Ухвала суду № 118712580, 23.04.2024, Маловисківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 385/1153/22

Провадження № 1-кп/392/124/24

УХВАЛА

23 квітня 2024 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області у складі колегії суддів: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , секретар судового засідання ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції кримінальне провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.06.2022 за № 12022121120000090 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора - ОСОБА_6 ,

потерпілого ОСОБА_7 ,

законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_8 ОСОБА_7 ,

представника малолітнього потерпілого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

захисників - адвокатів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ,

встановив:

Прокурор звернулася до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу тримання під вартою на строк, що не перевищує 60 днів з часу прийняття відповідного рішення, зазначивши, що заявлені раніше ризик, які виправдовують тримання під вартою, не зменшилися. Обвинувачений може переховуватися від суду, що обумовлено, серед іншого, тяжкістю злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_5 та суворістю можливого покарання. Обвинувачений має постійне місце проживання в населеному пункті АДРЕСА_1 , що межує із Одеською областю як територією прилеглою до кордону з Молдовською республікою , оцінюючи соціальні зв`язки ОСОБА_5 , дає підстави вважати, що останній може покинути територію України з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, наявність у Менчій чотирьох малолітніх дітей, які хоч і проживають постійно з матір`ю в іншому населеному пункті, дає безперешкодну можливість перетинати кордон України в будь-який час, оскільки така можливість існує в обвинуваченого за можливості юридичного підтвердження факту наявності чотирьох дітей в нього. ОСОБА_5 має навики роботи з транспортом, вад здоров`я, які перешкоджають застосуванню запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не встановлено. Існує ризик впливу на свідків, оскільки обвинувачений може сам або використовуючи зв`язки з іншими особами, впливати на свідків у різних формах, з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі, тощо. Більшість свідків є його односельцями, при цьому ризик не нівелюється допитом осіб в судовому засіданні. Ризики знищення, приховування або спотворення речей та документів, які мають істотне значення для кримінального провадження та перешкодити кримінальному провадженню іншим чином наявний, з огляду на те, що характер інкримінованого кримінального правопорушення, пов`язаний зі смертю особи. Знаряддя злочину ножа, віднайдено не було, тому є ризик знищення ОСОБА_5 , оскільки вірогідно ножа приховано в його присутності та свідка ОСОБА_12 , який перебуває з останнім в дружніх відносинах. Наявність позитивної характеристики за місцем проживання не спростовує висновків про можливість вчинення ОСОБА_5 інших кримінальних правопорушень, як ті, що є предметом даного судового розгляду.

Досліджені в судовому засіданні матеріали кримінального провадження містять докази, які, у своїй сукупності, свідчать про вірогідну причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

Окрім того, звертала увагу на показовий характер намірів сторони захисту на звільнення обвинуваченого, його більш вільний спосіб приймання участі в судових засіданнях в порівнянні з іншими, ігнорування встановлених вимог перебування в залі судових засідань, при цьому судом задоволено клопотання захисту щодо перебування обвинуваченого поза межами скляного боксу.

Вважала, що відсутні підстави для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 більш м`яких запобіжних заходів, оскільки з урахуванням тяжкості покарання, що загрожує ОСОБА_5 , у разі визнання його винуватим у вчинення кримінального правопорушення, наведених вище ризиків, що у сукупності свідчить, що виключно запобіжний захід саме у виді тримання під вартою здатний запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 під час судового розгляду. Визначення застави є явно несправедливим та таким, що не здатний забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, де одним із потерпілих є малолітній. Визначаючи розмір застави 908 тис.грн., за наявності двох позовних заяв потерпілих про стягнення моральної шкоди майже в аналогічних межах, суд визнав наявність достатнього матеріального стану обвинуваченого, так і його близьких осіб, тобто є достатніми для фінансового забезпечення вказаної особи під час можливого його переховування від суду. Майнові втрати, які понесе обвинувачений, не можуть співвідноситись із загрозою відповідальності за вчинення злочину, пов`язаного із позбавленням життя особи. Просила в порядку ч.4 ст.183 КПК України не визначати розмір застави при продовженні запобіжного заходу тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 .

Потерпілий ОСОБА_7 ,законний представникм/лпотерпілого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 та представникм/лпотерпілого адвокат ОСОБА_9 підтримали клопотання прокурора та просили продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, категорично заперечили про застосування більш м`якого запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_5 .

В судовому засіданні захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_11 просила змінити обвинуваченому виключний запобіжний захід тримання під вартою на найсуворіший запобіжний захід домашній арешт цілодобово або ж визначити розмір застави, який буде помірним для обвинуваченого ОСОБА_5 та він зможе скористатися правом на альтернативний запобіжний захід з урахуванням свого майнового стану. Вказала, що запобіжний захід тримання під вартою вичерпав свою доцільність, адже у кримінальному провадженні досліджені письмові та речові докази, допитано свідків та потерпілих, прокурор не надав належних та допустимих доказів, на підтвердження винуватості ОСОБА_5 у вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.115 КК України. Жоден із свідків, допитаних в судовому засіданні не були очевидцями події, обвинувачений не впливав та не має наміру впливати на таких. Ризик переховування чи знищення знаряддя злочину ножа, створено прокурором штучно. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Ризики прокурором не доведені, крім того, відповідно до практики ЄСПЛ ризики зі сплином часу зменшуються та/або перестають існувати. Просила врахувати суд, що посилання прокурора на можливість обвинуваченого виїхати за кордон не підтверджено доказами, оскільки обвинувачений не має закордонного паспорту, так і іншого документу, який надавав би йому право виїзду, останній має батьків похилого віку, раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, має бездоганну репутацію.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_10 заперечив проти задоволення клопотання прокурора та просив змінити ОСОБА_5 запобіжний захід з тримання під вартою на будь-який інший запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою. Зазначив, що захисники обвинуваченого неодноразово вживали заходів для відшкодування шкоди обвинуваченим потерпілим, на що зі сторони потерпілих отримали категоричну відмову від отримання будь якої фінансової допомоги. Досліджені в ході судового розгляду докази не доводять обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочині, ризики, зазначені прокурором не доведені жодними доказами. Просив суд, при визначенні розміру застави, врахувати, що обвинувачений має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, автомобіль було продано за 800 доларів США та вилучені кошти передані дітям. Батьки обвинуваченого звернулися до ТОВ «Агроритм» з пропозицією купити земельну ділянку та квартиру, власником яких є ОСОБА_5 , на що директором товариства повідомлено, що може придбати за ринковою ціною вищевказане майно за 200000 грн. Відтак, визначений судом розмір застави є непомірним для обвинуваченого ОСОБА_5 та його родини та він не має такої можливості скористатися вказаним альтернативним запобіжним заходом. Окрім того, навів судову практику, де судами, в подібних справах, визначалася застава в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, такий розмір просив визначити обвинуваченому ОСОБА_5 .

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав позицію своїх захисників, зазначив, що ризики, зазначені прокурором є надумані, він не має наміру ухилятися від суду, раніше не впливав на свідків та немає наміру впливати на них. Розмір застави, визначений судом є непосильним для нього, оскільки має на утриманні чотирьох дітей, сестра працює в Польщі та допомагає його сім`ї.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 14.06.2022 року відносно підозрюваного ОСОБА_5 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, а саме з 23 год 20 хв. 12.06.2022 року до 23 год 20 хв. 10.08.2022 року. В подальшому, строк дії запобіжного заходу тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 неодноразово продовжувався ухвалами суду, наразі діє продовжений ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 05.03.2024 року запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 03.05.2024 року включно. Визначено заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 908400 грн.

Мета застосування запобіжного заходу визначена ч.1 ст.177 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При вирішенні клопотання про продовження строку запобіжного заходу судом перевіряється факт того, що ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, не зменшились та продовжують існувати.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

При цьому, допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину (рішення ЄСПЛ від 02.10.2014 р. у справі «Воляник проти України»).

Поряд з тим, ЄСПЛ в п. 184 рішення Великої Палати у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, вказав, що «обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку».

Наразі, колегією суддів вирішується клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 на стадії судового розгляду, обґрунтованість обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів, оцінка яких буде надана судом за результатами розгляду кримінального провадження під час ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, при вирішенні клопотання про продовження строків тримання під вартою, вирішальним є наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України та неможливість їх запобігти за допомогою інших більш м`яких запобіжних заходів.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, який відповідно до ст.12 КК України є умисним особливо тяжким злочином проти життя та здоров`я особи, санкція за вчинення якого, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років.

При цьому суд зауважує, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Ухвалою суду від 23 квітня 2024 року постановлено продовжити розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022121120000090 від 13.06.2022 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,зі стадіїна якійзупинився складсуду заучастю головуючого ОСОБА_1 ,суддів ОСОБА_13 та ОСОБА_3 .

У даному кримінальному провадженні досліджено докази сторони обвинувачення: досліджено документи, звуко- та відеозаписи, речові докази, допитано потерпілих та свідків. У судовому засіданні 23.04.2024 року прийнято відмову прокурора від допиту свідка ОСОБА_14 .

Згідно визначеного обсягу та порядку дослідження доказів у справі необхідно дослідити письмові докази сторони захисту, допитати обвинуваченого, розглянути клопотання, заслухати доповнення учасників, у разі їх наявності.

Обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від суду з урахуванням тяжкості інкримінованого злочину та відповідно з мірою можливого покарання, з метою уникнення покарання, що йому загрожує в разі визнання його винуватим, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п.1.ч.1 ст.177 КПК України.

Крім того, обвинувачений може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки місцезнаходження знаряддя вчинення злочину ножа, який має значення для даного кримінального провадження не встановлено, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України.

Отже, колегія суддів виснує, що ризики, передбачені п.п.1,2 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати.

Інших ризиків колегією суддів не встановлено та прокурором в судовому засіданні не доведено.

Суд не враховує посилання прокурора у клопотанні, як на одну із підстав, для задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому тримання під вартою, нібито більш вільний спосіб приймання участі обвинуваченим в судових засіданнях в порівнянні з іншими, ігнорування встановлених вимог перебування в залі судових засідань, що виражається у поданні стороною захисту клопотань про перебування обвинуваченого не у скляному боксі, а поряд із захисниками, з метою ефективного надання правової допомоги, які були задоволені судом.

Вказане ствердження прокурора не узгоджується з приписами Кримінального процесуального кодексу України, що регулюють порядок та підстави продовження судом запобіжного заходу тримання під вартою, зокрема ч.ч.1-3 ст.331 КПК України та Главою 18 цього Кодексу.

Колегією суддів враховані обставини, передбачені ст.178 КПК України, а саме, сімейний стан та наявність на утриманні неповнолітніх дітей - ОСОБА_5 одружений, має на утриманні четверо дітей ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має батька ОСОБА_19 , та мачуху ОСОБА_20 , постійне місце проживання, за яким характеризується виключно позитивно, прихожанин, що свідчить про міцність соціальних зв`язків обвинуваченого за місцем постійного проживання, до затримання працював, раніше не судимий, за місцем утримання в ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» з 14.06.2022 року та станом на 29.06.2023 року заохочень та стягнень не має, також враховується, що він обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, що спричинило невідворотні наслідки смерть людини.

Колегією суддів встановлено, що наразі не можливо завершити розгляд даного кримінального провадження, а достатні відомості про усунення та відсутність на теперішній час тих обставин, які раніше стали підставою для обрання та продовження у відношенні ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - відсутні.

В судовому засіданні не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили встановлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Вік та стан здоров`я обвинуваченого дозволяє застосування відносно нього запобіжного заходу, пов`язаного з обмеженням волі та свободи пересування.

На даний час доводи сторони захисту щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу у своїй сукупності не є переконливими та достатніми для зміни йому такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою. Поряд з цим, ці обставини на даний час не можливо віднести до тих стримуючих чинників, які могли б у повному обсязі мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій спрямованих на ухилення від можливого покарання, гарантували б запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд оцінює суворість можливого покарання, обставини вчинення злочину проти життя та здоров`я, який інкримінується ОСОБА_5 , його тяжкість та суспільну небезпечність, та визнає за реальну небезпеку можливість ухилення від правосуддя у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в подальшому триманні обвинуваченого під вартою.

Вказане не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Отже, більш м`які запобіжні заходи, зазначені у ст. 176 КПК України (домашній арешт, особисте зобов`язання, порука), не зможуть забезпечити належне виконання обвинуваченим ОСОБА_5 процесуальних обов`язків, та запобігти встановленим ризикам, а тому не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, відносно обвинуваченого ОСОБА_5 дію раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід продовжити на 60 днів.

Разом з тим, відповідно до ч.4 ст.183 КПК слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченогостаттями 255-255 Кримінального кодексу України.

Таким чином, в аспекті ч. 4 ст. 183 КПК України суд наділений диспозитивним правом визначати або не визначати розмір застави, зокрема, щодо злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, і дискреційність повноважень суду вказує на те, що орган досудового розслідування та прокурор мають довести у своєму клопотанні про обрання запобіжного заходу необхідність не визначати розмір застави.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пунктом 3 частини 5 статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається у межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину - від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь яким-чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гафа проти Мальти» було встановлено, що гарантія, передбачена ст. 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання.

Таким чином, сума застави повинна бути оцінена враховуючи особу самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який за місцем проживання характеризується виключно позитивно (Том №5, а.п.16, 17, 18, 86), має міцні соціальні зв`язки (має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, батька ОСОБА_19 та мачуху ОСОБА_20 , (Том №5, а.п. 81-84, 134-139), його вік, який є молодою працездатною особою, майновий стан та спосіб життя, а саме до затримання працював в ТОВ «АГРО-РИТМ» (Том №5, а.п.16), раніше в судових засіданнях вказував, що мають в обробітку з батьком земельні ділянки сільськогосподарського призначення, має сільськогосподарську техніку, квартиру в АДРЕСА_1 (Том №5, а.п.19), в судовому засіданні як обвинуваченим, так і його захисниками зазначено про непомірний розмір застави, та, порівняно, скрутне матеріальне становище обвинуваченого, враховано лист з ТОВ «Агро Ритм» щодо можливого придбання майна, належного ОСОБА_5 , а саме земельну ділянку за ціною 160000 грн, та квартиру за ціною, що становить 40000 грн., що знаходиться в с. Жакчик, Голованівського району, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, крім того, судом враховується тривалість утримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою - з 12.06.2022 року, враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України, у співставленні з існуючими ризиками, тяжкість кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, та обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , зокрема те, що такі дії посягають на найвищу соціальну цінність життя людини, а тому, колегія суддів вважає за можливе визначити обвинуваченому ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі - 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що буде необхідним і достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_5 , покладених на нього обов`язків та досягненню завдань кримінального провадження.

При цьому, колегією суддів відзначається, що прокурором не доведено належними доказами, не можливість визначення обвинуваченому застави, як альтернативного запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні, оскільки обставини, на які вона посилається, а саме майновий стан обвинуваченого та наявність на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, що на думку прокурора, сприятимуть втечі обвинуваченого за межі України, у разі внесення останнім суми застави, можливо запобігти покладенням на обвинуваченого обов`язків, визначених ч. 5 ст.194 КПК України.

Керуючись ст.ст.369-372, 392 КПК України, -

постановив:

клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто з 23.04.2024 до 21.06.2024 року включно.

Визначити заставу у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 757 000 грн.

При внесенні визначеної суми застави обвинуваченого ОСОБА_5 - з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 на строк до 21.06.2024 року наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися без дозволу суду із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає;

- утриматися від спілкування зі свідками, потерпілими та іншими учасниками у даному кримінальному провадженні, за винятком участі в процесуальних діях у суді;

- заборонити виїзд за межі території України та здати на зберігання до органів міграційної служби свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що відповідно до ч.ч.8, 9ст.182 КПК Україниу разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Строк дії ухвали визначити до 21 червня 2024 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її проголошення, а обвинуваченим в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Повний текст ухвали суду складено 29.04.2024 року.

Головуючий суддя Судді