Рішення № 118727676, 29.04.2024, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року м. Житомир справа № 240/5771/24

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із позовом, в якому просить:

- визнати протиправною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сладь Т.П. від 15.03.2024 ВП №73602888 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн;

- скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сладь Т.П. від 15.03.2024 ВП №73602888 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - позивач, Управління) обґрунтовуючи позовні вимоги вказав, що на виконання рішення суду, за результатами перерахунку пенсії ОСОБА_1 , загальний її розмір з 01.12.2019 становить 23 584,77 грн. Крім того, вказав, що з 01.10.2023 розрахунковий розмір пенсії становив 30 386,64 грн та виплачувався в перерахованому на виконання рішення суду розмірі, а саме 23 584,77 грн. Зазначив, що при розгляді справи №240/15531/23 не розглядалося питання виплати пенсії в подальшому, зокрема без обмеження максимальним розміром, а тому у зв`язку із проведенням індексації відповідно до постанов Кабінету Міністрів України: "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" №118 від 16 лютого 2022 року та "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" від 24 лютого 2023 року №168 таке обмеження застосоване.

Ухвалою суду від 15.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено відкрите судове засідання у справі на 25 квітня 2024 року об 11:00.

Представник Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області (далі - відповідач) не скористався своїм процесуальним правом на подання до суду відзиву на позов.

У судовому засіданні представниця позивача підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представник відповідача до суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Протокольною ухвалою суду від 25.04.2024, суд постановив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Положення ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 у справі №240/15531/23, яке набрало законної сили, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо обмеження призначеної ОСОБА_2 пенсії максимальним розміром та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 пенсії без обмеження максимальним розміром з урахуванням виплачених сум з 01 грудня 2019 року.

На виконання рішення суду постановленого у справі №240/15531/23 Житомирським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист, який стягувачем пред`явлено до виконання та на підставі якого державним виконавцем відкрите виконавче провадження ВП №73602888, про що винесено постанову 15.01.2024.

У відповідь на отриману постанову про відкриття виконавчого провадження Управління листом повідомлено, що у результаті перерахунку на виконання рішення суду пенсії ОСОБА_2 , загальний її розмір з 01.12.2019 становить 23 584,77 грн, який і підлягав виплаті. За період з 01.12.2019 по 30.09.2023 нарахована сума доплати в розмірі 222 079,42 грн, яка включена в Реєстр судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.

Як свідчить зміст розрахунку пенсії ОСОБА_2 станом на 01.10.2023, її розмір з урахуванням індексації становив 28 386,64 грн, однак до виплати, з урахуванням максимального розміру, підлягало 23 584,77 грн.

За невиконання рішення суду, у межах виконавчого провадження ВП №73602888 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) 15.03.2024 прийнято щодо Управління постанову про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів та посадових осіб визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до положень пункту першого частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною шостою статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону №1404-VIII).

Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії визначена положеннями ст.75 Закону №1404-VIII.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

За умовами ч. 2 ст. 75 Закону №1404-VIII у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Отже, вказаною нормою встановлено визначальну ознаку для накладення на боржника штрафу, а саме не виконання рішення суду без поважних причин. При цьому, поважними, в розумінні Закону №1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Під час судового розгляду справи встановлено, що оскаржувана постанова про накладення штрафу винесена саме на підставі висновків державного виконавця щодо невиконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/15531/23. За матеріалами справи, зокрема розрахунку станом на 01.10.2023, розмір пенсійного забезпечення ОСОБА_2 після перерахунку становив 28 386,64 грн, втім при його виплаті Управлінням застосовано обмеження її максимальним розміром в сумі 23 584,77 грн.

Отже, у контексті викладеного, слід відмітити, у межах спірних правовідносин встановлено, що позивач протиправно обмежив пенсію ОСОБА_2 максимальним розміром - 23 584,77 грн, оскільки повинен був здійснювати її виплату у розмірі 28 386,64 грн, тобто у нарахованому розмірі, без обмеження максимальним розміром.

З огляду на що, суд вважає, що спрямовані дії, на своєчасне виконання рішення суду боржником по вказаному виконавчому провадженні у даній справі не вчинено, рішення суду не виконане.

Як свідчать матеріали справи, боржник попереджався про необхідність самостійного виконання рішення суду, натомість таке виконано не у повному обсязі, що призвело до вжиття відносно нього вищевказаного заходу примусового виконання у вигляді накладення штрафу та прийняття оскаржуваної постанови.

Твердження представника позивача про відсутність правових підстав для здійснення розрахунку пенсії стягувачу на виконання рішення суду у справі №240/15531/23 без обмеження її максимальним розміром є необґрунтованими, оскільки при подальшому проведенні перерахунків пенсії мають враховуватись рішення судів, прийняті у справах, що стосуються такої пенсії, в тому числі щодо відсутності підстав для обмеження розміру пенсії максимальним розміром у разі, якщо чинне на момент проведення такого перерахунку пенсії законодавство не зазнало відповідних змін.

З огляду на встановлені в справі обставини, суд дійшов висновку, що обов`язок виконання рішення суду у справі №240/15531/23 позивачем не дотримано, у зв`язку з чим державний виконавець, постановою від 15.03.2023, прийнятою у межах ВП № 73602888, правомірно застосував до Управління штраф в розмірі 5100,00 грн.

Частинами першою, другою статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (надалі - «ЄСПЛ») у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, що остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтованого тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе від повільність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати усіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що уразі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс ("Піалопулос та інші проти Греції", "Юрій Миколайович Іванов проти України" "Горнебі проти Греції").

Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів №13 (2010) "Щодо ролі судів у виконанні судових рішень". КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх "ех-officio". Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.

Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження, є невід`ємним елементом права на судових захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.

Таким чином, державним виконавцем вчинено всі дії згідно з Законом, щодо примусового виконання виконавчого листа виданого Житомирським окружним адміністративним судому адміністративній справі №240/15531/23, а тому постанова про накладення штрафу від 15.03.2024 ВП №73602888, винесена відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно з вимогами статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч.1ст.77 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність в діях відповідача ознак протиправності та підстав для скасування оспорюваної позивачем постанови, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі статті 139 КАС України, у зв`язку з відмовою в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, судові витрати не стягуються.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир,10003. ЄДРПОУ: 13559341) до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області (майдан Соборний, 1, м. Житомир,10014. ЄДРПОУ: 43316784) про визнання протиправною та скасування постанови, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Єфіменко

Повний текст складено: 29 квітня 2024 р.