Рішення № 118726922, 29.04.2024, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року ЛуцькСправа № 140/2218/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо обмеження перерахованої пенсії максимальним розміром; зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром з урахуванням виплачених сум з 01.03.2023; стягнення недоплаченої суми пенсійних виплат з 01.03.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є військовим пенсіонером, пенсію отримує на підставі Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.041992 №2262-ХІІ.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 у справі №140/4830/21, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) пенсії по інвалідності на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30 грудня 2020 року №356/31 про розмір грошового забезпечення, із обов`язковим врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 у справі №140/4830/21 ГУ ПФУ у Волинській області здійснило перерахунок його пенсії у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30 грудня 2020 року №356/31, обмеживши її розміром в десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Позивач вважає протиправними дії ГУ ПФУ у Волинській області щодо обмеження розміру його пенсії та фактичну її виплату лише в розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а не у повному обсязі, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, якою було встановлено обмеження пенсій максимальним розміром.

З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Відповідач відзив на позов у визначений судом строк не подав.

Згідно із частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, а відтак, справу вирішено на підставі наявних у ній матеріалів.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні),

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі Закон №2262-ХІІ) у розмірі 80% грошового забезпечення.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 у справі №140/4830/21 позов задоволено повністю: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не проведення з 01 квітня 2019 року перерахунку та виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30 грудня 2020 року №356/31 про розмір грошового забезпечення; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) пенсії по інвалідності на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30 грудня 2020 року №356/31 про розмір грошового забезпечення, із обов`язковим врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 у справі №140/4830/21 відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.03.2023. При цьому розмір пенсії обчислено з розрахунку 80% грошового забезпечення, зазначеного у довідці, та застосовано обмеження максимальним розміром - десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а перерахований розмір пенсії з березня 2023 року становив 20 930,00 грн.

Не погоджуючись із діями ГУ ПФУ у Волинській області щодо обмеження пенсії максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон №2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону №2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Законом України від 28.12.2007 №107-VI Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України внесено зміни до Закону №2262-XII, а саме статтю 43 доповнено новою частиною (частина п`ята), згідно з якою максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Зміну визнано неконституційною рішенням Конституційного Суду від 22.05.2008 №10-рп/2008.

Відповідно до частини п`ятої статті 43 Закону №2262-XII (в редакції Закону №3668-VI) з 01.10.2011 максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Законом України від 24.12.2015 №911-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України частину п`яту статті 43 Закону №2262-XII доповнено реченням такого змісту Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень.

Згідно зі змінами, внесеними Законом України від 12.04.2016 №1080-VІІІ Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту резервістів, які постраждали внаслідок участі в антитерористичній операції, та членів їх сімей частина п`ята статті 43 Закону №2262-ХІІ стала вважатись частиною сьомою.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб зі змінами, а саме частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740,00 грн.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016 у справі №7-рп/2016, є втрата чинності із 20 грудня 2016 року частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII.

Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (далі - Закон №1774-VIII) передбачено, що у частині сьомій статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб слова і цифри у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року замінено словами і цифрами по 31 грудня 2017 року (пункт 10 вказаного Закону). Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону №1774-VIII, встановлено, що цей Закон набирає чинності з 1 січня 2017 року.

Поряд з тим рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано неконституційною перше речення та друге речення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, тобто усю частину сьому названої статті. Втрата із 20 грудня 2016 року чинності частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII виключає можливість законодавчого органу України вносити зміни у норму, яка визнана неконституційною, оскільки після визнання неконституційною в цілому частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII така норма вважається відсутньою у тексті Закону. При цьому після прийняття Конституційним Судом України зазначеного вище рішення зміни до першого речення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII аналогічного змісту новими законами не вносились.

Отже, із 2017 року стаття 43 вказаного Закону не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, а внесені Законом №1774-VIII до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) є нереалізованими та самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Такий висновок узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 30.10.2020 у справі №522/16881/17, від 09.11.2020 у справі №813/678/18, від 31.03.2021 у справі №815/3000/17 та інших.

Аргументи відповідача про існування законних підстав для обмеження пенсії позивача не узгоджуються із нормативним регулюванням спірних правовідносин та правовими висновками Верховного Суду щодо застосування норм права. Зокрема, Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі №815/3000/17 вказав про відсутність підстав для відступу від правового висновку, висловленого щодо питання обмеження граничного розміру пенсії у попередніх постановах від 06.11.2018 у справі №522/3093/17, від 08.08.2019 у справі №522/3271/17, від 10.10.2019 у справі №522/22798/17, від 30.10.2020 у справі №522/16881/17.

Обмеження максимального розміру пенсії порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України (рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016).

За таких обставин, а також зважаючи на визнання неконституційними положень частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою було передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, приймаючи до уваги те, що обмеження пенсії максимальним розміром порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, суд зазначає, що пенсійний орган, обмеживши позивачеві пенсію максимальним розміром з 01.12.2019, діяв всупереч Конституції України та Закону №2262-ХІІ.

З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, правових висновків Верховного Суду у зразковій справі №240/5401/18, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом прийняття рішення про визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження максимальним розміром в десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність пенсії позивача при її перерахунку з 01.03.2023; зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії (з урахуванням виплачених сум) з 01.03.2023 без обмеження її максимальним розміром в десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Щодо позовної вимоги про стягнення недоплаченої суми пенсійних виплат з 01.03.2023, то така задоволенню не підлягає, оскільки з матеріалів справи не вбачається наявність спору щодо стягнення недоплаченої суми пенсійних виплат з 01.03.2023. Суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє, так як відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №7 від 20.05.2013 резолютивна частина рішення суду не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо обмеження ОСОБА_1 розміру пенсії при здійсненні її перерахунку десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 01.03.2023 перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) без обмеження її максимальним розміром (десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22-В, код ЄДРПОУ 13358826).

Суддя С.Ф. Костюкевич