Рішення № 118727652, 25.04.2024, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2024 року м. Житомир справа № 240/30585/23

категорія 106020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

секретар судового засідання Луценко Д.В.,

за участю: представника позивача - Ленський І.О.,

представника відповідача - Новік О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Коростишівської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Коростишівської міської ради від 26.09.2023 № 277-к;

- стягнути з відповідача недоплачений заробіток за період простою з 27.09.2023 по день ухвалення судом рішення за цим позовом з розрахунку 183,69 грн/день.

В обґрунтування позову зазначає, що жодних заяв про наявність простою позивач роботодавцю не подавала, підстав для встановлення простою щодо її посади у позивача не було. Крім того, вказує, що незаконно відсторонивши її від роботи, міський голова порушив право на працю. Триваючий воєнний стан на виконання посадових обов"язків не впливає, вказана в оскаржуваному розпорядженні підстава є надуманою.

Ухвалою позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що винесення спірного розпорядження зумовлено відсутністю організаційних і технічних умов, необхідних для виконання роботи за посадами. Спірне розпорядження містить усі необхідні реквізити.

Ухвалою від 01.04.2024 справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

Позивач працює на посаді головного спеціаліста відділу реєстрації місця проживання управління центру надання адміністративних послуг Коростишівської міської ради Житомирської області.

26.09.2023 голова Коростишівської міської ради виніс розпорядження № 277-к "Про простій у Коростишівській міській раді" відповідно до ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 34, 113 КЗпП України, Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022 (із змінами). Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (із змінами), Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 27 липня 2023 року , постанови Кабінету Міністрів України від 07 березня 2020 року "Про деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану", розпорядження міського голови від 17 серпня 2023 року №238 "Про розподіл обов`язків між міським головою, секретарем міської ради, першим заступником, заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради та керуючою справами виконавчого комітету міської ради", у зв`язку з воєнним станом в Україні, відсутністю організаційних і технічних умов, необхідних для виконання роботи за посадами:

Оголошено простій не з вини працівників Коростишівської міської ради, починаючи з 27 вересня 2023 року до усунення вищезгаданих причин або притінення чи скасування воєнного стану в Україні:

- ОСОБА_1 , головному спеціалісту відділу реєстрації місця проживання управління центру надання адміністративних послуг Коростишівської міської ради.

Під час простою ОСОБА_1 звільняється від обов"явку бути присутніми на віддаленому робочому місці та на робочому місці в установі,

Фінансово-господарському відділу Коростишівської міської ради оплату праці працівникам, під час простою, здійснювати відповідно до норм чинного законодавства, але з розрахунку не нижче від двох третин встановленого посадового окладу.

Не погоджуючись з прийнятим розполрядженням, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.3 та ст.4 Кодексу законів про працю України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Статтею 21 КЗпП України визначено, що роботодавець самостійно визначає необхідність та час залучення працівника до роботи, обсяг роботи та в передбачений трудовим договором строк погоджує з працівником режим роботи та тривалість робочого часу, необхідного для виконання відповідної роботи. При цьому повинні дотримуватися вимоги законодавства щодо тривалості робочого часу та часу відпочинку.

Відповідно до положень ст.34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток. Час простою з вини працівника не оплачується.

Простоєм вважається вимушене призупинення роботи. При цьому, оплата праці за час простою залежать від того з чиєї вини він виник.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який згідно з відповідними указами Президента України неодноразово продовжувався та мав місце на час винесення спірного розпорядження.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII).

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Пунктом 3 Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, визначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

З аналізу вищевказаної норми вбачається, що вказаним Указом встановлено можливість обмеження конституційного права на працю, але в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Суд зазначає, що у спірному розпорядженні відсутнє посилання на відповідні положення частини першої статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", що виключає можливість у спірних правовідносинах обмежувати конституційне право на працю.

Крім того, у спірному розпорядженні, яким оголошено простій у роботі позивача не зазначено обставини, які б свідчили про відсутність організаційних або технічних умов, необхідних для виконання позивачем роботи саме через введення воєнного стану на території України, а також не наведено доказів таких обставин.

Не наданого жодного пояснення з цього питання і представником відповідача в судовому засіданні.

Отже, вбачається, що обставин, які створюють загрозу життю та здоров`ю саме позивачу, які об`єктивно були б підставою для оголошення простою не існує, а відповідач, в умовах воєнного стану, діючи фактично на власний розсуд, встановив простій у роботі.

Суд зазначає, що у Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженому наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, станом на 26.09.2023 і на даний час Житомирська область відсутня.

Таким чином, на момент прийняття спірного розпорядження на території Житомирській області не велись воєнні (бойові дії) та така територія не перебувала в тимчасовій окупації. Вбачається, що прямої загрози життю та здоров`ю позивача, яка б була об`єктивною причиною встановлення простою у роботі працівника даного державного органу не існувало.

Разом з цим, судом встановлено, що Коростишівська міська рада у період воєнного стану безперервно функціонує та зупинення роботи (що є однією із підстав для оголошення простою) не відбулось.

Національне агентство України з питань державної служби у роз`ясненні від 28.04.2022 №152-р/з "Щодо призначення на посаду державної служби на період заміщення тимчасово відсутнього державного службовця, за яким зберігається посада" звернуло увагу на таке:

Відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року № 221 керівникам державних органів, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, надано право до припинення чи скасування воєнного стану в Україні в межах фонду заробітної плати праці, передбаченого у кошторисі, самостійно визначати розмір оплати часу простою працівників, але не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові тарифного розряду (посадового окладу).

Суд зазначає, що самої по собі дії правового режиму воєнного стану в Україні недостатньо для оголошення простою в роботі конкретного працівника, у даному випадку позивача, якщо державний орган продовжує функціонувати.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що простій був зумовлений також економією фінансових ресурсів, оскільки як вбачається з матеріалів справи, Коростишівським міським головою 11.10.2023 було винесено розпорядження №288-к "Про преміювання працівників міської ради за вересень 2023 року", що не свідчить про критичність фінансового стану, а навпаки дає підстави для висновку про наявність фінансових ресурсів для оплати праці працівникам міської ради.

При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що з даного питання представником відповідача в судовому засіданні не надано жодного пояснення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах позивачем подано докази та наведено фактичні обставини справи, які спростовують необхідність оголошення простою у роботі позивачу, а відповідачем не доведено протилежного.

Також відповідачем не надано доказів на підтвердження зупинення роботи інших підрозділів Коростишівської міської ради. Так само як і не підтверджено існування обставин, які створюють загрозу життю та здоров`ю саме ОСОБА_1 , та об`єктивно перешкоджали позивачу виконувати свої посадові обов`язки, а також, відповідачем не зазначено обставин, які б свідчили про відсутність організаційних або технічних умов, необхідних для виконання позивачем своїх посадових обов`язків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що спірне розпорядження є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо стягнення недоплаченого заробітку (заробітної плати) за період простою, суд зазначає таке.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 94 КЗпП України, ст. 1 Закону України "Про оплату праці").

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців (ст.2 Закону України "Про оплату праці").

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про оплату праці", норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників, молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України. Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Згідно частин 1, 2 ст. 113 КЗпП України, час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу); за час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Вимоги про стягнення недоплаченого заробітку з розрахунку 183,69 грн. задоволенню не підлягають, оскільки ч. 2 ст. 235, на яку посилається позивач у позові "Поновлення на роботі, зміна формулювання причин звільнення, оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи" КЗпП України". Разом з тим, спір у даній справі не пов`язаний з поновленням позивача на роботі, відтак середній заробіток не стягується.

При цьому, в судовому засіданні представник відповідача вказав, що позивачу за весь період простою виплачувалося дві третини посадового окладу.

Дані обставини представником позивача не заперечувалися.

Отже, нарахування у даному випадку різниці недоплаченої заробітної плати за період простою належить до повноважень відповідача.

Враховуючи вищевикладене і те, що розпорядження від 26.09.2023 № 277-к "Про оголошення простою" є протиправним, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену з 27.09.2023 у зв`язку із прийняттям спірного розпорядження позивачу частину заробітної плати, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу в сумі 3500 грн., яка підтверджується Договором про надання правової допомоги від 05.10.2023 між позивачем та Адвокатом Ленським І.О., свідоцтвом, посвідченням, розрахунком вартості наданої правової допомоги від 18.10.2023, квитанцією від 18.10.2023 № 119, ордером на надання правничої (правової) допомоги.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст. 139 КАС України).

За правилами частини сьомої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 132 КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати (зокрема, витрати на професійну правничу допомогу) підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За змістом частини другої статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин 6, 7 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами; обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд звертає увагу, що відповідач клопотання зменшити розмір витрат на правничу допомогу не подавав, тобто вважав, що витрати позивача на правничу допомогу в сумі 3500 грн. співмірні зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, значенням справи для сторони, а тому ці витрати, враховуючи задоволення позову, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року)".

З урахуванням викладеного, інші аргументи учасників справи судом не оцінювались, оскільки вони самі по собі на вищезазначені висновки суду щодо незаконності спірного розпорядження не впливали.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позов частково.

Враховуючи задоволення позову та приписи ст. 139 КАС України, суд стягує на користь позивача понесенні ним судові витрати в сумі 4573,60 грн., що складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 1073,60 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_1 ) до Коростишівської міської ради (вул. Володимирська, 1,м. Коростишів, Житомирська обл., Житомирський р-н,12501, код ЄДРПОУ: 04053660), про визнання протиправним та скасування розпорядження, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Коростишівського міського голови від 26.09.2023 №277-к "Про простій у Коростишівській міській раді" в частині оголошення простою для займаної посади головного спеціаліста відділу реєстрації місця проживання управління центру надання адміністративних послуг Коростишівської міської ради ОСОБА_1 .

Зобов`язати Коростишівську міську раду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену з 27.09.2023, у зв`язку із прийняттям розпорядження Коростишівського міського голови від 26.09.2023 №277-к, частину заробітної плати.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Коростишівської міської ради судовий збір у розмірі 1073,60 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3500 грн. (три тисячі п"ятсот гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Капинос

Повне судове рішення складене 30 квітня 2024 року