Рішення № 118736712, 30.04.2024, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/505/24

Номер провадження 2/350/246/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2024 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі :

головуючого судді Бейка А.М.,

секретаря судового засідання Маєвської С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей Рожнятівської селищної ради Калуського району Івано-Франкіської області про визначення місця проживання малолітньої дитини, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - служба у справах дітей Рожнятівської селищної ради Калуського району Івано-Франкіської області про визначення місця проживання дітей,

в с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій сторін:

Позивач за первісним позовом ОСОБА_3 звернувся до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області із позовною заявою, у якій просить суд визначити разом із ним місце проживання його сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і жителя с Петранка Калуського району Івано-Франківської області; понесені по справі витрати залишити за ним.

В основу позовних вимог зіслався на те, що з 23.03.2010 він перебуває у шлюбі з відповідачкою по справі ОСОБА_2 , який зареєстрований у виконкомі Петранківської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області за актовим записом №8. За час проживання в шлюбі у них народилися діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . В січні 2024 року відповідачка ОСОБА_2 звернулася в суд з цивільним позовом до нього про розірвання шлюбу, який розглядається Рожнятівським районним судом. У своєму позові про розірвання шлюбу, відповідачка ОСОБА_2 зазначає, що діти ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 проживають з нею та перебувають на її утриманні, і тому вона просить суд після розірвання шлюбу залишити їх на подальше проживання з нею. Проте такі твердження відповідачки ОСОБА_2 не відповідають дійсності, оскільки фактично діти на даний час постійно проживають та зареєстровані за адресою його постійного місця проживання у АДРЕСА_1 в належному йому на праві приватної власності житловому будинку, що підтверджується довідкою про склад сім`ї. Син ОСОБА_4 висловив бажання проживати із ним після розірвання шлюбу, оскільки мати дитини відповідачка по справі ОСОБА_2 орендує двокімнатну квартиру в м. Калуш, а син ОСОБА_8 не бажає туди переїжджати і ходити до школи, так як навчається в школі в с. Петранка за місцем постійного проживання, та не бажає розривати зв`язки із своїми однокласниками та друзями. До його будинковолодіння проведена вода, каналізація, є велике подвір`я загальною площею 0,1137 га, що підтверджується копією договору дарування, тому умови для повноцінного проживання дитини повністю ним забезпечені. Також дитина забезпечена необхідним одягом та харчуванням, до будинку підключена інтернет-мережа, необхідна для дистанційного навчання. Він в змозі повністю забезпечити сина ОСОБА_8 , оскільки працює відповідно до цивільно-правових договорів та виконує ремонтні роботи, тобто має достатній постійний самостійний дохід. Стверджує, що створив належні умови для виховання та всебічного розвилку свого сина ОСОБА_4 , до якого добре відноситься і син бажає проживати із ним.

Відповідачка за первісним позовом ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 , у якому проситьвизначити разом із нею місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 у зв`язку з безпідставністю позовних вимог.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що у провадженні Рожняівського районного суду є справа №350/505/24 за позовом ОСОБА_3 до неї про визначення із ним місця проживання малолітньої дитини, а саме ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позовна заява ОСОБА_3 є надуманою, не відповідає дійсності та не має під собою жодного правового підгрунтя, що змушує її звернутися до суду із зустрічним позовом. Так, від спільного з відповідачем проживання у них народилось троє дітей. Спільне життя з відповідачем в них не склалось через різні погляди на життя, та його зневажливої поведінки по відношенню до неї. Вона звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу, і рішенням Рожнятівського районного суду від 25.03.2024 шлюб між нею та відповідачем розірваний. Оскільки на момент розірвання шлюбу діти проживали зі нею, спору щодо місця проживання дітей не виникало, тому судом таке питання і не вирішувалось. Вважає, що суду слід керуватись положеннями принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (хіу) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959, за змістом якої малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю. Також ОСОБА_2 посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду України від 17.10.2018 при розгляді справи №402/428/16-ц, яка висловила правову позицію, відповідно до якої законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо. Декларація прав дитини не є міжнародним договором і ЄСПЛ не визначав обов`язкового врахування судами принципу 6 Декларації прав дитини. Разом з тим, положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджується з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей. ОСОБА_2 стверджує, що вона завжди приділяла та приділяє велику увагу та турботу про своїх трьох дітей, і в цей же час вона ніколи не заперечувала та не чинила перешкод відповідачу у спілкуванні з дітьми та у прийнятті участі у їхньому вихованні. Вона переконана, що зможе забезпечити дітям розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним, та вважаю, що розділ дітей в жодному випадку не відповідатиме їхнім найкращим інтересам. Та обставина, що діти постійно проживають із нею та перебувають на її утриманні підтверджена і рішенням Рожнятівського районного суду від 29.02.2024, яким з відповідача стягнено у її користь аліменти на утримання дітей.

У судове засідання сторони не прибули.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_3 подав до суду заяву, у якій просив розгляд справи закінчувати у його відсутності, заявлений ним позов підтримує повністю.

Представник позивача за первісним позовом - адвокат Ошуст С.Є. подав до суду заяву, у якій просить справу розглянути без його участі, позов ОСОБА_3 задоволити повністю, а зустрічний позов ОСОБА_2 задоволити частково із урахуванням позовної заяви ОСОБА_3 .

Представник відповідачки за первісним позовом - адвокат Родіков І.С. подав до суду заяву, у якій просить справу розглянути у його відсутності, позовні вимоги ОСОБА_2 підтримує повністю та просить задоволити.

ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 22.03.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження, відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

25.03.2024 представниця Служби у справах дітей Рожнятівської селищної ради подала до суду заяву про проведення підготовчого засідання у відсутності представника вказаної служби.

03.04.2024 до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області поступила зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дітей.

Ухвалою від 03.04.2024 суд постановив прийняти зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей до спільного розгляду із позовною заявою ОСОБА_3 про визначення місця проживання малолітньої дитини; призначити чергове підготовче судове засідання із викликом учасників процесу.

12.04.2024 представниця Служби у справах дітей Рожнятівської селищної ради подала до суду заяву про розгляд справи у відсутності їх представника.

15.04.2024 позивач за первісним позовом ОСОБА_3 подав до суду заяву, у якій просив розгляд справи закінчувати у його відсутності та зазначив, що свій позов підтримує повністю та просить задоволити позовні вимоги з урахуванням висновку служби у справах дітей Рожнятівської селищної ради та залишити сина ОСОБА_4 проживати разом із ним. Зустрічний позов визнає частково в частині залишення із ОСОБА_2 сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Представник позивача за первісним позовом ОСОБА_3 - адвокат Ошуст С.Є. подав до суду заяву, у якій просить справу розглянути без його участі, позов ОСОБА_3 задоволити повністю, а зустрічний позов ОСОБА_2 задоволити частково із урахуванням позовної заяви ОСОБА_3 .

Представник відповідачки за первісним позовом ОСОБА_2 - адвокат Родіков І.С. подав до суду заяву, у якій просить справу розглянути у його відсутності, позовні вимоги ОСОБА_2 підтримує повністю та просить задоволити.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 22.04.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті з повідомленням учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Беручи до уваги, що учасники справи в судове засідання не прибули, дотримуючись вимог вищезазначених норм процесуального закону, розгляд справи проводиться у відсутності сторін без фіксування звукозаписувальним технічним засобом на підставі письмових доказів, наявних в матеріалах справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

З копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 та картки платника податків № НОМЕР_2 (а.с.5, 6) суд встановив, що позивач за первісним позовом - відповідач за зустрічним позовом у цій справі - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

З копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 та картки платника податків № НОМЕР_4 (а.с.8) суд встановив, що відповідачка за первісним позовом - позивачка за зустрічним позовом у цій справі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до копії Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 (а.с.7), сторони по справі зареєстрували шлюб 23.03.2010 у виконавчому комітеті Петранківської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області, про що зроблено відповідний актовий запис №8. Після реєстрації шлюбу дошлюбне прізвище відповідачки за первісним позовом « ОСОБА_11 » змінено на « ОСОБА_12 ».

Копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 (а.с.9) підтверджено, що від спільного подружнього життя у сторін народився малолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З довідки про склад сім`ї №124 від 25.01.2024, виданою старостою та провідним спеціалістом с.Петранка Рожнятівської селищної ради (а.с.11) суд встановив, що до складу сім`ї ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованих у АДРЕСА_1 входять чоловік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 25.01.2024, складеного уповноваженою комісією (а.с.12) суд встановив, що предметом обстеження були матеріально-побутові умови проживання ОСОБА_2 , яка не працює, зареєстрована і проживає у АДРЕСА_1 і до складу її сім`ї входять чоловік ОСОБА_4 та їх троє дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 . Комісією встановлено, що ОСОБА_2 проживає в задовільних матеріально-побутових умовах.

Копією договору дарування від 21.09.2016, зареєстрованого в реєстрі за №62 (а.с.12) підтверджено, що ОСОБА_3 було подаровано будинковолодіння АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,1137 га.

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 25.03.2024 у справі №350/183/24, провадження №2/350/169/2024 (а.с.33-34) суд розірвав шлюб, зареєстрований між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , який був зареєстрований 23.03.2010 у виконавчому комітеті Петранківської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області за актовим записом №8.

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 29.02.2024 у справі №350/184/24, провадження №2/350/170/2024 (а.с.35) суд ухвалив стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання синів ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також дочки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/2 частини всіх видів його заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімум для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття на кожну дитину щомісячно, починаючи з 26.01.2024.

З висновку органу опіки та піклування щодо визначеня місця проживання малолітньої дитини (а.с.41), затвердженого рішенням виконавчого комітету Рожнятівської селищної ради Івано-Франківської області (а.с.40) суд встановив, що на виконання ухвали Рожнятівського районного суду по справі №350/505/24 щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уповноваженим органом розглянуто питання про доцільність залишення малолітнього ОСОБА_4 на проживанні з одним із батьків. Зокрема встановлено, що ОСОБА_2 стверджує, що їхні діти ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 проживають з нею та перебувають на її частковому утриманні, тому вона просить суд після розірвання шлюбу залишити їх на подальше проживання з нею. ОСОБА_3 зазначає, що такі твердження дружини не відповідають дійсності, оскільки діти зареєстровані в с. Петранка в його житловому будинку, навчаються в Петранківській гімназії, а проживають з матір?ю у винайманій квартирі всього два тижні. Позивач працює згідно цивільно-правових договорів, виконує ремонтні роботи, мас достатній постійний дохід, він в змозі повністю фінансово забезпечити всіх дітей, любить їх однаково та хотів би зберегти сім?ю. Відповідачка орендує двокімнатну квартиру в м. Калуш та забрала туди дітей, однак син ОСОБА_8 не бажає там проживати і навчатися, не хоче розривати зв?язки із своїми однокласниками та друзями. Тому виявив бажання після розлучення батьків залишитись проживати з батьком. На праві приватної власності ОСОБА_3 належить житловий будинок в с. Петранка, площею 89 м2, облаштований всіма комунікаціями, є велике подвір?я. Створені умови для повноцінного проживання дитини, яку забезпечено одягом, харчуванням, в будинку підключена інтернет-мережа, необхідна для дистанційного навчання, задовільні матеріально-побутові умови і створені належні умови для виховання та всебічного розвитку дітей. В ході співбесіди з дітьми ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , виявлено що діти однаково люблять обох батьків, переживають їхнє розлучення та хочуть, щоб батьки помирились. Однак, якщо батьки розлучаться, то молодший син ОСОБА_8 хоче залишитися з батьком. У поведінці дитини прослідковується його особлива емоційна прив?язаність до батька, налагоджені добрі довірливі відносини. В характеристиці, виданій дирекцією Петранківської гімназії вказано, що впродовж навчання дитини в гімназії, батьки однаково цікавляться життям сина, мати регулярно відвідує батьківські збори, організовує правильне проведення вільного часу дитини, батько щоденно підвозить сина до школи на навчання, бере участь у його вихованні, контактує з класним керівником, цікавиться успіхами і досягненнями сина. За інформацією Петранківського старостинського округу, за час проживання в с. Петранка на адресу позивача зауважень і скарг не надходило. В громадських місцях ОСОБА_3 поводить себе добре, спиртними напоями не зловживає, відповідально відноситься до виховання дітей. У даній справі матеріально-побутове забезпечення батька є задовільним, створені всі умови для повноцінного виховання та розвитку дитини, а мати ж проживає в орендованій квартирі. Ставлення до дітей дає підстави для твердження, що кожний із батьків однаково з любов?ю та піклуванням відносяться до них та здатні створити умови для їх розвитку та виховання. Розглядаючи особисту прихильність дитини до кожного з батьків, встановлено, що між малолітнім ОСОБА_8 та батьком налагоджені довірливі стосунки, він тісно емоційно прив?язаний до батька, любить з ним проводити час і хоче з ним проживати. Керуючись ст.ст. 157, 160 Сімейного кодексу України, ст. 29 Цивільного кодексу України, пунктом 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов?язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов?язаної із захистом прав дитини» орган опіки та піклування Рожнятівської селищної ради вважає за можливе визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом із батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 за адресою: АДРЕСА_1 .

Між сторонами виник спір з приводу визначення місця проживання малолітніх дітей, який вони не можуть вирішити в позасудовому порядку.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування:

Заслухавши у попередніх судових засіданнях позиції учасників судового процесу щодо заявлених позовних вимог, проаналізувавши матеріали цивільної справи, дослідивши та оцінивши в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд прийшов до таких висновків.

Частиною першою ст.15, частиною 1 ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Між сторонами виник спір щодо місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , так як кожен із батьків на даний час проживають окремо. При цьому матір дітей - позивачка за зустрічним позовом, вимагає, щоб всі діти залишились проживання із нею, а батько дітей - позивач за первісним позовом, не заперечує щодо залишення ОСОБА_5 та ОСОБА_5 на проживанні із матір`ю, однак, зважаючи на особливу емоційну прив`язаність до нього сина ОСОБА_4 , просить визначити місце проживання останнього разом із ним.

Згідно з ч. 2, 8, 9 ст. 7 СК України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі ст. 141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

При цьому, принцип ст. 6 Декларації прав дитини, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір`ю лише у винятковій ситуації, не можна тлумачити безальтернативно й категорично таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі статті 141 Сімейного кодексу України, так і зі змісту Конвенції про права дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Для гармонійного морального та психічного розвитку дітей необхідні стабільні умови проживання, відчуття захищеності, підтримка найближчих для них людей, якими вони вважають обох батьків.

У постановах Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18, від 22 серпня 2018 року у справі № 539/1406/17 зазначено, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Нормами ст. 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно з п. 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866, під час розв`язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання (перебування) дитини служба у справах дітей повинна керуватися найкращими інтересами дитини з урахуванням рівних прав та обов`язків матері та батька щодо дитини. У разі коли батьки дитини проживають у межах різних адміністративно-територіальних одиниць, той із батьків, який подав заяву про визначення місця проживання дитини з ним, звертається до служби у справах дітей за місцем свого проживання (перебування) стосовно проведення обстеження його житлово-побутових умов і складення акта обстеження умов проживання. Зазначений акт передається заявником до служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини, працівник якої проводить з ним бесіду. Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.

Суд встановив, що малолітні діти ОСОБА_5 та ОСОБА_5 проживають разом із своєю матір`ю ОСОБА_2 , які перебувають на її частковому утриманні, при цьому батько дітей ОСОБА_3 також бере участь в фінансовому забезпеченні дітей, що підтверджено рішенням суду про стягнення з останнього аліментів на утримання дітей сторін.

Обставини справи підтверджують той факт, що кожний із батьків однаково з любов?ю та піклуванням відносяться до своїх дітей, при цьому кожен із них здатний створити умови для їх повноцінного розвитку та виховання.

З огляду на те, що малолітня дитина сторін ОСОБА_5 не досягнула десятирічного віку, з якого суд повинен вислухати думку дитини, при цьому обоє батьків не наполягали на допиті дітей у судовому засіданні, щоб не травмувати їх, беручи до уваги позицію матері та батька дітей, які висловили однакову позицію щодо визначення місця проживання сина ОСОБА_5 та дочки ОСОБА_5 , а саме з їх матір`ю, суд приходить до висновку, що найбільш доцільним в інтересах цих дітей буде визначити місце їх проживання із матір`ю ОСОБА_2 .

Водночас, виходячи із обставин цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_4 , суд, заслухавши думки учасників справи та проаналізувавши долучені до матеріалів справи докази на підтвердження доцільності залишення проживати разом із батьком ОСОБА_4 , встановив наступне.

Так, матеріально-побутове забезпечення ОСОБА_3 є задовільним, він має власне житло, в якому можуть проживати його діти, ним створені всі необхідні умови для повноцінного виховання та розвитку дитини. При цьому, важливою у цій справі є та обставина, що між малолітнім ОСОБА_8 та його батьком налагоджені особливі довірливі стосунки, дитина тісно емоційно прив?язана до батька, любить з ним проводити час і хоче з ним проживати у подальшому. При цьому, дитина не бажає розривати дружні відносини із своїми однокласниками та іншими друзями, у випадку зміни місця проживання своєї матері.

За таких обставин, зважаючи в першу чергу на інтереси дитини ОСОБА_4 , її психоемоційний стан, беручи до уваги більшу прив`язаність дитини до батька, про що свідчить також висновок органу опіки та піклування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Рожнятівської селищної ради від 09.04.2024, суд приходить до висновку, що визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 з батьком буде відповідати якнайкращим його інтересам, сприятиме повноцінному вихованню та розвитку, натомість зміна місця проживання дитини без її добровільної згоди завдасть більшої шкоди її інтересам, усталеному побуту, моральному, фізичному розвитку, ніж її залишення з тим з батьків, з ким вона бажає проживати у подальшому.

При цьому, суд зазначає, що мама дитини, яка безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов`язок спілкуватися з сином, піклуватися про його здоров`я, стан його розвитку, незалежно від того з ким він буде проживати. У разі зміни обставин у відносинах сторін спору, а в першу чергу, відносин між батьками, а також встановлення можливості їхнього спільного спілкування та проведення часу з дитиною, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.

Отже, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_3 слід задовольнити в повному обсязі, а зустрічний позов ОСОБА_2 - задоволити частково.

V. Розподіл судових витрат.

Згідно із ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

У позовній заяві позивач ОСОБА_3 просив понесені ним судові витрати залишити за ним. Окрім цього, у заяві від 15.04.2024 ОСОБА_3 підтримав пред`явлені у позовній заяві вимоги. За таких обставин, керуючись принципом диспозитивності, суд вважає за можливе не вирішувати питання про розподіл судових витрат за первинним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 .

Окрім цього, позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 просила судові витрати понесені нею в ході розгляду справи покласти на відповідача ОСОБА_3 .

На підтвердження понесених судових витрат ОСОБА_2 долучила до позовної заяви квитанцію від 25.03.2024 (а.с.36), якою підтверджено, що за подання до суду зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 сплатила судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Отже, оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 , тому з відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_3 слід стягнути у користь ОСОБА_2 половину сплаченого нею судового збору у розмірі 605,60 грн.

На підставі викладеного, ст. 7, 19, 24, 56, 104, 105, 110, 112, 113, 114, 141Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст.258, 259, 263, 265, 268, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей Рожнятівської селищної ради Калуського району Івано-Франкіської області про визначення місця проживання малолітньої дитини - задоволити.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і жителя с.Петранка, Калуського району Івано-Франківської області разом із його батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - служба у справах дітей Рожнятівської селищної ради Калуського району Івано-Франкіської області про визначення місця проживання дітей- задоволити частково.

Визначити місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 разом із їхньою матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок судових витрат пов`язаних зі сплатою судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог зустрічного позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач-відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце зареєстрованого проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .

Відповідачка-позивачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , місце зареєстрованого проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 .

Суддя А.М. Бейко