Постанова № 118715884, 30.04.2024, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/1274/24

3/583/516/24

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 квітня 2024 року суддя Охтирського міськрайонного суду Сумської області Сидоренко Р.В., при секретарі Якубович В.В., за участю особи, відносно якої складені протоколи, ОСОБА_1 , його захисника, адвоката Савочки А.М., розглянувши матеріали, що надійшли від Охтирського РВП ГУ НП в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , що не працює, проживає в АДРЕСА_1

за ст. 130 ч. 1, 126 ч. 3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Судом встановлено,що ОСОБА_1 , 12.03.2024 року о 23.50 годині на вулиці Київській, 94, у м. Охтирці, Сумської області, керував транспортним засобом марки Akura, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, від проходження огляду на місці в законному порядку за допомогою газоаналізатора алкотестера 6820 «Драгер» та проходження медогляду на стан сп`яніння в медичному закладі відмовився, порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КпАП України.

Крім тогозгідно протоколупро адміністративнеправопорушення ААД№009789від 13.03.2024р., ОСОБА_1 ,12.03.2024року о23.50годині навулиці Київській,94,у м.Охтирці,Сумської області,керував транспортнимзасобом маркиAkura,державний реєстраційнийномер НОМЕР_2 , немаючи правакерування транспортнимзасобом тобтобудучи обмежениму правікерування ДВС,виконавче провадження№ 63507389,чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 126 ч. 3 КпАП України.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнав та пояснив, що він керував авто будучи тверезим і від проходження медичного освідування на місці не відмовлявся. Проте з невідомих причин прилад не спрацьовував та інспектор в подальшому припинив проведення освідування. Також він не був обізнаний із наявністю постанови, якою на нього накладене обмеження у праві керування транспортним засобом.

Його захисник у судовому засіданні звернув увагу суду на істотне, на його думку процесуальне порушення, що його допустив інспектор під час складання адміністративного протоколу за ч. 1 ст. 130 КпАП України, а саме у копії наданого йому підзахисному протоколу відсутнє посилання на частину статті, що свідчить про дописку і, як наслідок, недопустимість протоколу як доказу.

Вислухавши пояснення водія, його захисника, дослідивши наявні матеріали адміністративного провадження приходжу до наступного.

Згідно ст.245КпАП України завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280КпАП України встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частина 1 ст.130КпАП України передбачає відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, проходження до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння є імперативною нормою, оскільки передбачає обов`язкове проходження огляду в незалежності від наявності особистих обставин у особи, щодо якої порушується таке питання.

Відповідно до п. 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Пункт 3 Порядку визначає, що огляд проводиться на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом.

Аналогічні положення містить п. 2 розділу І та п. 1 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09.11.2015.

Приписами п.2.5ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння є правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст.130КпАП України, що тягне за собою відповідну відповідальність, про що, складається протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначаються ознаки сп`яніння.

Установленим порядком проходження медичного огляду, про який йдеться, є визначена у ст. 266 КпАП України, розділі ІХ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (затверджена наказом МВС 07.11.2015 № 1395, зареєстрована в МЮ 10.11.2015 № 1408/27853), розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджена спільним наказом МВС та МОЗ 09.11.2015 № 1452/735 та зареєстрована в МЮ 11.11.2015 за № 1413/27858) і п.п. 3-8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (затверджений постановою КМ 17.12.2008 № 1103, з послідуючими змінами), процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння і безпосередньо порядок проведення такого огляду.

За змістом ч. 2 ст.266КпАП України огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я (ч. 3 ст.266КпАП України).

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису (ч. 1 ст.251КпАП України), а згідно ч. 2 ст. 251 КпАП України обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст.252КпАП України, суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так, винуватість водія у вчиненні адміністративних правопорушень підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №009788 від 13.03.2024 р. у якому водій зазначив власноручно про те, що порушив правила за сімейними обставинами дитина в лікарні, направленням на огляд на стан сп`яніння у якому зафіксована також відмова водія від проходження такого огляду. Крім того факт скоєння правопорушення підтверджується відеозаписом події на якому зафіксовано, обставин переслідування поліцейськими легкового автомобіля. При цьому водій на вимоги про зупинку за допомогою проблискових маячків не реагував, а навпаки, значно підвищив швидкість і продовжив рух. Також зафіксовано, що водій після зупинки відмовився від продуву газоаналізатора алкотестера 6820 «Драгер» та проходження медогляду на стан сп`яніння в медичному закладі. У суду немає підстав ставити під сумнів дані докази, таких доказів суду не надано.

Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Доводи сторони захисту про істотну невідповідність протоколу як на підставу визнання його недопустимим доказом суд не бере до уваги, оскільки в першому примірнику протоколу зазначена частина статті за якою він притягається до адміністративної відповідальності. Не зазначення про це у примірнику, наданому водію, не може розцінюватись як істотне порушення, що тягне недопустимість протоколу. Водій був чітко обізнаний із об`єктивною стороною адміністративного правопорушення, що інкримінується йому в вину і мав належну можливість для захисту від цього обвинувачення в суді. Доводи водія та його захисника про те, що перший не відмовився від освідування та воно не відбулось з вини поліцейського також не беру до уваги з огляду на наступне. Так, при перегляді відео було чітко зафіксовано, що на неодноразову пропозицію поліцейського пройти медичне освідування на стан вживання алкоголю на місці та у медичній установі водій відмовлявся. Запропонував водій пройти освідування на місці лише після того, як інспектор склав відносно нього протокол за відмову від такого проходження. Коли інспектор надав йому таку можливість, то ОСОБА_1 незважаючи на роз`яснення інспектора лише імітував продування приладу, як вважаю, з метою ухилення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Таким чином, ОСОБА_1 скоїв правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КпАП України.

При призначенні стягнення суд враховує характер скоєного, особу яка притягається до адміністративної відповідальності обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

З огляду на викладене на водія слід накласти адміністративне стягнення у межах санкції статті, встановленої за цією нормою закону у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КпАП України виходжу з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КпАП України провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна чи необережна) дія чи бездіяльність, яке посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку за законом передбачено адміністративну відповідальність. Це, - насамперед дія або бездіяльність, що за наявності певних ознак розглядається законом як порушення встановлених правил поведінки громадян у певних сферах громадського життя.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 62 Конституції України - обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 251 КпАП України - доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно ст. 252 КпАП України - орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно вимог ч. 3 ст. 126 КпАП України відповідальність за вказане правопорушення наступає за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Відповідно до вимог ст. 10 КпАП України, адміністративне правопорушення визначається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала їх настання.

На підтвердження факту скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КпАП України суду надано: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №009789 від 13.03.2024 року; копію постанови старшого державного виконавця Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми) Волошенка Олега Сергійовича про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами ВП №63507389 від 21.10.2021 року.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу адміністративного правопорушення. Обов`язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КпАП України є вина у формі умислу.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону,які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень,якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою,зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження .

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Згідно до ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови:

1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Якщо аліменти сплачуються на утримання дитини з інвалідністю, дитини, яка хворіє на тяжкі перинатальні ураження нервової системи,тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісне органне захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),гострі абохронічні захворювання нирок IV ступеня, або на утримання дитини, яка отримала тяжкі травми, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, виносяться державним виконавцем за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів затри місяці.

Постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, надсилаються сторонам для відома не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Постанови,зазначені у пунктах1-4 цієї частини, направляються до виконання відповідними органами після закінчення строку, визначеного частиною п`ятою статті 74 цього Закону, для оскарження рішення, дії виконавця, якщо рішення, дії виконавця не були оскаржені.

У разі оскарження рішення, дії виконавця, постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, якщо їх не скасовано, підлягають виконанню відповідними органами після розгляду справи відповідним судом.

Так, в судовому засіданні встановлено, що матеріали вищезазначеної справи про адміністративне правопорушення не містять доказів, які б вказували на наявність умислу на вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КпАП України, а саме - що ОСОБА_1 було відомо про накладене на нього обмеження у праві керування транспортними засобами, що постанова старшого державного виконавця Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми) Волошенка Олега Сергійовича про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами ВП №63507389 від 21.10.2021 року, була надіслана останньому для відома та що він отримував таку постанову.

Таким чином, в матеріалах, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення недостатньо доказів, як події, так і складу правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 126 КпАП України.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), яка є джерелом права в Україні кожному гарантовано право на справедливий суд.

За своєю структурою стаття 6 Конвенції в частині першій встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішені спору, пов`язаного з правами та обов`язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особам при обвинувачені при вчиненні кримінального правопорушення.

За наведених вище обставин, аналізуючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 , відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 126 КпАП України, оскільки винуватість останнього у вчиненні ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 126 КпАП України не доведена та не підтверджена належними і допустимими доказами, що унеможливлює притягнення останнього до адміністративної відповідальності, тому провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п. 1 ст. 247 КпАП України у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до положень ст. 40-1 КпАП України з особи яка притягається до адміністративної відповідальності підлягає стягненню судовий збір в прибуток держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 40-1, 130 ч. 1, 126 ч. 3, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

ПОСТАНОВИВ :

Притягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності по ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. (сімнадцять тисяч гривень) в прибуток держави, з позбавленням права керування всіма видами транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 126ч.3Кодексу Українипро адміністративніправопорушення закрити, в зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 гривень в прибуток держави, що підлягає сплаті на рахунок: стягувач Державна судова адміністрація України, отримувач коштів ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувач Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106, призначення платежу судовий збір пункт 5.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти діб з дня її винесення до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя Охтирського міськрайонного суду Р.В.Сидоренко