Рішення № 118760913, 22.04.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2024 рокуСправа №160/4515/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді:Царікової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/4515/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10; код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

19.02.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №047050022553 від 27.11.2023 про відмову у призначенні пенсії;

- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, починаючи із дати звернення, а саме з 22.05.2023.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 22.05.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 30.05.2023 №047050022553 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії. Підставою для відмови стала недостатність пільгового стажу, необхідного для визначення права на пенсію відповідно до чинного законодавства. Не погодившись із такою позицією пенсійного органу, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 у справі №160/18596/23 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 30.05.2023 №047050022553, а також зараховано до пільгового стажу за Списком №2 відповідні періоди роботи позивача, зобов`язано пенсійний орган повторно розглянути заячу позивача про призначення пенсії. За результатом повторного розгляду Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняло рішення №047050022553 від 27.11.2023, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії з причин недосягнення необхідного віку для визначення права на пенсію відповідно до чинного законодавства. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

07.03.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами електронного зв`язку від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву (вх. №3688/24ел), в якому останнє заперечило проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV. За принципом екстериторіальності виконавцем визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області та за розглядом заяви позивача прийнято рішення від 27.11.2023 №047050022553 про відмову у призначені пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV пенсії за віком на пільгових умовах призначаються працівникам зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. За результатами розгляду наданих позивачем документів встановлено, що вік позивача на момент звернення становить 50 років 9 місяців 25 днів, страховий стаж позивача складає 32 роки 7 місяців 24 дні, пільговий стаж становить 16 років 8 місяців 4 дні. З огляду на зазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення №047050022553 від 27.11.2023 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, у зв`язку з тим, що позивачем не досягнуто пенсійного віку передбаченого статтею 114 Закону № 1058-IV. З огляду на викладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

20.03.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №23701/24), в якій останній заперечив проти тверджень відповідача, викладених у відзиві останнього, підтримав позицію, викладену в адміністративному позові та просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

25.03.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами електронного зв`язку від відповідача надійшли заперечення (вх. №4385/24ел), в яких останній підтримав позицію, викладену у відзиві на позову заяву та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 22.05.2023 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

За результатами розгляду заяви позивача за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії №047050022553 від 30.05.2023, у зв`язку з недостатністю страхового стажу.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 у справі №160/18596/23 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 047050022553 від 30.05.2023 про відмову у призначенні пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до її страхового стажу періоди роботи з 29.07.1991 по 30.03.1992, з 01.03.1994 по 11.08.1994. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу її роботи за Списком № 2 періоди роботи з 25.12.2011 по 25.12.2012, з 03.08.2016 по 02.08.2021 та з 03.08.2021 по 20.03.2023. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заву ОСОБА_1 від 22.05.2023.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 у справі №160/18596/23 набрало законної сили 02.11.2023.

За результатом повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 22.05.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №047050022553 від 27.11.2023, у зв`язку з недостатністю необхідного віку для визначення права на пенсію відповідно до чинного законодавства.

Позивач з такою позицією пенсійного органу не погоджується, що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

За приписами статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов`язком держави.

На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі Закон №1788-XIІ), у редакції, чинній до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, який набув чинності з 01.04.2015 віковий ценз для жінок збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2017, текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно із п. 2 ч. 2 якої на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Вказана норма набула чинності з 01.10.2017.

Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома абсолютно ідентичними законами, а саме: пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII у редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015 та пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України Рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII.

Пунктом першим резолютивної частини Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті14, пункти «б» - «г» статті54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015.

Пунктом 3 цього рішення вирішено, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону №1788-XII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаній нормі, в наступній редакції:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

Отже, з 23.01.2020 в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт «б» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 в редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.

Відносно позивача правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 50 років за пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XIIв редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, та 55 років за пунктом 2 частини 2статті 114 Закону №1058-IV.

Виходячи із засад розумності та справедливості та в силу ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» судом мають враховуватись висновки Конституційного Суду України викладені у Рішенні №1-р/2020 від 23.01.2020.

У пункті 3.2 вказаного Рішення Конституційний Суд України наголошує на принципі правової визначеності, як одному із елементів верховенства права, згідно із яким обмеження основних прав людини та громадянина допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; держава зобов`язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію; юридична визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин; юридична визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов`язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми.

У пункті 4.4 Конституційний Суд України визначив, що у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у статті 13, Закону № №1788-XII у редакції до внесення змін Законом № 213, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію.

Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином, стаття 13 зі змінами, внесеними Законом України від 02.03.2015 №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Застосування відповідачем до спірних правовідносин норми статті 114 Закону №1058-IVне відповідають принципу верховенства права, а також суперечать нормам ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22 Конституції України, згідно із якими, органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та при прийнятті нових нормативно-правових актів або внесенні змін у діючі не допускається зменшення змісту й обсягу існуючих прав і свобод.

Суд зазначає, що норми статті 114 Закону України №1058-IV абсолютно ідентичні нормам статті 13 Закону № 1788-XII, зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, які були визнанні неконституційними, як такі, що порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

З огляду на наведену ідентичність цих норм, очевидною є невідповідність положень статті 114 Закону 1058-IV принципу верховенства права, для осіб які працювали із шкідливими умовами праці до підвищення пенсійного віку Законом України від 02.03.2015 №213-VIII та статтею 14 Закону №1058.

Згідно ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

В пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» Європейський суд з справ людини як джерело права вказав, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. З посиланням на закріплений в законодавстві України принцип i dubio pro tributario, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.

Виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст. 8 Конституції України, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як пенсійний вік, має застосовуватися в порядку, визначеному п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020. Таке застосування вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Суд зазначає, що обрані відповідачем у даному спорі мотиви прийняття оскаржуваного рішення не враховують правила розв`язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь невладного суб`єкта - приватної особи, тобто на користь позивача.

Так, розглядаючи заяву позивача про призначення пенсії, відповідач віддав перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства, у зв`язку з чим, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для призначення пенсії, оскільки рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії, прийнято не на підставі Конституції та діючого законодавства України, а від так підлягає скасуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення відповідача прийняте без повного з`ясування обставин справи та інших документів наданих позивачем.

В той час, враховуючи правову позицію рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Тобто, умовою для виникнення у особи права на пільгову пенсію за Списком№2 є досягнення пенсійного віку 50 років при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на роботах, що відноситься до пільгового стажу.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 має страховий стаж 32 роки 7 місяців 24 дні, пільговий стаж 16 років 8 місяців 4 дні, отже, страхового та пільгового стажу достатньо для виникнення у позивача права на призначення пільгової пенсії за Списком №2.

Наведені обставини свідчать про те, що пенсійним органом необґрунтовано відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії №047050022553 від 27.11.2023 ОСОБА_1 , у зв`язку з чим, останнє підлягає скасуванню судом.

Разом з тим, суд зауважує, що позовні вимоги в частині виплати позивачу пенсії задоволенню не підлягають, як передчасні, оскільки пенсія позивачу ще не призначена, нарахуванню та виплаті пенсії передує розрахунок стажу позивача та належних позивачу пенсійних виплат. Вказане належить до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України, в які суд не має втручатися.

За правилами частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує питання судових витрат.

На підставі ст. 139 КАС України суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у розмірі 605,60 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10; код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії №047050022553 від 27.11.2023 ОСОБА_1 .

Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити з 22.05.2023 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10; код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 22.04.2024.

Суддя О.В. Царікова