Ухвала суду № 118738553, 07.12.2023, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2023 Справа №607/17636/21 Провадження №1-кп/607/764/2024

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря с/з ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

під час розгляду у відкритому судовомузасіданні взалі судукримінального провадження №12021211040001257 від 08.09.2021 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляді в Тернопільському міськрайонному суді Тернопільської області на стадії судового розгляду перебуває кримінальне провадження №12021211040001257 від 08.09.2021 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України.

Будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду вказаного кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_4 в судові засідання, призначені на 13 вересня 2023 року та 27 вересня 2023 року не з`явився, про причину неявок суд не повідомив.

27.09.2023 року під час судового розгляду даного кримінального провадження прокурор Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з письмовим клопотанням про застосовування до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на шістдесят днів, яке мотивовано тим, що останній, який обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, усвідомлюючи тяжкість передбаченого санцією інкримінованої йому статті покарання, навмисно переховується від явки до суду з метою уникнення відповідальності. На думку прокурора, вказане, разом з тим, що обвинувачений, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду кримінального провадження за його обвинуваченням, на виклики суду не з`являється без поважних причин та постійного зв`язку з ним немає, що перешкоджає здійсненню судового розгляду кримінального провадження з дотриманням розумних строків, передбачених статтею 28 КПК України, а також з урахуванням даних про особу обвинуваченого, а саме його віку, соціальних зв`язків, репутації, способу життя, майнового стану, відсутності місця роботи, невідшкодованих збитків потерпілій стороні, свідчить про наявність існування ризику, передбаченого пунктом першим частини першої статті 177 КПК України, а саме: переховування від суду. Враховуючи викладене, прокурор у клопотанні ставить питання про застосовування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на шістдесят днів, так як застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не може запобігти вказаному ризику, не сприятиме меті та завданням кримінального провадження на даній стадії, а також не буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

В судовому засіданні прокурор Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 подане клопотання підтримав та просив таке задовольнити з наведених у ньому підстав та мотивів.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні висловив свою незгоду та заперечення з приводу заявленого державним обвинувачем клопотання та просив відмовити у задоволення такого, обгрунтовуючи свою позицію тим, що зазначаний прокурором у клопотанні ризик, а саме переховування обвинуваченого від суду, на даний час відсутній та нічим не підтверджений, так як неявка обвинуваченого в судові засідання мала місце виключно у зв`язку з тим, що його підзахисний протягом тривалого періоду часу здійснював догляд за своєю мамою, з якою він проживає в одному помешканні та яка хворіє, через що неодноразово проходила лікування. Під час судового розгляду клопотання прокурора захисник наголосив на тому, що обвинувачений ОСОБА_4 має постійне місце проживання у м. Тернополі та на його утриманні перебуває хвора мама, яка потребує його постійної опіки та догляду, в якої він являється єдиним сином, а тому просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з носінням електронних засобів контролю, що, на переконання захисника, буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання ним своїх процесуальних обов`язків.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , якого на виконання ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.09.2023 року про надання дозволу на затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою було доставлено до суду, також висловив свої заперечення щодо задоволення клопотання прокурора, підтримав позицію свого захисника та посилаючись на перебування на його утриманні хворої матері, з якою він протягом тривалого періоду часу знаходився вдома, а тому не мав можливості прибути в судові засідання та повідомити суд про причину своїх неявок, просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати щодо нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Допитана в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту мати обвинуваченого ОСОБА_4 ОСОБА_6 пояснила, що її син ОСОБА_4 протягом тривалого періоду часу утримує її та на постійній основі перебуває поруч з нею за місцем їх спільного проживання, оскільки вона хворіє та потребує його постійного догляду та опіки, а тому просила не застосовувати щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а застосувати у його відношенні запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, щоб він і надалі мав можливість здійснювати за нею догляд.

Заслухавши пояснення прокурора, думку обвинуваченого та його захисника, а також пояснення допитаної за клопотанням сторони захисту матері обвинуваченого, надавши оцінку доводам прокурора, викладеним у клопотанні про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та запереченням сторони захисту щодо заявленого прокурором клопотання, суд дійшов таких висновків.

Вивченням особи ОСОБА_4 встановлено, що він є уродженцем м. Тернопіль Тернопільської області, українець, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, неодружений, непрацюючий, у відповідності до положень статті 89 КК України вважається раніше не судимим.

На думку суду, обвинувачений ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України.

У відповідності до ч.1 ст. 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України).

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із засобів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання існуючим ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Отже, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань.

Як вбачається зі змісту клопотання прокурора, на цей час у даному кримінальному провадженні має місце передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України ризик, а саме переховування обвинуваченого від суду.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються (ч. 5 ст. 131 КПК України).

У відповідності до частини першої статті 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; (3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначений у ст. 178 КПК України.

З огляду на зазначене вище, суду належить вирішити, чи довели сторони кримінального провадження обставини, на які вони покликаються. Отже, вирішуючи це питання, суд виходив із такого.

Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема:1) переховуватися від суду;2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;3) незаконно впливати на потерпілого, свідка4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

На переконання суду, відповідні ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. Водночас КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Оцінюючи наявність ризику, на існування якого посилається сторона обвинувачення в обґрунтування поданого щодо обвинуваченого ОСОБА_4 клопотання, суд виходить із такого.

Зі змісту обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, яке у відповідності до положень частини шостої статті 12 КК України класифікується як особливо тяжкий злочин.

На переконання суду, ймовірна можливість переховування обвинуваченого від суду підтверджується тим, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.

Також при оцінці наявності на даний час ризику переховування обвинуваченого від суду, суд враховує й процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 під час судового розгляду даного кримінального провадження, а саме те, що останній неодноразово, без поважних причин не з`являвся в судові засідання у вказаному кримінальному провадженні, а також не повідомляв суд про причини свого неприбуття на виклики суду, у зв`язку з чим щодо нього ухвалами Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.05.2023 року, 16.05.2023 року, 22.06.2023 року, 10.07.2023 року та 13.09.2023 року застосовувався захід забезпечення кримінального провадження у вигляді примусового приводу у судове засідання, що у свою чергу свідчить про системне зловживання обвинуваченим його правами та визначеними у ст.138 КПК підставами для неприбуття у судові засідання, нехтування останнім процесуальними обов`язками, передбаченими ст.42 КПК України, що призводить до невиправданого та безпідставного затягування судового розгляду цього кримінального провадження.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що на даній стадії кримінального провадження ризик здійснення обвинуваченим дії, передбаченої пунктом першим частини 1 ст. 177 КПК України, а саме - переховування від суду, наявний та жодний з інших, більш м`яких запобіжних заходів, не здатний запобігти зазначеному у попередньому абзаці ризику.

При цьому доводи захисника ОСОБА_5 про достатність застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, суд вважає такими, що не спростовують існування доведених у судовому засіданні стороною обвинувачення обставин та ризику.

Також під час розгляду клопотання сторони обвинувачення судом взято до уваги дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , зокрема наявність в нього на утриманні хворої матері, яка потребує його догляду та опіки, втім, за наявності прямо передбаченого ст.177 КПК України ризику у даному кримінальному провадженні, на думку суду, саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним за вказаних умов, і навіть з урахуванням виключності такого заходу забезпечення кримінального провадження, він повністю відповідає як вимогам КПК України, так і обставинам даного кримінального провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років (п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК).

Крім того, також слід зазначити про те, що жодних відомостей, які б свідчили про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суду не надано.

При розгляді клопотання прокурора, суд також враховує, практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( «Летельє проти Франції»).

Враховуючи наведене, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, а також попередження переховуванню обвинуваченого від суду, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора та застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Даний вид запобіжного заходу, на переконання суду, буде співмірним з існуючим ризиком, відповідатиме даним про особу обвинуваченого ОСОБА_4 та тяжкості пред`явленого йому обвинувачення, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків та унеможливить настання ризику, передбаченого п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Окрім цього, згідно з ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом. З врахуванням майнового стану обвинуваченого, даних про його особу, наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, розміру шкоди, завданої злочинами, суд вважає, що останньому слід визначити розмір застави в межах розміру, визначеному законом у даному випадку, яка достатньою мірою гарантуватиме виконання покладених на нього обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, суд наряду з положеннями ст.ст.182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Отже, із урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, матеріальне становище обвинуваченого, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , суд вважає, що застава у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у мінімальному розмірі, визначеному законом щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, зможе забезпечити належне виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч.3 ст.183 КПК України, у разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

З огляду на вищевикладені встановлені обставини у їх сукупності, суд вважає, що застосування менш суворих запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання вищевказаному ризику та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 під час судового розгляду даного кримінального провадження, а тому слід задовольнити клопотання прокурора про застосовування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відмовитиу задоволенніклопотання обвинуваченогота йогозахисника про застосовування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.177, 178, 183, 194, 196, 331, 372, 376 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_5 про застосовування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відмовити.

Клопотання прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосовування до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави в сумі 214720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень для внесення на депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; отримувач: ТУ ДСАУ у Тернопільській області; Банк отримувача ДКСУ м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA358201720355219001000003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі №607/17636/21; провадження №1-кп/607/387/2023 згідно ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07.12.2023 року.

У випадку внесення застави, покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 00 год. 00 хв. 04 лютого 2024 року, наступні обов`язки: прибувати за викликом слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, утримуватися від спілкування із свідками та потерпілими у цьому ж кримінальному провадженні; здати на зберігання в органи ДМС свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, які дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що якщо він, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 .

Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_4 негайно після її оголошення.

Датою закінчення дії ухвали вважати 00 год. 00 хв. 04 лютого 2024 року.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_1