Рішення № 118727724, 29.04.2024, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року м. Житомир справа № 285/1154/24

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов,

встановив:

До Новоград-Волинського міського суду звернулася ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії державного виконавця Звягельського відділу державної виконавчої Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шемчук М.А. щодо відкриття виконавчих проваджень;

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Звягельського відділу виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шемчук М.А. про стягнення виконавчого збору у сумі 3400,00 грн (ВП 74104407 від 08 лютого 2024 року);

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Звягельського відділу виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шемчук М.А. про стягнення з ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження в сумі 207,00 грн (ВП 74105208 від 08 лютого 2024 року).

Позовні вимоги мотивовані незаконністю, неправомірністю та необґрунтованістю оскаржуваних постанов державного виконавця. Позивачка пояснює, що старшим інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті складено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, яку оскаржено нею у судовому порядку. Вважає, що виконавчі провадження були відкриті на підставі виконавчих документів, які не набрали законної сили, а тому такі суперечать вимогам Закону України "Про виконавче провадження". Крім того, зауважує, що статусу боржника особа набуває лише з дня набрання виконавчим документом законної сили, а тому прийняті постанови є протиправними.

Ухвалою судді Новоград-Волинського міського суду від 29.02.2024 дану адміністративного справу передано на розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2024 дану справу передано судді на розгляд.

Ухвалою суду від 26.03.2024 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачці строк для усунення недоліків шляхом подання до суду: окремої заяви відповідно до вимог ч. 6 ст. 161 КАС України про поновлення строку звернення з обґрунтування строку пропуску звернення до суду із даним позовом та належних доказів доплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Згідно з ухвалами судді від 02.04.2024 та від 08.04.2024 продовжено строк залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 , встановлений ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.03.2024, у зв`язку із усуненням недоліків не у повному обсязі.

12.04.2024 на виконання вимог ухвали суду, позивачка подала до суду заяву про поновлення процесуального строку на звернення до суду, яку ухвалою суду від 15.04.2023 задоволено, визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду із даним позовом, поновлено пропущений строк звернення до суду, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Представник Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ)(далі - відповідач, відділ) не скористався своїм процесуальним правом на подання до суду відзив на позов.

Положення ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами

Дослідивши подані документи і матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

За змістом позовної заяви відслідковується, що старшим інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті відносно позивачки складено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі. За допущені порушення позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до ч.2 ст. 132-1 Кодексу про адміністративні правопорушення України, за порушення п.22.5 Правил дорожнього руху України на позивачку накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн.

За вказаною постановою, державним виконавцем відкрите виконавче провадження ВП №71418623.

Не погоджуючись із постановою про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн позивачка в березні 2023 року звернулась до Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області з метою її оскарження в адміністративному порядку.

Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 14.03.2023 відкрите спрощене позовне провадження в адміністративній справі №240/1580/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Під час судового розгляду справи №240/1580/23, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено, зупинено стягнення у виконавчому провадженні з виконання постанов АА №00005552 від 21 лютого 2023 року, відкритому на підставі постанови Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ВП № 71418623 від 29 березня 2023 року до набрання чинності рішенням суду у справі № 285/1580/23.

24 жовтня 2023 року рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області у справі №285/1580/23 відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 . Прийняте рішення залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2024.

У зв`язку зі сплатою у повному обсязі штрафу, керуючись вимогами п.9 ч.1 ст.3, ст.40 Закону України "Про виконавче провадження", 08.02.2024 старшим державним виконавцем Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) виконавче провадження з примусового виконання постанови Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті №АА00005552 від 21.02.2023 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штраф у розмір 34 000 грн закінчене, про що винесено постанову від 08.02.2024 (ВП №74118623).

Постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження виділені із завершеного виконавчого провадження ВП №74118623, зареєстровані в автоматизованій системі виконавчого провадження та звернуті до примусового виконання.

Відкриті виконавчі провадження: ВП №74105208 щодо виконанням постанови про стягнення витрат виконавчого провадження ВП№74118623 та ВП №74104407 щодо виконання постанови про стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження №71418623, про що 08.02.2024 винесені оскаржувані постанови.

Позивачка, вважає постанови про відкриття виконавчих проваджень №№74105208, 74104407 протиправними та такими, що порушують їїправа, а тому звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вказує наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За частиною першою статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; .

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Згідно з ч.1 ст. 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За частиною другою статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (частина третя статті 27 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини четвертої статті 27 Закону №1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно з частиною першою статті 40 Закону №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 42 Закону №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

За частиною другою статті 42 Закону №1404-VIII витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Частиною четвертою статті 42 Закону №1404-VIII визначено, що на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1404-VIII розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.

Згідно з пунктом 13 розділу ІХ Інструкції № 512/5 при виконанні рішення немайнового характеру у разі, якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на нього штрафи, у передбачених Законом випадках виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення.

Якщо після завершення виконавчого провадження за рішенням немайнового характеру виконавчий збір, витрати виконавчого провадження не стягнуто, виконавець вживає заходів щодо їх подальшого виконання у порядку, визначеному пунктом 8 розділу ІІІ та пунктом 2 розділу VI цієї Інструкції.

За пунктом 8 розділу III Інструкції № 512/5 стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується із суми, яку не було сплачено боржником до відкриття виконавчого провадження. .

Розрахунок нарахування виконавчого збору (додаток 17) обчислюється державним виконавцем в автоматизованій системі виконавчого провадження та долучається до матеріалів виконавчого провадження.

Не пізніше наступного робочого дня з дня погашення у повному обсязі заборгованості зі сплати аліментів, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 7, 9, 14 частини першої статті 39 Закону, державний виконавець на підставі розрахунку нарахування виконавчого збору виносить постанову про стягнення виконавчого збору.

Виконання постанови про стягнення виконавчого збору здійснюється за рахунок стягнутих з боржника коштів за умови відсутності заборгованості зі сплати аліментів.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

За пунктом 2 розділу VI "Фінансування виконавчого провадження" Інструкції №512/5 виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Ключовим питанням, яке слугувало для звернення позивачки до суду є встановлення підстав або їх відсутності для прийняття державним виконавцем постанов про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про стягнення витрат виконавчого провадження, які були прийняті на підставі виконавчого провадження ВП №71418623, з примусового виконання постанови Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті про накладення штрафу у розмірі 34 000 грн від 21.02.2023.

На думку позивачки, статус боржника особа набуває лише з дня набрання виконавчим документом законної сили, а тому оскаржувані постанови протиправні та такі, що підлягають скасуванню.

Позивачка пояснила, що після судового оскарження постанови, у добровільному порядку сплатила штраф у розмірі 17 000 грн, у зв`язку із чим, посадові особи Укртрансбезпеки відкликали виконавчий документ - постанову про накладення штрафу АА№00005552 від 21.02.2023. Однак, 21.02.2024 отримала постанови про відкриття виконавчого провадження щодо виконання постанов про стягнення виконавчого збору у сумі 3400 грн та щодо стягнення витрат виконавчого провадження у сумі 207,00 грн.

Щодо доводів позивачки про протиправність оскаржуваних постанов, суд вважає за необхідне вказати таке.

У виконавчому провадженні з примусового виконання судового рішення розмір й підстави стягнення виконавчого збору не залежать від повного або часткового виконання виконавчого документа та стягується з боржника.

Крім того, слід зауважити, що про стягнення виконавчого збору державний виконавець в обов`язковому порядку зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження, а його безпосереднє стягнення здійснюється без виокремлення в інше виконавче провадження за рахунок стягнутих із боржника грошових сум одночасно із задоволенням вимог стягувача. Винятком з цього правила є випадки, передбачені ч.1 ст. 40 Закону №1404-VIII, зокрема у разі закінчення виконавчого провадження, якщо виконавчий збір не стягнуто. У такому випадку виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа стягувачу виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує на загальних підставах в окремому виконавчому провадженні.

Зважаючи на наведене, в контексті обставин цієї справи суд вважає за необхідне зазначити, що державний виконавець зобов`язаний стягнути виконавчий збір навіть після того, як закінчене виконавче провадження, якщо цей збір не був стягнений до його закінчення.

Текстуальний виклад частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII дає підстави вважати, що цей обов`язок державний виконавець має реалізувати після винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, з підстав, визначених Законом №1404-VIII, шляхом винесення постанови про стягнення виконавчого збору (якщо виконавчий збір не був стягнений в рамках виконавчого провадження за "основним" виконавчим документом і для примусового виконання цієї постанови відкрити окреме виконавче провадження, про що ухвалити відповідну постанову.

З огляду на викладене, окреслений алгоритм дій державного виконавця у межах спірних правовідносин, має своє пояснення, адже під час виконавчого провадження з примусового виконання постанови про накладення штрафу, виконавчий збір з боржниці (позивачки) стягнуто повністю або частково, не було.

Водночас якщо виконавчий збір не був стягнений (повністю) в рамках "основного" виконавчого провадження, а виконавче провадження закінчене на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону №1404-VIII, то державний виконавець зобов`язаний його стягнути у рамках окремого (іншого) виконавчого провадження, передумовою для відкриття якого є ч.1 ст.40 Закон №1404-VIII, якою передбачено винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Аналогічним чином державний виконавець діє і щодо стягнення витрат виконавчого провадження (пункт 2 розділу VI Інструкції № 512/5), які також підлягають стягненню навіть після того як виконавчий документ повернений стягувачу.

Разом з тим, суд при вирішенні спірних правовідносин, вважає за необхідне звернути увагу на позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладену у постанові від 23.04.2024 у справі №580/3571/19, згідно з якою у випадках передбачених чинним законодавством, після повернення виконавчого документа або закриття виконавчого провадження, якщо виконавчий збір не було стягнуто, відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору є обов`язком, а не правом державного виконавця.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що позивачка безпідставно оспорює постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат виконавчого провадження у межах виконавчого провадження ВП №71418623, оскільки такі винесені правомірно та із дотриманням положень Закону №1404-VIII та пункту 2 розділу VI Інструкції № 512/5.

Отже, під час прийняття спірних постанов державний виконавець діяв лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Суд вважає, що позивачкою не зазначено законних підстав, передбачених частиною 9 статті 27 Закону №1404-VIII, за яких виконавчий збір не стягується. Крім того, матеріалами справи не підтверджено виконання позивачкою постанови про накладення штрафу до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Беручи до уваги викладене у межах даної справи відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Згідно з вимогами статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч.1ст.77 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог - судовий збір, сплачений позивачкою, у даній адміністративній справі відповідно до ст.139 КАС України не відшкодовується.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 КАС України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (вул. Київська, 9, м. Звягель, Житомирська область, Звягельський район,11707. ЄДРПОУ: 34649013) про визнання протиправними та скасування постанов, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфіменко

Повний текст складено: 29 квітня 2024 р.