Ухвала суду № 118753079, 01.05.2024, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"01" травня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1132/24

Суддя Сокуренко Л.В., розглянувши

позовну заяву гр. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Миронівської міської ради (08801, Київська обл., Миронівський р-н, м. Миронівка, вул. Соборності, буд. 48

про скасування рішення ради

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Миронівської міської ради в якій просить суд скасувати рішення Миронівської міської ради від 28.03.2024 №5209-66-VШ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок комунальної власності за кадастровими номерами 3222983400:02:004:0030, 3222983400:03:003:0010, 3222983400:03:003:0011, 3222983400:02:003:0012, 3222983400:03:001:0005, 3222983400:02:008:0002, 3222983400:02:009:0003, 3222983400:02:004:0031».

Позивач вмотивовує позовні вимоги тим, що відповідач прийнявши зазначене вище рішення порушив право позивача на використання земельних ділянок.

Разом із позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження, з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Сферу господарських відносин відповідно до ч. 4 ст. 3 Господарського кодексу України становлять:

- господарсько-виробничі майнові та інші відносини, що виникають між суб`єктами господарювання при безпосередньому здійснені господарської діяльності (частина четверта статті 3 ГК України);

- організаційно-господарські - відносини, що складаються між суб`єктами господарювання та суб`єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю, під якою відповідно до частини першої даної статті розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямованих на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність;

- внутрішньо господарські відносини, що складаються між структурними підрозділами суб`єкта господарювання, та відносини суб`єкта господарювання з його структурними підрозділами.

Згідно зі ст. 2 Господарського кодексу України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Відповідно до статей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств і організацій, державних та інших органів, що звертаються до господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Підвідомчість справ господарським судам визначено статтею 12 ГПК України, згідно якої господарським судам підвідомчі справи у спорах, що визначені цією нормою крім тих спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Так, відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів та рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх штатних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Позивач обґрунтовуючи юрисдикційну підсудність даного спору господарському суду зазначає, що відповідно до висновків викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 по справі № 922/1830/19 спори щодо користування землями фермерського господарства мають розглядатись господарським судом.

Проте, суд зазначає, що посилання позивача на зазначену вище постанову, як на обґрунтування юрисдикційної підсудності даного спору господарському суду є хибними.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спору у даній справі є оскарження рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок комунальної власності.

Судом встановлено, що матеріали позовної заяви не містять належних та допустимих доказів того, що гр. ОСОБА_2 є користувачем земельних ділянок зазначених в рішенні Миронівської міської ради від 28.03.2024 № 5209-66-VШ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок комунальної власності за кадастровими номерами 3222983400:02:004:0030, 3222983400:03:003:0010, 3222983400:03:003:0011, 3222983400:02:003:0012, 3222983400:03:001:0005, 3222983400:02:008:0002, 3222983400:02:009:0003, 3222983400:02:004:0031»

Суд дійшов висновку, що дана справа не відноситься до юрисдикції господарських судів, а є справою суду адміністративної юрисдикції, з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

При визначенні предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 07.12.2022 по справі №383/1263/21 та в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі № 820/3534/17, від 26.02.2020 по справі № 304/284/18, від 07.07.2020 по справі № 438/610/14-ц.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

При цьому, згідно з п. 6 ст. 175 ГПК України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Дослідивши вказані обставини, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено, а судом самостійно не встановлено наявності між позивачем та відповідачем приватноправових відносин, що, з огляду на суб`єктний склад сторін та характер спірних правовідносин, дає підстави стверджувати про віднесення вказаного спору до адміністративної юрисдикції, що свідчить про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд роз`яснює гр. ОСОБА_1 , що позовна заява про скасування рішення органу місцевого самоврядування підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Також, разом із позовною заявою позивач подав суду заяву про забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Системний аналіз наведеного свідчить, що право особи на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду, в тому числі додержання правил юрисдикції у господарських судах.

Отже, розгляд заяви та вжиття заходів забезпечення позову здійснюються виключно судом компетентним розглядати спір по суті. При цьому першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання яких здійснюється її розгляд по суті.

Тобто першочерговою, у будь-якому випадку, є оцінка дотримання процесуального порядку (юрисдикції) звернення із заявою про забезпечення позову до суду (Постанова ВС від 16.08.2019 у справі № 916/142/19).

З огляду на те, що суд відмовляє у відкритті провадження у справі № 911/1132/24 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову повертається заявнику без розгляду.

Керуючись ст. 4, 20, 175, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

1. Відмовити гр. ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі.

2. Позовну заяву з доданими до неї документами та заяву про забезпечення позову повернути заявникові гр. ОСОБА_1 .

3. Згідно з ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.В. Сокуренко