Рішення № 118759749, 25.04.2024, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.04.2024 Справа №601/3222/23 Провадження №2/607/727/2024

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Вийванка О. М.

за участю секретаря судового засідання Медвідь О. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк») звернулося в суд із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивачем викладено обставини, що 30.11.2011 між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір № б/н, згідно умов якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис відповідача у заяві.

Згідно Умов та правил надання банківських послуг, відповідач зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання в розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу, який розраховується в процентному співвідношенні від загальної суми заборгованості клієнта.

Однак, взяті на себе зобов`язання відповідач належним чином не виконує, у зв`язку з чим має заборгованість у розмірі 32244,09 грн, яка складається з наступного: 23774,53 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту; 8469,56 грн заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України.

У зв`язку із недосягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 32244,09 грн та судові витрати.

Відповідачем не подано відзив на позов.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, однак просила розглядати справу за її відсутності.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, однак представник відповідача подав заяву про розгляд справи без його участі та просив відмовити в задоволенні позову, у зв`язку із тим, що позивачем пропущено строк позовної даності, так як останній звернувся з даним позовом 06.11.2023, а згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості початок виникнення простроченої заборгованості починається з 23.10.2020, а отже в позивача виникло право на звернення з позовом до суду до 23.10.2023 в межах трирічного строку позовної давності.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, через неявку всіх учасників справи.

При розгляді справи судом, учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії, зокрема.

Ухвалою суду позовну заяву направлено до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області для розгляду за підсудністю.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі.

Перевіривши, дослідивши об`єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов наступного висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.

Судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Суд, встановив, що 30.11.2011 між ПАТ КБ «ПриватБанк», який змінив своє найменування на АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено договір кредиту, згідно з умовами якого останній отримав кредитний ліміт зі сплатою відсотків за користування кредитом, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку «Універсальна» та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.

У заяві зазначено, що відповідач згідний з тим, що дана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

23.03.2018 ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, у якому зазначено інформацію, зокрема, щодо основних умов кредитування та реальної процентної ставки за різними видами кредитних карток.

Згідно із довідки АТ КБ «ПриватБанк» № 0000003231088779 від 01.11.2023 про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_1 вбачається наступне:

- 16 квітня 2008 року відповідачу відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 (старт карткового рахунку);

- 05 травня 2015 року встановлено кредитний ліміт 0,00 грн;

- 17 липня 2018 року збільшено кредитний ліміт до 300,00 грн;

- 09 серпня 2018 року збільшено кредитний ліміт до 25000,00 грн;

- 24 жовтня 2018 року зменшено кредитний ліміт до 24953,71 грн;

- 03 січня 2019 року зменшено кредитний ліміт до 17929,20 грн;

- 13 травня 2019 року зменшено кредитний ліміт до 0.00 грн.

Згідно із довідки АТ КБ «ПриватБанк» № 0000003231085228 від 01.11.2023, вбачається, що на підставі підписаного кредитного договору було надано наступні кредитні картки:

- 16 квітня 2008 року ОСОБА_1 відкрита кредитна картка Універсальна № 4149437318128806, термін дії якої до вересня 2009 року;

- 05 грудня 2008 року ОСОБА_1 відкрита кредитна картка Універсальна № 4149437329390080, термін дії якої до лютого 2010 року;

- 13 грудня 2011 року ОСОБА_1 відкрита кредитна карта Універсальна № НОМЕР_2 , термін дії якої до липня 2015 року;

- 17 липня 2018 року ОСОБА_1 відкрита кредитна карта Універсальна Gold № НОМЕР_3 , термін дії якої до травня 2022 року.

При цьому, з виписки від 01 листопада 2023 року за договором б/н за період з 16.04.2008 по 01.11.2023 вбачається, що відповідач ОСОБА_1 користувався наданими йому кредитними картками та регулярно використовував кредитні картки для зняття готівки, оплати товарів і послуг, а також користувався кредитними коштами у межах суми кредитного ліміту.

Із вказаної виписки також вбачається, що відповідач ОСОБА_1 використовував надані йому кредитні кошти та не в повному обсязі повертав отримані кошти, внаслідок чого баланс на кредитній картці на кінець періоду становив 32244,09 грн.

Згідно з наданим позивачем АТ КБ «ПриватБанк» розрахунком заборгованості за договором № б/н від 30.11.2011 у відповідача ОСОБА_1 виникла прострочена заборгованість, яка станом на 30.10.2023 становить 32244,09 грн, яка складається з: 23774,53 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту; 8469,56 грн заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 2статті 15 Цивільного кодексу Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позивач як на підставі заявлених вимог посилається на те, що слід стягнути з відповідача на його користь заборгованість в розмірі 32244,09 грн, у зв`язку із порушенням зобов`язання за кредитним договором № б/н від 30.11.2011.

Суд частково погоджується з такими аргументами позивача, виходячи з наступних норм права, які підлягають застосуванню та мотиви їх застосування.

В силу вимог частин першої, другоїстатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Устатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Частиною другоюстатті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першоюстатті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістомстатті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей633,634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістомстатті 1056-1 ЦК Українипроцентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першоїстатті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, - позичальник зобов`язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно п. 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг, - у разі невиконання зобов`язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов`язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди Банку.

Відповідно до п. 2.1.1.12.9 «Правил користування платіжною карткою», Боржник доручає списувати з будь-якого рахунку відкритого в Банку в часності з Картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з ціллю повного або часткового погашення боргових зобов`язань.

Відповідно до п. 1.1.2.4 «Умов та правил надання банківських послуг», за незгодою зі зміною Правил та/або «Тарифів Банку», позичальник зобов`язується надати Банку письмову заяву про розірвання цього Договору та погасити виниклу перед Банком заборгованість.

На підставі п. 1.1.3.2.3 «Умов та правил надання банківських послуг», Банк має право на зміну Тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків.

Згідно п. 2.1.1.3.5 «Умов та правил надання банківських послуг» Клієнт доручає Банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків Клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту, в межах суми, підлягаючих сплаті Банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами Клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу кредит, відкривши картковий рахунок із початковим кредитним лімітом зі сплатою відсотків за користування кредитом, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, на терміни і на умовах, передбачених у кредитному договорі.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування кредитної заборгованості, крім самого розрахунку за договором № б/н від 30.11.2011, посилався на Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», а також паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачем 23.03.2018.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що заява про приєднання до Умов та Правил надання послуг та витяг з Умов та Правил надання послуг не можуть бути належним доказом узгодження істотних умов кредитного договору, оскільки містять інформацію про усі наявні у АТ КБ «ПриватБанк» типи кредитних карток та умови їх використання. Поряд з цим, відсутні відомості про узгодження з відповідачем конкретного типу кредитної картки, яка була йому надана, а також процентів, які підлягають стягненню у випадку прострочення виконання зобов`язання.

Аналогічні висновки викладені в постанові КЦС в складі Верховного Суду від 03 серпня 2022 року в справі №156/268/21.

Також суд вважає, що паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачем 23.03.2018, не є складовою частиною анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» від 30.11.2011, оскільки такий документ підписано через більш як 6 (шість) років після укладення кредитного договору, а також підписання паспорта споживчого кредиту, який містить узагальнену інформацію про умови кредитування щодо різних типів кредитних продуктів, є передумовою укладення кредитного договору з позичальником, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Паспорт споживчого кредиту є способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця.Тобто договір має бути укладено після, а не до підписання паспорту споживчого кредиту.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2024 року у справі № 754/644/21.

Із виписки за договором № б/н за період з 16.04.2008 по 01.11.2023 вбачається, що ОСОБА_1 нараховувались відсотки за використання кредитного ліміту. Разом з тим, розмір процентної ставки зазначений у Витязі з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», на який позивач посилався на як на невід`ємну частину спірного договору, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі розмір і порядок нарахування процентів.

Водночас, наданий позивачем Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» відповідачем не підписаний, а тому відсутні підстави вважати, що саме цей Витяг з Тарифів розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, у тому числі, саме у зазначеному в цьому документі, що доданий банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

При цьому, сам по собі факт користування відповідачем грошовими коштами також не підтверджує, що розмір процентної ставки за користування кредитними коштами був погоджений з відповідачем в момент укладення договору № б/н від 30.11.2011.

Доводи позивача про те, що відповідач, підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, висловив свою згоду по всім істотним умовам договору, суд відхиляє, оскільки без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, наданий банком Витяг з Тарифів не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Отже, суд вважає, що 30.11.2011 сторони не обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що анкета-заява не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, пені, комісії і штрафів за несвоєчасну сплату кредиту, а тому відсутні правові підстави для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, пені, комісії і штрафів.

Разом з тим, суд зазначає, що з виписки по особовому рахунку відповідача, в якому міститься повна інформація про рух коштів на рахунку, відображення всіх операцій за кредитним договором за даними балансу, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей, вбачається, що заборгованість за тілом кредиту частково сформована за рахунок списання банком з кредитного ліміту нарахованих протягом усього часу відсотків за користування кредитом. Зокрема, банком списано відсотків на суму 10451,22 грн, а саме: 1273,55 + 892,82 + 895,66 + 1654,62 + 639,92 + 602,87 + 1394,82 + 1466,50 + 1630,46.

На підставі наведеного, розмір неповернутого кредиту ОСОБА_1 при зарахуванні вказаної суми до повернення тіла кредиту, становить 13323,31 грн (23774,53 10451,22).

Також суд зазначає, що розмір нарахованих відсотків на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в сумі 8469,56 грн, не було узгоджено між сторонами, а тому не підлягає стягненню з відповідача, відтак в частині стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками, слід відмовити за їх недоведеністю.

Отже, у зв`язку із вищенаведеним, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № б/н від 30 листопада 2011 року в розмірі 13323,31 грн, що є заборгованістю за тілом кредиту.

Згідностатті 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно достатті 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Посилання представника відповідача на те, що початок виникнення простроченої заборгованості починається з 23.10.2020, а отже в позивача виникло право на звернення з позовом до суду до 23.10.2023 в межах трирічного строку позовної, який є пропущеним, оскільки позивач звернувся до суду 06.11.2023, суд зазначає наступне.

Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця.

Як встановлено з довідки АТ КБ «Приватбанк» та виписки за договором № б/н від 01.11.2023, відповідачу було видано картку «Універсальна» № НОМЕР_1 , термін дії якої до 09/09, картку «Універсальна» № НОМЕР_4 , термін дії якої до 02/10, картку «Універсальна» № НОМЕР_2 , термін дії якої до 07/15 та картку «Універсальна Gold» № 5168742225968274, термін дії якої до 05/22, де чітко прослідковується деталі операції, які вчинені відповідачем за даними кредитними картками.

Отже, строк перевипущеної картки до останнього дня 05/22 року.

Позивач же звернувся до суду із позовом до відповідача 07.11.2023, тобто до спливу строку позовної давності.

Разом з тим, суд не може погодитися з позицією сторони відповідача про пропущення строку звернення до суду із позовом у цій справі, з огляду на таке.

Відповідно достатті 256 ЦК Українипозовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК Українивстановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина першастатті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Частиною п`ятоюстатті 261 ЦК Українивизначено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

При цьому, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє в позові через необґрунтованість. Якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності в разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Згідно з частиною четвертоюстатті 267 ЦК Українисплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Разом з тим,постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року N 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2"(із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався і тривав по 01 липня 2023 року.

Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України від 17 березня 2020 року N 530-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)"введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина другастатті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати").

Законом N 540-IXрозділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК Українибуло доповнено, зокрема пунктом 12 наступного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

У пункті 12розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК Україниу редакціїЗакону N 540-IXперелічені всістатті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.

Крім того, 17 березня 2022 року набув чинностіЗакон України від 15 березня 2022 року N 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо дії норм на період воєнного стану", яким було внесені зміни доЦК України, а самерозділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК Українидоповнено пунктом 19 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями257-259,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк його дії".

Тобто загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, продовжена законодавцем на період дії такого правового режиму. Водночас продовження строків свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.

24 лютого 2022року Указом Президента України N 64/2022в Україні було введено правовий режим воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указами Президента України від 14 березня 2022 року N 133/2022, від 18 квітня 2022 року N 259/2022, від 17 травня 2022 року N 341/2022, від 12 серпня 2022 року N 573/2022, від 07 листопада 2022 року N 757/2022, від 06 лютого 2023 року N 58/2023, від 01 травня 2023 року N 254/2023, від 26.07.2023 року N 451/2023, від 06.11.2023 року N 734/2023, від 05.02.2024 року N 49/2024 воєнний стан в Україні неодноразово було продовжено, включно до 14 травня 2024 року.

Отже, оскільки з 24 лютого 2022 року та на момент подання позивачем у цій справі позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором, в Україні діяв правовий режим воєнного стану, а 02 квітня 2020 року набрав чинностіЗакон N 540-IXщодо продовженнястроків позовної давності на час дії карантину, з огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12.03.2020 року по 30.06.2023 року, відповідно до п. п. 12, 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України,позивач не пропустив позовну давність, визначенустаттею 257 ЦК України.

Такі правові висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі N 727/4133/22, від 21 червня 2023 року у справі N 201/11583/21 (провадження N 61-811св23), від 07 вересня 2022 року у справі N 679/1136/21 (провадження N 61-5238св22).

У зв`язку із цим, обставини, на які посилається сторона відповідача, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що в даному випадку мають місце порушення з вини відповідача прав позивача щодо порядку погашення заборгованості, та вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 30 листопада 2011 року в розмірі 13323,31 грн.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає.

Згідно ст.133ЦПК України,судові витратискладаються зсудового зборута витрат,пов`язаних зрозглядом справи.До витрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать витрати: 1)напрофесійнуправничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судовівитрати,пов`язанізрозглядом справи,покладаються: 1)уразізадоволення позову-навідповідача; 2)уразівідмови впозові-напозивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до позовних вимог, ціна первісного позову у даній справі становила 32244,09 грн. Позовні вимоги задоволено частково на загальну суму 13323,31 грн, в іншій частині відмовлено. Отже, розмір задоволених позовних вимог у пропорційному відношенні становить 41,32 % (13323,31 *100/32 244,09).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2684,00 грн.

Отже, підлягає розподілу судові витрати в сумі 2684,00 грн, які слід розподілити пропорційно розміру задоволених позовних вимог, зокрема, 2 684,00 * 41,32/100 = 1109,03 грн.

За таких обставин, суд вважає, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 1109,03 грн, сплаченого судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 81, 141, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 614, 629, 1046, 1048-1050 Цивільного кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позов Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 30 листопада 2011 року в розмірі 13323,31 грн (тринадцять тисяч триста двадцять три гривні 31 копійка) та 1109,03 грн (одна тисяча сто дев`ять гривень 03 копійки) сплаченого судового збору.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Учасники справи:

позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 14360570, місцезнаходження вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ;

відповідач ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено та підписано 30 квітня 2024 року.

Головуючий суддяО. М. Вийванко