Рішення № 118717694, 18.04.2024, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2024 р.Cправа № 902/46/24

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Макогін О.І.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРБ ГРУП", 02094, місто Київ, вулиця Хоткевича Гната, будинок 12, офіс 177, ідентифікаційний код юридичної особи 43482644

до Державної установи "Стрижавська виправна колонія (№ 81)", 23210, Вінницька область, Вінницький район, селище міського типу Стрижавка, вулиця Алеї, будинок 62, ідентифікаційний код юридичної особи 08562588

про стягнення 1 339 914,77 гривень

за участю представників:

від позивача директор Немцев Д.Г.

від відповідача Муляр О.Є., згідно довіреності

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 08.01.2024 надійшла позовна заява № б/н від 28.12.2023 (вх. № 45/24 від 08.01.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРБ ГРУП" до Державної установи "Стрижавська виправна колонія (№ 81)" про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору генпідряду № 214 від 10.11.2022 року у розмірі 1 339 914,77 гривень, у тому числі 1 120 313,89 гривень основного боргу, 138 433,71 гривень пені, 47 932,29 гривень інфляційних втрат та 33 234,88 гривень 3% річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2024 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 15.01.2024 судом постановлено позовну заяву № б/н від 28.12.2023 (вх. № 45/24 від 08.01.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРБ ГРУП" залишити без руху із встановленням позивачу строку та способу усунення недоліків позовної заяви.

01.02.2024 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків з додатками.

Ухвалою суду від 06.02.2024 відкрито провадження у справі № 902/46/24 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 05.03.2024 о 10:00.

22.02.2024 до суду від відповідача надійшов відзив № 9/713 від 22.02.2024 (вх. № 01-34/1931/24) у якому відповідач заперечує щодо вимог у частині стягнення пені, інфляційних та 3% річних, з підстав зазначених у відзиві, просить позовні вимоги задовольнити частково в частині стягнення основного боргу.

04.03.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив № б/н від 01.03.2024 (вх. № 01-342290/24).

У судовому засіданні 05.03.2024 судом постановлено ухвалу про задоволення клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання, відкладено підготовче судове засідання у справі № 902/46/24 на 21.03.2024 об 11:30.

14.03.2024 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення № б/н від 14.03.2024 (вх. № 01-34/2846/24 від 14.03.2024).

Ухвалою від 21.03.2024 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/46/24, призначено справу № 902/46/24 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 18.04.2024 року об 11:00 год.

На визначену судом дату у судове засідання з`явились представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги в частині основного боргу визнав, у задоволенні позову в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних просив відмовити.

За наслідками розгляду справи, у судовому засіданні суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у справі та орієнтовний час повернення.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДРБ ГРУП" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Державної установи "Стрижавська виправна колонія (№ 81)" про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору генпідряду № 214 від 10.11.2022 року у розмірі 1 339 914,77 гривень, у тому числі 1 120 313,89 гривень основного боргу, 138 433,71 гривень пені, 47 932,29 гривень інфляційних втрат та 33 234,88 гривень 3% річних.

На обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами 10.11.2022 року було укладено договір генпідряду № 214 за умовами якого позивач виконав роботу передбачену договором, передав її відповідачу, однак відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за договором не виконав.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що погоджується із позовною вимогою в частині стягнення на користь позивача 1 120 313,89 грн. заборгованості за договором генпідряду № 214. Водночас позовні вимоги в частині стягнення із відповідача пені в сумі 138 433,71 грн., інфляційних втрат на суму 47 932,29 грн. та 33 234,88 грн. 3 % річних вважає безпідставними та необгрунтованими посилаючись на те, що заборгованість за договором в сумі 1 120 313,89 грн. виникла не з вини відповідача.

Відповідач зазначив, що є державною установою та фінансується за рахунок бюджетних коштів, проте коштів з бюджетного фінансування для погашення заборгованості в сумі 1 120 313,89 грн. відповідачем отримано не було незважаючи на звернення до Міністерства юстиції України про виділення коштів для проведення розрахунку за виконані роботи за договором.

За твердженням відповідача прострочення виконання грошового зобов`язання перед позивачем виникло не з вини відповідача, тому відсутні підстави для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що при плануванні необхідних потреб та укладання договору з виконання робіт «Реконструкція системи опалення ДУ «Стрижавська виправна колонія (№ 81)» зі встановленням модуля опалювального на альтернативному паливі потужністю 2400 кВт» відповідач повинен був запланувати відповідне бюджетне фінансування на такі потреби з метою проведення вчасних розрахунків з позивачем за виконанні роботи.

Позивач зазначив, що за умовами пункту 3.4. договору оплата робіт здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок генпідрядника, за фактично виконанні роботи на умовах відстрочки платежу до 30 (тридцяти) банківських днів з моменту та на підставі підписаних сторонами актів форми № КБ-2 та довідок форми № КБ-3, проте після підписання сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2022 року форми КБ-2 та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та їх витрати за листопад 2022 року форми КБ-3, акту приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2023 року форми КБ-2 та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та їх витрати за лютий 2023 року форми КБ-3 у строк визначений договором відповідач оплату не здійснив та відсутність бюджетного фінансування не спростовує його зобов`язань щодо виконання цього договору та не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

10 листопада 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДРБ ГРУП" (далі - генпідрядник, позивач) та Державною установою "Стрижавська виправна колонія (№ 81)" ) (далі - замовник, відповідач) укладено договір генпідряду № 214 (далі - договір), згідно пункту 1.1. якого генпідрядник взяв на себе зобов`язання виконати роботи по об`єкту: «Реконструкція системи опалення ДУ «Стрижавська виправна колонія (№81)» у Вінницькій області Вінницького району, смт. Стрижавка, вул. Алеї, буд. 62 зі встановленням модуля опалювального на альтернативному паливі потужністю 2400 кВт (Класифікатор ДК 021:2015 (СРV):45454000-4 - Реконструкція», надалі по тексту договору - об`єкт будівництва, за переліком, обсягами робіт та використовуючи матеріали, наведені у додатках до договору, які є невід`ємними його частинами, а також згідно проектно-кошторисної документації на виконання цих робіт, а замовник зобов`язався прийняти і оплатити такі роботи на умовах, визначених цим договором (т.1. а.с. 7-13, 63-69).

29.12.2022 року сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору (т. 1а.с. 91-92).

За умовами пункту 2.1. договору (у редакції додаткової угоди № 1 від 29.12.2022), генпідрядник зобов`язаний розпочати роботи за договором протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання від замовника документів, передбачених п. 5.1.3. цього договору при умові отримання замовником права на виконання будівельних робіт в порядку встановленому законодавством України, і завершити виконання робіт до 31.12.2023.

Датою закінчення робіт вважається дата прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (пункт 2.3. договору).

Згідно пункту 3.1. договору ціна (вартість) цього договору є динамічною та складає: 1120313,89 гри. (один мільйон сто двадцять тисяч триста тринадцять гривень вісімдесят дев`ять копійок), в тому числі ПДВ - 186718,98 грн.

За змістом пункту 3.2. договору розрахунок за цим договором здійснюється у гривні в безготівковій формі за рахунок бюджетних коштів.

Бюджетні зобов`язання за договором виникають у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань на 2022 рік, 2023 рік (пункт 3.3. договору у редакції додаткової угоди № 1 від 29.12.2022).

Відповідно до пунктів 3.4, 3.5. договору оплата робіт здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок генпідрядника за фактично виконані роботи на умовах відстрочки платежу до 30 (тридцяти) банківських днів з моменту та на підставі підписаних сторонами актів форми №КБ-2в та довідок форми №КБ-3. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 7 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

За умовами пункту 4.1.1. договору замовник зобов`язаний прийняти та оплатити роботи на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пунктів 5.2., 5.3. договору після закінчення виконання робіт генпідрядник зобов`язаний письмово повідомити замовника про готовність об`єкту підряду до здачі. Здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актами форми №КБ-2в протягом 5-ти робочих днів з моменту офіційного повідомлення замовника про готовність об`єкту підряду до приймання.

Замовник зобов`язаний прийняти виконані генпідрядником роботи протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту подання їх до прийняття. Термін подання до прийняття виконаних робіт - день передачі замовнику акта здачі-приймання виконаних робіт форми №КБ-2в.

За змістом пункту 5.7. договору, якщо протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту передачі генпідрядником замовнику акту здачі-приймання виконаних робіт форми №КБ-2в замовником він не підписаний або замовник не надасть генпідряднику письмової відмови у підписанні акту здачі-приймання виконаних робіт форми №КБ-2в, відповідний акт здачі-приймання виконаних робіт форми №КБ-2в вважається прийнятим замовником без зауважень та підлягає оплаті.

Положеннями пункту 8.1. договору сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України і договором.

Відповідно до приписів пункту 10.1 договору (у редакції додаткової угоди № 1 від 29.12.2022) цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2023 р., а в частині розрахунків - до повного виконання зобов`язань.

Згідно пункту 12.1. договору (у редакції додаткової угоди № 1 від 29.12.2022) додатками до договору є договірна ціна та підтверджуючі розрахунки до неї та план фінансування на 2022-2023 рік.

Відповідно до договірної ціни, погодженої сторонами договірна ціна є динамічною та становить 1 120313,89 гривень (т. 1а.с. 70-90).

Судом установлено, що генпідрядником згідно акту приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2022 року за формою КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2022 року за формою КБ-3, акту приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2023 року за формою КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2023 року за формою КБ-3 передано, а замовником прийнято виконані генпідрядником роботи на загальну суму 1 120 313,89 гривень. Акти та довідки підписані обома сторонами договору та скріплені їх печатками (т. 1а.с. 35-45, 93-103).

Зауважень відповідача щодо виконаних позивачем робіт акти приймання виконаних будівельних робіт не містять.

Докази оплати виконаних робіт у матеріалах справи відсутні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Предметом спору у цій справі є матеріально - правова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором генпідряду № 214 від 10.11.2022 року у розмірі 1 339 914,77 гривень, у тому числі 1 120 313,89 гривень основного боргу, 138 433,71 гривень пені, 47 932,29 гривень інфляційних втрат та 33 234,88 гривень 3% річних.

Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.

Здійснюючи правову кваліфікацію спірних правовідносин та вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог, судом враховано таке.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог статті 638 ЦК України, частини 2 статті 180 ГК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.

Істотним умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором будівельного підряду, до регулювання правовідносин якого застосовуються відповідні положення глави 61 ЦК України (підряд) та положення параграфу 3 - будівельний підряд.

Згідно статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Відповідно до статті 839 ЦК України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Приписами статті 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Судом установлено, що предметом укладеного між сторонами договору генпідряду є виконання робіт з реконструкції системи опалення ДУ «Стрижавська виправна колонія (№81)» у Вінницькій області Вінницького району, смт. Стрижавка, вул. Алеї, буд. 62 зі встановленням модуля опалювального на альтернативному паливі потужністю 2400 кВт.

Згідно частин 1, 3 статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Положеннями частин 1-3 статті 844 ЦК України передбачено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.

Відповідно до пункту 3.1. договору та погодженої сторонами договірної ціни ціна договору є динамічною та становить 1 120 313,89 грн. (один мільйон сто двадцять тисяч триста тринадцять гривень вісімдесят дев`ять копійок) у тому числі ПДВ 186 718,98 грн.

Згідно частини 1 статті 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до частини 4 статті 879 оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами (частина 4 статті 882 ЦК України).

Дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, суд установив, що позивач виконав свої зобов`язання за договором генпідряду у строки та у спосіб встановлений договором.

Виконання робіт за договором підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2022 року за формою КБ-2в, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2022 року за формою КБ-3 та актом приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2023 року за формою КБ-2в, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2023 року за формою КБ-3, які підписані обома сторонами договору та скріплені їх печатками.

Положеннями пункту 3.4. договору сторони погодили, що оплата робіт здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок генпідрядника, за фактично виконані роботи на умовах відстрочки платежу до 30 (тридцяти) банківських днів з моменту та на підставі підписаних сторонами актів форми №КБ-2в та довідок форми №КБ-3.

У передбачений договором строк, оплату виконаних робіт відповідачем здійснено не було, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором щодо оплати виконаних робіт, позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу.

На дату розгляду справи по суті заборгованість у сумі 1 120 313,89 гривень відповідачем сплачена не була.

Будь-яких заперечень щодо наявності заборгованості за договором, доказів, що спростовують її розмір або доказів щодо повної сплати заборгованості відповідачем до суду не надано та заборгованість у сумі 1 120 313,89 гривень відповідачем визнається.

Приймаючи до уваги, що сума боргу за виконані роботи відповідає фактичним обставинам справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу за виконані роботи у розмірі 1 120 313,89 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення 138 433,71 гривень пені, 47 932,29 гривень інфляційних втрат та 33 234,88 гривень 3% річних, що нараховані у зв`язку із несвоєчасним виконанням відповідачем грошових зобов`язань з оплати виконаних робіт.

Щодо позовних вимог про стягнення пені суд враховує таке.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами статті 886 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання замовником обов`язків за договором будівельного підряду він сплачує підрядникові неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки у повному обсязі, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.

У відповідності до частини 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

За приписами частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Положеннями частин 2, 3 статті 231 ГК України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Відповідно до висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 23 серпня 2022 року у справі № 910/9375/21 застосування санкцій передбачених абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, можливе за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

За змістом частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як вбачається зі змісту позовних вимог позивачем нараховано відповідачу пеню на підставі пункту 8.1. договору генпідряду та частини 6 статті 231 ГК України.

Положеннями пункту 8.1. договору сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України і договором.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У постанові від 10 грудня 2019 року у справі № 904/4156/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем грошового зобов`язання має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що "положення частини шостої статті 231 ГК України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 ГК України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.

Разом з тим за частиною другою статті 343 ГК України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також за статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини, передбачено, зокрема, частиною першою статті 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", частинами чотирнадцятою-шістнадцятою статті 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", частиною другою статті 36 Закону України "Про телекомунікації".

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що за змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом".

Позивач зазначав про те, що нарахував відповідачеві пеню виходячи з обсягу простроченого зобов`язання та розміру однієї облікової ставки Національного банку України у межах періоду нарахування, вважаючи, що частиною 6 статті 231 ГК України розмір штрафної санкції за прострочення грошового зобов`язання визначений саме в такому розмірі і застосування штрафної санкції за прострочення грошового зобов`язання передбачено пунктом 8.1. договору.

Водночас за висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 904/4156/18, частина 6 статті 231 ГК України, на яку посилається позивач в обґрунтування розміру нарахованої пені, не встановлює розмір штрафної санкції за порушення грошового зобов`язання, а визначає певний спосіб її формування (у відсотковому відношенні, розмір відсотків визначається через облікову ставку Національного банку України), а відтак не може бути застосована у даному випадку як законна підстава для визначення розміру стягуваної пені.

Враховуючи, що умовами договору за згодою сторін не встановлений розмір пені за порушення виконання грошового зобов`язання, а частина 6 статті 231 ГК України також не встановлює конкретного розміру (відсотку) належної до стягнення пені, а лише встановлює спосіб його визначення у договорі виходячи з облікової ставки Національного банку України та період, протягом якого може бути застосовано таку санкцію, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 138 433,71 гривень пені є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних суд судом враховано таке.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах N 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, нараховані позивачем до стягнення інфляційні втрати та 3% річних відповідають вимогам чинного законодавства та заявлені правомірно.

Твердження відповідача про відсутність його вини у невиконанні грошового зобов`язання у зв`язку із відсутністю бюджетного фінансування судом відхиляються.

Відповідно до приписів статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Суд звертає увагу, що положеннями частини 1 статті 4 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що планування закупівель здійснюється на підставі наявної потреби у закупівлі товарів, робіт і послуг. Заплановані закупівлі включаються до річного плану закупівель. Закупівля здійснюється відповідно до річного плану.

Отже, саме на замовника закупівель покладено обов`язок із визначення необхідного обсягу бюджетного асигнування для забезпечення укладення договору закупівлі та його наступного виконання.

Із матеріалів справи вбачається, що вартість робіт, хоч і була погоджена як динамічна, проте, відповідно до підписаного сторонами плану фінансування на 2022 2023 роки та підписаних сторонами актів виконаних робіт вартість робіт не змінилася.

Невідповідність між обсягом бюджетного асигнування, обсягом закупівлі, а також відсутність державних асигнувань на вказані цілі не звільняє відповідача від виконання своїх зобов`язань за договором, не є підставою для припинення такого грошового зобов`язання та відповідно не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення взятих на себе зобов`язань з оплати виконаних робіт (зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладеній у постанові від 07.11.2019 р. у справі № 916/1345/18).

За розрахунком позивача загальна сума інфляційних втрат становить 47 932,29 гривень, загальна сума 3% річних становить 33 234,88 гривень.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку про його помилковість, оскільки позивачем не враховано дати виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання з урахуванням строку оплати, узгодженого сторонами у пункті 3.1. договору.

Отже з урахуванням підписаного 30.11.2022 року сторонами акту виконаних робіт за листопад 2022 року, оплата за цим актом повинна була бути проведена до 11.01.2023 та відповідно прострочення виконання грошового зобов`язання виникло з 12.01.2023 року.

З урахуванням підписаного 02.02.2023 року сторонами акту виконаних робіт за лютий 2023 року, оплата за цим актом повинна була бути проведена до 16.03.2023 року та відповідно прострочення виконання грошового зобов`язання виникло з 17.01.2023 року.

Здійснивши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" розрахунок інфляційних втрат від суми заборгованості за кожним актом виконаних робіт у межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що сума інфляційних втрат становить 39 076,41 гривень.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 39 076,41 гривень, в іншій частині вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 8 855,88 гривень слід відмовити у зв`язку із необгрунтованістю позовних вимог в цій частині.

Здійснивши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" розрахунок 3% річних від суми заборгованості за кожним актом виконаних робіт у межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що сума 3% річних становить 29 275,42 гривень.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 29 275,42 гривень, в іншій частині вимог про стягнення 3 % річних в сумі 3 959,46 гривень слід відмовити у зв`язку із необгрунтованістю позовних вимог в цій частині.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі сумі 1 120 313,89 гривень основного боргу, 39 076,41 гривень інфляційних втрат, 29 275,42 гривень 3% річних, в іншій частині позову слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд враховує таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції від 24.01.2024 сплачено судовий збір у розмірі 20 098,72 гривень.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, витрати на сплату судового збору у сумі 17 829,57 гривень покладаються на відповідача, витрати на сплату судового збору в сумі 2 269,15 гривень покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної установи "Стрижавська виправна колонія (№ 81)" (23210, Вінницька область, Вінницький район, селище міського типу Стрижавка, вулиця Алеї, будинок 62, ідентифікаційний код юридичної особи 08562588) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРБ ГРУП", 02094, місто Київ, вулиця Хоткевича Гната, будинок 12, офіс 177, ідентифікаційний код юридичної особи 43482644) заборгованість у розмірі 1 188 665,72 гривень (один мільйон сто вісімдесят вісім тисяч шістсот шістдесят п`ять гривень, 72 копійки), з них 1 120 313,89 гривень основного боргу, 39 076,41 гривень інфляційних втрат, 29 275,42 гривень 3% річних та 17 829,57 гривень (сімнадцять тисяч вісімсот двадцять дев`ять гривень, 57 копійок) судових витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 138 433,71 гривень пені, 8 855,88 гривень інфляційних втрат та 3 959,46 гривень 3% річних відмовити.

5. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 269,15 гривень залишити за позивачем.

6. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Примірних судового рішення направити сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

Повний текст рішення у зв`язку з перебуванням судді по 29.04.2024 у відпустці складено після виходу з відпустки 30 квітня 2024 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2, 3 - сторонам, до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.