Ухвала суду № 118753319, 22.04.2024, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"22" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1528/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Кафлановій А.С.

за участю представників сторін:

прокурор: Гузь В.Г.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Виконувача обов`язків керівника Чорноморської окружної прокуратури про забезпечення позову за вх.№2-567/23 від 08.04.2024

по справі №916/1528/24

за позовом: Виконувача обов`язків керівника Чорноморської окружної прокуратури (68000, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Віталія Шума, 9/102-Н) в інтересах держави в особі Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області (67482, Одеська область, с. Дальник, вул. Дружби, 126; код ЄДРПОУ 04380270)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРТ КОНСАЛТИНГ" (65014, Одеська обл., місто Одеса, вул.Канатна, буд. 49, кв. 17; код ЄДРПОУ: 45148175);

про витребування земельної ділянки з незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 08.04.2024 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№1563/24) Виконувача обов`язків керівника Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області до відповідача ТзОВ "СТАРТ КОНСАЛТИНГ", в якій прокурор просить суд:

1. Витребувати з незаконного володіння ТОВ СТАРТ КОНСАЛТИНГ на користь Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області земельну ділянку з кадастровим номером 5123781300:03:001:0788 площею 0,1 га (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1606553851237).

2. Витребувати з незаконного володіння ТОВ СТАРТ КОНСАЛТИНГ на користь Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області земельну ділянку площею 0,1 га, яка розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Санжійка, вул. Сонячна, 16/8, кадастровий номер №5123781300:03:001:0789 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1705494251237).

Обґрунтовуючи звернення з відповідним позовом Виконувач обов`язків керівника Чорноморської окружної прокуратури зазначає, що спірні земельні ділянки підлягають витребуванню у ТОВ СТАРТ КОНСАЛТИНГ, оскільки вони вибули з володіння Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області без належної правової підстави, всупереч ст.ст. 80, 80, 118, 122 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування.

Разом з позовною заявою до суду від Виконувача обов`язків керівника Чорноморської окружної прокуратури надійшла заява про забезпечення позову за вх.№2-567/24 від 08.04.2024, в якій прокурор просить суд:

1. Накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 5123781300:03:001:0789 площею 0,1 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1705494251237), 5123781300:03:001:0788 площею 0,1 га (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1606553851237).

2. Заборонити ТзОВ СТАРТ КОНСАЛТИНГ, а також іншим фізичним та юридичним особам, на час розгляду та до набрання законної сили рішенням у справі, здійснювати будь-які будівельні роботи на земельних ділянках з кадастровими номерами 5123781300:03:001:0789 площею 0,1 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1705494251237), 5123781300:03:001:0788 площею 0,1 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1606553851237).

3. Заборонити Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, на час розгляду та до набрання законної сили рішення у справі, здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об`єктів нерухомості та введення їх в експлуатацію на земельних ділянках з кадастровими номерами 5123781300:03:001:0789 площею 0,1 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1705494251237), 5123781300:03:001:0788 площею 0,1 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1606553851237).

4. Заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії, крім накладення арешту, щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 5123781300:03:001:0789 площею 0,1 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1705494251237), 5123781300:03:001:0788 площею 0,1 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1606553851237), а також новостворених об`єктів нерухомого майна - нежитлових чи інших приміщень на цих земельних ділянках.

Так, в обґрунтування поданої заяви прокурор зазначає, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 5123781300:03:001:0789, 5123781300:03:001:0788, згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебувають у приватній власності ТОВ «СТАРТ КОНСАЛТИНГ»

На думку прокурора, наявність у відповідача зареєстрованого та належним чином посвідченого права приватної власності на спірні земельні ділянки, робить можливим їх відчуження на користь третіх осіб, а також будівництво на них та введення в експлуатацію створених об`єктів нерухомого майна. Реальність настання таких обставин підтверджується зокрема тим, що спірні земельні ділянки після незаконної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на них за ОСОБА_1 вже було передано ПП «Юридичний Консалтінг-Сервіс» та ТОВ «СТАРТ КОНСАЛТИНГ».

Прокурор зауважує, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи унеможливлення виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

Розглянувши заяву (вх. ГСОО №2-567/24) про забезпечення позову та дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про задоволення заяви з таких підстав:

Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги,

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ГПК України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Пунктами 4, 6 частини 1 статті 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується: забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Згідно ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Предметом позову у цій справі є вимоги про витребування з незаконного володіння ТОВ СТАРТ КОНСАЛТИНГ на користь Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області земельних ділянок: з кадастровим номером 5123781300:03:001:0788 площею 0,1 га (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1606553851237), а також з кадастровим номером №5123781300:03:001:0789 площею 0,1 га (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1705494251237), яка розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Санжійка, вул. Сонячна, 16/8, а отже предметом позову є вимоги майнового характеру.

При цьому, суд зазначає, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.09.2021 у справі №904/5108/20, від 13.08.2021 у справі № 904/4982/21, від 18.10.2021 у справі №910/7029/21.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 ГПК України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розглянувши матеріали справи та оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог щодо забезпечення позову, суд зазначає, що у даному випадку невжиття визначених заявником заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у даній справі та ефективний захист і поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, подавши позов у цій справі, оскільки разі, якщо до закінчення розгляду цієї судової справи спірні земельні ділянки: із кадастровим номером 5123781300:03:001:0788 площею 0,1 га (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1606553851237), а також з кадастровим номером №5123781300:03:001:0789 площею 0,1 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1705494251237), які на момент пред`явлення даного позову перебувають у власності у відповідача, може зникнути, тобто бути відчуженим, а також може здійснюватися будівництво на них, а також можуть вводитись в експлуатацію створені на даних ділянках об`єкти нерухомого майна до моменту ухвалення рішення.

При цьому суд зауважує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову судом не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Здійснивши на основі співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких позивач звернувся до суду, встановивши існування обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення у разі задоволення позову або ефективний захист і поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд дійшов висновку, що обрані позивачем заходи забезпечення позову безпосередньо стосуються предмета позову, є обґрунтованим та співмірними.

Водночас суд зазначає, що визначені позивачем заходи забезпечення позову не мають своїм наслідком порушення будь-яких прав та/або інтересів третіх осіб, тобто вжиття таких заходів забезпечення позову спрямоване на виключно на запобігання імовірним порушенням прав позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін.

Згідно з ч.1 ст.140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Статтею 144 ГПК України визначено, що ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Між тим, відповідно до ч.7 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Суд також зазначає про відсутність необхідності вирішення питання щодо зустрічного забезпечення станом на день вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому процесуальним законом не встановлено обов`язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (ч. 1 ст. 141 ГПК України): відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову. Аналогічна позиція викладена у Постанові КГС ВС від 19.02.2019р. у справі № 911/1695/18.

Водночас, суд зазначає, що відповідач не позбавлений права звернутися до Господарського суду Одеської області з клопотанням як про застосування зустрічного забезпечення, так і про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення заяви Виконувача обов`язків керівника Чорноморської окружної прокуратури про забезпечення позову за вх.№2-567/23 від 08.04.2024 по справі №916/1528/24 та про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, спрямованих на тимчасове збереження поточного стану правовідносин та статусу учасників правовідносин з метою унеможливлення його зміни під час розгляду спору.

Керуючись ст.ст.136, 137, 140, 144, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1.Заяву Виконувача обов`язків керівника Чорноморської окружної прокуратури про забезпечення позову за вх.№2-567/23 від 08.04.2024 по справі №916/1528/24 задовольнити.

2. Накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 5123781300:03:001:0789 площею 0,1 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1705494251237), 5123781300:03:001:0788 площею 0,1 га (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1606553851237).

3. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «СТАРТ КОНСАЛТИНГ», а також іншим фізичним та юридичним особам, на час розгляду та до набрання законної сили рішенням у справі, здійснювати будь-які будівельні роботи на земельних ділянках з кадастровими номерами 5123781300:03:001:0789 площею 0,1 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1705494251237), 5123781300:03:001:0788 площею 0,1 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1606553851237).

4. Заборонити Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, на час розгляду та до набрання законної сили рішення у справі, здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об`єктів нерухомості та введення їх в експлуатацію на земельних ділянках з кадастровими номерами 5123781300:03:001:0789 площею 0,1 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1705494251237), 5123781300:03:001:0788 площею 0,1 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1606553851237).

5. Заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії, крім накладення арешту, щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 5123781300:03:001:0789 площею 0,1 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1705494251237), 5123781300:03:001:0788 площею 0,1 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1606553851237), а також новостворених об`єктів нерухомого майна - нежитлових чи інших приміщень на цих земельних ділянках.

Стягувачем за ухвалою є: Виконувач обов`язків керівника Чорноморської окружної прокуратури (68000, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Віталія Шума, 9/102-Н);

Боржником за ухвалою є: Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРТ КОНСАЛТИНГ" (65014, Одеська обл., місто Одеса, вул.Канатна, буд. 49, кв. 17; код ЄДРПОУ: 45148175).

Ухвала набрала законної сили 22.04.2024.

Ухвала дійсна для пред`явлення до виконання до органу державної виконавчої служби протягом строку, встановленого Законом України "Про виконавче провадження".

Ухвалу може бути оскаржено у 10-денний термін з дня її складання.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали складено 29 квітня 2024 року.

Суддя Невінгловська Юлія Михайлівна