Рішення № 118718559, 30.04.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.04.2024Справа № 910/8132/23за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: гр. ОСОБА_1

про стягнення 196625,00 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 196625,00 грн., а саме 136301,42 грн. основного боргу, 10042,57 грн. процентів річних та 50281,01 грн. втрат від інфляції.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 420291/2 юр про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 28.03.2017 року в частині своєчасної та повної оплати послуг з постачання централізованого опалення, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховані проценти річних та втрати від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Через канцелярію суду 20.06.2023 року від позивача на виконання вимог ухвали суду від 12.06.2023 року надійшла заява № 20.2/УПНюр/3571 від 15.06.2023 року про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/8132/23, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.1 ст. 247 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 року у справі № 910/8132/23 виправлено допущені в ухвалі суду від 12.06.2023 року про залишення позовної заяви без руху описки.

Поряд із цим, від відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 через канцелярію суду 07.07.2023 року надійшла заява б/н від 07.07.2023 року про відвід судді Селівона А.М. від розгляду справи № 910/8132/23.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.07.2023 року заяву позивача про відвід судді передано на розгляд судді Селівону АМ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 року заяву відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 б/н від 07.07.2023 року про відвід судді Господарського суду міста Києва Селівона А.М. від розгляду справи №910/8132/23 визнано необґрунтованою та передано для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа для розгляду заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про відвід судді Селівона А.М. від розгляду справи № 910/8132/23 була передана на розгляд судді Пукасу А.Ю.

Ухвалою Господарського суду від 12.07.2023 року (суддя Пукас А.Ю.) відмовлено в задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про відвід судді Селівона А.М. від розгляду справи № 910/8132/23.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2023 року розгляд справи № 910/8132/23 призначено в спрощеному позовному провадженні з призначенням судового засідання для розгляду справи по суті на 21.09.2023 року.

У судовому засіданні 21.09.2023 року у зв`язку з необхідністю оформити належним чином документи на представництво відповідача протокольною ухвалою оголошено перерву на 11.10.2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 року у зв`язку з задоволенням клопотання відповідача в частині залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - гр. ОСОБА_1 , а також для надання останнім пояснень щодо суті спору відкладено судове засідання (розгляд справи по суті) на 09.11.2023 року.

У судових засіданнях з розгляду справи по суті 09.11.2023 року та 30.11.2023 року протокольними ухвалами оголошено перерви на 30.11.2023 року та 28.12.2023 року відповідно.

Проте, у зв`язку із перебування судді Селівона А.М. на лікарняному судове засідання 28.12.2023 року не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.01.2024 року судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 24.01.2024 року.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 24.01.2024 року за клопотаннями позивача та відповідача судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 07.02.2024 року.

Поряд із цим, від представника відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 через канцелярію суду 26.01.2024 року надійшла заява б/н від 26.01.2024 року про відвід судді Селівона А.М. від розгляду справи № 910/8132/23.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.01.2024 року заяву відповідача про відвід судді передано на розгляд судді Селівону АМ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 29.01.2024 року заяву представника відповідача ФОП ОСОБА_3 визнано необґрунтованою та передано для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 ГПК України.

Додатково через канцелярію суду представником відповідача 29.01.2024 року подано доповнення до заяви про відвід судді Селівона А.М. б/н від 29.01.2024 року.

За наслідками проведення 30.01.2024 року автоматизованого розподілу судової справи № 910/8132/23 між суддями визначено суддю Мандичева Д.В. для розгляду заяви представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про відвід судді Селівона А.М. від розгляду справи № 910/8132/23.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 року (суддя Мандичев Д.В.) у задоволенні заяви представника відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 б/н від 26.01.2024 року про відвід судді Селівона А.М. від розгляду справи № 910/8132/23 відмовлено з огляду на її необґрунтованість та безпідставність.

В свою чергу, через канцелярію суду відповідачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 02.02.2024 року подано заяву б/н від 02.02.2024 року про відвід судді Селівона А.М. від розгляду справи № 910/8132/23.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.02.2024 року заяву ФОП ОСОБА_3 б/н від 02.02.2024 року про відвід судді передано на розгляд судді Селівону АМ.

Також через канцелярію суду представником відповідача - ФОП ОСОБА_3 02.02.2024 року подано доповнення б/н від 02.02.2024 року до заяви про відвід судді Селівона А.М. б/н від 02.02.2024 року.

Окрім цього від відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 через канцелярію суду 05.02.2024 року надійшли доповнення б/н від 05.02.2024 року до заяви про відвід судді Селівона А.М .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 року у задоволенні заяви відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 б/н від 02.02.2024 року про відвід судді Господарського суду міста Києва Селівона А.М. від розгляду справи №910/8132/23 відмовлено.

Ухвалою суду від 06.02.2024 задоволено самовідвід судді Селівона А.М. від розгляду справи № 910/8132/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 196 625,00 грн; відведено суддю Селівона А.М. від розгляду справи №910/8132/23.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2024 справу № 910/8132/23 розподілено до розгляду судді Усатенко І.В.

Ухвалою суду від 15.02.2024 прийнято справу до розгляду, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) зі стадії відкриття провадження у справі, встановлено сторонам строки на подання заяв по суті спору.

05.03.2024 від позивача надійшла заява про залучення самозайнятої особи - ОСОБА_1 у якості співвідповідача, мотивована тим, що частина приміщення по АДРЕСА_1 перебувала у користуванні ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 12.03.2024 позивачу відмовлено у задоволенні клопотання про залучення співвідповідача.

29.03.2024 від відповідача надійшла заява, в якій він вказує про не надходження йому повістки про виклик в судове засідання, оскільки, на думку відповідача, розгляд справи має продовжуватись з тієї стадії, на якій знаходився у попереднього складу суду. Також відповідач вказував на не можливість ознайомитись з матеріалами справи до 16.04.2024, в зв`язку з його перебуванням за межами України та просив сприяти йому у ознайомленні зі справою та не вирішувати справу по суті до його повернення в Україну.

17.04.2024 відповідач ознайомився з матеріалами справи у приміщенні суду.

19.04.2024 від відповідача надійшла заява про відвід судді Усатенко І.В.

Ухвалою суду від 22.04.2024 заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про відвід судді Усатенко І.В. від розгляду справи № 910/8132/23 передано для визначення судді в порядку, встановленому частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 26.04.2024 відмовлено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 в задоволенні заяви про відвід судді Усатенко І.В.. від розгляду справи №910/8132/23.

Згідно протоколів передачі судом справи раніше визначеному складу суду від 15.02.2024 до розгляду судді Усатенко І.В. розподілено подані у справі № 910/8132/23 заяви: № 01-20/5949/23 від 25.07.2023 (призначення експертизи); № 01-20/5950/23 від 25.07.2023 (зупинення провадження у справі); № 01-20/9329/23 від 10.11.2023 (призначення експертизи); № 01-20/9330/23 від 10.11.2023 (заміна, залучення нових учасників судового процесу).

Також відповідачем було подано клопотання про виклик свідків та витребування доказів, що не були розглянуті.

Суд вбачає необхідність розглянути зазначені вище заяви, які не були вирішені попереднім складом суду.

25.07.2023 відповідач подав клопотання про призначення експертиз у справі. Позивач просив на вирішення експерта поставити питання: - щодо належності підписів на актах надання послуг та актах приймання-передавання товарної продукції працівникам ТОВ "Євро-реконструкція" та відповідності підписів шариковою ручкою вказаним датам на актах (почеркознавча та хімічна експертиза); - чи є теплопостачання послугами чи товаром, як зазначено у актах позивача, а також який розмір наданих послуг може бути визначений (економічна експертиза); - який температурний режим був в опалювальний період з 01.10.2014 по день проведення експертизи в нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1; - встановити технічні та технологічні причини неможливості обігрівати приміщення офісу в температурному режимі вище 14 градусів в опалювальний період з 01.10.2014 по день проведення експертизи встановленими радіаторами; - встановити розмір витрат споживачів додатковими електричними засобами для обігріву офісу до температурного режиму вище 18 градусів в опалювальний період з 01.10.2014 по день проведення експертизи (технічно-товарознавча експертиза).

10.11.2023 від відповідача надійшло клопотання про призначення експертиз у справі, в якому він просить призначити технічно-товарознавчу експертизу, на вирішення якої поставити питання: який температурний режим був у опалювальний період з 01.10.2017 по день проведення експертизи в нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1; встановити технічні та технологічні причини неможливості обігрівати приміщення офісу вище 14 градусів в опалювальний період з 01.10.2017 по день проведення експертизи; - встановити розмір витрат споживачів (орендарів) додатковими електричними засобами для обігріву офісу до температурного режиму вище 18 градусів в опалювальний період з 01.10.2017 по день проведення експертизи.

Зазначені вище два клопотання відповідача мотивовані наступним: - він є не належним відповідачем у справі, оскільки, власниками майна є фізичні особи ( ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ), а отже спір має розглядатись в порядку цивільного судочинства; - на виконання вимог ухвали суду, позивач не подав звітів про надання/зняття показників лічильників, крім того з первинних документів, поданих позивачем, не вбачається чи відповідачу надавались комунальні послуги чи товар у вигляді теплової енергії; - позивач ввів суд в оману не зазначивши, що ним не подано іншого позову до того ж відповідача з тих же підстав і що суддею Сташківим Р.Б. уже розглядалась справа № 910/7815/17 до того ж відповідача; - позивач не вказав у якості третьої особи ОСОБА_4 , як співвласниці нерухомого майна; - позивач не обґрунтував причини пропуску строку позовної давності; - позивач нічого не зазначив у позові про інші справи з КП "Теплокомуненерго", НАК "Нафтогаз України", ДП "Вугілля України", НКРЕКП, які мають бути залучені у справі, в якості третіх осіб; - справа є складною, потребує призначення експертизи, виклику свідків та залучення третіх осіб, а тому має розглядатись в порядку загального позовного провадження; - всі оригінали доказів були подані в рамках розгляду справи № 910/7815/17, а тому вони надаються в копіях у цій справі; - відповідач поніс витрати на правову допомогу у сумі 82000,00 грн.

Відповідно до ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд відзначає, що з поданого відповідачем обґрунтування клопотань про призначення експертизи не вбачається, які саме обставини підлягають з`ясуванню, як і не вбачається, які саме обставини мають значення для справи і можуть бути встановлені лише шляхом призначення у справі експертиз, в зв`язку з потребою у спеціальних знаннях. Відповідач не вказує обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову, і для встановлення яких необхідні спеціальні знання. Отже, відповідачем не обґрунтовано необхідність у призначенні експертиз, а тому його клопотання не підлягають задоволенню. Також відповідач не вказав з приводу причин не можливості самостійно подати висновки експерта.

25.07.2023 відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі до кінцевого розгляду справи № 910/7815/17 та до розгляду по суті справ за позовами КП "Київтеплоенерго", ДП "Вугілля України" АТ "НАК "Нафтогаз України", НКРЕКП до ТОВ "Євро-Реконструкція" про відшкодування шкоди, збитків, неотриманої вигоди, розірвання договорів, визнання їх припиненими, повернення магістралей, труб, незаконно утриманих виробничих потужностей у комунальну власність, повернення товару вигляді безпідставно втраченого тепла, коштів для його виготовлення у комунальну власність, визнання нікчемною, недійсною та скасування ліцензії на теплопостачання, про повернення майна, корпоративних прав теплоенергоцентралі-4 з володіння офшорних компаній у комунальну власність територіальної громади міста Києва.

Відповідно до ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: 5) об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відповідач обґрунтував своє клопотання про зупинення провадження у справі тими ж самими обставинами, що і клопотання про призначення експертизи.

Тобто відповідачем не зазначено, в чому саме полягає неможливість розгляду даної справи до вирішення вказаних відповідачем у клопотанні інших справ. Позивач не зазначив, які саме обставини, що є предметом розгляду у інших справах, не можуть бути встановлені при розгляді справи № 910/8132/23 судом самостійно.

Крім того, відповідач не вказав номер другої справи, до вирішення якої він просить зупинити провадження у справі № 910/8132/23, як і не надав суду доказів, що відповідна справа взагалі розглядається судом. Звертаючись до суду з будь-яким клопотання сторона зобов`язана підтвердити доказами обставини, на які вона посилається, як і зазначити належне обґрунтування своїх клопотань.

В клопотанні відповідача про зупинення провадження у справі взагалі відсутнє будь-яке обґрунтування, пов`язане саме з заявленим клопотанням, а тому відповідне клопотання визнається судом не обгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

10.11.2023 відповідач подав клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" та Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна дільниця 402".

Відповідач обґрунтував своє клопотання про залучення третіх осіб у справі тими ж самими обставинами, що і клопотання про призначення експертизи.

Відповідно до ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу.

У своєму клопотанні відповідач не зазначив, яким саме чином і на які права та обов`язки визначених ним третіх осіб може вплинути рішення, прийняте у даній справі, як і не зазначив підстав для залучення третіх осіб. Клопотання відповідача визнається судом не обгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

25.07.2023 відповідачем подано клопотання про виклик свідків, в якому він просить викликати і допитати як свідків: ОСОБА_5 (юрисконсульт ТОВ "Євро-реконструкція"), ОСОБА_6 (працівник ТОВ "Євро-реконструкція") ОСОБА_7 (директор департаменту енергозбуту), ОСОБА_8 (працівник ТОВ "Євро-реконструкція"), ОСОБА_3 , ОСОБА_9 .

Клопотання відповідача про виклик свідків обгрунтовано тими ж самими обставинами, що і клопотання про призначення експертизи.

Згідно ст. 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків. Сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи. Показання свідка, що ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, не беруться судом до уваги.

Як передбачено ст. 88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Відповідно до ст. 89 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти. Суд має право зобов`язати учасника справи, який подав заяву свідка, забезпечити явку свідка до суду або його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Якщо свідок без поважних причин не з`явився в судове засідання або не взяв участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд не бере до уваги його показання. В ухвалі про виклик свідка суд попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

Отже, ГПК України передбачено, що виклик свідка відбувається лише у разі необхідності в уточненні певних обставин, про які вказано у заяві свідка. Відповідач не подавав до суду заяв свідків, яких він просить викликати і не дотримався, приписів ГПК України з цього приводу. Крім того, відповідачем жодним чином не обґрунтовано підстав для виклику свідків, як і не вказано, які саме обставини, що входять у предмет доказування у даній справі, вони можуть підтвердити.

Клопотання відповідача про виклик свідків визнається судом не обґрунтованим, поданим з порушенням приписів ГПК України, а тому не підлягає задоволенню.

25.07.2023 відповідачем подано клопотання про витребування доказів, в якому він просить витребувати у ТОВ "Євро-реконструкція": всі рішення, правочини ТОВ "Євро-реконструкція" за № 1-200; установчий договір ТОВ "Євро-реконструкція"; заяви, що подавались для отримання ліцензії ТОВ "Євро-реконструкція" та сама ліцензія, з ліцензійними умовами, тощо; рішення адміністрації про перемогу ТОВ "Євро-реконструкція" в конкурсі на надання житлово-комунальних послуг; докази наявності засобів на виготовлення енергії теплопостачання; докази на підтвердження права формувати ціну за надані послуги; докази наявності лічильників на видачу теплопостачання з засобів для виготовлення енергії ТОВ "Євро-реконструкція"; книги/журнали реєстрації актів, викликів диспетчера до будинку у АДРЕСА_1, які велись ТОВ "Євро-реконструкція" в період з 01.10.2017 по 21.07.2023; всі табуляграми по будинку у АДРЕСА_1, які складались ТОВ "Євро-реконструкція" за період з 01.10.2017 по 21.07.2023; документи на встановлення, повірку лічильників, всі показання лічильників за період з 01.10.2017 по 21.07.2023, які складались і використовувались ТОВ "Євро-реконструкція" для цього позову;акт прийому-передачі передаточного балансу ТОВ "Євро-реконструкція" щодо будинку у АДРЕСА_1; перелік відповідальних осіб ТОВ "Євро-реконструкція" по забезпеченню належних послуг з опалення та гарячого водопостачання до будинку у АДРЕСА_1, докази їх дій для підтримання належної температури.

Клопотання окрім тих обставин, якими мотивовано всі попередні клопотання відповідача також обґрунтовано тим, що тільки витребувані докази дозволять з`ясувати та встановити всі обставини у даній справі.

Також відповідач просив витребувати у КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду у Дніпровському районі м. Києва", у КП "Житлово-експлуатаційна дільниця 402", у НКРЕКП, у виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), у Дніпровської районної державної адміністрації в м. Києві, у КМУ документи, аналогічні тим, що і у ТОВ "Євро-реконструкція".

Відповідачем 10.11.2023 було подано до суду клопотання про витребування у ТОВ "Євро-реконструкція", у КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду у Дніпровському районі м. Києва", у КП "Житлово-експлуатаційна дільниця 402" первинних документів, установчих документів, ліцензій, тощо. Фактично дане клопотання аналогічне за змістом і обґрунтуванням, що і клопотання подане 25.07.2023.

Відповідно до ст. 80 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. У клопотанні про витребування судом групи однотипних документів як доказів додатково зазначаються ознаки, що дозволяють ідентифікувати відповідну групу документів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому статтями 110-112 цього Кодексу. Суд може уповноважити на одержання витребуваних ним доказів заінтересовану сторону. Будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. У разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Отже, ГПК України передбачено конкретний алгоритм дій сторони, які передують зверненню її з клопотанням про витребування доказів. Відповідачем не зазначено та не надано доказів того, що він звертався до всіх визначених ним осіб з заявами про надання доказів, що він просить витребувати, не вказав причин неможливості самостійно подати відповідні докази, як і не зазначив, які саме конкретно обставини, що входять до предмету доказування у даній справі, можуть бути підтверджені витребовуваними доказами, не вказав обставини, що витребувані докази мають особи, зазначені ним у клопотанні, тощо.

Отже клопотання відповідача про витребування доказів, подані з порушенням приписів ГПК України, не обгрунтовані, а тому не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" від 10.04.2014 № 1198-VІІ, з 01.07.2014, виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до будинку АДРЕСА_1 здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" на підставі ліцензії, яку надано до справи.

Як вказує позивач у позовній заяві з жовтня 2017 року по березень 2023 року включно ним було надано послуги з централізованого опалення до нежитлового приміщення №75 опалювальною площею 138,60 кв.м по АДРЕСА_1 на загальну суму 136301,42 грн.

Власниками нежитлового приміщення № 75 (в літ. А), загальною площею 138, 60 кв, м по АДРЕСА_1 з 07.04.2014 є ОСОБА_3 (1/2) та ОСОБА_4 (1/2), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень.

За твердженням позивача, саме відповідач є користувачем спірного приміщення, оскільки між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено договір № 420291/2 від 28.03.20217 (з протоколом розбіжностей) про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Договір укладений з відповідачем як співвласником нежитлового приміщення. В договорі також вказано, що співвласник нежитлового приміщення, що має частку від права власності на зазначене приміщення, використовує 100% його площі.

Цей договір укладається на строк до 28.03.2018 і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду (п. 31 договору).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наявністю укладеного договору № 420291/2 від 28.03.20217; нарядами на включення та відключення опалення; зведеними відомостями щодо споживання теплової енергії на підставі даних лічильника СВТУ-11 № 3921; рахунками-фактурами та актами надання послуг (підписаними в односторонньому порядку позивачем).

Суд відзначає, що власниками нежитлового приміщення є 2 фізичні особи ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (50/50). При укладенні договору не було встановлено правосуб`єктність відповідача, як ФОП, на підписання договору від імені іншого співвласника майна ОСОБА_4 . Як і не було встановлено наявність правових підстав для користування всім нерухомим майном саме Фізичною особою-підприємцем, який не є власником майна (не встановлено наявність орендних правовідносин між власниками та відповідачем).

Крім того, судом встановлено, що 01.10.2014 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як орендодавцями та ОСОБА_1 було укладено договір оренди нежитлового приміщення за умовами якого орендодавці передали орендарю у строкове платне користування частину нежитлового приміщення площею 120,00 кв.м. з загальною площею всього приміщення 138,60 кв.м. (далі - Договір оренди).

За умовами п. 2.1, 2.2 Договору оренди приміщення надається в оренду на строк з 01.10.2014 по 22.09.2017. Строк оренди автоматично пролонгується на такий же строк на тих самих умовах у разі відсутності письмової заяви будь-якої сторони про його припинення за місяць до дати закінчення договору.

Докази припинення договору оренди, станом на день розгляду справи, суду надані не були.

Сторони погодили в умовах п. 3.2 Договору оренди, що додатково до кінця поточного місяця орендарем самостійно мають сплачуватися плати за спожиті в поточному місяці комунальні послуги, централізоване опалення та електроенергію відповідно до лічильників, рахунків постачальних організацій.

В матеріалах справи також міститься акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.10.2014 яким підтверджується факт передачі в оренду нежитлового приміщення № 75 (в літ. А), загальною площею 138,60 кв, м по АДРЕСА_1 в користування орендарю - третій особі.

З поданих суду доказів вбачається, що позивачем не підтверджено обставин, що саме відповідач у спірний період споживав послуги з теплопостачання. Крім того, суд критично ставиться до укладеного договору № 420291/2 від 28.03.20217, оскільки, він укладений з відповідачем, як фізичною особою-підприємцем. Натомість власником нежитлового приміщення є саме фізична особа ОСОБА_3 , а не фізична особа-підприємець. До матеріалів справи не подано документів, що підтверджують право користування нежитловим приміщенням №75 загальною площею 138,60 кв.м по АДРЕСА_1 , саме відповідачем, як фізичною особою-підприємцем, та доказів передачі приміщення відповідачу власниками 100% майна (фізичними особами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ).

Натомість, матеріалами справи підтверджено, що власники 100% нерухомого майна передали частину нежитлового приміщення (120,00 кв м) в користування фізичній особі ОСОБА_1 , який в свою чергу зобов`язався оплачувати в повному обсязі всі спожиті комунальні послуги.

Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України "Про житлово-комунальні послуги". Цей Закон регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами..

Згідно ст. 6, ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні). Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов`язаний: 1) укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; 5) оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами;

Отже, згідно із зазначеними нормами закону, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг.

Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15 березня 2018 року № 401/710/15-ц та у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 922/2790/17, від 26 вересня 2018 року у справі №750/12850/16-ц (провадження № 61-11107св18), від 13 листопада 2019 року у справі № 686/14833/15-ц (провадження № 61-26205св18).

Разом з тим вказаний обов`язок виникає лише в разі отримання споживачем певних послуг.

Отже, питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування в справі та має істотне значення для її правильного вирішення.

За приписами частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3-4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, як фізична особа-підприємець не є власником нежитлового приміщення №75 загальною площею 138,60 кв.м по АДРЕСА_1 , як і не надано доказів того, що він є користувачем цього приміщення та споживачем комунальних послуг. Натомість, матеріалами справи підтверджено, що власниками майна є фізичні особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а не фізична особа-підприємець ОСОБА_3. Крім того, користувачем 120, кв. м нерухомого майна згідно договору оренди є третя особа ОСОБА_1 . А отже і споживачами комунальних послуг є власники майна та його орендар.

Укладення договору № 420291/2 від 28.03.20217 з особою, без отримання доказів належності у неї права користування відповідним приміщення, як і не встановлення правомочності відповідача на укладення такого договору від імені власників, не є підставою для стягнення з відповідача вартості комунальних послуг, які він не споживав.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що споживачем наданих позивачем послуг у нежитлове приміщення № 75 (в літ. А), загальною площею 138,60 кв, м по АДРЕСА_1 за спірний період є третя особа.

Враховуючи вищенаведене та приймаючи наявні у справі докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав у стягненні з відповідача заявленої суми боргу та похідних від неї вимог щодо фінансових санкцій, а тому у позові слід відмовити.

Інші доводи учасників справи судом розглянуті, проте на результат вирішення спору не вплинули. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" ( 02094, м Київ, вул. Гната Хоткевича, 20, ідентифікаційний код 37739041) до Фізчиної особи-підприємця ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко