що передують зверненню за призначенням пенсії.

Аналогічне правозастосування здійснено Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 28.11.2023 року у справі №280/6290/23, від 22.11.2023 року у справі №280/2602/23, від 03.08.2023 року у справі №280/1821/23.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-ІV від 09.07.2003 та зобов`язати вчинити такі дії, суд зазначає наступне.

Відповідно пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 року № 1191, затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати та визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Пунктом 5 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

З аналізу наведених норм випливає, що виплата особі грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення можлива за умови: досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», наявність страхового стажу, робота в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не отримання особою будь-якої пенсії раніше.

Підставою для відмови у виплаті позивачеві грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десятимісячних пенсій стало призначення раніше їй пенсії за вислугу років.

Відповідач зазначає про те, що враховуючи те, що позивач на дату призначення пенсії за віком раніше отримувала пенсію за вислугу років, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не мало законних підстав для виплати позивачу грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Разом з тим, судом встановлено, сторонами не заперечується, що позивачу було призначено пенсію за вислугу років з 25.09.2017, та 25.09.2017 виплату пенсії було призупинено, у зв`язку з працевлаштуванням позивача.

Таким чином, у період з 25.09.2017 позивач фактично не отримувала пенсію за вислугу років, а було здійснено лише її призначення, що також не спростовується Пенсійним органом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт отримання позивачем пенсійних виплат за один день 25.09.2017.

Таким чином, фактично позивач щомісячно не отримувала пенсію за вислугу років, було здійснено лише її призначення, що не позбавляє особу права на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій та свідчить про неправомірність відмови відповідача.

При цьому, навіть за умови отримання позивачем пенсійних виплат за кілька днів, такі виплати не можуть вважатися фактом отримання позивачем пенсії, як щомісячної виплати та позбавити позивача права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повинно було нарахувати та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у відповідності до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки підстав для її невиплати судом не встановлено.

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, відповідно п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд доходить висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову в розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується квитанцією №0.0.3472131250.1 від 15.02.2024.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132,139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2020-2022 роки та відмови у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1Розділу XV Прикінцевих Положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування як особі, яка відпрацювала не менше 30 років на посадах, передбаченими п. "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", викладеному в листі від 13.02.2024 року за вих. № 9272-3160/Ф-01/8-0400/24, протиправними;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 24.11.2023 року, тобто з часу призначення пенсії за віком, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2020-2022 роки, який повинен застосовуватися з часу призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 Розділу XV Прикінцевих Положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування як особі, яка відпрацювала не менше 30 років на посадах, передбаченими п. "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець